Рішення № 102055380, 21.12.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3480/21

Провадження № 2-а/0158/77/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

секретаря - Хмілевської І.О.

за участю представника позивача - Костів Л.А.

перекладача - Торабі Есмаіл Абу Тораб

представника відповідача - Житкової А.С.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про затримання з метою ідентифікації, -

в с т а н о в и в :

Військова частина 1493 Державної прикордонної служби України звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про затримання з метою ідентифікації.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 20.09.2021 року громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поза пунктами пропуску перетнули державний кордон з України в Словацьку Республіку. При собі документів, що засвідчують особу чи підтверджують законність перебування на території України у відповідача не було.

Відповідач звернулася до ГУ ДМСУ в Закарпатській області із заявою про визнання її біженцем або особою. Яка потребує додаткового захисту в Україні та 27.09.2021 була документована довідкою № 010910.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2021 відносно відповідача було прийняте рішення про затримання до вирішення питання про визнання його біженцем або особою яка потребує додаткового захисту в Україні, а 11.10.2021 поміщений до Волинського ПТПІ.

08.12.2021 Головним управління ДМСУ в Закарпатській області було прийнято рішення про припинення розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту щодо відповідача.

Тому просить суд затримати громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з метою її ідентифікації.

Представником відповідача було подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити, оскільки в матеріалах справи є довідка Посольства Ісламської Республіик Афганістан № К1141 від 29.11.2021, якою посольство підтверджує, що відповідачка є громадянкою Ісламської Республіки. Відповідно до копії паспорта остання є громадянкою Афганістану. Крім того, вона була затримана разом з чоловіком, який мав при собі документи, що посвідчують особу - закордонний паспорт, а також свідоцтво про одруження. Таким чином, в подальшому підстави для ідентифікації відповідача відсутні, а отже і нема потреби в її затриманні. Крім цього, на даний час встановлено мораторій на повернення осіб до Республіки Афганістану у зв`язку із зміною обстановки, що загрожує життю громадян, таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши учасників судового розгляду, кожного зокрема, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, згідно із частиною першою статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Судом встановлено, що 20.09.2021 о 16 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, була прийнята на територію України громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які незаконно перетнули державний кордон поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2021 відносно відповідача було прийняте рішення про затримання її до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

11.10.2021 відповідача з дітьми було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні відповідно до рішення.

Як вбачається із відповіді ГУ ДМС України в Закарпатській області 08.12.2021 Головним управління ДМСУ в Закарпатській області було прийнято рішення про припинення розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту щодо відповідача

Разом з тим, частиною 3 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до листа Представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Україні листом від 25.08.2021 (вх. №2713/0/1-21 від 26.08.2021), УВКБ ООН закликало всі країни дозволити особам, які покидають Афганістан, в`їхати на їхні території та забезпечити дотримання принципу недопущення висилки в усіх випадках, включаючи недопущення відмови на кордоні. Аналогічний підхід застосовується до тих осіб, які уже знаходилися в країнах притулку до початку останньої фази ескалації насильства в Афганістані. Стосовно осіб, чиї заяви були відхилені до останніх подій в Афганістані, поточна ситуація в цій країні може зумовлювати факт зміни обставин, який необхідно враховувати в разі подачі нової заяви про надання захисту. Позиція також підкреслює, що з огляду на нестабільність ситуації в Афганістані, УВКБ ООН не вважає доречним відмовляти у наданні міжнародного захисту громадянам Афганістану та особам, які раніше постійно проживали в цій країні, на підставі альтернативи втечі чи переміщення всередині країни.

Як рекомендація щодо неповернення, закликає спільноту застосувати мораторій на примусове повернення до Афганістану, який має діяти до стабілізації ситуації в цій країні, допоки, згідно з оцінками, ситуація там не зміниться таким чином, що дозволить біженцям повернутися на батьківщину в умовах безпеки і поваги людської гідності. УВКБ ООН також вважає, що буде недоречним примусово повертати громадян Афганістану або осіб, які раніше постійно проживали в цій країні, у країни регіону, з огляду на те, що такі країни як Іран і Пакистан десятиліттями з готовністю приймали переважну більшість загальної чисельності афганських біженців у світі.

При цьому, ситуація виникнення цілком обґрунтованих побоювань переслідування може скластися як під час знаходження людини у країні свого походження (у цьому випадку особа залишає країну у пошуках притулку), так і під час знаходження людини в Україні, через деякий час після від`їзду з країни походження (тобто, ситуація в країні походження змінилася після від`їзду, породжуючи серйозну небезпеку для заявника), або може ґрунтуватися на діях самого заявника після його від`їзду, коли повернення до країни походження стає небезпечним. Таке цілком обґрунтоване побоювання повинно бути на цей час.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» зі змінами та доповненнями.

Станом на час розгляду справи ситуація в країні походження відповідача суттєво змінилася після його виїзду і стала небезпечною для його життя та здоров`я.

Відповідно до положень ст.3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, 1984 року жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань.

Європейський суд з прав людини у справі «Суфі і Елмі проти Сполученого Королівства» (8319/07 та 11449/07) зазначив, що повернення особи у ситуацію громадянської війни може складати загрозу тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (пп. 217-241). Суд зазначив, що критеріями для оцінки інтенсивності/напруженості загального насилля в країні з військовим конфліктом є: чи сторони конфлікту використовують методи або тактики війни, які збільшують ризик втрат серед цивільного населення або які були безпосередньо спрямовані проти цивільного населення; чи використання таких методів та/або тактик застосовувались усіма сторонами конфлікту; чи конфлікт був локалізованим чи всеохоплюючим; кількість осіб, яких було вбито, поранено або які буди переміщені в результаті боротьби.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що на час розгляду справи ситуація в країні походження відповідача стала небезпечною для його життя та здоров`я, так-як в країні його походження проходять військові дії, а також те, що особу відповідача було ідентифіковано довідкою Посольства Афганістану, свідоцтвом про одруження, а в подальшому і згідно з паспортом громадянки Афганістану, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 289 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог військової частини 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - військова частина 1493 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, адреса: м. Чоп, вул. Головна, 55а, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 14321707.

Представник позивача - Костів Лілія Анатоліївна, робоча адреса: м. Чоп, вул. Головна, 55а, Закарпатської області .

Відповідач - громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 із неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , місце перебування: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача - Житкова Алевтина Сергіївна, АДРЕСА_3 .

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Повний текст рішення складений 21.12.2021