Рішення № 102058038, 16.12.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/959/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" до Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про стягнення заборгованості в сумі 104 983,90 грн.

представники сторін:

від позивача: Мастюгін Д.І.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" про стягнення заборгованості в сумі 104 983, 90 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на"30" листопада 2021 р. на 14:00 год.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" - адвоката Мастюгіна Д.І. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "30" листопада 2021 р., в режимі відеоконференції задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 30.11.2021 року не з`явився, однак 30.11.2021 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору, оскільки на даний час повністю погашено основну заборгованість у розмірі 71 619,03 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2021 року розгляд справи відкладено на 16.12.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 71 619,03 грн.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2021 року не з`явився, однак 16.12.2021 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору, оскільки 15.12.2021 року на електронну пошту представника позивача було відправлено проект мирової угоди між позивачем та відповідачем.

Суд прийшов до висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Експрес-Сервіс" про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання у справі призначено на "30" листопада 2021 року. Ухвалою суду від 30.11.2021 року розгляд справи відкладено на 16.12.2021 року за клопотанням відповідача.

Тобто з наведеного вбачається, що судом надавався час для забезпечення прав учасників провадження у справі щодо реалізації своїх процесуальних прав, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів, клопотань, забезпечення участі законного представника в судовому засіданні, тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Також судом роз`яснюєтьсясторонам, що згідно з ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу, однак з такою заявою сторони не звертались. Натомість, 16.12.2021 року безпосередньо перед засіданням суду, від відповідача надійшло клопотання, в якому висловлено лише намір щодо реалізації свого права на укладення мирової угоди. В свою чергу, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що позивач не має наміру і не вбачає за можливе укласти мирову угоду з відпоідачем на умовах, запропонованих останнім.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Таким чином, у сторін буде можливість подати відповідну заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення, оскільки на стадії розгляду справи у суді сторони таким правом у передбачені законом порядку та строки не скористались.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених ГПК України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення справи (клопотань по справі) у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеного клопотання представника ТОВ "Агро-Експрес-Сервіс" про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 16.12.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши у судовому засіданні подані сторонами та учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (далі - Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки товару № 52 (далі - Договір) (а.с. 23-26).

Пунктом 1 Договору сторони узгодили, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар на умовах відстрочення оплати в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент та кількість товару остаточно узгоджується Сторонами до моменту відвантаження товару Покупцеві та відображаються у видаткових накладних або специфікаціях, за умови складення такої специфікації. Необхідність складення специфікації виникає у разі поставки товару (партії товару) на умовах, які відрізняються від тих, що передбачені даним Договором або потребують уточнення.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що товар за Договором поставляється на умовах EXW, місце поставки - склад Покупця за адресою: м. Луцьк, вул. Кременецька, 31 у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у Договорі.

Пункт 3.3. Договору встановлює, що дата отримання Товару Покупцем в місці поставки Товару, вказаному в п. 3.1 Договору підтверджується підписанням видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються уповноваженими представниками Покупця та Постачальника.

Відповідно до п. 3.5. Договору право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження Товару переходить до Покупця в момент його передачі у місці поставки, вказаному у п. 3.1 Договору.

За змістом п. 3.6. Договору приймання Товару Покупцем по кількості, асортименту, комплектності, якості, вимогам щодо упаковки (тари) Товару здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість, цілісність упаковки (тари), пломб на них (у разі наявності), а також відсутності ознак пошкодження Товару.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав своє зобов`язання з поставки та передачі Товару, а Покупець отримав та прийняв Товар в 2021 році, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № ЛцкРНк-00528 від 11.05.2021 року на загальну суму 2 537,40 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00547 від 13.05.2021 року на загальну суму 56 102,40 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00554 від 13.05.2021 року на загальну суму 7 781,63 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00571 від 18.05.2021 року на загальну суму 11 875,20 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00577 від 18.05.2021 року на загальну суму 2 905,20 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00585 від 19.05.2021 року на загальну суму 1 278,60 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00586 від 19.05.2021 року на загальну суму 4 570,20 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00603 від 20.05.2021 року на загальну суму 56 102,40 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00627 від 24.05.2021 року на загальну суму 20 620,80 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00639 від 26.05.2021 року на загальну суму 16 980,00 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00681 від 01.06.2021 року на загальну суму 9 463,20 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00689 від 02.06.2021 року на загальну суму 8 686,80 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00714 від 07.06.2021 року на загальну суму 21 550,80 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00798 від 25.06.2021 року на загальну суму 36 546,00 грн.; видаткова накладна № ЛцкРНк-00805 від 25.06.2021 року на загальну суму 14 618,40 грн. (а.с.27-41).

У підписаних Відповідачем видаткових накладних зазначено, що разом з Товаром Покупцеві передано всі документи та приналежності, визначені Договором та чинним законодавством України.

Факт прийняття товару уповноваженими представниками Відповідача підтверджується довіреностями, а саме: № 29 від 11.05.2021 року; № 112 від 13.05.2021 року; № 16 від 18.05.2021 року; № 23 від 19.05.2021 року; № 45 від 24.05.2021 року; № 42 від 01.06.2021 року; №34 від 07.06.2021 року; № 144 від 25.06.2021 року (а.с. 42-47).

На виконання положень п. 201.10 ПК України Позивач також оформив та своєчасно зареєстрував в ЄРПН податкові накладні: № 462 від 11.05.2021 року; № 470 від 13.05.2021 року; № 471 від 13.05.2021 року; № 491 від 18.05.2021 року; № 492 від 18.05.2021 року; № 500 від 19.05.2021 року; № 501 від 19.05.2021 року; № 508 від 20.05.2021 року; № 523 від 24.05.2021 року; № 533 від 26.05.2021 року; №557 від 01.06.2021 року; № 562 від 02.06.2021 року; № 582 від 07.06.2021 року; №649 від 25.06.2021 року; №650 від 25.06.2021 року (а.с. 50-94).

Відповідно до п. 2.1. Договору орієнтовна ціна Договору складає 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок, та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана у видаткових накладних складає ціну Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору Покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання замовленого товару від Постачальника.

Як зазначає позивач, що враховуючи факт поставки товару Покупцеві, що підтверджується підписанням видаткових накладних, та спливу тридцятиденного строку на оплату товару, у Відповідача виникло зобов`язання з оплати товару за Договором, а саме: за видатковою накладною № ЛцкРНк-00528 від 11.05.2021 року на загальну суму 2 537,40 грн. - 10.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00547 від 13.05.2021 року на загальну суму 56 102,40 грн. - 14.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00554 від 13.05.2021 року на загальну суму 7 781,63 грн. - 14.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00571 від 18.05.2021 року на загальну суму 11 875,20 грн. - 17.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00577 від 18.05.2021 року на загальну суму 2 905,20 грн. - 17.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00585 від 19.05.2021 року на загальну суму 1 278,60 грн. -18.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00586 від 19.05.2021 року на загальну суму 4 570,20 грн. - 18.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00603 від 20.05.2021 року на загальну суму 56 102,40 грн. - 21.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00627 від 24.05.2021 року на загальну суму 20 620,80 грн. - 23.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00639 від 26.05.2021 року на загальну суму 16 980,00 грн. - 25.06.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00681 від 01.06.2021 року на загальну суму 9 463,20 грн. - 01.07.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00689 від 02.06.2021 року на загальну суму 8 686,80 грн. - 02.07.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00714 від 07.06.2021 року на загальну суму 21 550,80 грн. - 07.07.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00798 від 25.06.2021 року на загальну суму 36 546,00 грн. - 26.07.2021 року; за видатковою накладною № ЛцкРНк-00805 від 25.06.2021 року на загальну суму 14 618,40 грн. - 26.07.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в межах виконання Договору було здійснено часткову оплату поставленого товару в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1753, № 1907 та № 2135 (а.с.95-97).

Таким чином, на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 71 619,03 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки, позивач нарахував та заявив про стягнення з відповідача 12 400 грн. 72 коп. - пені, 18 494 грн. 67 коп. - 24% річних та 2 469 грн. 48 коп. - інфляційних нарахувань.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відповідальністю за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідно до договору поставки № 52 від 27.01.2020 року, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар в 2021 році на загальну суму 271 619,03 грн. Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач не оплатив повністю вартість зазначеного товару. Таким чином, заборгованість Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" станом на момент подання позовної заяви становила становить 71 619,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було погашено суму основного боргу в розмір 71 619,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2251 від 05.11.2021 року

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, господарський суд закриває провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 71 619,03 грн.

Однак, за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором поставки позивачем нараховано 12 400,72 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки за порушення зобов`язання, одним з яких є сплата неустойки (штраф, пеня), а порушенням зобов`язання є його невиконання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Товару покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого товару згідно договору поставки, а відтак, останній повинен нести відповідальність за порушення зобов`язання передбачену Законом та Договором.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 5.1. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 12 400,72 грн.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок пені, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 400,72 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути інфляційні збитки в розмірі 2 469, 48 грн. та 18 494,67 грн. - 24 % річних.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Товару покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення.

Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 24% річних, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 469,48 грн. та 18 494,67 грн. - 24% річних підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" до Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" підлягають до задоволення в повному обсязі, а саме: в частині стягнення 12 400 грн. 72 коп. - пені, 18 494 грн. 67 коп. - 24% річних та 2 469 грн. 48 коп. - інфляційних нарахувань.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

За таких обставин, судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 1 548,57 грн., у зв`язку з закриття провадження у справі в частині стягнення 71 619,03 грн. за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, підлягає поверненню після подання відповідного клопотання позивачем.

Крім того, сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За умовами ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270 грн. 00 коп.

Відтак, позивачу за подання позовної заяви необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.

Однак, позивачем за подання цієї позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3 026,08 грн., що на 756,08 грн. більше розміру, ніж встановлено законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

За таких обставин, надмірно сплачений судовий збір в розмірі 756,08 грн., підлягає поверненню після подання відповідного клопотання позивачем.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що він має право звернутись до суду із заявою про повернення судового збору в розмірі 2 304,65 грн.

Решта судових витрат в частині сплати судового збору за позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в розмірі 721,43 грн.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" - задовольнити.

2. Провадження у справі в частині стягнення 71 619,03 грн. - закрити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Ярославичі, ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, буд. 1-А, ЄДРПОУ 30722204) 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн. 72 коп. - пені, 18 494 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 67 коп. - 24% річних, 2 469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн. 48 коп. - інфляційних нарахувань та 721 (сімсот двадцять одну) грн. 43 коп. - судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.