Рішення № 102045928, 20.12.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1885/21

Номер провадження 2/573/513/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 05 листопада 2021 року через додаток «Дія» він отримав постанову приватного виконавця Закорко В.В. від 17 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Личука Т.В. від 22 лютого 2021 року №2110 заборгованості в сумі 10267,59 грн на користь ТОВ «Вердит Капітал», який є правонаступником ТОВ «ФК «Дінеро». Про існування виконавчого напису дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Зазначає, що договорів з ТОВ «ФК «Дінеро» не укладав, тому борги перед ТОВ «Вердит Капітал» та ТОВ «ФК «Дінеро» у нього відсутні. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що нотаріус не встановив факт безспірності заборгованості, позивач просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) осіб, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено за його місцезнаходженням.

07 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує, а також ним подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін по справі від сторін до суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. 22 лютого 2021 року вчинено виконавчий напис№2110 про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №AG0726237 від 23 липня 2019 року, укладеним з ТОВ «ФК «Дінеро», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал». Загальна сума, що підлягає стягненню складає 10267,59 грн, з яких: 3300 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5967,59 грн - заборгованість за відсотками та комісіями; 1000 грн - плата за вчинення виконавчого напису (а. с. 14).

14 квітня 2021 року анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13 серпня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 ( а. с. 19).

17 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорком В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64858404 з примусового виконання виконавчого напису №2110, виданого 22 лютого 2021 року приватним нотаріусом Личуком Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 10267,59 грн (а. с. 10-11).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорком В.В. від 19 травня 2021 року об`єднано виконавчі провадження ВП №64858404, №65302889 у зведене виконавче проавдження № 65495708 (а. с. 12-13).

Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №64858404, яке здійснюється приватним виконавцем Закорком В.В. на підставі виконавчого напису, що оспорюється позивачем (а. с. 15-18).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Аналіз положень пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок у подібних правовідносинах зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 712/14777/18 (провадження № 61-2351св20).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року в справі №759/6167/18 (61-7591св20).

Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, при цьому, позивач жодних договорів з ТОВ «ФК «Дінеро» не укладав, тому борги перед ТОВ «Вердит Капітал» та ТОВ «ФК «Дінеро» у нього відсутні; відповідач ТОВ «Вердит Капітал» не звертався до нього з вимогою про повернення заборгованості за позикою.

Відповідач у свою чергу жодних доказів про направлення претензії позивачу та її отримання суду не надав.

Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та надати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Судом також встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.

Вказаний пункт 2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662) передбачав, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із заначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, визнав незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в т.ч. в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із заначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Оскільки позивач заперечує укладення будь-якого кредитного договору як з ТОВ "ФК "Дінеро", так і з відповідачем ТОВ "Вердикт Капітал", а відповідач не надав суду доказів на підтвердження існування договірних відносин з позивачем на час вчинення виконавчого напису, тому Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. від 22 лютого 2021 року №2110, нотаріусом не міг застосовуватися.

За встановлених обставин справи суд вважає, що виконавчий напис від 22 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №AG0726237 від 23 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» у сумі 9267,59 грн та 1000 грн плати за вчинення виконавчого напису, не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, але суд зазначає, що позивач витрат на правничу допомогу взагалі не просив стягнути, просив стягнути лише судовий збір у розмірі 454 грн.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 454 грн судового збору.

Щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, то відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5, код ЄДРПОУ 36799749), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович (м. Суми, провул. Пляжний, 3) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2110, вчинений 22 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 10267 (десять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 59 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя