Рішення № 10204992, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/3804.06.10 За позовом До

ПроКолективного підприємства "Білоцерківський домобудівельний комбінат"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр міжнародного співробітництва"

стягнення 22653,50 грн. Суддя Бондаренко Г.П. Представники:Від позивачаЗабуга В.Г. (дов. №70р/05-07 від17.01.2010р.) Від відповідача не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Колективне підприємство "Білоцерківський домобудівельний комбінат" (далі по тексту Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр міжнародного співробітництва" (далі по тексту відповідач) 22653,50 грн. заборгованості за договором доручення №1030-ВЗ від 08.04.2009 року, з яких 19926,00 грн. основного боргу, 909,50 грн. Процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ, 1818,00 грн. пені, крім того 226,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором доручення №1030-ВЗ від 08.04.2009 року у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року порушено провадження у справі № 49/38, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.03.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року розгляд справи відкладено на 07.04.2010 року у зв’язку із неявкою відповідача, невиконанням сторонами вимог ухвали від 22.02.2010 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. №01-1/81 від 07.04.2010 року справу передано на розгляд судді Бондаренко Г.П. у зв’язку із закінченням повноважень судді Митрохіної А.В.

Ухвалою суду від 12.04.2010 року суддею Бондаренко Г.П. прийнято справу № 49/38 до свого провадження та призначено розгляд справи на 14.05.2010 року.

У судовому засіданні 14.05.2010 року представником позивача подана заява № 70р/05-36 від 06.05.2010р. про збільшення суми позовних вимог, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача 19926,00 грн. основного боргу, 2095,78 грн. процентів за користування коштами, 4191,56 грн. пені, витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, яка однак державним митом не оплачена, а тому судом до розгляду не приймається.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у зв’язку неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 04.06.2010 року подано заяву про зміну предмету позову, в якій представник позивача просить суд стягнути 19926,00 грн. основного боргу та 2207,69 грн. процентів за користування коштами основного боргу.

За таких обставин, судом приймається заява про зміну пердмету позову та позовні вимоги розглядаються відповідно до заяви про зміну предмету позову, поданою 04.06.10р.

Відповідачу направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року про призначення справи до розгляду, проте направлений конверт повернувся до канцелярії суду у зв’язку з відсутністю відповідача за зазначеною адресою.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.03.2010 року, за яким адреса відповідача є тією ж, яка зазначена у позовній заяві та на яку направлялись ухвали суду.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивщи надані суду докази та матеріали, оцінивши наявні в справі матеріали за власним внутрішнім переконанням, яке грунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення №1030-ВЗ за яким відповідач зобов’язався від імені та за рахунок позивача виконати певні юридичні дії: надати інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування з питань: «Архітектурні розробки та висотне будівництво. Досвід ОАЕ.№ 15-22.05.2009 року в ОАЕ відповідно до даного договору. При цьому Довіритель визначив, що послуги згідно договору надаються представником Довірителя відповідно до Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1.1 відопвідач зобов'язується придбати від імені за рахунок позивача для його представника авіаквитки авіаперельоту до місця надання послуг та в зворотньому напрямку.

Згідно п.3.1. договору орієнтовна ціна договору складає 19926,00 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.3.1.1. договору орієнтовна вартість послуг в країні перебування становить 19326,00 грн. і дана сума коштів не надходить у власність відповідача.

Пунктом 3.1.2. договору винагорода відповідача становить 600,00 грн. в тому числі ПДВ.

          Згідно Додатку №1 до договору від 08.04.2009 року відповідач надає наступний перелік послуг представникам позивача:

авіаперевезення:

2.1.1. 15.05.2009 р. Київ-Дубай;

2.1.2. 22.05.2009 р. Дубай-Київ;

2.2.перевезення наземним транспортом:

2.2.1.          15.05.2009 р. - аеропорти. Дубай- готель;

2.2.2.          16.05.2009 р. по м. Дубай;

2.2.3.          17.05.2009 р. м. Дубай - Ras Al Khaiman - м. Дубай;

2.2.4.          18.05.2009 р. м. Дубай -м. Абу-Дабі-м. Дубай;

2.2.5.          19.05.2009 р. по м. Дубай (готель - компанія PROPERTIES))- готель);

2.2.6.          21.05.2009 р. по м. Дубай ( готель - нерухомість компанії Real Estate»- готель);

2.2.7.          22.05.2009 p. готель - аеропорт м. Дубай;

2.3.тематично-службові (ділові) зустрічі:

2.3.1.          проведення службових (ділових) зустрічей з питань: «Архітектурні розробки та висотне будівництво. Досвід ОАЕ»зі представниками та проектами провідних будівельних компаній - забудовників ОАЕ;

