Рішення № 102057700, 08.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 справа № 914/2235/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії АТ “Укртелеком”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дестраксол”, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 367 308,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Матвієнко С.М. – адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія ЛВ № 001400 від 13.03.2019 р.; довіреність № 6675 від 18.05.2021 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії АТ “Укртелеком” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дестраксол” про стягнення заборгованості в розмірі 367 387,02 грн., з них: 349 988,71 грн. – основна заборгованість за оренду майна, 12 971,94 грн. – втрати від інфляції, 4 426,37 грн. – 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначити на 15.09.2021 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 р. суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 914/2235/21 на тридцять днів, з 28.09.2021 р.

Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 р. підготовче засідання призначено на 13.10.2021 р.

Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 13.10.2021 р. підготовче засідання призначено на 10.11.2021 р.

18.10.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 4190/21, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 367 308,42 грн. заборгованості, з них: 349 988,71 грн. – основна заборгованість за оренду майна, 12 912,33 грн. - втрати від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 р. судом постановлено прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4190/21 від 18.10.2021 р. та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2235/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.12.2021 р.

08.12.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4190/21 від 18.10.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

08.12.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 27.07.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 4, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414131967, ухвалу повідомлення Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 р., відповідачем отримано 04.10.2021 р.

Крім того, суд відзначає, що 12.11.2021 року Господарським судом Львівської області було зроблено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що розгляд справи по суті призначено на 08.12.2021 р. на 09:30.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду”.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2235/21.

В судовому засіданні 08.12.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 26 грудня 2019 року між ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «КОНСТРАКШИН ЕДЖЕНСІ» було укладено договір оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №18701 (надалі- Договір). Відповідно до умов зазначеного Договору Орендодавець передав, а Орендар взяв у строкове платне користування будівлю загальною плошею 2628,00 кв.м, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини,5. Договір набрав чинності після його підписання Сторонами і нотаріального посвідчення та діє протягом 9 календарних років та 11 місяців включно. Як зазначає позивач, 01.02.2020р. орендарю передано зазначене майно по Акту приймання-передачі майна. Згідно п.3.1. Договору, Орендар зобов`язувався сплачувати Орендодавцю орендну плату, яка складається з плати за користування нерухомим майном, що становить 138127,68 грн. за 2628,00 м.кв. за місяць, протягом перших 12 календарних місяців оренди, починаючи з дати підписання Акта приймання-передачі, а також з плати за надання Орендодавцем послуг з утримання орендованого майна.

08.05.2020р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до даного Договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №6436, де зазначено, що з 01.04.2020 року орендна плата за Договором становить 69063,84 грн. (на рівні 50% від орендної плати за Договором) та відповідно діє до останнього дня місяця, у якому відповідно до законодавства буде прийнято рішення про закінчення встановленого Кабінетом Міністрів України строку дії карантину. Позивач зазначає про те, що у порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 349 988,71 грн. Позивач вважає, що несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору і відповідно, є підставою для розірвання договору оренди.

Позивач у позовній заяві також зазначає про те, що йому стало відомо, що з 21.01.2021р. у відповідача відбулася зміна в найменуванні та в місцезнаходженні юридичної особи. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43083400 ТОВ «КОНСТРАКШИН ЕДЖЕНСІ» значиться, як Товариство з обмеженою відповідальністю під назвою «ДЕСТРАКСОЛ». Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долучено позивачем до матеріалів справи.

Пунктом 13.6 Договору визначено, що сторони зобов`язані письмово повідомляти одна одну про всі зміни реквізитів, даних, зазначених у розділі 14 Договору, та/або даних, які необхідні для належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, протягом 5 робочих днів з дня настання таких змін. Однак, відповідач про зазначені зміни позивача не повідомив. Пунктом 13.7 Договору передбачено, що Договір не втрачає чинності у разі зміни реквізитів Сторін, їх установчих документів, а також зміни власника орендованого майна, організаційно-правової форми тощо. Про зазначені зміни сторони зобов`язані повідомляти одна одну. Як зазначає позивач, при зміні учасників (власників), місцезнаходження, найменування, директора тощо, то така юридична особа все одно залишається тією ж самою юридичною особою. Правонаступництва не виникає.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване майно за Актом приймання-передачі разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору (у тому числі при достроковому припиненні Договору). Враховуючи систематичне порушення умов Договору в порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі, згідно п. 11.4.2. Договору, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору оренди нерухомого майна №18701 від 26.12.2019р. в односторонньому порядку, надіславши повідомлення на адресу ТОВ «КОНСТРАКШИН ЕДЖЕНСІ» та на адресу ТОВ «ДЕСТРАКСОЛ» рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, як вказує позивач, вказані листи були повернуті позивачу поштовим відділенням зв`язку у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Копії листів з Актом приймання-передачі майна долучено позивачем до матеріалів справи.

