Постанова № 10204722, 25.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 червня 2010 р. Справа № 7-5-14/314

11 год. 47 хв.

за позовомприватного підприємця ОСОБА_1, с. В. Лази, Ужгородський район

до відповідача Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород

третя особа на

стороні відповідача державна податкова інспекція у м. Ужгороді, м. Ужгород

проскасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.03 №140/26-0-2137302214/1511, №138/26-0-2137302214/1512, №139/26-0-2137302214/1513, №137/26-0-2137302214/1514.

Суддя О.В. Васьковський

При секретарі Вовканич Н.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача Фатула М.М. начальник юридичного відділу (дов. від 31.12.09 №16706/Ф/10) (у судовому засіданні 14.05.10 Олексій М.Ф. заступник начальника управління начальник відділу орг. перевірок підприємств стратегічних галузей економіки ДПА у Закарпатській області (дов від 14.05.10 №2199/10/10-012)

від третьої особи ОСОБА_5 державний податковий інспектор юридичного відділу (дов. від 29.12.09 №31995/9/10)

За участю прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області Костак В.В.

СУТЬ СПОРУ: скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.03 №140/26-0-2137302214/1511, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 87881,85 грн., у т.ч. 68936,00 грн. основного платежу та 17335,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 11.03.03 №138/26-0-2137302214/1512, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 11.03.03 №139/26-0-2137302214/1513, яким позивачу визначено суму від 11.03.03 податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 40725,36 грн.; №137/26-0-2137302214/1514, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій .

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідачем невірно визначено суми податкових зобовязань і на підставі них прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не враховано витрати, здійснені ним за угодами між субєктами підприємницької діяльності та є документально підтвердженні, що призвело до відповідного донарахування сум податкових зобовязань по податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, які є безпідставні.

Відповідач та третя особа позовні вимоги не визнають та доводять, що вимоги позивача є безпідставними, позивач фактично не оскаржував донарахування, здійсненні за наслідками перевірки, а тому податкові зобовязання, визначені у спірних податкових повідомленням-рішеннях, є узгодженими і повинні бути сплачені позивачем. Відповідач та третя особа вважають, що висновок про донарахування сум податкового зобовязання по податку на додану вартість та податку на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є правильний, оскільки такий висновок зроблений за результатами перевірки на підставі наявних у позивача первинних документів та декларацій, по яким встановлено, що позивачем неправильно визначалось податкове зобовязання по податку на додану вартість, прибутковому податку, неправильно визначено суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, а також встановлено неподання позивачем податкових декларації з податку на додану вартість за період ІІ квартал 2001 року ІІ квартал 2002 року.

Прокурор проти позову заперечує з тих мотивів, що факт порушення позивачем податкового законодавства, а також правомірність висновків податкового органу знайшли своє відображення та належне підтвердження в матеріалах кримінальної справи кримінальної справи №1700403 (№9ап-9/08) порушеної по факту ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах приватним підприємцем ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 сст.212 КК України.

У судових засіданнях 16.04.10, 12.05.10, 14.05.10, 17.05.10, 19.05.10 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.06.10 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 29.06.10.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість у ДПІ в Ужгородському районі 22.10.1997р., про що видано свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_2 а також є платником прибуткового податку з громадян. Основним видом діяльності позивача є торгівля лісо- та пиломатеріалами.

За результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватного підприємця ОСОБА_1 за період ІІІ кв. 1999р. ІІ кв. 2002 р. державною податковою інспекцією у м. Ужгороді складено акт №36/Д/2676-09 від 26.09.01, до якого державною податковою інспекцією у м. Ужгороді вносилися зміни актом №37/Д/26-0 від 07.10.02 та актом №003/Д/26-0/НОМЕР_1 від 20.02.03.

Згідно акту №003/Д/26-0/НОМЕР_1 від 20.02.03 позивачу донараховано податкове зобовязання на загальну суму 117818,36 грн., у т.ч. 77093,00 грн. податку на додану вартість та 40725,36 грн. прибуткового податку з громадян; зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на 8470,00 грн.; встановлено неподання декларацій по податку на додану вартість з ІІ-го кв. 2001 р. ІІ-й кв. 2002 р. та про доходи одержані від підприємницької діяльності за 2001 рік.

За наслідками розгляду вказаного акту державною податковою інспекцією в Ужгородському районі прийнято наступні податкові повідомленнярішення від 11.03.03:

№ 140/26-0-2137302214/1511, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 87881,85 грн., у т.ч. 68936,00 грн. основного платежу та 17335,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 138/26-0-2137302214/1512, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 139/26-0-2137302214/1513, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 40725,36 грн.;

№ 137/26-0-2137302214/15/17, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з висновками, зробленими в актах перевірки, та не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішення та просить суд їх скасувати, оскільки такі є безпідставні.

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом досліджено акти перевірки, з яких вбачається, що висновок про донарахування сум податкового зобовязання по податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування зроблений на підставі первинних банківських документів, накладних на реалізацію та придбання товарів, податкових накладних, книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), книга обліку доходів і витрат. Перевіркою встановлено, що з квітня 2001 року книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) не зареєстрована та не скріплена печаткою ДПІ в Ужгородському районі.

При перевірці нарахування позивачем податкового зобовязання по податку на додану вартість за період ІІІ квартал 1999 року ІІ квартал 2002 року встановлено невідповідність податкових зобовязань, наведених в деклараціях з податку на додану вартість даним первинних документів та встановлено наступне: позивачем в деклараціях, поданих за період ІІІ кварталі 1999 року - І квартал 2001 року неправильно визначено та вказано суму податкового зобовязання, зокрема, не включено до податкових зобовязань суми податку на додану вартість по отриманих авансах від покупців, тобто по першій події, в результаті чого занижено суму податкового зобовязання; позивачем за період ІІ квартал 2001 року ІІ квартал 2002 року декларації до ДПІ в Ужгородському районі не подавалися; за період ІІІ квартал 1999 року ІІ квартал 2002 року позивачем внаслідок встановлених порушень занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 112365,00 грн.

При перевірці нарахування позивачем сум податкового кредиту по податку на додану вартість за період ІІІ квартал 1999 року ІІ квартал 2002 року, перевіркою встановлено наступне. Протягом 2001-2002 р.р. позивач отримав пиломатеріали від ТОВ „Каракурт” на загальну суму 15275,00 грн., в т.ч. ПДВ 2545,83 грн. Вказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту, однак перевіркою встановлено, що вказана сума є не підтвердженою. Згідно листа Львівського управління статистики від 03.03.03 №317/20, ТзОВ „Каракурт” та ПП „Торнадо” в державному реєстрі не значаться, коди 23973882 і 30216538 не вірні. У звязку з чим, позивачу у ІІ кварталі 2001 року зменшено податковий кредит на суму 500,00 грн. у ІІ кварталі 2001 року на суму 1413,33 грн. та у ІІ кварталі 2002 року на суму 632,5 грн. Позивачем включено до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 3637,00 грн. по накладним оформленим неналежним чином, а саме, вказані у наступних податкових накладних індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва (платника податку) продавець не відповідають дійсності - №123 від 29.08.1999р. на загальну суму 10680,00 грн., в т.ч. ПДВ 1780,00 грн. (ТОВ „Сінта”, м. Миколаїв); №137 від 01.10.1999р. на загальну суму 5200,00 грн., в т.ч. ПДВ 866,67 грн. (ТОВ „Сінта”, м. Миколаїв); №137 від 29.10.1999р. на загальну суму 2940,00 грн., в т.ч. ПДВ 490,00 грн. (ТОВ „Сінта”, м. Миколаїв); №138 від 06.11.1999р. на загальну суму 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500,00 грн. (ТОВ „Сінта”, м. Миколаїв). Згідно листа ДПІ в м. Миколаїв від 09.09.02 №9710/7/26-404/255 ТзОВ „Сінта” (код 24791420) рахується на обліку в ДПІ м. Миколаїв з 20.10.1997р. Має ознаки фіктивності. За юридичною адресою не знаходиться. З моменту реєстрації по теперішній час не звітує. В порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач включив до податкового кредиту ПДВ без відповідних податкових накладних на загальну суму 14931,00 грн., а саме: ІІІ кв. 1999р. 2475,00 грн.; ІV кв. 1999р. 1511,00 грн.; І кв. 2000р. 4847,00 грн.; ІІ кв. 2000р. 55,00 грн.; ІІІ кв. 2000р. 35,00 грн.; ІV кв. 2000р. 6008,00 грн. В результаті допущених помилок позивачем було завищено податковий кредит за період ІІІ квартал 1999 року І квартал 2001 року на 18568,00 грн. Податковий кредит за період, коли звітність по податку на додану вартість до ДПІ в Ужгородському районі позивачем не подавалася, тобто за ІІ квартал 2001 року І квартал 2002 року визначений перевіркою на основі податкових накладних, додатково представлених позивачем і складає 46568,00 грн.

Відповідно до пп.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” платником податку на додану вартість є:

2.1. Будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

2.2. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Таким чином, формування податкового кредиту з податку на додану вартість буде правомірним, якщо податкові накладні виписані у встановленому законом порядку особами, які є платниками цього податку. Отже, матеріалами справи підтверджуються доводи відповідача щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту сум податку за податковими накладними, виписані особами, які за наслідками зустрічних перевірок не є платниками податку на додану вартість.

