Постанова № 102052418, 21.12.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №0907/7945/2012

Провадження № 1/348/1/21

21 грудня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретарів - Нагорняк Г.М., Кушнірчук М.Д.,

з участю: прокурора - Савчука В.А.,

підсудного - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області надійшла кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

В попередньому судовому засіданні 20.12.2021 суддею Грещуком Р.П. подано заяву про самовідвід від розгляду даної кримінальної справи, мотивуючи її тим, що існують обставини, які в сукупності можуть викликати обгрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді зазначеної кримінальної справи.

В судовому засіданні прокурор погодився що заява судді Грещука Р.П. про самовідвід є підставною та підлягає до задоволення, оскільки існують об`єктивні обставини щодо самовідводу судді.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні також не заперечив щодо задоволення поданої заяви, вважає, що враховуючи наведені у заяві факти, по даній справі наявні об`єктивні підстави для самовідводу судді.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, натомість направив на електронну адресу суду заяву в якій просить справу слухати в його відсутності.

Вислухавши думку прокурора та підсудного, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.54 КПК України (в редакції 1960 року) суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст.56 КПК України (в редакції 1960 року) при наявності обставин, передбачених ст.54 КПК України (в редакції 1960 року), суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Судом встановлено, що 05.11.2021 року до канцелярії Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області надійшла кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Вказану кримінальну справу згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 року було призначено судді Міськевич О.Я.

23.11.2021 року суддею Міськевич О.Я. подано заяву про самовідвід.

Згідно постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2021 року, заяву про самовідвід судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я. від участі у розгляді вказаної кримінальної справи було задоволено та відведено її від розгляду кримінальної справи №0907/7945/2012.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Надвірнянського районного суду від 23.11.2021 року, матеріали кримінальної справи (у порядку КПК України 1960 року) про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визначено судді Грещуку Р.П.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної кримінальної справи заявником в інтересах потерпілого ОСОБА_2 була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , яка в подальшому при проведенні досудового розслідування та розгляді кримінальної справи в суді була його представником як потерпілого, а також його представником як цивільного позивача.

А саме, ОСОБА_3 подана та підписана заява про вчинення злочину ОСОБА_1 , а також в інтересах ОСОБА_2 поданий до ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який вона підтримувала в суді (т.1 а.с.6, 250-251).

Таким чином, згідно обвинувального висновку, затвердженого постановою першого заступника прокурора м.Івано-Франківська молодшого радника юстиції Козоріз І.М., Сілецька І.І. має статус представника потерпілого та представника цивільного позивача (т.1 а.с.194-200).

Разом з тим, судом з`ясовано, що головуючий по даній справі, суддя Грещук Р.П., перебуває в дружніх стосунках з сім`єю ОСОБА_3 , оскільки з 1994 року по 1998 рік він навчався в Львівському державному університеті ім.І.Я.Франка на спеціальному правничому факультеті за спеціальністю «правознавство» на одному курсі з батьком ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , жителем АДРЕСА_1 .

Протягом всіх років навчання в Львівському університеті та в період здачі іспитів вони разом з ОСОБА_4 відвідували лекції та брали участь у семінарах, крім того проживали в одній кімнаті університетського гуртожитку.

В подальшому, після закінчення університету і по даний час головуючий по справі суддя продовжує підтримувати дружні відносини з останнім, часто зустрічається з ним та спілкується.

Враховуючи наведене суд констатує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (її) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обгрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Вегштайн проти Швейцарії»).

Також Європейський суд з прав людини у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обгрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

У п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів існують дві підстави для самовідводу: 1) коли суддя не може винести об`єктивне рішення по справі; 2) коли у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді.

Також у чинному кримінально-процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливішших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

А у статті 54 КПК України 1960 року наведено перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді справи. Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 даної статті, суддя не може брати участь в розгляді кримінальної справи при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності судді.

Відповідно до ст.56 КПК України 1960 року, за наявності підстав, передбачених статями 54-55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

На цих же підставах відвід судді може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.

Заяви про відвід подаються до початку судового слідства.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

На переконання cуду, встановлені обставини можуть викликати сумніви в учасників процесу в неупередженості судді Грещука Р.П. при розгляді даної кримінальної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задоволити заяву судді Грещука Р.П. про самовідвід, оскільки участь судді у розгляді справи за зазначених обставин може викликати сумнів у його безсторонності у стороннього спостерігача і підірвати довіру до постановленого в майбутньому судового рішення.

Керуючись ст.ст.54, 56 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Грещука Романа Петровича про самовідвід від участі у розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України – задоволити та відвести суддю Грещука Романа Петровича від розгляду кримінальної справи №0907/7945/2012.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Грещук Р.П.