Позивач вважає, що він належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до відповідача, надіславши йому лист про розірвання Договору рекомендованим листом з повідомленням про вручення у відповідності до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України №270 від 5 березня 2009 року. Наявність відповідної заяви Орендодавця та належних доказів її надсилання Орендарю за наданими Орендарем реквізитами свідчить про добросовісність звернення Позивача до відповідача. На підставі наведеного, позивач із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4190/21 від 18.10.2021 р., виходячи із доданого до неї розрахунку заборгованості та штрафних санкцій за вказаним вище договором оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р., просить суд стягнути з відповідача 349988,71грн. – основної заборгованості за оренду майна, 12 912,33 грн. - втрат від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних. Судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

08.12.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 27.07.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 4, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414131967, ухвалу повідомлення Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 р., відповідачем отримано 04.10.2021 р.

Крім того, суд відзначає, що 12.11.2021 року Господарським судом Львівської області було зроблено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що розгляд справи № 914/2235/21 по суті призначено на 08.12.2021 р. на 09:30.

Таким чинои, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

26 грудня 2019 року між ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «КОНСТРАКШИН ЕДЖЕНСІ» було укладено договір оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №18701.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди нерухомого майна від 26 грудня 2019 р. орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування наступне майне (надалі - Орендоване майно), з метою здійснення не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності та передання його в суборенду для розміщення в адміністративних, офісних, торгових, оздоровчих, ресторанних цілях: будівлю АТС-70 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 826469546101), площею 2 855,5 м.кв. (за виключенням: всіх приміщень підвалу (бомбосховища) площею 178,60 м. кв.; приміщення III (трансформаторна) площею 14,1 м.кв., допоміжного приміщення 23 площею 12,8 м.кв., допоміжного приміщення 25 площею 22 м.кв., що знаходяться на 1 (першому) поверсі). Орендоване майно загальною площею 2 628,00 м.кв., розташоване за адресою: Львівська обл., м. Львів, проспект Червоної Калини, будинок 5.

У пункті 2.1 сторони передбачили, що передача Орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі не пізніше 01 лютого 2020 року.

Згідно з п. 11.1 договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і нотаріального посвідчення, та діє протягом 9 (дев`яти) календарних років та 11 (одинадцяти) місяців включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.02.2020 р., який підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений такий позивачем до матеріалів справи. Крім того, у вищенаведеному акті приймання-передачі майна від 01.02.2020 р. зазначено, що технічний та санітарний стан орендованого майна задовільний.

Відтак, позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним договором оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р.

Згідно п. 3.9 договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. будь-які грошові зобов`язання орендаря перед орендодавцем за цим договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 276 255,36 грн.

Платіжним дорученням № 276 від 27.12.2019 р. орендарем (відповідачем) була внесена орендодавцю (позивачу) грошова застава в сумі 276 255,36 грн. як забезпечення будь-яких грошових зобов`язань орендаря перед орендодавцем за цим договором.

Згідно п.3.1. договором оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р., орендар зобов`язався за користування орендованим майном сплачувати орендодавцю орендну плату, яка складається з плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у наступному розмірі: 138 127,68 грн. за 2628,00 кв.м. за місяць, протягом перших 12 календарних місяців оренди, починаючи з дати підписання Акта приймання-передачі; починаючи з 13 (тринадцятого) календарного місяця оренди з дати підписання акта приймання-передачі орендна плата становить 276 255,36 грн. за 2 628,00м.кв. за місяць.

08.05.2020р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до даного Договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №6436, де у пункті 1 сторони зазначили, що з 01.04.2020 року орендна плата за Договором становить 69 063,84 грн. (на рівні 50% від орендної ставки, діючої станом на 31.03.2020 р.) та відповідно діє до останнього дня місяця, у якому відповідно до законодавства буде прийнято рішення про закінчення встановленого Кабінетом Міністрів України строку дії карантину (п. 2 договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 08.05.2020 р.).

