Рішення № 102055575, 20.12.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2171/21

Провадження № 2-а/163/55/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії поліцейського СРПП СПД №2 (сел. Шацьк) Ковельського РУП Сиротюка С.А. щодо складання постанови серії БАБ № 848722 від 15 вересня 2021 року про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу за передбачене ч.5 ст.121 КУпАП правопорушення, визнати цю постанову протиправною і скасувати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що наведені поліцейським в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним Правил дорожнього руху, не відповідають дійсності, є безпідставними, необґрунтованими і непідтвердженими жодними доказами. Вказав, що 15 вересня 2021 року приблизно о 23:15 годині, керуючи автомобілем "Фольксваген-ЛТ35", номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Світязькій в селі Пульмо Ковельського (колишнього Шацького) району, був зупинений працівниками поліції. На вимоги поліцейських пред`явив передбачені п.2.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) документи та запитав про причину зупинки, адже ПДР не порушував, тому його зупинка є незаконною. Після цих слів поліцейський ОСОБА_2 почав суперечку і наказав відкрити багажне відділення автомобіля. На цю вимогу відповів, що відкриє багажник автомобіля лише після пред`явлення доказів порушення ним вимог ПДР. Суперечка тривала близько 40 хвилин, після чого поліцейський почав виносити оскаржувану постанову про те, що він нібито керував автомобілем без пристебнутого ременя безпеки, при цьому ігноруючи його вимогу щодо надання доказів фіксації такого порушення. Вважає винесену постанову незаконною, оскільки ПДР не порушував, рухався із пристебнутим ременем безпеки, який після зупинки поліцейськими відстебнув, щоб вийти для розмови з поліцейськими. До того ж це була темна нічна пора доби, тому поліцейський не міг бачити, чи був у нього пристебнутий безпеки. Через такі неправомірні дії поліцейського зателефонував на лінію "102".

17 грудня 2021 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, до якого додала компакт-диск з відеозаписом подій винесення оскаржуваної постанови.

З приводу поданого відзиву суд зазначає про таке.

Положенням ч.3 ст.162 КАС України визначено, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Пунктом 2 частини 4 зазначеної статті передбачено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За змістом ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною 2 статті 99 КАС України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Всупереч наведеним процесуальним вимогам, представник відповідача не надала документального підтвердження надіслання позивачу примірника відзиву, а надісланий компакт-диск, на якому міститься відео-файл аналізованих подій, в якості електронного доказу не засвідчила у визначеному ч.2 ст.99 КАС України порядку.

У зв`язку з цим відзив на позовну заяву з доданим до нього компакт-диском суд до уваги не приймає.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач в канцелярію суду подав заяву про підтримання позову і розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу за її відсутності.

З огляду на викладене суд розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України, оскільки не вбачає перешкод для такого розгляду.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

15 вересня 2021 року поліцейський з РПП СПД № 2 (смт. Шацьк) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Сиротюк С.А. відносно позивача ОСОБА_1 виніс постанову серії БАБ № 848722 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

В постанові вказано, що позивач ОСОБА_1 15 вересня 2021 року о 23:15 годині по вулиці Світязькій в селі Пульмо, керуючи автомобілем "Фольксваген - ЛТ 35", номерний знак НОМЕР_1 , не користувався ременем безпеки, чим порушив п.2.3. в) ПДР.

Пунктом 2.3 в) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів (п.2.3. в) ПДР).

Частиною 5 статті 121 КУпАП встановлена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Свої заперечення винуватості позивач обґрунтовує тим, що Правил дорожнього руху не порушував, доказів винуватості вчинення правопорушення йому надано не було, звинувачення його у порушенні ПДР є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Перелік доказів, якими доводиться вина особи у справах про адміністративні правопорушення, визначений ч.1 ст.251 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відео-запису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за змістом наведених норм процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

У частині 3 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до неї додається відео правопорушення, проте всупереч вимог ч.3 ст.283 КУпАП відомостей про технічний засіб, яким здійснено цей відеозапис, у постанові не зазначено.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17 та від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17.

У зв`язку із цим, а також з урахуванням вищенаведених підстав і положень щодо вимог, які ставляться до подання електронних доказів, наданий представником відповідача до відзиву відеозапис суд до уваги не приймає як недопустимий доказ.

Незважаючи на відхилення вказаного відеозапису в якості електронного доказу, суд констатує, що на ньому не зафіксовано факту керування позивачем автомобілем без пристебнутого ременя безпеки. Під час зупинки поліцейський не висував позивачу жодних звинувачень про те, що він керував автомобілем без пристебнутого ременя безпеки і що саме це порушення ПДР слугувало підставою для його зупинки. На запитання позивача про причину зупинки поліцейський вказав на необхідність здійснення внутрішнього огляду автомобіля. Лише після дзвінка позивача на службу "102" поліцейський повідомив, що буде виносити оскаржувану постанову, проте на прохання позивача необхідних доказів фіксації порушення ПДР (керування автомобілем без пристебнутого ременя безпеки) не надав.

Власне ж візуальне спостереження інспектора поліції без фіксації порушення у встановленому порядку не є належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП на ствердження винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У частині 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи всі вище наведені факти та обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної постанови серії БАБ № 848722 від 15 вересня 2021 року.

Викладені в позовній заяві доводи позивача в жодний законний спосіб відповідачем не спростовані.

Таким чином, в силу наведених законодавчих приписів та з огляду на встановлені у справі фактичні обставини вбачаються підстави вважати, що наявність складу передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП правопорушення в діях позивача достатніми і допустимими доказами не доведена, відтак оскаржувана постанова винесена без законних на те підстав, тому підлягає скасуванню.

Щодо визнання дій поліцейського незаконними, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки самі по собі дії поліцейського при складанні постанови про правопорушення, яку було скасовано у судовому порядку, не можна вважати неправомірними.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір згідно квитанції АТ "Ощадбанк" № 11 від 23 вересня 2021 року в сумі 454,00 гривень. Такий розмір сплаченого судового збору узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 та Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік".

Отже, зважаючи на прийняте за позовом рішення, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Постанову поліцейського з РПП СПД № 2 (смт. Шацьк) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Сиротюка Сергія Анатолійовича серії БАБ № 848722 від 15 вересня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП стягнення у вигляді 510 гривень штрафу скасувати.

Провадження в справі за постановою про адміністративне правопорушення серії БАБ № 848722 закрити.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок його бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Найменування відповідача - Головне управління Національної поліції у Волинській області; місце знаходження - вулиця Винниченка 11, місто Луцьк Волинської області; код ЄДРПОУ - 40108604.

Головуючий: суддя С.С.Чишій