Рішення № 102044855, 01.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/5033/20

Пр. № 2/336/451/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Павловцева В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петромихайлівське» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що 26.05.2010 р. був прийнятий на роботу до ВАТ «Петромихайлівське» на посаду завідуючого автогаражу, відповідно до наказу № 36 від 26.05.2010 р.

20.04.2011 р. він був призначений на посаду головного інженера господарства, відповідно до наказу № 26 від 20.04.2011 р.

Відповідно до наказу № 1 від 29.08.2013 р. ВАТ «Петромихайлівське» було перейменовано з 28.08.2013 р. в ПАТ «Петромихайлівське».

19.05.2020 р. ПАТ «Петромихайлівське» було реорганізовано в ТОВ «Петромихайлівське».

З 03.04.2020 р. по 06.05.2020 р. він перебував у тарифній основній щорічній відпустці, до роботи став 06.05.2020 р.

13.05.2020 р., у зв`язку з поганим самопочуттям, він звернувся до лікарні та йому було відкрито листок непрацездатності, про що позивач повідомив секретаря відповідача – ОСОБА_2 .

Листок непрацездатності був виданий з 13.05.2020 р. по 22.05.2020 р. Даний листок непрацездатності ним був здано відповідачу.

14.05.2020 р., перебуваючи на лікарняному, на вимогу директора відповідача, він був присутній на зборах товариства, де вирішувались загальні потреби товариства та посівна компанія, та повідомив, що має намір піти на військову службу за контрактом.

Крім того, 22.05.2020 р. відповідно до наказу командира військової частини А 1978 (по особовому складу) № 85-РС від 22.05.2020 р., він прийнятий на військову службу за контрактом та призначений на посаду водія пожежного взводу військової частини.

22.05.2020 р. позивач уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки.

Про вказану обставину він повідомив відповідача в перший робочий день після лікарняного та надав копію Витягу з наказу командира військової частини А 1978 (по стройовій частині) від 22.05.2020 р. № 119 та копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб солдатського складу від 22.05.2020 р., про що свідчить відмітки про прийняття даних документів відповідачем з відповідним штампом про реєстрацію № 46 та датою 25.05.2020.

28.05.2020 р. він дізнався про своє звільнення, отримавши трудову книжку по пошті, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення зі штрих кодом № 7001500090342.

Відповідно до запису в трудовій книжці, позивач був звільнений 12 травня 2020 р. за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України, відповідно до наказу № 15-а від 12.05.2020 р.

При цьому, на його картковий рахунок для отримання заробітної плати від ПАТ «Петромихайлівське» надійшли безготівкові кошти: зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї за період з 01.05.2020 р. по 01.06.2020 р. : 22.05.2020 р. – сума 1813,37 грн. з призначенням платежу «перерахування з\п та інших виплат співробітникам ПАТ «Петромихайлівське» та 26.05.2020 р. – сума 7062,23 грн. з аналогічним призначенням платежу.

Вважає, що його звільнення відбулося незаконно, оскільки в день звільнення він знаходився на робочому місці, що підверджується записом обліку опломбування техніки по автогаражу, де проведений запис, що в день звільнення, він заправляв автомобіль, а також показами свідків, які бачили його в день звільнення на роботі.

Вважає, що в порушення норм КЗпП України, порушений порядок звільнення, наказ про звільнення не вручено та з ним не ознайомлено, порушено право на надання пояснень, в день звільнення розрахунок з ним не проведений та трудова книжка не видана.

Крім того, 24.06.2020 р., за його заявою, ГУ Держпраці у Запорізькій області було проведено перевірку у вигляді інспекційного відвідування ПАТ «Петромихайлівське», за результатами складено акт № ЗП 9732\574\АВ від 24.06.2020 р., яким встановлена низка порушень.