Проте, у порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 349 988,71 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. та договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна 08.05.2020р. в частині сплати орендної плати, позивач звернувся до суду, та просить з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4190/21 від 18.10.2021 р., стягнути з відповідача 349988,71грн. – основної заборгованості за оренду майна (загальна сума основного боргу 626244,07 грн. - зарахована позивачем грошова застава згідно з п. 3.9 договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. 276 255,36 грн. = 349988,71грн.), 12 912,33 грн. - втрат від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних. Судові витрати покласти на відповідача.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що 26 грудня 2019 року між ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «КОНСТРАКШИН ЕДЖЕНСІ» було укладено договір оренди нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №18701.

08.05.2020р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до даного Договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №6436, де у пункті 1 сторони зазначили, що з 01.04.2020 року орендна плата за Договором становить 69 063,84 грн. (на рівні 50% від орендної ставки, діючої станом на 31.03.2020 р.) та відповідно діє до останнього дня місяця, у якому відповідно до законодавства буде прийнято рішення про закінчення встановленого Кабінетом Міністрів України строку дії карантину (п. 2 договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 08.05.2020 р.).

Судом встановлено, що з 20.01.2021р. у відповідача відбулася зміна в найменуванні та в місцезнаходженні юридичної особи. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі, за кодом ЄДРПОУ 43083400, ТОВ «КОНСТРАКШИН ЕДЖЕНСІ» значиться, як Товариство з обмеженою відповідальністю під назвою «ДЕСТРАКСОЛ» (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 4; код ЄДРПОУ № 43083400).

Відповідно до умов укладеного договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майне орендоване майно загальною площею 2 628,00 м.кв., розташоване за адресою: Львівська обл., м. Львів, проспект Червоної Калини, будинок 5, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.02.2020 р., який підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений такий позивачем до матеріалів справи.

Згідно п. 3.9 договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. будь-які грошові зобов`язання орендаря перед орендодавцем за цим договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 276 255,36 грн.

Відповідно до умов даного пункту договору, платіжним дорученням № 276 від 27.12.2019 р. орендарем (відповідачем) була внесена орендодавцю (позивачу) грошова застава в сумі 276 255,36 грн. як забезпечення будь-яких грошових зобов`язань орендаря перед орендодавцем за цим договором.

Позивач, виходячи з умов даного пункту договору, зарахував сплачену відповідачем грошову заставу в рахунок погашення заборгованості і таким чином основна заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем становить 349988,71грн. (загальна сума основного боргу 626244,07 грн. - зарахована позивачем грошова застава згідно з п. 3.9 договору оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. 276 255,36 грн. = 349988,71грн.).

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим нерухомим майном за договором оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами 26 грудня 2019 року є договором найму (оренди) майна.

Як визначено ст.759, ч.1 ст.760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 238 ГК України визначено особливості оренди майна у сфері господарювання, зокрема встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6).

Так, у відповідності до ч.ч. 1-3 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.286 ГК України, орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

У ч.5 ст.762 ЦК України зазначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за укладеним договором оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р. не виконував, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 349 988,71 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Позивачем відповідно до поданого розрахунку здійснено розрахунок заборгованості у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за орендовані приміщення за період з лютого 2020 року по лютий 2021 року включно. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем із сплати орендної плати за цей період становить 349 988,71грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 26.12.2019 р.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 349 988,71 згідно приведеного позивачем розрахунку, що долучений до заяви про зменшення позовних вимог,є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем 12 912,33 грн. - втрат від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин відповідачем суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 349988,71грн. – основної заборгованості за оренду майна, 12 912,33 грн. - втрат від інфляції та 4 407,38 грн. - 3% річних

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 5 510,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6040 від 20.07.2021 р. на суму 5 510,81 грн.

18.10.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4190/21, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 367 308,42 грн. заборгованості, з них: 349 988,71 грн. – основна заборгованість за оренду майна, 12 912,33 грн. - втрати від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2021 р. судом постановлено прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4190/21 від 18.10.2021 р. та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.

Оскільки спір виник з вини відповідача, та враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, що до стягнення з відповідача підлягає сума 367 308,42 грн., з них: 349 988,71 грн. – основна заборгованість за оренду майна, 12 912,33 грн. - втрати від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних, тому судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 509,63 грн. (1,5% від 367 308,42) , відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дестраксол” (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 4; код ЄДРПОУ № 43083400) на користь позивача: Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” (79007, м. Львів, вул. Дорошенко, 43; код ЄДРПОУ №01186030) 349988,71грн. – основної заборгованості за оренду майна, 12 912,33 грн. - втрат від інфляції, 4 407,38 грн. - 3% річних та 5 509,63 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.12.2021 р.

Суддя Долінська О.З.