Вирок № 102053542, 20.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2885/20

Провадження № 1-кп/645/321/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Харків

Колегія суддів Фрунзенського районного суду

м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.,

суддів - Мартинової О.М., Алтухової О.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання - Савченко В.Ю., Букач М.О., Костенко Л.К., Рало Я.В., Погудіної Д.О.,

прокурорів - Шалімової О.М., Таран А.В., Бабанян Г.Л. Андрієвської Н.О.,

захисника - Бессарабенко І.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202020460000630 від 28 березня 2020 року щодо :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 cт. 121 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2020 ОСОБА_1 перебував за адресою мешкання: АДРЕСА_1 , де разом із своїм рідним братом ОСОБА_2 та знайомими: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно вживав алкогольні напої.

В подальшому, в ході розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підгрунті раптово виниклих неприязних відносин, обумовлених особистими суперечками та ревнощами виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 28.03.2020 близько 09 годин 50 хвилин, перебуваючи разом з ОСОБА_4 на кухні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, взяв зі столу кухонний ніж та діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень та фізичного болю потерпілій, усвідомлюючи протиправність свого діяння та бажаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілої, тримаючи ніж в правій руці за руків`я, наніс ОСОБА_4 один удар ножем в область черевної порожнини, спричинивши тим самим останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого в черевну порожнину колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пошкодженням за ходом раневого каналу печінки та малого сальника з розвитком гемоперитонеуму та наявністю колото-різаної рани краю лівої реберної дуги.

За ступенем тяжкості проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення передньої черевної стінки з пошкодженням за ходом раневого каналу печінки та малого сальника відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно п.п. 2.1.1.а. 2.1.3 к Наказу МОЗ України від 17.01.1995 р. №6, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

В судовому засіданні ОСОБА_1 , винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, при цьому показав, що із потерпілою вони були співмешканцями більше 10 років. 28.03.2020 він перебував за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 , де разом із своїм рідним братом ОСОБА_2 та знайомим ОСОБА_3 вживали спиртні напої. Потім до них прийшла ОСОБА_4 , яка вже перебувала в стані алкогольного сп`яніння, вони також разом вжили алкогольні напої, пили майже усю ніч. Під ранок вони із ОСОБА_5 пішли на кухню, де між ними виник конфлікт, через ревнощі. В ході конфлікту він узяв зі столу ніж та наніс ОСОБА_5 один удар, вбивати її наміру не мав. Як так сталося, що він спричинив тілесні ушкодження не розуміє, був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Після спричинення тілесного ушкодження до рани ОСОБА_5 прикладали якусь ганчірку, крові майже не було, тому він не думав, що поранення серйозне. Потім викликали швидку та поліцію, де він був, коли приїхала поліції, не пам`ятає. У скоєному щиро каявся.

Обвинувачений ОСОБА_1 , в судовому засіданні не оспорював вказані вище фактичні обставини справи, але суд відповідно до вимог ст. 349 КПК України визнав доцільним дослідження доказів щодо цих обставин, в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що є співробітником поліції , працював в УПП. 28.03.2020 року о 10.00 годині був виклик про спричинення тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_1 . Вони подзвонили за номером телефону, за яким був виклик, але їм сказали, що їхати не потрібно, так як все владнали. Він, в групі екіпажу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , приїхали за викликом, їм відчинили двері. Увійшли до квартири стали її оглядати, в кімнаті спав чоловік зі слідами крові на ногах, в кухні на підлозі лежала роздягнена жінка у крові, було схоже, що у жінки ножеве поранення, вона була накрита простирадлом, в туалеті знаходився ще один чоловік з чашкою. Присутні в квартирі всі були в стані алкогольного сп`яніння, ніхто нічого не міг пояснити. Потім приїхала швидка допомога, забрала жінку до лікарні. Слідів приготування їжі на кухні помічено не було, ножа свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що є співробітником УПП, 28.03.2020 року отримали виклик про спричинення тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_1 . Вони подзвонили за номером телефону, за яким був виклик, але їм сказали, що їхати не потрібно, так як все владнали. Вони приїхали за викликом, їм відчинив двері ОСОБА_9 , який із братів не знає, запросив до квартири. Вони увійшли до квартири стали оглядати, в туалеті знаходився чоловік з чашкою, пив чай, на кухні на підлозі лежала роздягнена жінка у крові, з ножевим поранення нижче грудей сліва, була накрита простерадлом, жінка була в стані сп`яніння, просила залишити її в спокої, також на кухні був ніж зі слідами крові. В кімнаті спав чоловік зі слідами крові на ногах. На чоловіках, який відкрив їм двері та який знаходився в туалеті, слідів крові не було. Присутні в квартирі всі були в стані алкогольного сп`яніння, ніхто нічого не міг пояснити. Потім приїхала швидка допомога, забрала жінку до лікарні.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що є рідним братом обвинуваченого. 2 роки тому, точну дату він не пам`ятає, він знаходився за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 . В квартирі, крім нього, був його брат ОСОБА_1 , їх знайомий ОСОБА_3 , вони грали в карти та вживали спиртні напої. Потім прийшла ОСОБА_5 , яка протягом 12 років була співмешканкою його брата, вони разом вживали спиртні напої. Вранці ОСОБА_5 разом із його братом пішли на кухню, готувати їжу, але він цього не бачив, а вони із ОСОБА_3 лягли спати. Через деякий час його розбудив ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_5 полуроздягнена із раною на животі. Свідок побачив, що ОСОБА_5 лежала на кухні на підлозі з раною на животі, його брат ОСОБА_1 спав поруч на кухні на підлозі. Криков та сварки між ними до цього свідок не чув, що відбулось між ОСОБА_5 та його братом, йому не відомо. Зазначив, що не він, ні ОСОБА_3 не наносив поранення ОСОБА_5 .. Він викликав поліцію та швидку допомогу, він же їм відкривав двері.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що є другом обвинуваченого та його брата. Точну дату він не пам`ятає, але за добу до події, ввечері, він прийшов до квартири ОСОБА_9 за адресою мешкання: АДРЕСА_1 . Вони відпочивали, вживали спиртні напої трьох, протягом ночі. Потім він вийшов до туалету та побачив ОСОБА_5 , яка стояла між кухнею та коридором в крові. Він її посадив на стілец на кухні, тут же в кухні був обвинувачений ОСОБА_1 , спав на стільці. У ОСОБА_5 була кров від грудей до низу одягу, вона не могла розмовляти та нічого пояснити, що трапилось, слідів приготування їжі на кухні він не бачив. На підлозі він бачив сліди крові, ніж не бачив. Брат обвинуваченого - ОСОБА_10 спав в кімнаті, він його розбудив, вони викликали поліцію та швидку допомогу. Також свідок повідомив, що він не чув коли прийшла до них ОСОБА_5 , її побачив лише в ранці. Більш сторонніх осіб в квартирі не було. Коли приїхала поліція двері їм відчиняв ОСОБА_11 , де в цей час був обвинувачений ОСОБА_12 , йому не відомо.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що є лікарем швидкої допомоги, навесні минулого року, дату не пам`ятає, надійшов виклик про ножове поранення. Коли він, з бригадою швидкої допомоги, приїхали за викликом, то побачив на підлозі на кухні квартири лежала роздягнута жінка, вона була одна, у свідомості, розмовляла. У жінки було поранення передньої стінки животу, її відвезли до лікарні. В кімнаті квартири було декілька чоловіків. Свідок не пам`ятає про сліди приготування їжі на кухні, про наявність поруч речей, та про те, хто що казав з присутніх. Сусіди говорили про сварку.

Від допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_8 прокурор в судовому засіданні відмовився, про що не заперечували інші учасники процесу і відмова, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, прийнята судом.

Крім визнання своєї провини у вчиненні злочину, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується слідуючими дослідженими в суді доказами:

- фактичними даними відображеними в протоколі огляду місця події від 28.03.2020 року, з ілюстративними таблицями, об`єктом огляду є квартира АДРЕСА_2 . Під час огляду виявлено та вилучено: ніж з нашаруванням речовини бурого кольору з кухні квартири, 2 мобільні телефони «Самсунг» та «Нокія», змив речовини бурого кольору з ковру в кухні; футболку з нашаруванням речовини бурого кольору з підлоги кухні, фрагмент тканини з нашаруванням речовини бурого кольору з підлоги кухні, лосини чорного кольору, кофту сірого кольору, бавовняні джинси синього кольору, куртку чорного кольору;

