Рішення № 102057392, 14.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2021Справа № 910/8388/21За позовом Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", м. Київ

до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська міська рада, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство молоді та спорту України, м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест", м. Київ

за участю Київської міської прокуратури, м. Київ

про визнання протиправним та скасування розпорядження -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Лісовський Л.Ф. (в порядку самопредставництва);

від відповідача: Філімончук І.М. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: Мних Н.М. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи-3: Салій М.В. (адвокат за ордером серія КС№800547 від 25.04.2021);

від прокуратури: Синюк І.А. (посвідчення №058173 від 01.12.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.05.2021 року Державне підприємство "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 №1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".

Ухвалою від 31.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено Державному підприємству "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали.

10.06.2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську раду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство молоді та спорту України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" та призначено підготовче засідання на 27.07.2021.

29.06.2021 до суду від третьої особи-1 надійшли пояснення, в яких зазначено, що КМР як колегіальний орган місцевого самоврядування має повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, тоді як КМДА розпоряджається землями державної власності, якою є і спірна земельна ділянка. Виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише згода землекористувача земельної ділянки та згода власника, при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

12.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у разі наявності на земельній ділянці нерухомого майна така земельна ділянка перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. З урахуванням листів ТОВ «Укрсоцбудінвест» від 25.05.2020 та ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спору «Льодовий стадіон» від 24.06.2010 №КМДА видано розпорядження від 24.07.2020 №1082, яким надано згоду на поділ спірної земельної ділянки, що є правомірним та прийнятним у межах повноважень, визначених законом.

27.07.2021 до суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що оспорюване розпорядження про надання згоди на поділ земельної ділянки жодним чином не спливає на права та обов`язки позивача, а доводи, наведені у позовній заяві, є юридично дефектними.

В підготовчому засіданні 27.07.2021 судом було продовжено строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.10.2021.

В підготовчому засіданні 05.10.2021 судом було оголошено перерву до 16.11.2021.

28.10.2021 до суду від Київської міської прокуратури надійшла заява про вступ у справу.

В підготовчому засіданні 16.11.2021 протокольними ухвалами судом було задоволено заяву Київської міської прокуратури про вступ у справу та оголошено перерву до 30.11.2021.

22.11.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що повідомлень щодо намірів поділу земельної ділянки КМДА державному підприємству не надсилав. Водночас жодних перевірок відповідачем щодо правомірності листа від 24.06.2010 №184, як єдиної підстави для прийняття ним розпорядження від 24.07.2020 №1082, згідно якого директор ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» Багрій Т.В. у зверненні до Голови КМДА Черновецького Л.М. нібито погоджується з вилученням та передачею ТОВ «Укрсоцбудінвест» частини земельної ділянки розміром 10,78 га, ним не вивчалось і будь-яких документів або інформації з цього приводу у ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» не запитувалось. У журналі вихідної кореспонденції ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» за 2010 рік зазначений лист взагалі відсутній. Окрім того, вилучення та передача землі без попереднього погодження органом управління майном без згоди позивача є незаконним.

30.11.2021 до суду від Київської міської прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження не враховано вимоги статуту ДП «ЦУТБКС «Льодовий стадіон», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту від 01.04.2014 №3145, зокрема, будь-які підтвердження того, що згода на поділ спірної земельної ділянки, відповідно до листа Державного підприємства від 24.06.2010 №184, на підставі якого прийнято розпорядження надавалась із попереднім письмовим погодженням з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України відсутні. Отже, розпорядження оскаржуване позивачем, підлягає скасуванню.

Також 30.11.2021 відповідачем було подано клопотання про долучення документів до справи.

В підготовчому засіданні 30.11.2021 судом було оголошено перерву до 07.12.2021.

Ухвалою від 07.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2021 року.

В судовому засіданні 14.12.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 17.12.1998 року №85/186 «Про оформлення права користування земельними ділянками» (з урахуванням змін внесених пунктом 26 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 року №171/331 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею») надана у постійне користування ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964).

Право державної власності на земельну ділянку в особі КМДА зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698).

30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю. на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024, (копія), серія та номер: II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів за Державним підприємством "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на просп. Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

Так, згідно вказаного Державного акту на право постійного користування від 24.06.1999 ІІ-КВ № 004150, виданого на підставі Рішення Київської міської ради від 17.12.1998 року № 85/186, Державному підприємству "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" надається у постійне користування 17,1199 гектарів землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд по просп. Академіка Глушкова, 9 в м. Києві.

На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке за даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25894074, дата реєстрації 22.04.2018) є державною власністю в особі Міністерства молоді та спорту України та закріплене на праві господарського відання за ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон».

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12251938, дата реєстрації 27.11.2015) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» є власником об`єкта незавершеного будівництва - Критої спортивної арени, яка була придбана ТОВ «Укрсоцбудінвест» в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні, розташованої в межах вказаної земельної ділянки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А., зареєстрованого в реєстрі за №712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

Право власності ТОВ «Укрсоцбудінвест» на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням №032058 виданим 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (запис №12291938 від 27.11.2015).

Листом №184 від 24.06.2010 року, на адресу Київської міської державної адміністрації, ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" погодилось з вилученням частини земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 24.06.1999 року серія ІІ-КВ № 004150, що розташована в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, 9 та передачею зазначеної частини ділянки площею 10 га ТОВ "Укрсоцбудінвест" в порядку відповідно до чинного законодавства.