За позовом ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірним наказ директора ПАТ «Петромихайлівське» № 15-а від 12.05.2020 р. про його звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України; визнати його поновленим на роботі у ТОВ «Петромихайлівське» на посаді головного інженера з 12.05.2020 р.; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.05.2020 р. по день прийняття рішення судом; стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 12.05.2020 р. по день прийняття судом рішення у даній справі; зобов`язати ТОВ «Петромихайлівське» зробити помісячне корегування персоніфікованих даних позивача на підставі стягнутих сум, а також подав заяву, в якій просить поновити строк на звернення до суду з позовом у зв`язку з поважністю причини пропуску строку.

Ухвалою суду від 08.09.2020 р. відкрито провадження у справі і призначено розгляд справи на 06.10.2020 р. за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.10.2020 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2020 р. у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у складі колегії суддів у кримінальному провадженні.

08.12.2020 р. розгляд справи відкладено на 23.12.2020 р. через зайнятість судді в іншому провадженні.

23.12.2020 р. розгляд справи відкладено на 10.02.2021 р. за клопотанням представника позивача.

10.02.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2021 р. на підставі ч.2 ст.240 ЦПК України для виклику свідків.

27.05.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2021 р. через зайнятість судді в іншому провадженні.

11.06.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2021 р. за клопотанням представника позивача на підставі ч.2 ст.240 ЦПК України для виклику свідків.

16.09.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.09.2021 р. для виклику свідків.

21.09.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2021 р. на підставі ч.2 ст.240 ЦПК України.

28.10.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2021 р. перед судовими дебатами.

18.11.2021 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2021 р. через перебування судді в іншому провадженні.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві (а.с.52-57).

Вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових документів судом встановлено, що 26.05.2010 р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ВАТ «Петромихайлівське» на посаду завідуючого автогаражу, відповідно до наказу № 36 від 26.05.2010 р.

20.04.2011 р. позивач наказом № 26 від 20.04.2011 р. був призначений на посаду головного інженера господарства.

Відповідно до наказу № 1 від 29.08.2013 р. ВАТ «Петромихайлівське» було перейменовано з 28.08.2013 р. в ПАТ «Петромихайлівське».

19.05.2020 р. ПАТ «Петромихайлівське» було реорганізовано в ТОВ «Петромихайлівське».

Наказом ПрАТ «Петромихайлівське» № 15-а від 12.05.2020 р. було припинено трудовий договір з позивачем за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України (наказ № 35 від 12.05.2020 р.

Вказані обставини підтверджені копією трудової книжки позивача (а.с.9-10).

12.05.2020 р. директором ПрАТ «Петромихайлівське» Прядком І.М. на ім`я генерального директора ПрАТ «Петромихайлівське» була складена службова записка (а.с.58), відповідно до якої заявник повідомляє про відсутність на робочому місці головного інженера ОСОБА_1 з 09.00 до 16.00 год. 12.05.2020 р., який на телефонні дзвінки також не відповідає.

Наказом директора ПрАТ «Петромихайлівське» № 34 від 12.05.2020 р. було створено комісію для відвідування позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.59) та актом про відвідування від 12.05.2020 р. комісією було засвідчено, що ОСОБА_1 з 09.00 до 16.00 год. за місцем проживання був відсутнім, на робочому місці також був відсутнім, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с.60).

Згідно акту про відвідування та вручення повідомлення-виклику від 12.05.2020 р. (а.с.62) члени комісії здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 з метою запрошення (вручення повідомлення) прийняти участь на засіданні профспілкового комітету щодо вирішення питання про обрання відносно нього дисциплінарного покарання, проте за місцем проживання позивач був відсутнім.

Як вбачається з протоколу № 1 засідання профспілкового комітету ПрАТ «Петромихайлівське» від 12.05.2020 р. (а.с.64), на порядку денному ухвалили рішення про надання згоди на звільнення головного інженера ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України (у зв`язку з прогулом без поважних причин).

12.05.2020 року видано наказ № 15-а про звільнення позивача за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст.40КЗпП України з 12.05.2020 р. (а.с.65).

