Ухвала суду № 102043969, 20.12.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11952/21

1-кп/219/1302/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Худіної О.О.,

при секретарі: Лосинської І.М.,

за участю прокурора: Овчаренко О.Ф.,

потерпілого: ОСОБА_1 ,

захисника: Павличук В.П.,

обвинуваченого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150000920 від 13.09.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2021 року в провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Худіної О.О. надійшов обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12021052150000920 від 13.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що слідчим суддею Артемівського міськрайонного суду відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області запобіжний захід було продовжено. Приймаючи до уваги, що судове провадження стосовно обвинуваченого фактично не розпочато, а строк дії продовженого відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу спливає, прокурор вважає за необхідне продовжити обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб. Прокурор, вважає, що застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці позбавлення волі. Окрім наявного обґрунтованого обвинувачення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ризики, а саме можливість переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, в тому числі тих, яких на теперішній час ще не допитано у судовому засіданні, вчинення іншого злочину, є дійсними та триваючими і вони виключають, на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, а саме осіб на утриманні, офіційно не працевлаштований, є підстави вважати, що обвинувачений зможе знову переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання, а крім того зможе здійснювати вплив на свідків з метою зміни показів, даних під час досудового розслідування, оскільки вони є його знайомими. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що він схильний до надмірного вживання спиртними напоями, прояву агресії, особисто не має власного житла, у зв`язку з чим це не дає впевненості щодо належної поведінки ОСОБА_2 в побуті та дотримування вимог зазначеного запобіжного заходу, офіційно не працевлаштований, перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин, не виключається можливість що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися в іншій області, в інших містах, перейти на тимчасово окуповані території Донецької області НЗФ так званої ДНР та ЛНР, тим самим переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Не можливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді застави, обумовлена тим, що зазначений злочин пов`язаний із застосуванням насильства щодо особи, а також вказаний злочин спричинив загибель людини, тому підстав для визначення розміру застави не має. Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_2 , у вигляді особистої поруки пов`язана з відсутністю надходження до органу досудового розслідування, прокуратури та суду звернень із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконанням обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу. В зв`язку з вказаним, прокурор вважає, що застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 одного з будь – яких більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливе, та просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно – східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ще на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

У судовому засіданні захисник Павличук В.П. надав суду письмове клопотання про заміну запобіжного заходу на домашній арешт в певний час. Вказав, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтоване, жодних ризиків про які вказує прокурор не існує. Обвинувачений сам добровільно прийшов до правоохоронних органів. Вину визнав, вибачився перед потерпілим. Вказання прокурора щодо того, що обвинувачений може переховуватися на непідконтрольній території не обґрунтовані, адже обвинувачений є учасником АТО, має відзнаки. Крім того, захисник зауважив, що обвинувачений є молода людина, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, має стабільні соціальні зв`язки, адже мешкає разом із матір`ю та сестрами, в квартирі, що належить його бабці. Родичі не заперечують проти його подальшого проживання у квартирі, а також мають намір забезпечувати його матеріально. Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду, є всі підстави для зміни запобіжного заходу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника, вину визнав, вибачився перед потерпілим.

Прокурор та потерпілий заперечували проти зміни запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області строк запобіжного заходу було продовжено. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, відповідно до вимог ст.12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин того кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_2 , а саме вчинення тяжкого злочину, в результаті якого людина була позбавлена життя, що є найвищою соціальною цінністю, і за яке, в разі доведеності вини, може бути призначене покарання до 10 років позбавлення волі, що дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_2 , перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_2 на території України ніде не працює, не має офіційних джерел доходу, крім того, існує вірогідність існування ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час свідки, не допитані.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 , у разі визнання його винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та посилання обвинуваченого.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 , то судом дані обставини були перевірені та ніяких протипоказань щодо його перебування у слідчому ізоляторі, не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника з цього приводу не підлягає задоволенню. При цьому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 лютого 2022 року включно.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

У зв`язку з чим, суд, вважає можливим не визначати розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193-199 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно – східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (Донецька область, м. Бахмут, вул. Ціолковського, 4).

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 20.12.2021 року до 17.02.2022 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Павличук В.П. щодо зміни запобіжного заходу, відмовити.

Викликати в судове засідання учасників процесу.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя О.О.Худіна