Ухвала суду № 102054985, 07.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"07" грудня 2021 р.

Справа № 489/3510/19

Провадження №4-с/489/59/21

У Х В А Л А

07 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу Державного підприємства «Сервісно – видавничий центр» на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни

В С Т А Н О В И В:

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою, якою просив: визнати незаконними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції по списанню з рахунків Державного підприємства «Сервісно – видавничий центр» на користь ОСОБА_1 у сумі 110948,40 грн. без вирахування податку на доходи фізичних осіб – 19970,71 грн. та військового збору – 1664,23 грн.; зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути Державному підприємству «Сервісно – видавничий центр» 21 634,94 грн. Мотивуючи вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2020 частково задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, стягнуто з Державного підприємства «Сервісно – видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 07.06.2019 по 07.07.2020 у розмірі 110948,40 грн. (без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів), 3000,00 в рахунок відшкодування моральної шкоди та 253,69 грн. – судового збору. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 63044563. Під час виконавчого провадження, державним виконавцем було накладено арешт на рахунки ДП «Сервісно – видавничий центр» та стягнуто борг у розмірі 113948,40 грн., який перераховано на користь стягнувача. Відповідно до вимог п.п. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, ст.. 168, п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, саме боржник є податковим агентом, який сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за рахунок коштів стягувача, які були присуджено рішенням від 07.07.2020 у справі № 489/3510/19 та виплачено стягувачу. Таким чином, сума 110948,40 грн. за рішенням суду від 07.07.2020 у справі № 489/3510/19 для виплати безпосередньо ОСОБА_1 мала бути зменшена на суму податку на доходи фізичних осіб – 19970,71 грн. та на суму військового збору – 1664,23 грн. та мала становити за вирахуванням обов`язкових платежів – 89313,46 грн. Отже, державним виконавцем було надлишково стягнуто 21634,94 грн. Оскільки, державні виконавці не уповноважені здійснювати функції податкового агента, не зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки із заробітної плати, що стягується за рішенням суду, вести податковий облік та подавати контролюючим органам податкову звітність, боржник був вимушений вчинити зазначені вище дії сам, у зв`язку з чим сплатив податки із заробітної плати ОСОБА_1 двічі: перший раз – стягнув державний виконавець, другий раз – боржник сплатив самостійно, згідно вимог чинного законодавства. На момент стягнення ДВС коштів з рахунків боржника, ДП «СВЦ» не мало змоги пред`явити докази оплати податків, оскільки на той час справа переглядалася в касаційній інстанції.

Представниця боржника, адвокат Крюкова В.О. подала заяву про розгляд скарги за її відсутністю. Інші учасники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду скарги повідомлялись належним чином. Відповідно до приписів частини 2 ст. 450 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників не перешкоджає розгляду скарги.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 71-п від 06.06.2019 про його звільнення з роботи, поновити його на посаді директора філії ДП «СВЦ» у Миколаївській області, стягнути з відповідача середній заробіток за вимушеного прогулу з 06.06.2019 по дату вирішення справи, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2020, визнано неправомірним та скасовано наказ Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» від 06.06.2019 № 71-п «Про звільнення» про звільнення ОСОБА_1 з посади директора філії Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» у Миколаївській області за одноразове грубе порушення трудових обов`язків згідно пункту 1 частини першої статі 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора філії Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» у Миколаївській області. Стягнуто з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 07.06.2019 по 07.07.2020 в розмірі 110948,40 грн. (без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів) та 3000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1634,04 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на користь держави судовий збір в розмірі 253,69 грн. У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

10 липня 2021 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по вказаній справі видано виконавчі листи.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.10.2020, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 09.04.2021, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишено без змін.

Судом встановлено, що у Подільському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 63044563 з примусового виконання виконавчого листа № 489/3510/19 про стягнення з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 07.06.2019 по 07.07.2020 в розмірі 110948,40 грн. (без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів) та 3000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановою заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової О.С. від 16.09.2020, накладено арешт на грошові кошти, що належать Державному підприємству «Сервісно-видавничий центр», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 125912,24 грн.

Постановою заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової О.С. від 30.09.2020, закінчено виконавче провадження № 63044563 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст.. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа. Борг у розмірі 113948,40 грн. перераховано на рахунок стягувача, виконавчий збір у розмірі 11394,84 грн. перераховано на користь держави, витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 569,00 грн. перераховано на користь ЦМУМЮ (м. Київ)

У відповідності до ст. 19 Конституції України, суд зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Таким чином, якщо особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи моральну шкоду, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові у цивільній справі № 359/10023/16-ц від 18 липня 2018 року.

Як вбачається з розрахункового листа за грудень 2020 року, ДП «Сервісно-видавничий центр» здійснено нарахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 110948,40 грн., всього утримано – 21634,94 грн. Борг за працівником на кінець місяця – 21634,94 грн.

Таким чином, державним виконавцем під час виконання судового рішення було накладено арешт на рахунки ДП «СВЦ» та стягнуто борг розмірі 113948,40 без врахування обов`язкових податків, що є неправомірним.

При цьому суд не вбачає підстав для зобов`язання державного виконавця повернути кошти у розмірі 21634грн. 94коп., оскільки вказані кошти не знаходяться у його розпорядженні, вони були переведені в процесі виконання судового рішення у складі суми заборгованості стягувачу ОСОБА_1 , який й повинен був сплатити податок на рахунок держави.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Державного підприємства «Сервісно – видавничий центр» на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни – задовольнити частково.

Визнати незаконними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції по списанню з рахунків Державного підприємства «Сервісно – видавничий центр» на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 110948,40 грн. без вирахування податку на доходи фізичних осіб – 19970,71 грн. та військового збору – 1664,23 грн.

В задоволенні скарги в частині зобов`язання приватного виконавця повернути грошові коти – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Н. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «21» грудня 2021 року.