Рішення № 10204503, 01.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.10 р.                     Справа № 34/115                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-діагностичний центр”, м. Маріуполь

про стягнення 3941,50грн.          

за участю представників сторін:

від позивача – Левада Ю.М. (за довіреністю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-діагностичний центр”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 3123,54грн., пені в сумі 364,85грн., інфляційних витрат в сумі 358,74грн та 3% річних в сумі 94,37грн.          

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №245 від 04.01.2005р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання питної води та приймання господарсько-побутових та виробничих стічних вод, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 3123,54грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 18.06.2010р. (а.с. 23) відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Лікувально-діагностичний центр” зареєстрований за адресою: 87505, м.Маріуполь, вул. Коксохіма, буд. 5. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення провадження у справі від 14.05.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 15.06.2010р.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лікувально-діагностичний центр” (Абонент) 04 січня 2005року укладено договір №245 на відпуск питної води і прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод у систему міської каналізації на 2005 рік.

За умовами укладеного договору Виконавець бере на себе зобов’язання забезпечувати об’єкти Абонента питною водою, яка відповідача ДСТУ2874-82 „Вода питна” або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров’я України на відхилення від стандарту, згідно з графіком водопостачання в об’ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об’ємі встановленого ліміту та в межах встановлених дозвільних концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.

Відповідно до п.1.2 договору Абонент бере на себе зобов’язання, зокрема, своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.10. договору встановлено, що знімання показань водолічильників представником виконавця здійснюється не рідше як один раз на місяць, про що складається акт у присутності представника Абонента, який повинен сприяти представникові Виконавця у цьому, а також у забезпеченні безпосереднього проведення робіт, а також підписати акт. У разі відсутності представника Абонента при складанні акту, Виконавець складає акт з будь-яким робітником Абонента, зазначаючи у акті його прізвище та посаду. Цей акт є дійсним.

Кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води що надходить до комунального водопроводу або місцевих та власних джерел згідно з показаннями водолічильників. (п. 3.5. договору).

Згідно із п. 2.17.4. та 3.20.14 договору Абонент зобов’язаний своєчасно оплачувати рахунки пред’явлені виконавцем з водопостачання та водовідведення.

Пунктом 4.1. договору встановлені тарифи на послуги Виконавця.

Відповідно до п. 4.5. договору про об’єм поданої води та приймання стоків між Виконавцем та Абонентом щомісяця підписується акт. Акт підписується уповноваженими особами Виконавця та Абонента. У разі відсутності уповноваженою особи Абонента при складанні акту, Виконавець складає акт з будь-яким робітником Абонента зазнаючи у акті його прізвище та посаду. Цей акт є дійсним. У разі відмови представника ( а у разі його відсутності – робітника) Абонента підписати акт, він підписується виконавцем і робиться напис «Відмова від підпису». Оформлений таким чином акт є дійсним і обов’язковим для взаєморозрахунків.

На підставі акту Абоненту виписується рахунок за надані послуги. Рахунок вручається уповноваженій особі Абонента за місцезнаходження останнього. (п. 4.6. договору). За приписами п. 4.7 договору Абонент за спожиту питну воду і скидання стоків в міську каналізацію здійснює оплату зі свого розрахункового рахунку на рахунок Постачальника у термін до п’яти календарних днів із моменту отримання рахунку у повному обсязі.

Згідно із п. 5.7. договору у разі прострочення оплати рахунку Абонент зобов’язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від суми заборгованості за кожну прострочену добу.

Пунктом 7.1. встановлено, що договір укладений терміном до 31.12.2005р., вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї зі сторони про відмову від даного договору та узгодження розбіжностей.

Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

На виконання умов договору про об’єми поданої питної води та приймання стоків представниками Виконавця та Абонента були складені акти, якими сторони зафіксували показники водомірів. Акти підписані обома сторонами.

На підставі складених сторонами актів позивачем були виписані та виставлені до оплати рахунки за надані послуги, зокрема, рахунок №245-96 від 14.01.2009р. на суму 925,38грн., №245-97 від 11.02.2009р. на суму 734,58грн., №245-98 від 12.03.2010р. на суму 696,42грн., №245-99 від 13.04.2010р. на суму 686,88грн., №245-100 від 12.05.2010р. на суму 620,10грн., №245-101 від 11.06.2009р. на суму 581,94грн., №245-102 від 13.07.2009р. на суму 658,26грн., №245-103 від 11.08.2009р. на суму 686,88грн., №245-104 від 21.09.2009р. на суму 686,88грн., №245-105 від 12.10.2009р. на суму 686,88грн., №245-106 від 12.11.2009р. на суму 534,24грн., №245-107 від 17.12.2009р. на суму 448,38 грн., №245-108 від 12.01.2010р. на суму 152,64грн., №245-109 від 11.02.2010р. на суму 171,72грн., №245-110 від 11.03.2010р. на суму 171,72грн., №245-111 від 12.04.2010р. на суму 181,26грн.

Зазначені рахунки були отримані представниками Абонента про що свідчать реєстри вручення рахунків та податкових накладних (а.с. 32-47).

Отримані відповідачем рахунки за надані послуги оплачені були частково, у зв’язку із чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 3123,54грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями ст.. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №245 від 04.01.2005р. на відпуск питної води й прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод належним чином не виконав, надані йому послуги оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 3123,54грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3123,54грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 358,74грн. та 3% річних в сумі 94,37грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 358,74грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 94,37грн. підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення пені згідно п. 5.7 договору у розмірі 364,85грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-діагностичний центр”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 3123,54грн., пені в сумі 364,85грн., інфляційних витрат в сумі 358,74грн та 3% річних в сумі 94,37грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікувально-діагностичний центр” (87505, м. Маріуполь, вул. Коксохіма, 5, р/р №26006301360275 в Орджонікідзевському АК ПІБ, МФО 334389, код ЄДРПОУ 24810815) на користь Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (87500, м. Маріуполь, вул. Варганова, 7, р/р №26007215006790 в Донецькому обласному філіалі АКБ Укрсоцбанк м. Донецька, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03361508) борг в сумі 3123,54грн., пеню в сумі 364,85грн., інфляційні витрати в сумі 358,74грн., 3% річних в сумі 94,37грн., державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя