Вирок № 102053041, 20.12.2021, Зачепилівський районний суд Харківської області

справа № 952/549/21

провадження № 1-кп/952/38/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Яценка Є.І.,

при секретарі – Оданець С.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Сагуна М.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Жигилія П.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021221090000236 від 22.06.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нагірне Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта повна середня, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

УСТАНОВИВ:

22.06.2021 близько 13.40 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , спільно зі своїм знайомим ОСОБА_2 , почав вимагати у останнього гроші на випивку, оскільки напередодні бачив грошові кошти, однак ОСОБА_2 відмовив йому. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний протиправний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_2 , які останній мав при собі у правій кишені одягнених на нього штанів. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись позаду ОСОБА_3 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої частини тулубу потерпілого, від чого останній впав на землю, чим спричинив потерпілому фізичний біль. Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні, протиправні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, відкрито, проти волі ОСОБА_2 , скориставшись тим, що потерпілий не чинить йому опору, заволодів належними ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 800 грн., які знаходились у правій кишені штанів потерпілого, якими розпорядився на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінуємого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та підтвердив, що злочин було скоєно ним при обставинах, які правильно вказані в обвинувальному акті. Показання ОСОБА_1 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вказав, що 22.06.2021 він разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 вживали спиртні напої у гр.. ОСОБА_5 в с. Нагірне Красноградського району Харківської області. Коли горілка закінчилась він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пішли до магазину, біля якого ОСОБА_1 спочатку попросив його купити горілки, а після того як він відмовився, став вимагати гроші, але також отримав відмову. Після цього ОСОБА_1 стоячи позаду наніс йому один удар в область печінки, від якого він упав на землю, а ОСОБА_1 витяг з кишені штанів грошові кошти в сумі 800 грн. та забрав їх собі, на зауваження не реагував та сівши на велосипед поїхав у невідомому напрямку. Також потерпілий повідомив, що на даний час матеріальна шкода йому відшкодована в повному обсязі, жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 він не має, просив суд обвинуваченого суворо не карати та призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 по суті пред`явленого обвинувачення винним себе визнав та не оспорював фактичних обставин справи, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню у судовому засіданні, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов висновку про необхідність дослідження письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, у повному обсязі.

Так, окрім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, підтверджується дослідженими доказами:

- даними витягу з кримінального провадження 12021221090000236 про внесення до ЄРДР 22.06.2021 відомостей про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України;

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2021, згідно якого ОСОБА_2 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які 22.06.2021 нанесли йому тілесних ушкоджень та забрали грошові кошти в сумі 1000 грн.;

- даними протоколу огляду місця події від 23.06.2021 з ілюстративними таблицями до протоколу, згідно якого було оглянуто місце вчинення злочину, а саме АДРЕСА_2 , де ОСОБА_2 показав на місцевості, як він упав від удару ОСОБА_1 , після чого останній витяг з кишені його штанів грошові кошти;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.06.2021, де в присутності понятих ОСОБА_2 на місці показав, як ОСОБА_8 вимагав його купити горілки, після отримання відмови завдав удару в область живота від якого він упав на землю, а останній забрав з кишені його штанів грошові кошти в сумі близько 800 грн.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.06.2021, де в присутності понятих свідок ОСОБА_9 на місці показав, як ОСОБА_8 вимагав ОСОБА_2 купити горілки, а після отримання відмови завдав удару в область тулуба від якого потерпілий упав на землю, а ОСОБА_8 забрав з кишені його штанів грошові кошти, на зауваження не бити ОСОБА_10 та повернути кошти ОСОБА_11 не відреагував.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні інкримінуємого йому злочині доказана повністю і його дії кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

При призначенні міри покарання суд враховує характер та фактичні обставини вчиненого злочину, його тяжкість, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, який за місцем проживання характеризується добре, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Суд також враховує позицію потерпілого ОСОБА_2 , який претензій до обвинуваченого не має та просить суд призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі. Також судом враховується те, що мати обвинуваченого ОСОБА_1 є особою похилого віку, на даний час їй виповнилося 72 роки, тому вона потребує стороннього догляду.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, є його щире каяття у вчиненному та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід визначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, вважаючи можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 23.06.2021 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 30 днів. Після закінчення вказаного строку запобіжний захід у справі не обирався, обвинувачений ОСОБА_1 належним чином виконував всі процесуальні обов`язки пов`язані з явкою до суду чи прокуратури. Таким чином суд вважає, що до набрання вироком законної сили потреби у застосуванні запобіжного заходу відсутні.

Під час кримінального провадження цивільний позов пред`явлено не було.

Матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням в розмірі 800 грн., під час досудового розслідування відшкодована повністю.

Судових витрат та речових доказів по справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 50, 66, 67, 395 КК України, ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_6 за ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки. На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з моменту його проголошення до Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області, засудженим ОСОБА_1 в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко