Ухвала суду № 102057134, 14.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у закритті провадження у справі

м. Київ

14.12.2021Справа № 910/17330/21

За позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу (ідентифікаційний код 42163667)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 61, ідентифікаційний код 41149437)

Про відшкодування збитків в розмірі 3 127 487, 55 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Секретар судового засідання Гиренко А. В.

За участі представників сторін:

Від позивача: Макарченко В. В., самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Від відповідача: Семенова О. П., адвокат, довіреність №б/н від 15.07.2021.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" про відшкодування збитків в розмірі 3 127 487,55 грн, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами здійснення відповідачем у період з 21.04.2013 до 15.02.2017 забору підземної води без дозволу на спеціальне користування. Розмір збитків, які позивач просить стягнути з відповідача обрахований у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 3127487,55 грн, з них:

70 % від суми, що становить 2 189 241, 28 грн на розподільчий рахунок Дніпровського району міста Києва;

30 % від суми, що становить суму в розмірі 938 246, 26 грн на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

22.11.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначив на 14.12.2021.

13.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заяви про закриття провадження у справі та про застосування строків позовної давності.

В судове засідання 14.12.2021 прибули представники сторін. Представник відповідача надав власні обґрунтування щодо заяви про закриття провадження у справі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення клопотання заперечував оскільки, обставини, викладені в заяві, не є підставами для закриття провадження у справі №910/17330/21.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 14.12.2021 заяву відповідача про закриття провадження у справі та заслухавши думку представників сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав.

Заява обґрунтована тим, що предметом позову у справі №910/17330/21 є вимога позивача до відповідача про стягнення збитків у розмірі 3 127 487, 55 грн, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Так, позивач посилається на те, що відповідач у період з 21.04.2013 по 15.02.2017 здійснював забір підземної води без дозволу на спеціальне водокористування. Такий факт встановлено позивачем при проведенні позапланової перевірки у період з 21.05.2019 по 24.05.2019 на підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 15.05.2019 №145 та направлення Державної екологічної інспекції України від 15.05.2019 №12.

Водночас, відповідач зазначає, що у грудні 2017 року Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулась до Господарського суду міста Києва з аналогічним позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця" про стягнення збитків за спірний період.

Предметом позову у справі №910/21840/17 була вимога позивача про відшкодування збитків у розмірі 2 672 724, 46 грн, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Позивач посилався на те, що відповідачем у період з 01.05.2013 по 01.06.2016 здійснювався забір підземної води без дозволу на спеціальне водокористування. Такий факт встановлено позивачем при проведенні позапланової перевірки у період з 01.06.2016 по 21.06.2016 на підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 30.05.2016 №56 та направлення Державної екологічної інспекції України від 30.05.2016 №22.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21840/17 позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 20.11.2018 Рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2018 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарський суд міста Києва за наслідками нового розгляду справи №910/21840/17 ухвалив позов Державної екологічної інспекції у м. Києва залишити без розгляду.

Київський апеляційний господарський суд 19.08.2019 ухвалив апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві на ухвалу суду першої інстанції від 12.03.2019 повернути без розгляду.

Відповідач стверджує, що розгляд справи №910/17330/21 фактично свідчитиме про потворний розгляд спору, що вже вирішувався судом у справі №910/21840/17 та призведе до нового вирішення справи, що суперечить принципу правової визначеності.

Таким чином, відповідач вважає, що зміст позовних вимог у справі №910/17330/21 та у справі №910/21840/17, склад сторін та підстави позову є тотожними, а відтак просить суд керуючись п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрити провадження у справі №910/17330/21, у зв`язку з тим, що є рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Натомість, суд встановив, що в даному випадку у справі №910/21840/17 позов Державної екологічної інспекції у м. Київ за наслідками нового розгляду справи, був залишений без розгляду відповідно до вимог ч. 4 ст. 202 ГПК України та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а саме: у зв`язку з неявкою позивача без поважних причин та не повідомлення суду про розгляд справи за його відсутності, про що постановлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2019.

Частиною 4 статті 226 ГПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

За таких обставин спір між сторонами у справі №910/21840/17 по суті вирішений не був та позовна заява була залишена без розгляду з процесуальних підстав, а саме неявкою позивача в судове засідання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що у справі №910/21840/17 та №910/17330/21 позивачем визначені різні періоди за які стягуються збитки. У справі 910/21840/17 позивач заявляв до стягнення суму збитків спричинених за період з 01.05.2013 до 01.06.2016. В даній справі позивач вказує на завдання йому збитків за період з 21.03.2013 до 15.02.2017, який частково поглинає період завдання збитків, що був визначений у справі №910/21840/17, однак як встановлено судом вище, в даному випадку, позивач не був позбавлений права повторно звернутись до господарського суду для вирішення спору та при цьому обґрунтувати позовні вимоги в силу нових обставин - проведення позапланової перевірки з 21.05.2019 по 24.05.2019.

На підставі вище викладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача на п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в силу відсутності підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки позивач не був позбавлений права на повторне звернення до суду для вирішення спору про стягнення збитків з відповідача, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Разом з тим, щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, за таких обставин питання щодо застосування не застосування строку позовної давності за заявою відповідача буде вирішено судом під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.

Керуючись статтями 12, 121, 176, 177, 178, 181, 182, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" про закриття провадження у справі №910/17330/21.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та не підлягає оскарженню.

Повний текст складено 20.12.2021.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких