Рішення № 102057948, 20.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2435/21Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2435/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” (67622, Одеська обл., Біляївський район, село Курган, вул. Гайдара, буд. 26; код ЄДРПОУ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма Паритетбудінвест” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35; код ЄДРПОУ 42846767)

про стягнення 1787781,79 грн.

Представники:

від позивача: Шляпіна Л.М., адвокат за ордером

від відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма Паритетбудінвест” про стягнення 1987781,79 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2021р. позовну Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” від 12.08.2021р. вх. № ГСОО 2521/21 залишено без руху. Позивачу встановлено надати до суду документи, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 27546,73 грн. та усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс”, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

31.08.2021р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 17.08.2021р. та нову редакцію позовної заяви, зі зменшеною сумою, заявленою до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2021р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2435/21. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "28" вересня 2021 р. о 17:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 28.09.2021р. о 17:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2435/21 на 30 днів до 06.12.2021р. Відкладено підготовче засідання на "25" жовтня 2021р. о 11:20. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.10.2021р. о 11:20.

25.10.2021р. до суду позивачем було залучено копію актів звірки від 01.10.2021р.

25.10.2021р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з непрацездатністю судді Д`яченко Т.Г. у період з 25.10.2021р. по 10.11.2021р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2021р. призначено підготовче засідання у справі на "29" листопада 2021 р. о 10:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.11.2021р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/2435/21. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "20" грудня 2021р. о 12:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.12.2021р. о 12:45.

20.12.2021р. до суду позивачем було надано заяву, в якій було зазначено суду, що відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 100000,00 грн. та зазначено суду, що така заява є заявою про зменшення суми позовних вимог.

Також 20.12.2021р. до суду позивачем було надано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 1787781,79 грн., судовий збір, а також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 28000,00 грн.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, однак кореспонденція суду повернулась без вручення з зазначенням поштовою організацією, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 20.12.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.12.2021р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

31.07.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма Паритетбудінвест” (замовник) було укладено Договір №31/07/20 перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі – Договір), за умовами якого перевізник за мовами даного Договору зобов`язується власними силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі поголених сторонами заявок, вантаж, який замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов`язується сплачувати перевізнику провізну плату у розмірі та у порядку, визначеному даним Договором.

Відповідно до п. 2.7. Договору, замовник сплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (наданих послуг).

Положеннями п. 2.8. Договору визначено, що у випадку вимоги будь-якої зі сторін за наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним Актом звірки взаєморозрахунків. Дані, підтверджені сторонами в Акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Замовник, що отримав Акт звірки від перевізника, зобов`язується у строк до 7 робочих днів з дня отримання такого акту підписати його зі свого боку та наслати (передати) підписаний примірник Акта звірки перевізнику. У випадку незгоди замовника з даними, що зазначені в Акті звірки перевізника, замовник зобов`язується у строк до 7 робочих днів з дня отримання такого Акта надіслати (передати) свій варіант Акта звірки. У разі не підписанні (не надсилання) замовником чи ненадання свого варіанту Акта звірки у зазначений строк сторони вважають дані, викладені в акті Вірки перевізника, підтвердженими (погодженими).

Згідно до п. 5.5. Договору, у випадку прострочення оплати наданих перевізником послуг, замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі обліковою ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

В підтвердження надання послуг, позивачем було надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств: №989 від 30.11.2020р. на суму 501881,12 грн., №1027 від 23.12.2020р. на суму 323959,82 грн., №1028 від 23.12.2020р. на суму 270978,96 грн., №400 від 22.04.2021р. на суму 309590,21грн., №437 від 20.05.2021р. на суму 233266,68 грн., №519 від 31.05.2021р. на суму 111031,49 грн., №520 від 31.05.2021р. на суму 381216,13 грн., №598 від 22.06.2021р. на суму 366677,28 грн.

Однак, станом на момент подання позовної заяви до суду, з урахуванням заяви про усунення недоліків, позивачем було визначено заборгованість відповідача у розмірі 1887781,79 грн.

За час розгляду справи в суді відповідачем було сплачено борг у розмірі 100000,00грн., у зв`язку з чим наразі на останнім рахується борг у розмірі 1787781,79 грн., який станом на момент вирішення спору є неоплачений.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс”, як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма Паритетбудінвест”, як замовником, виникли на підставі укладеного між ними 31.07.2020р. Договору №31/07/20 перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Матеріали справи містять підписані між сторонами та скріплені печатками товариств акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств: №989 від 30.11.2020р. на суму 501881,12 грн., №1027 від 23.12.2020р. на суму 323959,82 грн., №1028 від 23.12.2020р. на суму 270978,96 грн., №400 від 22.04.2021р. на суму 309590,21 грн., №437 від 20.05.2021р. на суму 233266,68 грн., №519 від 31.05.2021р. на суму 111031,49 грн., №520 від 31.05.2021р. на суму 381216,13грн., №598 від 22.06.2021р. на суму 366677,28 грн.

З урахуванням часткових оплат відповідача, наразі його борг перед позивачем за укладеним договором становить 1787781,79 грн.

Судом враховано, що положеннями п. 2.8. Договору визначено, зокрема, що замовник, що отримав Акт звірки від перевізника, зобов`язується у строк до 7 робочих днів з дня отримання такого акту підписати його зі свого боку та наслати (передати) підписаний примірник Акта звірки перевізнику. У випадку незгоди замовника з даними, що зазначені в Акті звірки перевізника, замовник зобов`язується у строк до 7 робочих днів з дня отримання такого Акта надіслати (передати) свій варіант Акта звірки. У разі не підписанні (не надсилання) замовником чи ненадання свого варіанту Акта звірки у зазначений строк сторони вважають дані, викладені в акті Вірки перевізника, підтвердженими (погодженими).

Також судом враховано, що позивачем було скеровано на адресу відповідача акті звірки взаєморозрахунків, однак, будь-яких заперечень щодо суми та наданих послуг надано не було.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма Паритетбудінвест”, як замовником прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №31/07/20 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.07.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 1787781,79 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір про надання юридичних послуг від 25.06.2021р., умовами якого визначено, що замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову суму в розмірі 14000,00 грн. при підписанні договору за надання послуг передбачених п. 1.2.1. даного Договору при підписання договору до початку судового розгляду. Замовник зобов`язується сплатити виконавцю витрати на пальне та представницькі цілі при виконанні договору у розмірі 2000,00 грн. за кожну представницьку дію у господарському суду Одеської області і по 800,00 грн. (паливо) інші представництва в інтересах замовника. Замовник зобов`язується сплатити виконавцю гонорар у розмірі 14000,00 грн. після завершення судового розгляду в суді першої інстанції, що в цілому складає 28000,00 грн.; квитанцію №7 від 25.06.2021р., перелік виконаних робіт на виконання договору про надання юридичних послуг, Акт прийому наданих послуг до цивільного-правового договору від 16.12.2021р.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, господарський суд вважає, що грошові кошти в якості витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 28000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 26816,73 грн. покладаються на відповідача.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 28316,73 грн. (2270+26046,73), суд зазначає щодо можливості повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1500,00 грн. у разі подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” – задовольнити повінстю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма Паритетбудінвест” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35; код ЄДРПОУ 42846767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромеханізм-Плюс” (67622, Одеська обл., Біляївський район, село Курган, вул. Гайдара, буд. 26; код ЄДРПОУ) борг у розмірі 1787781 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 26816 (двадцять шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 73 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко