Ухвала суду № 102058164, 16.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"16" грудня 2021 р.Справа № 922/3766/21

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Майстер", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун-2000", м.Харків, про стягнення 298096,94 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Склад Майстер", м.Харків, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. №3766/21 від 16.09.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун-2000", м.Харків, про стягнення суми боргу за Договором на виконання робіт з прибирання приміщень № 01/20 від 01.02.2020 в розмірі 298096,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, не оплатив вартість наданих йому позивачем послуг згідно з актом № 7 від 30.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2021, після усунення недоліків позовної заяви, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Майстер" було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/3766/21 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Протокольною ухвалою господарського суду від 02.12.2021 підготовче провадження у справі № 922/3766/21 закрито; розгляд справи по суті призначено на 16.12.2021 о 14:10.

У судове засідання, яке відбулося 16.12.2021, представники позивача та відповідача не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підготовчі засідання 09.11.2021 та 02.12.2021, а також у судове засідання з розгляду справи по суті 16.12.2021 не з`явився; про поважність причин неявки суд не повідомив; заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача не надав.

Копії ухвал суду про призначення судових засідань від 07.10.2021, 09.11.2021, 02.12.2021 були надіслані на адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Майстер" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1), а також на адресу представника позивача адвоката Сінькевич К.Б. ( АДРЕСА_1 ), проте не вручені адресатам у зв`язку з їх відсутністю за вказаними адресами.

Станом на даний час всі вищевказані поштові відправлення повернуті до суду, крім поштового відправлення за № 6102257023400, яким було надіслано а адресу позивача (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1) копію ухвали від 02.12.2021.

Як вбачається з трекінгу поштових відправлень ПАТ "Укрпошта", поштове відправлення № 6102257023400 не було вручено адресатові під час доставки 06.12.2021 з "інших причин".

Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Тобто, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення позивача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв`язку направлялись копії ухвал на адресу останнього, зазначену в позовній заяві, і яка зазначена як місцезнаходження підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Одночасно копії ухвал суду направлялись на адресу представника позивача, зазначену в позовній заяві.

Будь-яких заяв щодо зміни місцезнаходження позивача та його представника суду надано не було.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

При цьому, суд бере до уваги, що позивач був обізнаний про розгляд справи у суді та не був обмежений у доступі до інформації про дату і час проведення судових засідань, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зокрема, про обізнаність позивача про розгляд справи свідчить усунення останнім недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 20.09.2021 шляхом подання відповідної заяви (вх. № 23474 від 05.10.2021), не зважаючи на неотримання позивачем та його представником поштової кореспонденції.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог розділу VI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, погодженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, а тому позивач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Таке визначення є традиційним для науки процесуального права.

Важливою в аспекті коментованої статті є правова позиція Конституційного Суду України, викладена в Рішенні від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 КПК України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): закріпивши право будь-якої особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві. Положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, треба розуміти як конституційне право особи з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Отже, позивач як юридична особа не обмежений у виборі свого представника та зобов`язаний реалізовувати надані йому права добросовісно.

При цьому суд має обмежувати сторони у реалізації їх процесуальних прав у разі зловживання ними. Таке обмеження не є порушенням прав учасників спору. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства".)

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач не з`явився в жодне судове засідання у справі, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 202, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад Майстер" (61001, м.Харків, пр. Гагаріна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 42152440) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун-2000" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339; код ЄДРПОУ: 30990063) про стягнення 298096,94 грн - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.12.2021.

Суддя Н.М. Кухар