Рішення № 102057477, 21.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2021Справа № 910/15337/21

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 86, код ЄДРПОУ 39427556)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (65104, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 103)

2) Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21-А)

про стягнення 488 430,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 488 430,00 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Тентавтотранс» та Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

19.10.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що пошкодження вантажу сталося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на території, що не покривається умовами Договору страхування, а саме на території Донецької області. Тому відповідач вважає, що підстави (зважаючи на викладене) для задоволення вимог позивача відсутні.

29.10.2021 через відділ діловодства суду третьою особою-2 подано пояснення третьої особи щодо позову.

01.11.2021 через відділ діловодства суду третьою особою-1 подано пояснення третьої особи щодо позову.

03.11.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (далі- позивач) та Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» (далі- відповідач) було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1505-20-00001.

Відповідно до п.2.1. договору страхування страхувальник (позивач) зобов`язується сплатити страхову премію у визначений термін та виконувати інші умови цього договору, а страховик (відповідач) бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну страхувальником особі або її майну (в т.ч. вантажу) внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених цим договором.

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (експедитор) та власником вантажу ДП «Сантрейд» (замовник) було укладено договір №7 надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого експедитор зобов`язався надавати замовнику транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення автомобільним транспортом вантажу насіння соняшнику 2020 року.

16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» та ФОП Бугаєнко Дмитром Васильовичем було укладено договір-заявку №16/04-БУ на перевезення вантажу.

20.04.2021 під час перевезення вантажу соняшнику вагою нетто 22,560т згідно ТТН №НП-001753 від 19.04.2021 сталася ДТП на ділянці автомобільної дороги Знаменівка- Луганськ-Ізварине 334км, за участю водія ОСОБА_1 вантажного автомобіля MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причепу IFA реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок якого сталося перекидання зазначених засобів.

Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 21.04.2021 позивач повідомив відповідачу про факт настання ДТП.

29.04.2021 відповідач направив позивачу запит про надання документів за вих. №03/3418.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2021 у справі №227/1786/21 водія ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП, тобто, у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850,00грн.

При огляді вантажу (насіння соняшнику насипом), перевезення якого здійснювалося згідно ТТН № НП-001753 від 19.04.2021, згідно з Актом огляду від 20.04.2021 встановлено, що перекидання автомобіля MAN д/н НОМЕР_1 з причепом д/н НОМЕР_2 вантаж повністю висипаний з кузова на проїжджу частину дороги та за межі автомобільної дороги в кювет, частково змішаний з ґрунтом, галькою, сміттям, бітумом та мокрий від дощу.

Згідно з видатковою накладною №174 від 19.04.2021 загальна вага вантажу соняшнику (нетто): 22,560т.; загальна вартість партії вантажу 541 439,96грн.

Згідно з карткою № 35 аналізу зерна від 22.04.2021 в партії насіння соняшника в кількості 17,180т. виявлено комки землі, гальку, гілки, пляшки. Вміст сміттєвої домішки становить 19,6%, а вологість становить 14,9%.

В результаті очищення насіння соняшника в кількості 17180 кг було отримано 15,500т. насіння соняшника в яких вміст сміттєвої домішки становить 5,0 % а вологість становить 13,0% (згідно з карткою № 36 аналізу зерна від 22.04.2021).

Позивач у позовній заяві зазначає, що дані показники не відповідають вимогам по якості відповідно до ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови», що свідчить про непридатність вантажу для використання за призначенням у харчовій промисловості.

Залишок вантажу вагою 15,5т. (вага нетто після очищення) було повернуто позивачу згідно з Актом повернення від 22.04.2021 як непридатний до використання.

24.05.2021 власник вантажу ДП «Сантрейд», як замовник перевезення, пред`явив претензію №1, в якій зазначив, що згідно з умовами п.4.2. договору надання транспортно-експедиційних послуг експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання вантажу в пункті завантаження. У разі повної втрати або псування вантажу, експедитор відшкодовує замовнику повну вартість вантажу.

26.05.2021 позивач повідомив відповідачу листом за вих. №26/05-612 про факт пред`явлення претензії №1 від 24.05.2021.

Діючи на власний розсуд, третя особа ТОВ «Тентавтотранс» відшкодувало потерпілому власнику вантажу ДП «Сантрейд» суму завданої під час ДТП 20.04.2021 шкоди в розмірі 541 439,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3254 від 23.06.2021, та, як стверджує позивач у позовній заяві, перевела таким чином на себе право зворотної вимоги (регресу) до винної особи згідно ст.1191 ЦК України.

Позивач направив відповідачу заяву від 20.07.2021 про надання пакету документів у порядку п.11.1 договору страхування за вих. №20/07- 83, в якій повідомив додаткові обставини страхового випадку.

21.04.2021 позивач звернувся до ТОВ «Експертно-дослідна служба України» для проведення експертного товарознавчого дослідження щодо встановлення розміру матеріальних збитків під час вищезазначеного перевезення вантажу 20.04.2021, та уклав договір про надання послуг на проведення експертного товарознавчого дослідження.

19.07.2021 позивачем було отримано висновок експерта №740/07/2021 від 19.07.2021.

