Рішення № 102045258, 08.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/4650/20

2/465/1405/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2021 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

за участю секретаря Оверко Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая Олега Станіславовича, приватного виконавця Говорова Павла Володимировича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі також - ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая Олега Станіславовича про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та вирішити питання про судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що стало відомо про відкриття виконавчого провадження №62675023 згідно з постановою приватного виконавця Гончарової П.В. щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая О.С. про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Вважає, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Зазначає, що кредитний договір між ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не укладала, не отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, нотаріус Горай О.С. не отримував від сторін первинні документи щодо видачі кредиту, виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідача, що не може бути доказом безспірності вимог. Також, нотаріус не з`ясував чи не пропущено строк позовної давності та не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню. На думку позивача, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 07.08.2020 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати таку в порядку загального позовного провадження та задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая Олега Станіславовича копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Одночасно з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що оскаржується. Заяву розглянуто у відкритому судовому засіданні 02.11.2020 року та постановлено ухвалу про відмову у задоволенні такої з підстав не надання позивачем належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або не забезпечить ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

04.09.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив повністю та просив відмовити у задоволенні такого. В обґрунтування покликався на те, що між позивачем та ТОВ «Мілоан» 24.12.2018 було укладено кредитний договір №1478653, згідно з яким позивач отримав 7 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що належало повернути 23.01.2019 року. В подальшому між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги від 30.08.2019 №37-МЛ. Зазначає, що позивачу надіслано 12.06.2020 письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Нотаріусу надано виписку з особового рахунку за кредитним договором виключно щодо сум простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі є обов`язковими та мають безспірний характер, а також оригінал кредитного договору та інші документи, необхідні для вчинення виконавчого напису.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая О.С. застосовано заходи процесуального примусу у виді попередження за безпричинне невиконання ухвали суду від 07.08.2020 року та зловживання процесуальним правом.

Також, ухвалою суду від 24.12.2020 року до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая О.С. застосовано заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, оскільки ухвала суду від 07.08.2020 року про витребування доказів не виконана без поважних причин та без повідомлення причин їх неподання. При цьому, провадження у справі зупинено до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

22.03.2021 позивачем повторно подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису, що оскаржується.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено з підстав не надання позивачем належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або не забезпечить ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 22.04.2021 року, а ухвалою від 16.06.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Від третіх осіб на адресу суду пояснення не находили.

Позивач в судове засідання не з`явився, разом з тим неодноразово подавав клопотання про заслухання справи без участі позивача, в якій позовні вимоги підтримав, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 24 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №1478653 (а.с.45-47).

За змістом п.1.1. у взаємозв`язку із пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 кредитного договору ТзОВ «Мілоан» зобов`язалося на строк 30 днів з 24.12.2018 року надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 7 000,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ТзОВ «Мілоан» цей кредит, сплатити комісію за його надання у розмірі 1 610,00 грн. та проценти за користування кредитом 2 100,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування, що сукупно складає 3 710,00 грн. (645,00 відсотків річних), у термін 23.01.2019 року, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором. Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до умов договору зобов`язалася до 23.01.2019 року повернути ТзОВ «Мілоан» 10 710,00 грн.

Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом за базовою ставкою здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2 Кредитного договору).

Відповідно до п.4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню за неправомірне користування кредитом у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми грошових зобов`язань позичальника за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення.

30 серпня 2019 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №37-МЛ, відповідно до пункту 1 якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає), а ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заміняє ТзОВ «Мілоан» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та вказані в реєстрі боржників, і набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами (а.с.48-49).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог від 30.08.2019 року №37-МЛ, ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги за кредитним договором №1478653 від 24.12.2018 року, який укладено між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.50).

3-го липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округуГораєм Олегом Станіславовичем на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №8676, про стягнення з ОСОБА_1 за період з 30.07.2019 року до 11.03.2020 року 14 693,00 грн. заборгованості за кредитним договором від 24.12.2018 року №1478653, укладеним з ТзОВ «Мілоан» (7 000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 7 693,00 грн. простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом), правонаступником усіх прав та обов`язків якого на Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 30.08.2019 року №37-МЛє ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», стягувач за вказаним кредитним договором (а.с.51).

Зазначений виконавчий напис №1172 від 29 червня 1999 року перебуває на виконанні у приватного виконавця Говорова П.В. у виконавчому провадженні №62675023, про що свідчить інформація з Єдиного реєстру боржників від 30.07.2020 року (а.с.7).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, останній у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Оскільки, між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено 30.08.2019 року договір відступлення прав вимоги №37-МЛ, зокрема, щодо зобов`язань позивача за кредитним договором від 24.12.2018 року №1478653, тому для вчинення відповідачем дій, скерованих на стягнення заборгованості за таким, не має необхідності укладати з позивачем інший правочин, а відтак доводи ОСОБА_1 про недотримання нотаріусом вимог законодавства щодо вчинення виконавчого напису у зв`язку з відсутністю укладеного кредитного договору між ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи, і з тих підстав судом відхиляються.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі – Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19.)

У постанові від 13 жовтня 2021 року по справі №554/6777/17-ц (провадження №61-17750св20) Верховний Суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року по справі №357/12818/17 (провадження №61-44380св18) дійшов висновку, що аналіз підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у пунктах 54-55 постанови від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20 (провадження №61-15111св21), згідно з яким учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16 (провадження № 61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі №591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі №236/2511/17 (провадження № 61-17565св18), від 19 березня 2021 року у справі №750/3781/20 (провадження № 61-14943св20), від 07 жовтня 2021 року у справі №761/39464/16 (провадження №61-8875св21).

До відзиву на позовну заяву додано претензію ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 04.06.2020 №18993111 із вимогою до ОСОБА_1 негайно погасити заборгованість за кредитним договором від 24.12.2018 року №1478653 у розмірі 14 693,00 грн., та повідомлено позивача про те, що у разі незадоволення цієї претензії відповідач буде захищати свої права шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (а.с.56). Зазначену вимогу було направлено 12.06.2020 року на адресу боржника, вказану в кредитному договорі, рекомендованим поштовим відправленням №0500304311820, яке вручено 13.06.2020 року, на підтвердження чого надано список згрупованих відправлень від 10.06.2020 року (а.с.57-58) та відомості з веб-сайту АТ «Укрпошта» про результати відстеження цього відправлення (а.с.59).

З огляду на те, що позивач (боржник) не заперечив отримання цієї претензії ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», не надав жодних доводів чи аргументів на спростування наведених доказів, покликання позивача на не направлення відповідачем листів з вимогою про усунення порушення зобов`язання не відповідає обставинам даної справи і з тих підстав судом відхиляється.

Разом з тим, заяву ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на вчинення виконавчого напису складено 24.06.2020 року, оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 03.07.2020 року, а претензію із вимогою про усунення порушень за кредитним договором отримано боржником 13.06.2020 року.

Оскільки, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання, відтак нотаріусом у даній справі не дотримано процедури вчинення виконавчих написів.

Обґрунтовуючи позов, позивач ОСОБА_1 , серед іншого, посилалась на те, що виконавчий напис вчинено без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу.

Слід зазначити, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до Графіку розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору від 24.12.2018 року №1478653, строк кредитування, що встановлений у п.1.3 кредитного договору, закінчується 23.01.2019 року. При цьому, у цей день позичальник зобов`язаний повернути кредит разом з комісією за його надання і процентами за користування, сплативши сукупно 10 710,00 грн.

Як вбачається з договору відступлення прав вимоги від 30.08.2019 року №37-МЛ, ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 19 523,00 грн.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 14 693,00 грн. заборгованості за кредитним договором.

Втім, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, та чи були невирішені по суті спори щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається із заяви на вчинення виконавчого напису від 24.06.2020 року, ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало нотаріусу: 1) кредитний договір від 24.12.2018 року №1478653; 2)копії реєстру поштових відправлень рекомендованих листів; 3) розрахунок суми заборгованості; 4) копію довіреності представника.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21).

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 03 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений між ТзОВ «Мілоан» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 (провадження №61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18 (провадження №61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі №361/4793/20 (провадження №61-5910св21), від 03 листопада 2021 року у справі №461/1940/20 (провадження №61-13280св21), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, який зареєстрований 03.07.2020 року в реєстрі за номером №8676, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про вирішення судових витрат, то суд зазначає наступне.

На думку позивача, відшкодуванню підлягають витрати, які останній поніс при поданні позову, а саме: 840,80 грн. судового збору за подання позовної заяви; 420,40 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову; 5 000,00 грн. витрат на залучення спеціаліста у галузі права для підготовки позовної заяви та вчинення процесуальних дій, на підтвердження яких позивачем надано: договір про надання юридичних послуг від 29.07.2020 року №29/07/03 між спеціалістом в галузі права, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі надання послуг від 30.07.2020 №1 вартістю 5 000,00 грн.; прибутковий касовий ордер від 30.07.2020 року №102 про оплату ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 5 000,00 грн.; диплом спеціаліста ОСОБА_2 від 30.06.2003 року серія НОМЕР_1 , який закінчив у 2003 році Національну юридичну академію України ім.Ярослава Мудрого і отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста; витяг з ЄДР про реєстрацію ФОП ОСОБА_2 .

Види судових витрат та порядок їх відшкодування врегульовано главою 8 ЦПК України.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) (ч.1 ст.74 ЦПК України).

За змістом вимог ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З огляду на те, що в даній справі спеціаліст судом не призначався, а спеціаліст в галузі права, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , не належить до кола осіб, передбачених главою 8 ЦПК України, і роботи (послуги) останнього не належать до витрат на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відмовлено, тому судовий збір за подання такої на відповідача не покладається.

За таких обставин, враховуючи визнання судом оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вимоги позивача щодо вирішення судових витрат підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений за подання позовної заяви (а.с.1).

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

позов частково задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округуГорая Олега Станіславовича, зареєстрований в реєстрі за номером №8676 від 03.07.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 15 893,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 840,80 гривень.

У задоволенні вимог про стягнення витрат на залучення спеціаліста у галузі права для підготовки позовної заяви та вчинення інших процесуальних дій - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ», Код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м.Львів вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округуГорай Олег Станіславович, місцезнаходження: м.Житомир вул. Велика Бердичівська, буд.35.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, місцезнаходження: Київська область м.Буча вул. Нове Шосе, буд.3.

Дата складення повного судового рішення - 20.12.2021 року.

Суддя Мартинишин М.О.