За результатами розрахунку чистої суми податкових зобовязань за даними перевірки, виходячи із сум податкового зобовязання та податкового кредиту, загальна донарахована сума податку на додану вартість складає 77093,00 грн., в т.ч. за ІІІ - ІV кв. 1999 року 8157,00 грн., за 2000 рік 14667,00 грн., 2001 рік 30748,00 грн. та за 6 місяців 2002 року 23521,0 грн. Крім того, перевіркою зменшено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню за ІІ квартал 1999 року в сум 1294.00 грн., за ІV квартал 2000 року в сумі 5854,00 грн. та за І квартал 2001 року в сумі 11322,00 грн.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи №1700403 (№9ап-9/08), яка була витребувана з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, досудовим слідством встановлено, що позивач умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 77093 грн., у звязку з чим постановою від 01.08.08 позивача притягнуто до кримінальної відповідальності та предявлено йому обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. За поданням прокурора Закарпатської області від 15.08.08 кримінальну справу направлено в Ужгородський міськрайонний суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії на підставі п. ж ст. 1 та ст. 6 Закону України „Про амністію” №955-V від 19.04.07, п. 4 ст. 6 КПК України та ст. 44 КК України. Постановою Ужгородського міськрайоного суду в Закарпатській області від 15.09.08 у справі №9ам-9/08 кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 212 ч. 2 КК України закрито на підставі ст. 1 п. „ж”, ст. 6 Закону України „Про амністію” від 19.04.07. Постанова мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 обвинувачується в скоєні злочину вперше, являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вину визнав та розкаявся, дав згоду на закриття справи внаслідок акту амністії, а тому підпадає під дію ст. 1 п. п. „ж”, ст. 6 Закону України „Про амністію” від 19.04.07.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність нарахування відповідачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість, зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.03 №140/26-0-2137302214/1511, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 87881,85 грн., у т.ч. 68936,00 грн. основного платежу та 17335,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №138/26-0-2137302214/1512, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Також, суд відмовляє у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.03 №139/26-0-2137302214/1513, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 40725,36 грн.; 11.03.03 №137/26-0-2137302214/1514, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.92р. оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

У п. 1 ст. 19 1. Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.92 р. визначено, що громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до цього Декрету, зобов'язані:

а) вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. Зазначена умова не поширюється на громадян, які одержують доходи лише за місцем основної роботи.

За окремими видами підприємницької діяльності облік повинен вестися також із застосуванням технічних засобів - лічильників, касових апаратів тощо;

б) подавати в передбачених цим Декретом випадках податковим органам декларації про доходи і витрати за формами, що їх встановлює Головна державна податкова інспекція України, та інші необхідні документи, які підтверджували б достовірність вказаних у деклараціях даних. Неподання громадянином декларації вважається приховуванням доходів від оподаткування.

Як встановлено перевіркою, позивачем з ІІ-го кварталу 2001 року не ведеться книга обліку доходів і витрат та неподана до ДПІ в Ужгородському районі декларація про доходи, одержані від підприємницької діяльності за 2001 рік. Перевіркою також було встановлено, що дані занесені до поданих декларацій заносилися підприємцем шляхом вибору певної кількості операцій із загальної кількості всіх операцій без залишення відміток у тому чи іншому вигляді, які саме операції включено до декларації. Тому, розподіл операцій з метою визначення розміру валових доходів та валових витрат здійснювався на підставі представлених для перевірки первинних документів із одночасним співставленням з даним наявного податкового обліку.

Таким чином, при перевірці нарахування позивачем податкового зобовязання по прибутковому податку за період ІІІ квартал 1999 року ІІ квартал 2002 року встановлено наступне: за даними декларації за 1999 рік сума прибуткового податку становить 7674,6 грн., при перерахунку 9299,40 грн., а тому донараховано прибуткового податку за 1999 рік у сумі 1624,80 грн.; за даними декларації за 2000 рік сума прибуткового податку становить 8322,6 грн., при перерахунку 10439,76 грн., а тому донараховано прибуткового податку за 2000 рік у сумі 2117,16 грн.; декларація за 2001 рік позивачем до ДПІ в Ужгородському районі не подавалася за 2001 року, а тому донараховано прибуткового податку у сумі 36983,4 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість висновків податкового органу, викладених в актах перевірки щодо донарахування прибуткового податку. При цьому, доводи позивача, у тому числі викладені у поясненні від 09.06.09, не спростовують висновків податкового органу.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 11, ч. 1 ст. 71, ст. 86, ч.2 ст. 150, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.06.10.