ТОВ "Укрсоцбудінвест" розроблено та погоджено документацію із землеустрою на земельну ділянку розміром 10,78 га.

Рішенням Київської міської ради V сесії VI скликання №1095/4533 від 08.07.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на вул. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва. ТОВ "Укрсоцбудінвест" за умови виконання обов`язків землекористувача, передбачених даним рішенням, було надано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфер спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, у зв`язку з переходом права власності на майно.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі №2а-4563/11/2670 вказане рішення Київської міської ради V сесії VI скликання від 08.07.2010 № 1095/4533 "Про передачу ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважального-торгівельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова 9, у Голосіївському районі міста Києва" скасоване.

В подальшому ТОВ "Укрсоцбудінвест" повторно ініційовано оформлення права користування вказаною земельною ділянкою площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфер спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 № 136/2039 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 N 712, посвідченого Матвеєвим В. А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.03.2010 за N 712, в частині продовження товариству з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" строку завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - Крита спортивна арена, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 9 на 5 років до 26.03.2020.

На підставі зазначеного рішення між ТОВ "Укрсоцбудінвест" та Департаментом комунальної власності міста Києва укладено Договір від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за № 712.

30.07.2020 Рішенням Київської міської ради № 425/9504 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 N 712, з урахуванням Договору про внесення змін до Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, від 26.03.2010 за реєстровим N 712, від 27.11.2015 за реєстровим N 2307, серед іншого, продовжено строк завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9 до 26.03.2030.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 №1082, надано згоду на поділ земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва.

На підставі зазначеного Розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0050. Відповідно до цієї документації, поділ земельної ділянки загальною площею 16, 9202 га здійснюється саме з метою формування двох окремих ділянок загальною площею 10,78 га, землекористувачем якої є ТОВ "Укрсоцбудінвест" та 6,1402 га, землекористувачем якої є ДП Центральна учбово - тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що вказане розпорядження завдає шкоди позивачу, оскільки видане без попереднього письмового погодження з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України, а також на підставі підробленого листа, щодо підробки якого відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

У постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття Товариством права власності на Кінотеатр, розташований на Земельній ділянці, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Такий перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення. Суд звертається mutatis mutandis до подібних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. (ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України).

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. (ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3 - 8.5) наголосила на тому, що:

- правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами ст. 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала ст. 377 ЦК України;

- ст. 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція ст. 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від земельних ділянок, на яких вони розміщені, відбувся за радянських часів з ідеологічних мотивів. Під впливом тодішньої ідеології панувало уявлення, що особи можуть мати право власності на об`єкти нерухомості, але не на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Так, Конституцією УРСР 1978 року (частина друга ст.11) було передбачено, що земля є у виключній власності держави.

Внаслідок такого підходу, існує значна кількість об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об`єктами можуть бути несформованими. Водночас, намір законодавця подолати такий штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від землі, не викликає сумніву. Тому, в разі, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості не допускається.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведених вище висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року в справі №907/68/18 і від 31 травня 2018 року в справі №29/5005/17496/2011.

Отже, сутність даної норми полягає в тому, що вона закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Дана позиція підтримується Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17.

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

У разі наявності на земельній ділянці нерухомого майна така земельна ділянка перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю. на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024, (копія), серія та номер: II-КВ №004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів за Державним підприємством "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на просп. Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. (ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Частиною 5 ст. 186 Земельного кодексу України передбачено, що технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується, зокрема, у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа №184 від 24.06.2010 року ДП «ЦУ-ТБКС «Льодовий стадіон» розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 №1082, надано згоду на поділ земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва, яка перебуває у власності держави України в особі Київської міської державної адміністрації, право державної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698 (справа 727013383).

При цьому, позивач наголошував на тому, що жодних перевірок відповідачем щодо правомірності листа від 24.06.2010 №184, як єдиної підстави для прийняття ним розпорядження від 24.07.2020 №1082, згідно якого директор ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» Багрій Т.В. у зверненні до Голови КМДА Черновецького Л.М. нібито погоджується з вилученням та передачею ТОВ «Укрсоцбудінвест» частини земельної ділянки розміром 10,78 га, ним не вивчалось і будь-яких документів або інформації з цього приводу у ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» не запитувалось. У журналі вихідної кореспонденції ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» за 2010 рік зазначений лист взагалі відсутній.

Щодо підробки вказаного листа №184 від 24.06.2010 року відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. (ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок щодо визнання дій директора ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» зі складання листа №184 від 24.06.2010 року протиправними, у зв`язку з чим, такі дії приймаються судом як не спростовані.

При цьому, Суд наголошує на тому, що спірна земельна ділянка є державною власністю.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 17.12.1998 року №85/186 «Про оформлення права користування земельними ділянками» (з урахуванням змін внесених пунктом 26 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 року №171/331 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею») надана у постійне користування ДП «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964).

Право державної власності на земельну ділянку в особі КМДА зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд в ході розгляду справи неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В процесі розгляду справи сторони доводили суду існування різних (протилежних) обставин, які, на їх думку, мали значення для справи і на які вони посилалися як на підставу своїх вимог або заперечень.

Втім, Суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, хоч йому було створено усі можливості для цього, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене вище, оцінивши надані учасниками справи доказі в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в справі №910/8388/21.

Судовий збір позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, залишається за позивачем.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Державним підприємством "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 21.12.2021 року.

Суддя С. МОРОЗОВ