Рішення № 102057969, 17.12.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2021 р. Справа № 917/1605/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Погрібної С.В., секретар судового засідання Мирна-Касян Ю.Л., розглянувши справу № 917/1605/21

За позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул.Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 152 823,72 грн.,

Без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 152 823,72 грн. збитків, нарахованих на підставі п. 3.13 укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу № 5261/18-ТЕ-23 від 03.10.2018 р.

Також позивачем заявлено до відшкодування 2 292,36 грн витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення договірних зобов`язань відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 317,833 тис.куб.м., а в квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, більшому на 21,412 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами у Договорі, що призвело до понесення збитків позивачем.

Ухвалою суду від 18.10.2021 року було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач у відзиві (вхід. № 12677 від 16.11.2021; а.с.155-156) проти позову заперечує з таких підстав:

- КП «Теплоенерго» отримало код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу ЕІС-код 56XQ0000VJGR0009. Даний ЕІС-код є єдиним та вказується у договорах постачання природного газу по всім категоріям споживання; між КП «Теплоенерго» та АТ «НАК Нафтогаз України» були укладені договір про постачання природного газу від 03 жовтня 2018 року № 5261/18-ТЕ-23 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, договір про постачання природного газу від 03 жовтня 2018 року № 5262/18-БО-23 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями, договір про постачання природного газу від 03 жовтня 2018 року № 5263/18-КП-23 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, договір про постачання природного газу від 03 жовтня 2018 року № 5264/18-РО-23 для виробництва теплової енергії для релігійних організацій;

- інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує КП «Теплоенерго» як споживача природного газу за єдиним ЕІС-кодом 56XQ0000VJGR0009, тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу КП «Теплоенерго» здійснюється в цілому по споживачу, а не по укладеним договорам між позивачем та відповідачем;

- при розрахунку розміру відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого) позивач мав враховувати загальний обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом 56XQ0OOOVJGROOO9;

- за змістом позовної заяви збитки за менше споживання у березні 2019 року та більше споживання у квітні 2019 року пораховані по окремому договору № 5261/18-ТЕ-23 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. НАК «Нафтогаз України» не мала правових підстав для нарахування збитків КП «Теплоенерго» у розрізі окремого договору постачання природного газу;

- зазначене вище також підтверджується позицією НКРЕКП, яка наведена у листі за вих. № 9470/16/7-19 від 06.09.2019 та № 757/16/7-20 від 20.01.2020;

- за умовами договору газ споживається для потреб опалення споживачів; обсяги необхідного газу визначаються погодними умовами, не залежать від волевиявлення підприємства. Визначення об`єму газу використання в перехідний період (березень, квітень) викликає труднощі, це зробити фактично не можливо.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 12657 від 16.11.2021; а.с.199-200) зазначив таке:

- в договорі сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих. Право на стягнення збитків передбачено ч. 1 ст. 661, ч. 1 ст.623 ЦК України, п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу;

- Правилами постачання природного газу передбачено підстави та механізм розрахунків збитків, відповідно до якого обсяг природного газу вираховується за договором на постачання природного газу;

- листом від 18.12.2018 року № 12137/18/7-18 Національна комісія, що здійснює державне - регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) стосовно питання правомірності укладання єдиного договору постачання природного газу для кожного зі споживачів зазначила, що за умови облаштування кожного об`єкта споживача окремим комерційним вузлом обліку природного газу та наявності окремих ЕІС-кодів на кожний об`єкт, для забезпечення цих об`єктів природним газом, можуть бути укладені окремі договори постачання природного газу, у тому числі із різними постачальниками;

- відповідно до вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014 року № 217 НКРЕКП щомісяця розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальних/теплогенеруючих організацій нормативи перерахування коштів;

- укладення декількох договорів постачання природного газу для кожної категорії споживачів є правомірним через особливості механізмів проведення розрахунків, встановлення окремих тарифів для кожної з категорій;

- вказане спростовує твердження відповідача щодо необхідності вираховування обсягів газу на підставі усіх укладених договорів.