2.3.2.          ознайомлення з об'єктами відповідно до предмету Договору 16-18.05.2009 p., 21.05.2009р.;

2.4.          надається російськомовний супровід:

на час перевезення відповідно п 2.2.1.- п.2.2.7., п. Додатку № 1 до Договору;

на час проведення службових (ділових) зустрічей з питань: «Управління фінансами підприємства. Інвестиції та кредити» 22.04.2009 р. та на час ознайомлення з об'єктами відповідно до предмету Договору п. 2.3.2. Додатку № 1 до Договору;

Пунктом 2.5. додатку забезпечується проживання представника позивача Дрофа А.Г. в м. Дубай в одномісному номері з 15.05.2009 року по 22.05.2009 року, а також забезпечується сніданок та вечеря.

На виконання умов договору та додатку №1 позивач перерахував на рахунок позивача 19926,00 грн.

Однак за твердженянм позивача, відповідач свої обов'язки повіреного не виконав та передбачених договором доручення № 1030-Вз дій не вчинив.

14 липня 2009 року відповідач направив на адресу позивача лист №1-14/07/09, яким гарантував належне виконання свого зобов’язання перед позивачем та зобов’язався перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 19926,00 грн. до 01.08.2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються положеннями глави 68 ЦК України.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Як встановлено ст. 1008 ЦК України, договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

Статтею 1009 ЦК України встановлені наслідки припинення договору доручення

Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх обов’язків повіреного за договором не виконав у передбачений договором строк, тобто з 15-22.05.09р. та гарантійним листом №1-14/07/09 від 14 липня 2009 року повідомив позивача, що у відповідності до п. 4.5 договору доручення від 08.04.09р. за № 1030-ВЗ зобов'язується перерахувати суму грошових коштів у розмірі 19926,00 грн. до 01.08.09р.

Як встановлено п. 4.5 у разі відмови довірителя/представника довірителя під поїздки, незалежно від причин відмови, прийняття послуг, яка надаються повіреним, то повірений повертає довірителю суму фактично сплачених грошових коштів з відрахуванням від цієї суми грошових коштів, що становлять винагороду Повіреного.

При цьому в матеріалах справи, не міститься самої відмови позивача від договору доручення, причин такої відмови, а міститься лише гарантійний лист відповідача про повернення грошових коштів.

Позивач у заяві про зміну предмету позову стверджує, що не позивач як довіритель відмовився від договору доручення, а відповідач, не виконавши умови договору в строк, тим самим відмовився від договору доручення, а отже з 15.05.10р. у нього виникло зобов'язання повернути передані йому позивачем грошові кошти.

Суд, оцінивши наявні у справі докази вважає, що достовірно встановити позивач чи відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання умов договору доручення, з наявних матеріалів справи не вбачається можливим.

Враховуючи те, що договір доручення передбачав виконання юридичних дій у певний, визнаений договором строк з 15.05.09р. по 22.05.09р., та ці дії повіреним не були вчинені, договір доручення припинив свою дію з 22.05.09р.

Отже, підстава, на якій у відповідача знаходились кошти позивача у розмірі 19926,00 грн. відпала.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що відповідачем свої обов'язки повіреного не виконано, за вказаних обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача про повернення перерахованих позивачем відповідачем коштів у розмірі 19926,00 грн. для виконання договору доручення, які на даний момент знаходяться у відповідача без достатньої праової підстави

Суд відмовляє в задоволені позовної вимоги про стягнення з відповідача 2207,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки розмір процентів за користування коштами не передбачено умовами договору доручення №1030-ВЗ від 08.04.2009 року та додатком №1 до договору та нормами закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами договором не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а законом він щодо безпідставно отриманих та збережених грошових коштів не встанволений (зкорема нормами ст. 1214 ЦК України), то суд приходить до висновку, що позивачем не обгрунтовано розмір процентів, які він нараховує відповідачеві.

Посилання позивача на застосування аналогії закону, суд вважає неправомірним, оскільки як встановлено ст. 8 ЦК України по аналогії закону регулються подібні за змістом цивільні відносини.

Відносини доручення та відносини позики, кредити не є подібними за змістом правовідносинами, а отже застосуванян до відносин доручення норм ст. 1048 ЦК України суд вважає безпідставним.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр

міжнародного співробітництва» (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15; код ЄДРПОУ33751568) з будь-якого виявленого державним виконавцем рахунку на користь Колективного підприємства «Білоцерківський домобудівельний комбінат» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194; код ЄДРПОУ 13724521) 19926 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 26 коп. державного мита та 207 (двісті сім) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 29.06.2010 року