Відповідно до висновку експерта №740/07/2021 від 19.07.2021 розмір матеріальних збитків (шкоди), які було заподіяно власнику майна (вантажу) внаслідок перекидання транспортних засобів під час ДТП, що мало місце 20.04.2021 на ділянці автомобільної дороги Знаменівка-Луганськ-Ізварине 334км, за участю водія ОСОБА_1 вантажного автомобіля MAN р/н НОМЕР_1 , причепу IFA р/н НОМЕР_2 , під час перевезення вантажу соняшнику вагою нетто 22,560т. згідно з товарно-транспортною накладної ТТН № НП-001753 від 19.04.2021, видатковою накладною №174 від 19.04.2021, за умови достовірності вихідних даних та враховуючи результати досліджень, становить 488 430,00 грн.

Також позивач просив відповідача у заяві від 20.07.2021 здійснити страхове відшкодування потерпілій стороні у розмірі 488 430,00 грн згідно з умовами договору страхування № 24-1505-20-00001 від 24.06.2020, шляхом переказу на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Одеса, МФО 328704, на користь ТОВ «Тентравтотранс», код ЄДРПОУ 40077896.

Листом від 02.08.2021 за вих. №03/5907 відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" суму страхового відшкодування у розмірі 488 430,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» та Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» було укладено договір страхування, відповідно до умов п. 12.7 якого відповідач може здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам, безпосередньо третім особам або за їх дорученням: медичним закладам; підприємствам та організаціям, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням шкоди.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На страхові відносини за участю вигодонабувача розповсюджуються положення ст. 636 ЦК України (договір на користь третьої особи).

Частиною 1 ст. 636 ЦК України визначено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Відповідно до умов ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 3 Закону України "Про страхування".

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати, як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

За умовами договору страхування вигодонабувачем за ним є фізичні або юридичні особи, які можуть зазнати збитків в результаті настання страхового випадку.

Відповідно до п. 4.1 договору страхування страховий випадок - це раптова, непередбачувана і ненавмисна для страхувальника та потерпілої особи (осіб) подія, яка відбулась в процесі перевезення (експедирування) вантажу страхувальником у строк дії цього договору та на території страхування, яка зазначена в п. 1.4 частини 1 цього договору, і з настанням якої виникає зобов`язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхувальнику були пред`явлені претензії та/або позови від третіх осіб).

Так, у пункті 1.4. договору страхування вказано, що територією страхування є Україна (за винятками тимчасово окупованих територій відповідно до чинного законодавства України, території Донецької та Луганської областей).

Крім того, відповідно з п. 8.7. договору страхування передбачено, що цим Договором покриваються тільки ті страхові випадки, які сталися в межах території, яка визначена в частини 1 п. 1.4. цього договору як територія страхування. У будь-якому разі дія цього договору не покривається на наступні території та регіони:

- Кабардино-Балкарія, Північна Осетія. Інгушетія, Чечня, Дагестан, Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах;

- Наземна територія та повітряний простір Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей У країн и, акваторія Чорного моря А втономної Республіки Крим та акваторія Азовського моря Донецької області України (дванадцяти мильні прибережні зони)',

- Зони військових конфліктів і громадських заворушень;

- Зони під санкціями ООН, Європейського Союз та Сполучених Штатів Америки.

З матеріалів справи вбачається, що страховий випадок, про який зазначає позивач, стався на автодорозі Знаменівка-Луганськ-Ізварине 334 км, що підтверджується відповідною копією постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2021 у справі №227/1786/21 та протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №481615.

Відповідно до п. 5.1.10. договору страхування передбачено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання страхувальником своїх обов`язків, викладених у п. 4.2.5., п. 8.7., п. 9.2. та 10.1. цього договору.

Таким чином, оскільки дія договору страхування не покриває страхові випадки, що сталися на території Донецької або Луганської областей України, то, відповідно, у відповідача відсутні підстави для відшкодування шкоди завданої у ДТП, про яке зазначає позивач.

Крім того, судом встановлено, що 27.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» та Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» було укладено додатковий договір № 1-24-1505-20-00001 до договору страхування, відповідно до якого сторони домовились про таке:

« 2. Викласти: 2.1. Графу «Територія страхування» Розділу 1.4 Частини 1 Договору в наступній редакції: «Україна, СНД, Європа».

Дослідивши додатковий договір № 1-24-1505-20-00001, суд зазначає, що умови, викладені в додатковому договорі, не виключають п.8.7. договору страхування.

Щодо окупованої території, суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору страхування не покривається не тільки окупована територія Донецької та Луганської областей, а в цілому території вказаних областей.

Крім того, умовами договору страхування не покриваються випадки, які стали і в інших регіонах (про що вище зазначено). Тому не можна прив`язуватись виключно до поняття «окупована територія».

Судом встановлено, що відповідач зазначив в договорі території, де ризик знищення майна є значно вищим, ніж на інших територіях (на що позивач погодився), у зв`язку з чим і визначив відповідний страховий платіж.

Отже, в договорі страхування сторони погодили територію його дії, а тим самим визначили на якій території він діє, а на якій ні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору (відмову в позові з наведених вище підстав) впливу не мають.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 86, код ЄДРПОУ 39427556)

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524)

Третя особа-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (65104, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 103)

Третя особа-2 - Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21-А)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.12.2021

Суддя І.О. Андреїшина