- фактичними даними відображеними в протоколі огляду предметів від 29.03.2020 року, з фототаблицями, об`єктами огляду були предмети: куртка шкіряна чорного кольору марки Kumai без слідів крові; джинси жіночі синього кольору марки CD-King без слідів крові; кофта жіноча сірого кольору марки Moncier без слідів крові; лосини жіночі чорного кольору марки Nike без слідів крові; футболка зеленого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; ніж кухонний з нашаруванням речовими бурого кольору, фрагмент тканини з нашаруванням речовини бурого кольору; мобільний телефон Самсунг в корпусі чорного кольору, мобільний телефон Нокія в корпусі сірого кольору, труси сірого кольору з нашаруванням речовини коричневого та бурого кольору; паспорт на ім`я громадянина України ОСОБА_1 ;

- ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.03.2020 року зметою встановлення допустимості доказів у кримінальному провадженні, а саме виявлених та вилучених речей: ножу зі слідами речовини бурого кольору з кухні, мобільного телефону «Samsung» та «Nokia», футболки з нашаруванням речовини бурого кольору, фрагменту тканини з нашаруванням речовини бурого кольору, лосин чорного кольору, кофти сірого кольору, джинсів синього кольору, куртки чорного кольору, було надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.04.2020 року, з ілюстративним матеріалом, за участю потерпілої ОСОБА_4 , в ході якого потерпіла розказала, за яких обставин 28.03.2020 року її колишній співмешканець ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на кухні, під час конфлікту, спричинив їй тілесні ушкодження, а саме наніс кухонним ножем один удар в область передньої брюшної стінки з ліва;

-висновком експерта № 15-12/297-С/2020 від 05.05.2020 року, згідно якого групова належність крові ОСОБА_4 - В (111) з ізогемаглютиніном анти-А, групова належність крові ОСОБА_1 - А (11) з ізоглютеніном анти-В. При проведенні судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту з рук громадянина ОСОБА_1 (об`єкт № 1), виявлені сліди крові людини. При серологічному дослідженні в даних слідах виявлений антиген В. Статева приналежність крові не встановлена, у зв`язку із відсутністю у препаратах клітинних елементів її, необхідних для діагностики статі. Враховуючи результати досліджень, конкретні обставини справи і групи особи, припустили, що дані сліди крові можуть походити від будь-якої людини з груповою належністю крові В (111) з ізогемаглютиніном анти-А, якою могла бути потерпіла ОСОБА_4 .. Від підозрюваного ОСОБА_1 дані сліди крові походити не могли. Що стосується клітинного складу, то його походження за рахунок власних нігтьових ложе підозрюваного вважається найбільш імовірним;

-висновком експерта № 15-12/299-С/2020 від 05.05.2020 року, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи тампону-змиву з правої руки ОСОБА_1 , виявлені сліди крові людини з домішкою потожирових виділень. При серологічному дослідженні в даних слідах виявлені антигени А та В. Таким чином, враховуючи результати досліджень, конкретні обставини справи і групи крові осіб, що проходять по справі, припустили, що в даних слідах має місце змішення потожирових виділень від будь-якої людини з груповою належністю А (11) з ізоглютеніном анти-В, яким і може бути безпосередньо сам ОСОБА_1 , та слідів крові, що можуть походити від будь-якої людини з груповою належністю В (111) з ізогемаглютиніном анти-А, якою і могла бути потерпіла ОСОБА_4 ;

-висновком експерта № 15-12/298-С/2020 від 05.05.2020 року, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи тампону-змиву з лівої руки ОСОБА_1 , виявлені сліди крові людини з домішкою потожирових виділень. При серологічному дослідженні в даних слідах виявлені антигени А та В. Таким чином, враховуючи результати досліджень, конкретні обставини справи і групи крові осіб, що проходять по справі, припустили, що в даних слідах має місце змішення потожирових виділень від будь-якої людини з груповою належністю А (11) з ізоглютеніном анти-В, яким і може бути безпосередньо сам ОСОБА_1 , та слідів крові, що можуть походити від будь-якої людини з груповою належністю В (111) з ізогемаглютиніном анти-А, якою і могла бути потерпіла ОСОБА_4 ;

-висновком експерта № 14/320-С/2020 від 27.04.2020 року, згідно якого кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізоглютеніном анти-В;

-висновком експерта № 14/273-С/2020 від 15.04.2020 року, згідно якого на фрагменті тканини (об`єкти № 1,2), вилученому в ході огляду місця події, знайдена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_4 не виключається, оскільки група її крові - В (111);

-висновком експерта № 14/272-С/2020 від 15.04.2020 року, згідно якого на трусах (об`єкт № 4) ОСОБА_1 знайдена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_4 не виключається, оскільки група її крові - В (111);

-висновком експерта № 14/345-С/2020 від 16.04.2020 року, згідно якого на футболці (об`єкт № 1-9), вилученій в ході огляду місця події, знайдена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_4 не виключається, оскільки група її крові - В (111);

-висновком експерта № 14/300-С/2020 від 05.05.2020 року, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи тампону-змиву (об`єкт № 1), вилученого 28.03.2020 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з килима на кухні, виявлені сліди крові людини групи В (111) з ізогемаглютиніном анти-А. Таким чином, враховуючи результати досліджень, припустили, що дані сліди можуть походити від будь-якої людини з вищезазначеною груповою належністю крові, якою і могла бути потерпіла ОСОБА_4 ;

-висновком експерта № 15-12/362-С/2020 від 19.05.2020 року, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи кухонного ножу (об`єкти № 1,2), вилученого 28.03.2020 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено: на клинку (об`єкт №1), знайдені сліди крові людини, сліди білку крові птиці та сліди білку крові крупної рогатої худоби. Таким чином подальше дослідження було припинено. На рукоятці цього ножу (об`єкт № 2), виявлені сліди потожирових виділень, в яких при серологічному дослідженні виявлений антиген В. Таким чином, враховуючи результати досліджень, припустили, що дані сліди крові можуть походити від будь-якої людини з груповою належністю крові В (111) з ізогемалютиніном анти-А , в тому числі і від потерпілої ОСОБА_4 , від ОСОБА_1 дані сліди походити не могли. На рукоятці сліди крові не виявлені;

-висновком експерта № 09/893-С/2020 від 21.05.2020 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи, згідно представленої медичної документації, у ОСОБА_4 мало місце: проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення передньої черевної стінки з пошкодженням за ходом раневого каналу печінки та малого сальника з розвитком гемоперитонеуму та наявністю колото-різаної рани краю лівої реберної дуги. Це ушкодження виникло від дії гострого предмету володіючого колюче-ріжучими властивостями, яким і міг бути клинок ножа наданого для дослідження. І могло бути отримано в строк вказаний в постанові. За ступенем тяжкості проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення передньої черевної стінки з пошкодженням за ходом раневого каналу печінки та малого сальника відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Показання ОСОБА_4 , дані нею при проведенні слідчого експерименту від 23.04.2020 року, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановленого у неї тілесного ушкодження.

Положеннями ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, з диспозиції вказаної статті вбачається, що суд має право визнати допустимими докази, які не були ним безпосередньо досліджені, лише у виключних випадках, передбачених процесуальним законом.

Згідно актового запису № 16594 від 27.10.2020 року, складеного Харківським міським відділом РАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому її показання не могли безпосередньо сприйматися в судовому засіданні. За таких обставин коллегія суддів, дослідила в судовому засіданні протокол допиту потерпілої ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні від 30.03.2020 року. При цьому інші докази, покладені в основу обвинувального вироку, судом були досліджені безпосередньо та з дотриманням норм процесуального закону.

Згідно протоколу потерпіла показала, що 27.03.2020 року о 23.00 годині вона прийшла до свого співмешканця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , була в стані алкогольного сп`яніння. В квартирі були ОСОБА_1 , його брат ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , які розпивали спиртні напої, вона також стала з ними вживати спиртні напої. Під ранок приблизно о 08.00 годині вони із ОСОБА_1 пішли на кухню поговорити, у них виник словесний конфлікт, він поводив себе агресивно, почав хапати її за руки та ноги, вона просила припинити, але він не зупинявся. Відкривши ящик кухонного стола, ОСОБА_1 вийняв ніж та тримаючи його в правій руці наніс їй один удар в область живота.

Також було прослухано запис судового засідання по допиту потерпілої ОСОБА_5 та її показання, які вона давала в судовому засіданні 12.07.2020 року, іншому складу суду. Згідно показань потерпіла повідомила суду, що конфлікт між нею та обвинуваченим був через ревнощі. Обвинувачений займався приготуванням їжі, вона в цей час перебувала у нього за спиною, він повернувся до неї, вона в цей час направилась до нього та випадково наткнулась на ніж, удав прийшовся в область живота. Також в судовому засіданні потерпіла повідомила, що за її участю проводився слідчий експеримент, але вона не повідомляла слідчому про те, що випадково наткнулась на ніж, а казала, що нічого не пам`ятає. Від цивільного позову потерпіла відмовилась.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Ухвалюючи вирок, суд, в тому числі, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням. (ст. 369 КПК України)

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).

Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості, достатності та достовірності, та сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку про те, що ці докази, в тому числі, протокол допиту потерпілої від 30.03.2020 року, а також проведений за її участю слідчий експертимент, можна покласти в основу обвинувачення.

Щодо показань потерпілої, які вона надавала в судовому засіданні 12.07.2020 року, іншому складу суду, що були прослухані в судовому засіданні, то колегія суддів відноситься критично до цих показань потерпілої ОСОБА_4 , в частині того, що потерпіла, як вона повідомили, сама наткнулась на ніж, який тримав в руці обвинувачений, оскільки дані покази протирічать іншим доказам дослідженим в судовому засіданні, в тому числі і показам обвинуваченого, який визнав провину у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України та повідомив суду, що він наніс удар потерпілій через ревнощі, а також слідчому експерименту проведеному за участю потерпілої. Колегія суддів приймає ці покази, як намагання потерпілої сприяти у відповідальності обвинуваченого за більш м`яке кримінальне правопорушення, враховуючи, що вони були співмешканцями тривалий час. А докази, в тому числі показання дані потерпілою на досудового слідстві, які були оголошені судом, у зв`язку із смертю потерпілої, проведення за її участю слідчого експерименту, а також покази самого обвинуваченого дані в суді, висновки експертів, щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, досліджені в судовому засіданні речові докази по справі, узгоджуються між собою.

Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого, свідків, а також досліджені під час судового розгляду письмові та речові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх не врахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, співпадають між собою та є такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами. Вказані докази суд покладає в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_1 обвинувачення по даному кримінальному провадженню.

Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3).

Аналізуючи вищевикладені докази, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, і така кваліфікація його дій є вірною.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності зі ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого умисного злочину, особу винного, який раніше не був судимий, неодружений, дітей не має, офіційно не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, колегія суддів визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз`яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо). Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, вину визнав повністю, раніше не був засуджений, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи суспільну небезпечність скоєного злочину, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі з його реальним відбуттям, оскільки обґрунтованих підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Таке покарання за глибоким переконанням колегії суддів буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ними інших злочинів.

Накладений арешт майна ухвалою Фрузенського районного суду м. Харкова від 30.03.2020 року підлягає скасуванню, згідно ч. 4 ст. 174 КПК України.

Судових витрат по справі не має. Питання речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Потерпілою ОСОБА_5 був поданий цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20000 грн., 24.10.2020 року потерпіла померла, провадження за цивільним позовом підлягає закриттю згідно ст. 255 ЦПК України, у зв"язку із смертю потерпілої.

Згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 28.03.2020 року ОСОБА_1 було затримано на підставі ст. 208 КПК України 28.03.2020 року. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.03.2020 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін, покарання рахувати з часу затримання з 28.03.2020 року, зарахувавши попереднє ув`язнення у строк покарання до позбавлення волі день за день, згідно ч. 5 ст. 72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді утримання під вартою ОСОБА_1 в Харківському слідчому ізоляторі ( № 27), залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу затримання з 28 березня 2020 року.

Провадження по цивільному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - закрити.

Речові докази: мобільні телефони «Samsung» та «Nokia», що перебувають на зберіганні в ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області - повернути володільцям майна. Футболку з нашаруванням речовини бурого кольору, фрагмент тканини з нашаруванням речовини бурого кольору, лосини чорного кольору, кофту сірого кольору, джинси синього кольору, куртку чорного кольору, труси чоловічі світло-сірого кольору, ніж зі слідами речовини бурого кольору, що перебувають на зберіганні в ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області - знищити.

Після набрання вироком законної сили - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 , направити разом із особою справою ОСОБА_1 за місцем відбуття покарання.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Фрунзенський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно вимог ч. 3 ст. 376 КПК України суд роз`яснює право обвинуваченому, захиснику, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а також право ОСОБА_16 заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Ульяніч

Судді О.Ю. Алтухова

О.М. Мартинова