Відповідач заперечення на відповідь не надав. Строки для його подання закінчилися.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Відповідач) 03.10.18 укладено договір постачання природного газу №5261/18-ТЕ-23 (далі - Договір; а.с. 87-97).

Згідно з п.1.1 Договору позивач, як постачальник, зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

В Додаткових угодах № 1 від 25.10.2018р., № 2 від 27.10.2018р., № 3 від 01.11.2018р., № 4 від 23.11.2018р., № 5 від 18.03.2019р., № 6 від 29.03.2019р., № 8 від 22.04.2019р., № 9 від 22.04.2019р., № 10 від 20.05.2019р., № 11 від 26.06.2019р., № 12 від 25.07.2019р., № 13 від 29.07.2019р., № 14 від 23.08.2019р., № 15 від 30.08.2019р., № 16 від 27.09.2019р. до Договору сторони встановили умови передачі газу, його ціну, обсяг природного газу, що постачається, строк дії договору (а.с. 98-125).

Згідно з п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 20.05.2019р.) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 31 травня 2019 року включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Пунктами Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018), передбачено, зокрема, наступне.

Пунктом 3.13 Договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. При цьому, замір збитків визначається таким чином:

3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від обумовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки у їмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К,

Де : Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; ціна природного газу за цим Договором;

Ц - ціна природного газу за цим Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:

- Позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;

- Позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- Відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018), Відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.

Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 23.11.2018), Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення Відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі. Якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Положенням ч.2 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною п`ятою даної статті встановлено, що договір постачання повинен містити, зокрема, таку істотну умову як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Вказані вище пункти Договору узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 р. № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К.

Відповідно до п.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 20.03.2019) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 1 820,397 тис.куб.м.

Проте, в березні 2019 року Відповідач фактично спожив природний газ у обсязі 1 502,564 тис.куб.м..

Таким чином, відхилення між запланованим та фактично спожитим природним газом у березні 2019 року становить 317,833 тис.куб.м.(17,46%)

Листом від 16.05.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1051-19, яким Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову (докази направлення наявні у матеріалах справи).

Листом від 15.11.2019 №26/9-3464-19 Позивачем направлено на адресу Відповідача уточнення щодо суми збитків за березень 2019 року (докази направлення та отримання наявні у матеріалах справи).

Відповідно до п.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №8 від 22.04.2019) Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 357,225 тис.куб.м.

Проте, в квітні 2019 року Відповідач фактично спожив природний газ у обсязі 378,637 тис.куб.м..

Таким чином, відхилення між запланованим та фактично спожитим природним газом у квітні 2019 року становить 21,412 тис.куб.м.(5,99%)

Листом від 11.06.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1906-19, яким Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову (докази направлення та отримання наявні у матеріалах справи).

Листом від 15.07.2019 року №03-13/1180 Відповідач звернувся з проханням не застосовувати санкції та надати можливість укладання додаткових угод з метою корегування обсягів за укладеними договорами.

Станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.

Згідно з п. 9.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 10 від 20.05.2019) строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 152 823,72 грн. збитків, нарахованих на підставі п. 3.13 укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу № 5261/18-ТЕ-23 від 03.10.2018 р.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором фактично спожив природний газ у березні та квітні 2019 р. з відхиленням від запланованих обсягів. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене у позові позивачем заявлено вимоги про стягнення 152 823,72 грн. збитків.

Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), пункти 3,3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, дп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні позивача, яке направляється не електронну адресу відповідача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті позивача.

18 березня 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до договору постачання природного газу від 03 жовтня 2018 № 5261/18-ТЕ-20, відповідно до якої встановлено, що з 01.03.2019 у правовідносинах між позивачем та відповідачем за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) 6.2,підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 Договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору (а.с.111).

Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне, п. 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 28.11.2018 № 4) передбачено, що якщо підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4).

При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

п. 3.13.1 - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

п. 3.13.2 - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати обумовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки і перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) х Цх К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц- ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:

- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, враховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;

- позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до підп.8 п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 28.11.2018 № 4), відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п.3.13 Договору.

Відповідно до підп.4 п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Вказані пункти Договору, які почали діяти з 01.03.2019, узгоджені з положеннями п. І Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку країни від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) х Цх К,, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 року) постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 1 820,397 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 1502,564 тис.куб.м. (а.с. 131).

Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 317,833 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.

Листом від 16.05.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1051-19 (а.с. 9-10), яким Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову (докази направлення наявні у матеріалах справи, а.с. 11-14).

Листом від 15.11.2019 №26/9-3464-19 Позивачем направлено на адресу Відповідача уточнення щодо суми збитків за березень 2019 року (докази направлення та отримання наявні у матеріалах справи).

Відповідно до п.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №8 від 22.04.2019) Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 357,225 тис.куб.м.

Проте, в квітні 2019 року Відповідач фактично спожив природний газ у обсязі 378,637 тис.куб.м..

Таким чином, відхилення між запланованим та фактично спожитим природним газом у квітні 2019 року становить 21,412 тис.куб.м.(5,99%).

Листом від 11.06.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1906-19 (а.с. 64-65), яким Позивач вимагав Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову (докази направлення та отримання наявні у матеріалах справи, а.с. 66-70).

Листом від 15.07.2019 року №03-13/1180 Відповідач звернувся з проханням не застососувати санкції та надати можливість укладання додаткових угод з метою корегування обсягів за укладеними договорами (докази направлення та отримання наявні у матеріалах справи, а.с. 71-75).

Збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов`язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки - ч.1 ст. 623 ЦК України.

Отже, розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 розділу VI Правил, складає 152 823,72 грн..

Відповідач в цій частині проти позову заперечує з тих підстав, що протягом розрахункового періоду у споживача природного газу, якому присвоєно один ЕІС-код (у тому числі КП «Теплоенерго») може діяти лише один договір постачання, на підставі якого постачальник природного газу зобов`язаний забезпечити споживача усім необхідним обсягом природного газу. Між НАК «Нафтогаз України» та КП «Теплоенерго» укладено декілька договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії за єдиним ЕІС-кодом. Враховуючи те, що інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує КП «Теплоенерго», як споживача природного газу, за єдиним EІC-кодом, то і алокація фактичних обсягів спожитого природного газу КП «Теплоенерго» здійснюється вцілому по споживачу, а не по укладеним договорам між постачальником природного газу та споживачем. На думку відповідача, при розрахунку розміру відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого), НАК «Нафтогаз України» мала враховувати загальний обсяг спожитого природного газу КП «Теплоенерго», а отже позивач не мав правових підстав для нарахування збитків КП «Теплоенерго» у розрізі окремих договорів постачання, укладених з порушенням вимог розділу ІІ Правил, оскільки розмір перевищення допустимого відхилення розраховується виходячи із загального обсягу спожитого природного газу по EIC- оду споживачем (або EIC- точок комерційного обліку).

Вказані заперечення відхиляються судом з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що предметом спору є стягнення збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу, нарахування яких передбачено умовами договору; відповідачем не надано доказів визнання недійсним договору в частині, що стосується права постачальника (позивача) нараховувати збитки за відхилення договірного споживання обсягу газу, суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві.

Суд зазначає, що питання укладення декількох договорів замість одного по ЕІС-коду споживача (або НІС-точок комерційного обліку) між позивачем і відповідачем, виходить за межі предмету доказуванні у цій справі про стягнення збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу за конкретним договором.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позов у частині стягнення 152 823,72 грн. збитків суд задовольняє.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2 292,36 грн. судового збору за платіжним дорученням від 05.10.2021р. № 0000023171 (а.с.7). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 05.10.2021р. (а.с. 150).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Софіївська, буд. 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 31700972) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) 152 823,72 грн. збитків та 2 292,36 грн. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 17.12.2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя Погрібна С.В.