Рішення № 102044905, 17.12.2021, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/947/21

Провадження № 2/438/303/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2021 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.

за участю секретаря судових засідань Наминанік О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») подав до суду позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.11.2011 в розмірі 14510 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву б/н від 02.11.2011, згідно з якою йому було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, позичальнику надано в користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 17 000 грн. Своїм підписом у заяві позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», становить договір про надання банківських послуг (далі – Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою позичальника підтверджується, що він був поінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути втрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: погашати кредит та проценти внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу (розміру боргових зобов`язань). Позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є позивач ОСОБА_1 15.04.2020 позивачем була направлена претензія кредитора до Бориславської державної нотаріальної контори, на яку було надано інформацію про те, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались. Позивач зазначає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять кредитнрі зобов`язання померлого позивальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у встановлені ЦК строки. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 19.01.2021 до спадкоємців було направлено лист-претензію, який не було виконано. Станом на дату смерті загальна сума заборгованості за кредитом становить 14510 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 14 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано з відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області відомості про останню реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі стосовно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також витребувано в Бориславської державної нотаріальної контори належно засвідчену копію копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою від 30 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не прибув, у матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, подав заяву від 30.09.2021 про розгляд справи у його відсутності, позов банку про стягнення заборгованості не визнає, просить відмовити в задоволенні позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх учасників справи).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Суд установив, що 02 листопада 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник ОСОБА_2 своєчасно не повернув АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти та не сплатив відсотки за його користування.

Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , що надано на виконання ухвали суду про витребування доказів, будь-які спадкоємці померлого ОСОБА_2 до Бориславської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття не зверталися. Спадкова справа була заведена на підставі претензії банку.

Відповідно до відповіді відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області, наданої на виконання ухвали про витребування доказів, на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_2 ) було також зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачем до відповідача було направлено лист-претензію, який не було виконано.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України.

Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Разом з тим суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2-4 статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За положеннями ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

А тому, виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі (пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором).

Аналіз ч. 2 ст.1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.

Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про стягнення на майно.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 роз`яснено, що з урахуванням положенняст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачем не було надано суду належних доказів, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 його спадкоємець – ОСОБА_1 отримав у натурі певне спадкове майно.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивачем не було доведено суду передачу спадкоємцям у натурі спадкового майна, тому за таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.253-257,261,267, 608, 1216, 1218, 1219, 1281-1282, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст.4,76-81,258,259,264,265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя А.Т.Слиш