Рішення № 10205812, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/24727.05.10 За позовом Фізичної особи-підприємця Сляднєва Андрія Сергійовича До Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний сервісний центр «Євротехсервіс»

про стягнення 9028,59 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Сляднєв А.С. –особу встановлено.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 5579,34 грн. основної заборгованості за договором-заявкою № 35/7-1 від 15.07.2008, 3054,95 грн. пені, 3% річних – 394,30 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102,28 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/247, розгляд якої було призначено на 18.05.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 розгляд справи, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України відкладено до 27.05.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2010 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору-заявки № 35/7-1 від 15.07.2008 не було здійснено оплату в повному обсязі наданих послуг, оскільки позивачем було надано послуг з перевезення вантажу загалом на суму 27074,34 грн., з яких відповідачем оплачено 22000,00 грн. Заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача, складає 5579,34 грн. Також позивачем за порушення відповідачем своїх зобов’язань по своєчасний оплаті наданих послуг було заявлено до стягнення з відповідача пеню та 3% річних.

Відповідач в судове засідання 27.05.2010 своїх представників –не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 13.04.2010 та від 18.05.2010 - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань про відкладення розгляду справи –не подавав. Про проведення судових засідань 13.04.2010 та 27.05.2010 був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у Довідці Головного управління статистики у м. Києві № 13-441 від 26.05.2010. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008 між позивачем –СПД Сляднєвим А.С., як перевізником, та відповідачем ТОВ «МСЦ «Євротехсервіс», як експедитором, було укладено договір-заявку № 35/7-1 про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (надалі Договір-заявка № 35/7-1 від 15.07.2008), який підписано повноважними представниками та посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого, експедитор діє за дорученням та за рахунок коштів замовника, в межах даного договору, здійснює експедиторські послуги по наданню вантажу для перевезення в міжнародних та міжміських сполученнях.

Умовами договору-заявки № 35/7-1 від 15.07.2008 сторони погодили, що вартість перевезення складає 3550,00 євро по факту розвантаження на момент пред’явлення рахунку, оплата проводиться по наданню оригіналу договору-заявки, СМR, рахунку та акту виконаних робіт в строк не пізніше 7-10 днів, за прострочку платежу пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за взаємною згодою сторін факсимальна копія даного документу має силу оригіналу, за простій автотранспорту при завантаженні, розвантаженні, митному оформленні, понад 48+48 годин (за виключенням вихідних та святкових), а також простій на митному кордоні в зв’язку з відсутністю попереднього повідомлення з вини однієї із сторін штраф за одну добу 600, 00 грн. (п.п.13,14,16).

Згідно договору-заявки №35/7-1 від 15.07.2008 підписаним повноважними представниками сторін, та з проставленими печатками останніх, відповідачем було замовлено у позивача організацію перевезень вантажу за маршрутом Роттердам (Голландія) –Маріуполь (Україна).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, копія якої надана позивачем разом з матеріалами позову, позивачем було організовано перевезення вантажу за маршрутом Роттердам (Голландія) –Маріуполь (Україна), що підтверджується відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.

Згідно з актом виконаних робіт від 29.07.2008 на суму 27074,34 грн., а також рахунку фактури № М-01-150708 від 29.07.2008, загальна вартість послуг перевезення здійснених відповідачем за маршрутом Роттердама (Голландія) –Маріуполь (Україна) складає – 27074,34 грн.

Згідно з гарантійними листами відповідача від 26.08.2008 №47-п та 29.09.2008 №54-п, відповідач підтвердив свою заборгованість за виконані перевезення перед позивачем та гарантував сплату заборгованості.

Відповідно до позовної заяви відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані перевезення вантажу в сумі 22000,00 грн. згідно договору-заявки № 35/7-1 від 15.07.2008.

10.02.2010р. позивач цінним листом направив на адресу відповідача рахунок фактуру, міжнародну товаро-транспортну накладну та акт виконаних робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору - заявки № 35/7-1 від 15.07.2008 не було здійснено в повному обсязі оплату наданих послуг, оскільки позивач надав послуги з перевезення на суму 27074,34 грн., які відповідачем були прийняті але оплачені частково на суму 22000,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 5579,34 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач умови договору-заявки №35/7-1 від 15.07.2008 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, виконав належним чином, а саме: ним було надано експедиторські послуги з організації перевезень вантажів, за маршрутом Роттердама (Голландія) –Маріуполь (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR з відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.

Загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем експедиторських послуг з перевезення вантажу склала 27074,34 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № М-01-150708 від 29.07.2008 та актом виконаних робіт від 29.07.2008 на суму 27074,34 грн., які відповідно до опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку Укрпошти позивачем направлені відповідачу 10.02.2010.

Однак, відповідач всупереч п. 14 Договору-заявки №35/7-1 від 15.07.2008 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом свої зобов’язання по повній оплаті наданих позивачем послуг –у повному обсязі не виконав, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 22000,00 грн., а оплата в сумі 5074,34 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Суд враховує і те, що згідно п. 14 Договору-заявки №35/7-1 від 15.07.2008 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом оплата наданих послуг повинна відбуватися протягом 7-10 днів з моменту надання оригіналів документів, тобто у строк до 20.02.2010 включно, оскільки судом встановлено, що акт виконаних робіт, СМR, договір-заявку та рахунок фактуру було надіслано позивачем відповідачу 10.02.2010р., що підтверджується описом вкладенням у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору - заявці №35/7-1 від 15.07.2008 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом існує непогашена заборгованість в сумі 5074,34 грн., а тому суд, визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, прийняті але не оплачені відповідачем в повному обсязі експедиторські послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в сумі 5074,34 грн.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача плати за простій автомобіля в розмірі 505,00 грн., однак, на підтвердження даної позовної вимоги позивачем не надані належні та допустимі докази, а саме: Акту перевізника про простій, з яких саме причин відбувся простій автомобіля, належний розрахунок суми простою, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача плати за простій автомобіля в розмірі 505,00 грн. задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено вимоги, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті наданих послуг 394,30 грн. 3% річних, 3054,95 грн. пені .

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п.14 договору-заявки № 35/7-1 від 15.07.2008, 394,30 грн. 3% річних, 3054,95 грн. пені за період прострочення з 29.07.2008 по 09.02.2010 року, тобто у період щодо якого позивачем не надано належних доказів прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по повній оплаті наданих послуг з перевезення вантажів по акту виконаних робіт, оскільки період прострочення відповідача згідно вимог п.14 договору-заявки № 35/7-1 від 15.07.2008 розпочався саме з 21.02.2010, а тому підстави для стягнення з відповідача 394,30 грн. 3% річних, 3054,95 грн. пені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п.14 договору-заявки № 35/7-1 від 15.07.2008 –у суду відсутні.

В свою чергу, суд звертає увагу позивач на те, що відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. N 01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)», чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 5074,34 грн. основного боргу. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний сервісний центр «Євротехсервіс»(код ЄДРПОУ 35082988, адреса: 02002, м. Київ. вул. Марини Роскової,19) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи –підприємця Сляднєва Андрія Сергійовича (код 3187813113, адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Тополина,10, кв.75) суму заборгованості в розмірі 5074 (п’ять тисяч сімдесят чотири) грн. 34 коп., а також 57 (п’ятдесят сім) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 132 (сто тридцять дві) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –01.07.2010