Рішення № 102057822, 08.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2051/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу № 916/2051/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ" (04080, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8-А, офіс 3/1; код ЄДРПОУ 32924626)

до відповідачів:

1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Комітетська, будинок 10-А; код ЄДРПОУ 04056902)

2) Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Черняховського, будинок 6; код ЄДРПОУ 38016923)

про відновлення становища, зобов`язання вчинити певні дії;

представники сторін:

від позивача – Ковальчук Р.М.;

від відповідача-1 – Дементьєва О.В.;

від відповідача-2 – не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів, Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, з наступними вимогами:

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору № 75 -19/П Про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 08 серпня 2019 року укладеним між ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Ремонтно-реставраційних робіт фасаду та покрівлі будівлі, розташованої в історичній частині м.Одеси за адресою: м.Одеса. вул.Преображенська, 23 ріг вул.Садової (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення)" - діючим та зобов`язати Управління капітального будівництва Одеської міської ради виконувати умови договору № 75-19/П від 08 серпня 2019 року;

- зобов`язати Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області зареєструвати договір № 75-19/П Про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 08 серпня 2019 року укладеним між ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Ремонтно-реставраційних робіт фасаду та покрівлі будівлі, розташованої в історичній частині м.Одеси за адресою: м.Одеса. вул.Преображенська, 23 ріг вул.Садової (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення)";

- зобов`язати Управління капітального будівництва Одеської міської ради внести відомості до електронного майданчика Уповноваженого органу про діючий договір № 75-19/П Про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 08 серпня 2019 року укладеним між ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Ремонтно-реставраційних робіт фасаду та покрівлі будівлі, розташованої в історичній частині м.Одеси за адресою: м.Одеса. вул.Преображенська, 23 ріг вул.Садової (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення)".

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання 08.08.2019 з відповідачем-2 договору № 75-19/П Про закупівлю підрядних робіт за державні кошти щодо здійснення ремонтно-реставраційних робіт фасаду та покрівлі будівлі, розташованої в історичній частині м.Одеси за вказаною адресою, погодження ціни договору в 16199923,10грн. (п.3.1 договору), в тому числі на 2019 рік – 15000000грн, на 2020 рік – 1199923,10грн., можливість зменшення ціни договору лише за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору), фактичне виконання робіт та отримання оплати на суму 1999916,41грн., отримання 21.10.2020 від відповідача-1 листа № 02-05/759-04 від 19.05.2020 стосовно необхідності підписання додаткової угоди № 3 до договору, направлення 10.11.2020 на адресу відповідача-1 супровідного листа 10.11.2020 вих.№ 387/1 з підписаними екземплярами додаткової угоди № 3 та додатків до неї, неодноразове ухилення відповідача-1 від отримання кореспонденції, повторне направлення 21.01.2021 на адресу відповідача-1 супровідного листа № 424 від 19.01.2021 з підписаними екземплярами додаткової угоди № 3 та додатків до неї з проханням повернути один екземпляр угоди після її підписання, отримання вказаного листа адресатом 25.01.2021, розміщення на сайті «PROZORRO» додаткової угоди № 3 іншої редакції додаткової угоди без підпису позивача та з ціною договору у розмірі вже фактично виконаних на суму лише 1999916,41грн., а також додаткової угоди № 4 також без підпису позивача з вказівкою про визнання договору виконаним за взаємною згодою сторін.

Позивач вказує, що ці додаткові угоди №№ 3 та 4 для внесення правок та підписання ніколи не отримував, зазначає про неприпустимість підписання додаткових угод в односторонньому порядку, посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України щодо визначення поняття договору, обов`язковості договору для виконання сторонами, вільного волевиявлення сторін під час укладання правочину, порядок та форму внесення змін до договору, порядок укладання договорів, поняття істотних умов, неприпустимості односторонньої відмови та необхідність виконувати договір належним чином.

Також зазначає про розміщення на сайті «PROZORRO» інформації про те, що договір між сторонами «виконано».

Вказує, що непідписані позивачем варіанти додаткових угод № 3 та № 4 є неукладеними, а тому не потребують визнання їх недійсними, посилається на практику Верховного Суду з цих питань.

Вважає, що при підписанні додаткових угод в односторонньому порядку відповідачем-1 порушено наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України, а тому порушені права позивача на виконання договору і вказані права підлягають поновленню.

Стосовно відповідача-2 посилається на законодавство що регулює його діяльність, реєстрацію органами казначейства зобов`язань за договором № 75-19/П, здійснення оплати за виконані роботи в сумі 1999916,41грн., відсутність підстав для реєстрації зобов`язань у разі недотримання вимог щодо оформлення поданих документів, подання відповідачем-1 додаткових угод з порушенням вимог щодо їх оформлення, обов`язок відповідача-2 знову зареєструвати договір № 75-19/П.

Ухвалою від 03.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.09.2021.

28.08.2021 до суду від Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (Відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, в якому Управління проти позову заперечує (а.с.118-121). Посилається на те, що спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, Відповідач-2 не є стороною у спорі щодо укладання/зміни/розірвання/виконання правочинів у господарській діяльності, крім того органи казначейства при здійсненні реєстрації або не реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань виступають як суб`єкти владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій.

Також вказує на ненадання позивачем доказів того, що додаткові угоди взагалі надавались відповідачу-2 та були прийняті і зареєстровані у відповідності до діючого законодавства.

01.09.2021 в судове засідання представники відповідача-1 та відповідача-2 не з`явились, судове засідання було відкладено на 15.09.2021.

14.09.2021 позивач надав до суду пояснення (а.с. 135-138), в яких заперечує проти доводів відповідача-2, які викладені останнім у відзиві. Вважає помилковими твердження щодо віднесення спору до адміністративної юрисдикції, вказує на судову практику Верховного Суду, відсутність публічно-правових відносин між позивачем відповідачем-2, приватноправовий характер спору, наявність порушення саме цивільних прав, вказує що участь відповідача-2 у розгляді спору не змінює його цивільно-правового характеру.

Також вказує на порушення відповідачем-2 встановленого порядку подання відзиву на позовну заяву, отримання позивачем відзиву 08.09.2021 звичайним цінним листом без опису вкладення, наявність лише фіскального чеку, що без опису вкладень на думку позивача не є належним доказом надсилання копії відзиву та доданих до нього документів.

14.09.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням представника позивача на лікарняному (а.с. 145).

Ухвалою суду від 15.09.2021 підготовче засідання було відкладено на 20.10.2021.

Від відповідача-2 11.10.2021 надійшла заява (а.с.152-153), в якій зазначається про направлення відзиву сторонам по справі, отримання 20.09.2021 пояснень від позивача з запереченнями щодо правової позиції викладеної відповідачем-2 відзиві, фактичне отримання відзиву позивачем, відсутність порушень прав на отримання та ознайомлення з відзивом, наявність у позивача надати відповідь на відзив, але не пояснення.

В судовому засіданні 20.10.2021 за участі представників позивача та відповідача-1 судом було відхилено клопотання відповідача-1 щодо залучення до матеріалів справи додаткових документів через недотримання процедури їх надання, запропоновано дотримуватися встановленої процедури залучення доказів та розгляд справи протокольною ухвалою було відкладено на 01.11.2021.

29.10.2021 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про залучення копій документів до матеріалів справи. Посилається на ведення перемов з позивачем та наявність сподівань на їх позитивне завершення, а тому правова позиція по справі та відповідні докази не надавались суду щоб не загострювати ситуацію між сторонами.

В судовому засіданні 01.11.2021 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 15.11.2021.

11.11.2021 до суду надійшли пояснення позивача (а.с. 220-223) в яких він заперечує проти клопотання відповідача-1 щодо залучення доказів. Вказує на порушення встановленого порядку надання доказів, пропуск строку, відсутність клопотання про поновлення такого строку, надання звичайних ксерокопій жодним чином не завірених, та як наслідок відсутність підстав сприймати їх як докази.

З приводу клопотання відповідача-1 від 29.10.2021 про залучення копій документів до матеріалів справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ч.2 вказаної статті встановлює, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Враховуючи те, що надані відповідачем-1 разом з клопотанням документи не є ані оригіналами, ані належним чином посвідченими копіями, суд позбавлений можливості оцінювати їх як докази по справі.

15.11.2021 на стадії вступних промов розгляд справи по суті було відкладено на 29.11.2021.

29.11.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 08.12.2021.

В судовому засіданні 08.12.2021 після заслуховування доповнень до вступних промов представників позивача та відповідача-1, дослідження доказів, судових дебатів та виходу суду до нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст.16 ЦК України встановлено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Принцип диспозитивності господарського судочинства реалізується дотриманням норм ст.14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, звертаючись до суду за захистом порушеного права або інтересу, на вимогу норм ст.162 ГПК України, у позовній заяві наводить зміст позовних вимог, що включає визначення способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом чи договором, або іншого способу захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 ГПК України встановлює, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між позивачем та відповідачем-1 08.08.2019 було підписано договір № 75-19/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач (Підрядник) зобов`язується виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації, а відповідач-1 (Замовник) - прийняти від Підрядника завершені роботи та оплатити їх, за наявності бюджетних коштів на рахунку замовника.

Найменування робіт: "454553000-7 - Капітальний ремонт і реставрація. Ремонтно-реставраційні роботи фасаду та покрівлі будівлі, розташованої в історичній частині м.Одеси за адресою: м.Одеса. вул.Преображенська, 23 ріг вул.Садової (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення)" (п.1.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником Підряднику виконаних робіт, на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Таким чином, з пунктів 1.1 та 4.1 договору вбачається, що оплата передбачена за фактично виконані роботи.

Зі змісту договору вбачається, що фактично між сторонами виникли взаємні права та обов`язки притаманні саме для договору підряду. Крім того, на взаємовідносини сторін поширюються правове регулювання Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до преамбули якого саме цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до п.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір передбачає виконання робіт позивачем протягом 2019-2020 років. Матеріалами справи та поясненнями представників підтверджується виконання робіт лише у грудні 2019 року, і лише на суму 1999916,41грн. На підтвердження цього надані акти № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року. Проте такий обсяг є значно меншим аніж сторони передбачали умовами договору, а саме - пунктом 3.1 договору сторони встановили здійснити фінансування виконаних робіт у 2019 році на суму 15 000 000грн., при цьому календарний графік виконання робіт (додаток 2 до договору) вказує на обов`язок позивача розпочати роботи ще у серпні 2019 року.

Позивач посилається на листування між сторонами з приводу врегулювання договірних відносин, ухилення відповідача-1 від отримання кореспонденції, одноособове складання відповідачем-1 додаткових угод до договору.

З цього приводу позивач разом з позовною заявою надав отриманий від відповідача-1 лист від 19.05.2020 № 02-05/759-04 (а.с.70), листи позивача на адресу відповідача-1 від 10.11.2020 вих.№ 387/1 (а.с.71) та від 19.01.2021 вих.№ 424 (а.с 79).

Стосовно вказаного листування суд зазначає наступне.

Лист від 19.05.2020 № 02-05/759-04 на адресу позивача містить посилання на відсутність бюджетного фінансування та на додаткову угоду з відкоригованими термінами дії договору, плану фінансування та графіку виконання робіт. Вказана додаткова угода суду не надана, зміст її невідомий. При цьому суд констатує, що за результатами такого листування між сторонами у встановленому законом порядку додаткові угоди як наслідок однакового волевиявлення сторін не укладались, будь-які угоди за підписом лише однієї сторони не свідчать про досягнення між сторонами згоди та виникнення між ними взаємних прав та обов`язків. Не може розглядатися вказане листування і як доказ досягнення згоди сторін на зміну умов договору, яке припускається шляхом обміну наприклад листами без підписання єдиного документа обома сторонами. Незалежно від того яким саме чином сторона ухилялась від укладання договору.

Суд звертає увагу, що з наданих до справи доказів не вбачається наявність обставин, які робили неможливим виконання позивачем договору у повному обсязі та у встановлений сторонами строк.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так саме і листи позивача від 10.11.2020 та від 19.01.2021 самі по собі не свідчать про внесення сторонами змін до умов договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2020 (п.10.1 договору).

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення / невизнання / оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2020 (п.10.1 договору).

Згідно зі ст.631 Цивільного Кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Суд також враховує, що пунктом 5.1 сторони встановили термін тривалості виконання робіт на об`єкті – серпень 2019 - грудень 2020 року. В цьому ж пункті сторони зазначили, що роботи повинні проводитись згідно з додатком № 2 "Календарний графік виконання робіт". Позивачем до позову надано Календарний графік виконання робіт, який є додатком до договору та підписаний його сторонами, з якого вбачається узгодження дати остаточного завершення робіт - грудень 2020 року.

Також п.5.1 договору містить посилання на можливість продовження строку виконання робіт відповідно до ч.4 п.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Станом на момент укладання договору редакція вказаного пункту Закону мала наступний зміст, - "продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;".

Пункт 5 цієї ж статті Закону вказує, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Аналогічна норма існує і в діючій редакції Закону (п.6 ст. 41), - "Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку."

Таким чином, як на момент підписання договору, так і по теперішній час, діюче законодавство встановлює певні обмеження щодо продовження дії договору.

Ціна договору встановлена пунктом 3.1 та складає 16199923,10грн. Позивач вказує на виконання ним робіт та отримання оплати у розмірі 1999916,41грн. на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3). Є очевидним, що різниця між цими сумами значно перевищую 20 відсотків від загальної суми договору.

Позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору діючим та зобов`язати відповідача-2 виконувати умови договору. Суд вважає, що під визнанням договору "діючим" мається на увазі лише продовження строку його дії на невизначений строк, оскільки стосовно інших умов договору позивач не зазначає про якісь зміни. Таке продовження терміну дії договору не відповідає вимогам чинного законодавства та принципу свободи волевиявлення сторін.

Крім того, з наданих до справи доказів не вбачається наявність обставин, які робили неможливим виконання позивачем договору у повному обсязі та у встановлений сторонами строк.

Права позивача як підрядника та обов`язки відповідача-2 як замовника встановлюються як умовами договору, так і актами чинного законодавства, насамперед але не виключно Цивільним кодексом України (Глава 61 "Підряд"). Позивач не вказує на наявність заборгованості за виконані роботи, не заявляє вимог щодо внесення змін до договору, не наводить жодного невиконаного договірного зобов`язання з боку відповідача-2. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Разом з цим, зобов`язання виконувати умови договору є ефективним способом захисту лише у випадку, коли контрагент ухиляється від виконання договору в цілому або в частині. Щоб зобов`язати виконувати умови договору треба довести факт невиконання цих умов. Позивач таких фактів не наводить.

Під час вирішення спору суд на підставі наданих доказів повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає принципу "процесуальної економії", який передбачає що суд має ефективно захистити право у такий спосіб, щоб унеможливити, тобто зробити непотрібним, повторний позов.

Визначаючи яке саме право порушено, позивач вказує, що при підписанні додаткових угод в односторонньому порядку відповідачем-1 порушено норми Цивільного та Господарського Кодексів України, а тому порушені права позивача на виконання договору і вказані права підлягають поновленню.

Пунктом 6.2.3 договору передбачено права замовника за певних умов зменшити обсяг закупівлі робіт та загальну вартість робіт, проте в цьому ж пункті зазначено про внесення у такому разі відповідних змін до договору.

При цьому доказів внесення змін до договору суду не представлено. Відсутні зміни як за згодою сторін, так і на підставі судових рішень. Позовні вимоги по цій справі також не містять вимог щодо внесення змін до договору. Підписання додаткових угод відповідачем-1 в односторонньому порядку за умови відсутності підписів позивача або подальшого схвалення відповідачем цих додаткових угод свідчить про те, що їх не можна вважати укладеними, а тому вони не можуть породжувати будь-які права та обов`язки між сторонами по справі, в тому числі не можуть змінювати умов договору № 75-19/П, що в свою чергу виключає необхідність поновлення будь-яких прав, оскільки ніякі права вказаними додатковими угодами не змінювались. З матеріалів справи не вбачається яке саме право позивача порушується відповідачем-1 та що саме зміниться у правах позивача у разі задоволення позову в цій частині. А тому задоволення позовних вимог в цій частині не підпадає під визначення ефективного способу поновлення порушеного права.

За таких обставин вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач також просить зобов`язати Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області зареєструвати договір № 75-19/П Про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 08 серпня 2019 року укладеним між ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ" та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Ремонтно-реставраційних робіт фасаду та покрівлі будівлі, розташованої в історичній частині м.Одеси за адресою: м.Одеса. вул.Преображенська, 23 ріг вул.Садової (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення).

В обґрунтування цієї вимоги посилається на те, що вказаний договір повинен бути знову зареєстрований в органах державної казначейської служби, оскільки подані відповідачем-1 додаткові угоди не були оформлені належним чином.

Разом з цим, позивач не надає жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. В матеріалах справи відсутні докази направлення додаткових угод до органів казначейства та докази щодо вчинення органами казначейства будь-яких дій стосовно вказаних додаткових угод та договору взагалі.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 3 вказаної статті зазначає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а частина 4 встановлює обмеження на збирання судом доказів з власної ініціативи.

Стосовно можливої відсутності таких доказів саме у позивача суд звертає увагу на ч.1 ст.81 ГПК України, яка передбачає право учасника справи подати клопотання про витребування доказів судом у встановленому вказаною статтею порядку у разі неможливості самостійно надати докази.

Відсутність доказів дає підстави стверджувати про недоведеність позовних вимог, що в свою чергу є підставою для відмови у їх задоволенні.

Крім того, позивач не обґрунтував яким чином задоволення цієї позовної вимоги захистить його права.

Як вже зазначалось, статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

За таких обставин суд вважає, що спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, тобто матеріально-правова вимога повинна співвідноситись із обставинами порушення права чи законного інтересу, а також забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову коли в результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, в якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу.

Так саме під неналежним способом захисту слід розуміти такий, що не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує реальне поновлення прав у випадку задоволення позову.

З матеріалів справи не вбачається яке саме право позивача порушується відповідачем-2 та що саме зміниться у правах позивача у разі задоволення позову в цій частині.

Аналогічно вищевикладеному суд ставиться і до вимоги позивача про зобов`язання відповідача-1 внести відомості до електронного майданчика Уповноваженого органу про діючий договір № 75-19/П як в частині надання доказів на підтвердження заявлених позивачем обставин так і в частині неефективності обраного способу захисту прав.

Позивачем не виконані вимоги ГПК України в частині надання відповідних доказів у письмовому або електронному вигляді, клопотань про дослідження відповідних ресурсів в мережі інтернет не заявлялось, вчинення дій або бездіяльність відповідача-1 стосовно внесення відомостей не доведена належними доказами у встановленому ГПК України порядку.

Суд вже зазначав в цьому рішенні про те, що наявність або відсутність обставин по справі встановлюється судом на підставі наданих доказів.

Обставин, які б звільняли позивача від обов`язку доказування відповідно до ст. 75 ГПК України з матеріалів справи не вбачається.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominenv.Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaariv.Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України”).

За таких обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ" (04080, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8-А, офіс 3/1; код ЄДРПОУ 32924626) до Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Комітетська, будинок 10-А; код ЄДРПОУ 04056902), Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Черняховського, будинок 6; код ЄДРПОУ 38016923), про відновлення становища, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 08 грудня 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2021 р.

Суддя Р.В. Волков