Рішення № 102057705, 13.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 справа № 914/3047/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Голяша Романа Михайловича, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромцентр Захід», місто Львів

про стягнення 16 452,55 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Голяша Романа Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромцентр Захід» про стягнення 16 452,55 грн заборгованості, з яких 14 000,00 грн основний борг, 1 582,64 грн інфляційні нарахування, 869,91 грн три проценти річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 12.10.2021 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79008, місто Львів, вулиця Братів Рогатинців, будинок 45/5.

Ухвала суду від 12.10.2021 надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79016, місто Львів, площа Князя Святослава, будинок 5.

18.11.2021 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 12.10.2021 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за адресою: 79016, місто Львів, площа Князя Святослава, будинок 5, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «За закінченням терміну зберігання».

Крім того, для належного повідомлення відповідача (ТзОВ «Агропромцентр Захід») про прийняття ухвалою суду від 12.10.2021 позовної заяви Фізичної особи-підприємця Голяша Романа Михайловича до розгляду та відкриття провадження у справі №914/3047/21 за правилами спрощеного позовного провадження, та про здійснення розгляду справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи подано оголошення на сайті суду.

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з врахуванням доводів якого суд мав би ухвалювати рішення.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

11.11.2021 представником позивача подано до канцелярії суду заяву (вх.№26575/21) про те, що станом на 05.11.2021 позивачу не надходив відзив на позовну заяву. Крім того, до вказаної заяви позивачем долучено докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2 500,00 грн, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 01.10.2021; копію Акта про надання правничої допомоги від 04.11.2021. До вказаної заяви долучено докази її надсилання 09.11.2021 з додатками на адресу відповідача.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як встановлено частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №001504/026 перевезення вантажів від 15.08.2019 позивачем були надані транспортні послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих транспортних послуг не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість за надані послуги в сумі 14 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги з перевезення вантажів, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 1 582,64 грн, три проценти річних в сумі 869,91 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 16 452,55 грн заборгованості, з яких 14 000,00 грн основний борг, 1 582,64 грн інфляційні нарахування, 869,91 грн три проценти річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромцентр Захід» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) в особі директора Закопця З.І. та Фізичною особою-підприємцем Голяшем Романом Михайловичем (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - перевізник) було укладено договір №001504/026 перевезення вантажів, відповідно до умов якого замовник доручає, а перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом ввірений вантаж, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Відповідно до п.1.2. договору пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення вказуються у заявках замовника.

Згідно п. 2.1. договору перевізник зобов`язується здійснювати перевезення на підставі заявок замовника.

У розділі 3.1. договору сторони погодили обов`язки перевізника, так, відповідно до п. 3.1.1. та п. 3.1.9. перевізник зобов`язувався на підставі письмової заявки про перевезення вантажу, направленої замовником факсимільним зв`язком (електронною поштою) здійснити перевезення та доставку вантажу з пункту відправлення в пункт призначення в термін вказаний в заявці; надавати замовнику Акт виконаних робіт, рахунки, СМR, товарно-транспортні та податкові накладні та документи, що супроводжують поставку вантажу, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту завершення перевезення здійсненого на підставі кожної окремої заявки замовника.

У розділі 3.2. договору сторони погодили обов`язки замовника, так, відповідно до п. 3.2.1. та п. 3.2.2. замовник зобов`язувався надавати перевізнику письмову заявку (по факсу, електронною поштою) на перевезення вантажів з визначеним маршрутом перевезення; здійснювати своєчасно оплату згідно умов договору.

Згідно п. 4.1. та п..4.2. договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок.

Відповідно до п.4.3. договору оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акта виконаних робіт, СМR, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу.

Пунктами 8.5. та 8.6. договору сторони погодили, що вся кореспонденція між сторонами, яка здійснюється засобами електронного зв`язку (електронна пошта, факс) має юридичну силу і може використовуватись при вирішенні спорів у відповідності з розділом 6 договору. Факсимільна копія цього договору, доповнення, зміни, акти, протоколи, які є додатками до нього прирівнюються до оригіналу, при наступному їх підтвердженні оригіналом.

Відповідно до п.9.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору за два тижні до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на ще 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за визначеним маршрутом, по узгодженій ціні, зазначеної у заявці, а саме:

- заявка на транспортно-експедиційні послуги від 16.11.2016 року з перевезення вантажу (стрічки до пресів) по маршруту Dwikozy 27-620 - м.Городок, Львівська область, автомобільним транспортом Тент, 3,5 т, державний номер НОМЕР_1 ; дата завантаження 16.08.2019 в 10:00 год.; адреса завантаження 27-62 Dwikozy ul.Sandomierska 109, адреса замитнення Jas FGB Sandomierz ul.Prsemyslowa 7 TECHNO-ART.SP.ZOO; адреса розмитнення м.Городок; дата розвантаження 19.08.2019; адреса розвантаження Львівська область, м.Городок, вул.Львівська 274А; вартість перевезення 14 000,00 грн; умови оплати – оплата 21 день після отримання оригіналів документів; додаткові умови – водій відповідає за цілісність вантажу протягом транспортування. Нормативний простій на завантаженні/замитненні – 48 годин/ штраф за понаднормовий простій за межами України – 50 євро; нормативний простій при розвантаженні/розмитненні – 48 годин/ штраф за понаднормовий простій на території України – 20 євро.

Із зазначеної заявки вбачається, що вона датована 16.11.2016 року.

Проте, фактично транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (стрічки до пресів) по маршруту Dwikozy 27-620 - м.Городок, Львівська область, автомобільним транспортом Тент, 3,5 т, державний номер НОМЕР_1 були надані 16.08.2019 року. Враховуючи те, що у вказаній заявці зазначено дату завантаження 16.08.2019 та дату розвантаження 19.08.2019, відтак, суд приходить до висновку про те, що в заявці на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу (стрічки до пресів) по маршруту Dwikozy 27-620 - м.Городок, Львівська область, автомобільним транспортом Тент, 3,5 т, державний номер НОМЕР_1 допущено описку, вказано від 16.11.2016 замість 16.11.2019.

Позивач на підтвердження виконання своїх зобов`язань по договору №001504/026 від 15.08.2019, а саме наведеній вище заявці надав міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR). Вантаж (вино) було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості, документи до митного контролю для проведення розмитнення, як стверджує позивач подано 19.08.2019 р.

Позивач відповідно до вищенаведеного перевезення виставив відповідачу рахунок на оплату №09/08 від 16.08.2019 р. на загальну суму 14 000,00 грн.

Як стверджує позивач, ним було надано відповідачу оригінали документів, а саме: рахунок на оплату №09/08 від 16.08.2019 на загальну суму 14 000,00 грн, примірник CMR та акт №09/08 виконаних робіт (надання послуг) від 19.08.2019 на загальну суму 14 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акт №09/08 виконаних робіт (надання послуг) від 19.08.2019 на загальну суму 14 000,00 грн, підписаний директором ТзОВ «Агропромцентр Захід» - Закопець З.І. та скріплений печаткою ТзОВ «Агропромцентр Захід».

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги, позивач 19.03.2021 звернувся до відповідача - директора ТзОВ «Агропромцентр Захід» Закопець З.І. з претензією №1 від 07.04.2021, в якій просив погасити заборгованість в розмірі 14 000,00 грн протягом п`яти банківських днів після отримання даної претензії.

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги з перевезення вантажів, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 1 582,64 грн, три проценти річних в сумі 869,91 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору №001504/026 перевезення вантажів від 15.08.2019, а саме заявки на транспортно-експедиційні послуги від 16.08.2019 своєчасно не провів, відтак, станом дату прийняття рішення (13.12.2021), у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 14 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як замовником, своїх зобов`язань, зокрема несплатою наданих транспортних послуг перевізника позивач просить стягнути з відповідача, 16 452,55 грн заборгованості, з яких 14 000,00 грн основного боргу, 1 582,64 грн інфляційних нарахувань, 869,91 грн три проценти річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №001504/026 перевезення вантажів від 15.08.2019 року.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4.1. та п.4.2. договору сторони погодили, що розрахунки між перевізником і замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок.

Сторони погодили, що вартість перевезення становить 14 000,00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акта виконаних робіт, СМR, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору №001504/026 перевезення вантажів від 15.08.2019 згідно заявки на транспортно-експедиційні послуги, підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), актом №09/08 виконаних робіт (надання послуг) від 19.08.2019 року. Вантаж було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать штампи та підписи уповноважених осіб у міжнародно товарно-транспортній накладній (CMR).

Позивач відповідно до вищенаведеного перевезення виставив відповідачу рахунок на оплату №09/08 від 16.08.2019 р. на загальну суму 14 000,00 грн.

Як стверджує позивач, ним було надано відповідачу оригінали документів, а саме: рахунок на оплату №09/08 від 16.08.2019 на загальну суму 14 000,00 грн, примірник CMR та акт №09/08 виконаних робіт (надання послуг) від 19.08.2019 на загальну суму 14 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акт №09/08 виконаних робіт (надання послуг) від 19.08.2019 на загальну суму 14 000,00 грн, підписаний директором ТзОВ «Агропромцентр Захід» - Закопець З.І. та скріплений печаткою ТзОВ «Агропромцентр Захід».

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги, позивач 19.03.2021 звернувся до відповідача - директора ТзОВ «Агропромцентр Захід» Закопець З.І. з претензією №1 від 07.04.2021, в якій просив погасити заборгованість в розмірі 14 000,00 грн протягом п`яти банківських днів після отримання даної претензії.

Факт надсилання даної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 19.03.2021 та копією поштового конверту (штрихкодовий ідентифікатор 7906005013741).

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на момент прийняття рішення (13.12.2021) у відповідача наявна заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 14 000,00 грн.

Відповідач доказів сплати заборгованості на суму 14 000,00 грн не надав, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 14 000,00 грн є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Частина 2 вказаної норми визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань, зокрема можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов`язання проценти річних.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акта виконаних робіт, СМR, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу.

У пункт і «умови оплати» заявки, сторони погодили, що оплата 21 день після отримання оригіналів документів. Перелік документів у заявці не встановлений.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути інфляційні втрати на суму 1 582,64 грн за період з 10.09.2019 р. по 05.10.2021 р. (включно) та три проценти річних на суму 869,91 грн за аналогічний період.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та дійшов висновку, що вказані нарахування підлягають стягненню повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2258 від 05.10.2021 р.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромцентр Захід» не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.10.2021 року між Адвокатським об`єднанням «ЮРКОНС», в особі голови об`єднання Вершиніна А.Г., який діє на підставі Статуту (надалі – виконавець) та фізичною особою-підприємцем Голяшем Романом Михайловичем (надалі – клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору сторони погодили, що виконавець приймає на себе обов`язки щодо надання клієнту правничої допомоги, зокрема: консультації з цивільного права України; аналіз цивільно-правових договорів, в тому числі, з іноземними юридичними та фізичними особами; консультацій з юридичних питань; складання процесуальних документів, звернень, заяв, позовних заяв, клопотань, скарг тощо в інтересах замовника; представництва інтересів клієнта в державних та недержавних установах, підприємствах, організаціях, правоохоронних та судових органах України усіх юрисдикцій всіх інстанцій (місцевих, апеляційних, Верховному Суді) тощо, а клієнт приймає та оплачує надані виконавцем послуги.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що в межах предмету даного договору виконавець здійснює такі функції і наділяється наступними повноваженнями:

- надає клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань;

- складає і подає клієнту та/або за належністю заяви, запити, скарги, позови, процесуальні та інші документи правового (правничого) характеру тощо в інтересах клієнта та отримує відповіді на згадані документи;

- представляє інтереси клієнта в усіх державних та недержавних органах і організаціях, перед фізичними та юридичними особами, в тому числі в органах державного управління і місцевого самоврядування, правоохоронних органах України, всіх підрозділах Генеральної прокуратури України, Національної поліції і виконавчої служби України, інших підприємствах і організаціях України тощо; в судах України усіх юрисдикцій та інстанцій з правом вчинення усіх процесуальних дій (здійснення процесуальних прав) від імені клієнта.

Згідно п.2.1. договору виконавець зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.6. договору клієнт зобов`язаний приймати надані послуги згідно відповідних актів та оплачувати винагороду (гонорар) виконавцю, здійснювати компенсацію витрат виконавця необхідних для надання правової допомоги на умовах, визначених договором;

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що по факту надання певного обсягу послуг підписується Акт про надання правової допомоги, який є невід`ємною частиною даного договору та основою для розрахунків.

Згідно п.4.1. договору гонорар за надану виконавцем правову допомогу обчислюється погодинно за кожну годину, витрачену на здійснення професійної правничої допомоги клієнту і визначається з розрахунку 500,00 грн за таку годину.

04.11.2021 між виконавцем та клієнтом підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін акт про надання правничої допомоги. У вказаному акті зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) із зазначенням видів послуг, кількості годин кожної з них, а саме:

- аналіз наданих клієнтом документів (договору перевезення вантажу №001504/026 від 15.08.2019р., заявки від 16/11/2016, рахунку №09/08 від 16.08.2019р., СМR від 16.08.2019р., попереднього повідомлення від 17.08.2019р., Акта виконаних робіт №09/08 від 19.08.2019р., претензії № 1 від 19.03.2019р. та інших) - 0,5 л/год.;

- аналіз чинного законодавства, що регулює перевезення вантажу та відповідної судової практики - 1,0 л/год.;

- аналіз Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів - 1,0 л/год.;

- підготовка позову до ТзОВ «Агропромцентр Захід» щодо стягнення коштів за перевезення - 2,5 л/год.

Підписуючи цей акт сторони підтвердили, що якість, обсяг та склад наданої виконавцем на користь клієнта правничої допомоги відповідає умовам договору щодо надання правничої допомоги від 01.10.2021р.; вартість наданої клієнту правничої допомоги станом на 04.11.2021р. складає 2500,00 грн з розрахунку 500,00 грн за одну людино-годину; за надану правничу допомогу клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду) в розмірі 2500,00 грн протягом 30 банківських днів з дати ухвалення Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/3047/21; претензії клієнта стосовно виконання виконавцем умов договору щодо надання правничої допомоги від 01.10.2021р. відсутні.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2020 р. у справі №911/4242/15.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі № 908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі № 5023/5587/12, від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19, від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19).

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, беручи до уваги те, що провадження у справі здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромцентр Захід» (79016, місто Львів, площа Князя Святослава, будинок; ідентифікаційний код 42851680) на користь Фізичної особи-підприємця Голяша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 14 000,00 грн основного боргу, 1 582,64 грн інфляційних страт, 869,91 грн три проценти річних, 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено

та підписано 13.12.2021

Суддя Сухович Ю.О.