14.05.2020 р. було складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки, та одночасно позивачу було оголошено зміст наказу ПрАТ «Петромихайлівське» про звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин від 12.05.2020 р. № 35, проте від підписання наказу відмовився (а.с.66).

Допитані судом свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили в судовому засіданні відсутність ОСОБА_1 на роботі, та обставини, викладені у письмових доказах, які містять підписи свідків.

Відповідно до п.4 ч.1ст.40 КЗпП України,- трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин, тому суд, з`ясовуючи законність звільнення працівника на підставі п.4 ч.1ст.40 КЗпП України, повинен встановити причини відсутності працівника на робочому місці та їх поважність.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів», з подальшими змінами та доповненнями,- при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За змістомст.147 КЗпП України, - за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів»,- у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147,148,149 КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Факт відсутності позивача на роботі без поважних причин підтверджується наданими стороною відповідача доказами, а також показами свідків, зміст яких наведено вище.

За таких обставин, суд вважає, що позивач 12.05.2020 року допустив прогул без поважних причин, і відповідач мав достатні підстави для звільнення його з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, суд приходить до висновку про вчинення позивачем порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу 12.05.2020 року, що є підставою для звільнення з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За таких умов, позовні вимоги щодо скасування наказу № 15-а від 12.05.2020 року про звільнення з роботи за прогул без поважної причини на підставі п.4 ч.1ст.40 КЗпП України та поновлення на роботі задоволенню не підлягають, як недоведені.

Відповідно, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходів є похідними від вимоги щодо поновлення на роботі, а тому самостійного обґрунтування судом мотивів залишення їх без задоволення не потребують.

При постановленні рішення, судом було надано оцінку доводам позивача.

В обґрунтування своєх тверджень щодо перебування на робочому місці ОСОБА_1 послався на покази свідків, запис опломбування техніки автогаражу та акт Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП 9732/574/АВ від 24.06.2020 р.

Так, відповідно до журналу обліку опломбування техніки автогаражу (а.с.15) 12.05.2020 р. ОСОБА_5 заправляв пальним автомобіль. Разом з тим, як стверджує відповідач, транспортний засіб, який був заправлений о 07.30 год. не є службовим та належить позивачу про справі.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які на час звільнення ОСОБА_5 були працівниками ПрАТ «Петромихайлівське» підтвердили, що бачили позивача 12.05.2020 р. на робочому місці, але період який охоплюється показами свідків у їх сукупності складає проміжок часу приблизно з 07.00 до 10.00 год.

Акт Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП 9732/574/АВ від 24.06.2020 р. не може бути прийнятий судом при ухваленні рішення, оскільки в процесі його судового оскаження, припис, винесений на підставі цього акту був скасований Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 р.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що вони у сукупності з доказми, наданими відповідачем, є недостатніми для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

При постановленні рішення у справі, судом також враховано наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ч. 1 ст. 233 КЗпП України - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки, що виходить зі змісту ст. 234 КЗпП України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року зазначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Позивач в поданому до суду позові зазначає, що про звільнення дізнався 28.05.2020 р., отримавши трудову книжку поштою.

Вважає, що строк для звернення до суду з даним позовом ним пропущено з поважних причин, оскільки після звільнення 12.05.2020 р., у період з 22.05.2020 р. по день звернення до суду проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 1978 ЗСУ, через що не мав реальної можливості звернутись з позовом, а також запровадження на території України карантинних заходів, направлених на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З позовом про скасування наказу про звільнення позивач звернувся до суду 07.09.2020 р. (а.с.1), тобто майже через чотири місяці після звільнення.

Враховуючи вище викладене, а також відсутність підтвердження об`єктивної неможливості звернення до суду, суд не встановив поважних причин для пропуску строку для звернення за захистом порушених прав та поновлення пропущеного строку, що є окремою підставою для відмови в його задоволенні.

На підставі ст.141 ЦПК України, суд не стягує з відповідача в дохід держави витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петромихайлівське» (Запорізька область, Вільнянський район, с.Петро-Михайлівка, вул.Миру, 89, ЄДРПОУ 00488800) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк