Постанова № 1020438, 02.10.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2007 № 36/459-35/79

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Авдієнко С.В. довіреність № 225-КР-1074 від 28.08.2007 р.;

від відповідача - Біленко С.Б. довіреність від 18.09.2006 р.; Сенін О.М. довіреність від 11.10.2005 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Продуктсервіс Купава"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007

у справі № 36/459-35/79

за позовом Київської міської Ради

до Малого приватного підприємства "Продуктсервіс Купава"

прозвільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київської міської Ради (далі по тексту Київрада, позивач) до Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” (далі по тексту МПП “Продуктсервіс Купава”, відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 230 кв.м., яка розташована по проспекту Броварському (біля м. Дарниця) в Дніпровському районі м. Києва та приведення її у придатний стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 36/459 від 31.10.2005р. позов Київської міської ради було задоволено повністю: зобовязано Мале приватне підприємство “Продуктсервіс Купава” в семиденний термін з дня набрання даним рішенням законної сили звільнити земельну ділянку розміром 230 кв. м, розташовану по проспекту Броварському (біля м. Дарниця) в Дніпровському районі м. Києва та привести її у придатний для використання стан; стягнуто з відповідача Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” на користь позивача Київської міської ради 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2005р. у справі № 36/459 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 36/459 від 18.01.2007р. касаційну скаргу Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. у справі № 36/459 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.03.2007р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2007р. у справі № 36/459.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. в справі №36/459-35/79 за результатами нового розгляду спору, позов Київської міської Ради до МПП “Продукт сервіс Купава” був задоволений в повному обсязі, було:

?зобовязано Мале приватне підприємство “Продуктсервіс Купава” в семиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити земельну ділянку розміром 230 кв. м, розташовану по проспекту Броварському (біля м. Дарниця) в Дніпровському районі м. Києва та привести її у придатний для використання стан;

?стягнуто з Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” на користь Київської міської ради, а у випадку відсутності коштів з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення і прийняти нове, яким в позові відмовити. Свої апеляційні вимоги МПП “Продуктсервіс Купава” мотивує тим, що в рішенні помилково зроблений висновок про наявність у позивача підстав для звернення до суду з позовом, оскільки він не приймав Рішення про зобовязання відповідача звільнити незаконно займану земельну ділянку; що місцевим господарським судом зроблені безпідставні висновки стосовно того, що відповідач користувався земельною ділянкою не маючи на це права. Одночасно відповідач зазначає, що в якості підстав задоволення позову, судом першої інстанції було зазначено докази, які суд не мав підстав приймати до уваги.

Таким чином, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, а саме таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, однак в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що вважає її необґрунтованою. Просив рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 25.07.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 02.10.2007 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

16 грудня 2004 року Головним управлінням земельних ресурсів було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Малим приватним підприємством “Продуктсервіс Купава”.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що в Дніпровському районі м. Києва по проспекту Броварському (біля метро Дарниця) відповідачем розташовано на земельній ділянці площею 230 кв.м. два продуктових павільйони та торгівельна палатка, без документів, що посвідчують право отримання земельної ділянки у власність або надання у користування. 16.12.2004 р. була видана вказівка №328/04 про усунення МПП “Продуктсервіс Купава” в термін до 16.01.2005 р. порушень земельного законодавства, яка була вручена директору відповідача Сеніній Л.В. (а.с. 7).

Таким чином Київська міська Рада вважає, що відповідач безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою в Дніпровському районі м.Києва по проспекту Броварському (біля метро Дарниця), оскільки не набув права власності або права користування нею у встановленому земельним законодавством порядку.

Однак, Київська міська рада не приймала відповідного рішення щодо звільнення самовільно зайнятої спірної земельної ділянки. Натомість позивач звернув увагу суду на те, що Мале приватне підприємство “Продуктсервіс Купава” зверталось до Київської міської ради з клопотанням від 06.10.05р. №К-5453 про надання в орендне користування земельної ділянки для обслуговування існуючого павільйону магазину площею 0,022 га за адресою м. Київ, просп. Броварський (біля виходу зі ст. м. “Дарниця”). Заступником Київського міського голови секретарем Київради повідомленням від 06.12.06р. відмовлено замовнику в згоді на розроблення проекту відведення у звязку з необхідністю комплексної забудови території (Додатки 1,2,3,4), тому МПП “Продуктсервіс Купава” використовує дану земельну ділянку без належних документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що призводить до порушення земельного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що обґрунтування правомірності знаходження МПП “Продуктсервіс Купава” на спірній земельній ділянці, договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 29.06.1998р., укладеного між відповідачем та Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва суперечить фактичним обставинам справи, оскільки договір укладався на три роки і термін оренди скінчився 29.06.2001р. При цьому договір на право тимчасового користування землею від 29.06.1998р., не передбачав автоматичного поновлення договору, відповідно не виникають правові підстави користування земельною ділянкою, оскільки ст. 26 Закону України “Про оренду землі” в редакції, чинній станом на 29.06.2001 передбачено, що договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення терміну на який було укладено договір. Також, не виникають правові підстави користування земельною ділянкою у звязку із вчиненням необхідних дій для належного оформлення користування земельною ділянкою. Враховуючи те, що МПП “Продуктсервіс Купава” земельна ділянка площею 230кв.м., по проспекту Броварському (біля м. Дарниця) в Дніпровському районі м. Києва використовується без належних документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що призводить до порушення земельного законодавства, дана земельна ділянка підлягає поверненню Київській міській раді.

З цих підстав Київська міська Рада звернулась до суду з позовом до Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Відповідач вважає вимоги міської Ради безпідставними, оскільки питання, які стосуються звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, в тому числі і шляхом звернення з відповідним позовом до суду, мають вирішуватися виключно на Пленарних засіданнях Київської міської ради, наслідком чого має бути прийняття відповідного рішення.

Докази, які б підтверджували прийняття позивачем вказаного рішення, в матеріалах справи відсутні і не заперечувався представником Київської міської Ради.

Відсутність такого рішення унеможливлює звернення Київської міської ради до суду саме з позовом про повернення (звільнення) самовільно зайнятих земельних ділянок із зазначених на це підстав.

Також відповідач зазначає, що твердження позивача щодо безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Відповідач отримав право користування земельною ділянкою загальною площею 229 кв. м. розташованою біля ст. м. Дарниця у м. Києві згідно з договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди, укладеним між відповідачем та Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва від 29.06.1998р. Згідно п. 1.2 договору відповідач мав користуватися земельною ділянкою до 09.06.2001р.

До закінчення вказаного строку відповідач звертався до орендодавця, а також до позивача з клопотанням про продовження терміну оренди. Проте відповіді на вказане клопотання не отримав.

Жодного рішення Київської міської ради, в якому були б викладені заперечення щодо продовження терміну дії договору відповідач не отримав.

Тому 10.06.2001р. договір в порядку ст. 260 Цивільного кодексу УРСР був поновлений на невизначений строк.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Жодного рішення стосовно заперечень користування відповідачем земельною ділянкою Київською міською радою не приймалося. Тому з 01 січня 2004р. (з часу набуття чинності Цивільним кодексом України), договір був поновлений на строк, встановлений договором, тобто на три роки. Строк дії поновленого договору закінчився 01 січня 2007р.

Оскільки до цього часу рішень щодо заперечень користування відповідачем земельною ділянкою Київською міською радою не було прийнято. Договір був поновлений ще на три роки. Тобто до 01 січня 2010р.

Таким чином, користування земельною ділянкою відповідачем є правомірним.

З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити Київській раді у задоволені позову повністю.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. в справі № 36/459-35/79 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розпорядження представника Президента України в Дніпровській районній державній адміністрації м. Києва №131 від 02.03.1993 р. ПП “Продуктсервіс Купава” було офіційно дозволено встановити металевий павільйон на переході до магазину “Дитячий світ” біля станції метро “Дарниця”.

У відповідності до умов Договору купівлі-продажу б/н від 01.11.1997року ПП “Продуктсервіс Купава” придбало у ВАТ “Дніпрянка” магазин-павільйон, який належав продавцю на підставі рішення Дніпровської районної ради № 381 від 13.06.1996 року, а земельна ділянка на якій знаходилася зазначена будівля належала на праві користування згідно Договору оренди землі, зареєстрованого 13.08.1996 року за № 56.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, (в редакції, діючій на момент укладання зазначеного Договору) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами автоматично переходило і право власності або право користування земельною ділянкою, якщо інше не було передбачено в договорі відчуження будівлі та споруди. Будь-які обумовлення даного питання в договорі відсутні.

В звязку із зазначеним, судова колегія робить висновок, що ПП“Продуктсервіс Купава” цілком законно набуло прав та обовязків землекористувача, що знову ж таки підтверджується Розпорядженням Голови Дніпровської районної державної адміністрації № 340 від 27.04.1998 року.

Зазначене Розпорядження видане в наслідок звернення ПП“Продуктсервіс Купава” № 6/02-98 від 13.03.1998 року до Дніпровської районної державної адміністрації з клопотанням про переоформлення земельної ділянки. Як, до речі, і розпорядження № 495 від 09.06.1998 року, яким було дозволено подальше використання павільйону за призначенням на переході від ст. метро “Дарниця” до універмагу “Дитячій світ” та на підставі якого, 29.06.1998 року між ПП “Продуктсервіс Купава” та Дніпровською районною державною адміністрацією був укладений Договір на право тимчасового користування землею, який був зареєстрований 30.06.1998 року за № 601 у книзі договорів на право тимчасового користування землею згідно чинного законодавства України (на момент укладання договору).

Земельна ділянка, що передавалася в оренду згідно з планом землекористування складала 229 кв. м, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування двох павільйонів та торгівельного намету біля ст. метро “Дарниця”.

Термін дії Договору складав три роки, тобто до 09.06.2001 року. Отже, відповідач набув право на користування спірною земельною ділянкою на законних підставах.

25.10.2001 р. був прийнятий Земельний кодекс України, відповідно до п. 12 перехідних положень якого до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні Ради. Таким чином розпорядження земельними ділянками м. Києва перейшло від Районних державних адміністрацій у м. Києві до Київської міської Ради.

Відповідно до ст.31 Закону України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року №161, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. В звязку з тим, що строк оренди спірної земельної ділянки закінчувався 09.06.2001 р. і з вимогою вищевказаної норми, то ПП “Продуктсервіс Купава” звернулось з листом до Київської міської Ради про надання в орендне користування земельної ділянки під їх павільйоном терміном на десять років. Однак відповіді на даний лист позивач так і не отримав.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що правовідносини, повязані із продовженням користування орендарем орендованою земельною ділянкою після закінчення терміну її оренди не були на момент укладення договору врегульовані спеціальним земельним законодавством, а саме - Земельним кодексом України 1990 року, Законом України “Про оренду землі”. Тому регулювання цих правовідносин на той час здійснювалось ЦК УРСР. Відповідно до ст. 260 ЦК УРСР в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць. Таким чином, 10 червня 2001 року договір оренди спірної земельної ділянки в порядку ст. 260 ЦК УРСР був поновлений на невизначений строк. В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач ніяких заперечень проти зайняття відповідачем орендованої земельної ділянки не виказував і не надсилав на адресу останнього приписів про її звільнення.

Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Таким чином, оскільки станом на 01 січня 2004 року договір оренди спірної земельної ділянки діяв, порядок його поновлення з цього часу визначається нормами саме Цивільного кодексу України. Ст. 267 ЦК України визначає, що в разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Те ж саме встановлює і стаття 33 Закону України “Про оренду землі” в редакції Закону України від 02 жовтня 2003 року № 1211-IV, відповідно до якої в разі продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Оскільки з часу укладення договору по теперішній час жодною із сторін договору, а також позивачем не приймалось ніяких рішень про відмову від договору, суд приходить до висновку, що з 01січня 2004 року (з часу набуття чинності Цивільним кодексом України), договір оренди земельної ділянки є поновлений на строк, раніше встановлений договором, тобто на 3 роки. Строк дії поновленого договору закінчився 01 січня 2007 року.

Як раніше зазначалось, 25.10.2001 р. був прийнятий Земельний кодекс України, відповідно до п. 12 перехідних положень якого, до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні Ради.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Києва не прийнято. Тобто розпорядження земельними ділянками у межах м. Києва має здійснювати Київська міська Рада.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Жодної із вказаних підстав у даних відносинах не відбулося, тому право ПП“Продуктсервіс Купава” на користування спірною земельною ділянкою не було припинено.

Згідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень міських рад відповідно до їх повноважень. Також відповідно до п. “е” ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 56 вказаного Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а стаття 73 встановлює, що акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території; що на вимогу відповідних органів місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається, що рішення про звільнення самовільно зайнятої спірної земельної ділянки позивачем не приймалося і що для вирішення даного питання керівники відповідача до Київської міської Ради не викликались. Тобто, позивач не вжив жодних заходів для того, щоб відповідач звільнив займану ним земельну ділянку в добровільному порядку і не набув підстав для звернення до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для звільнення ПП “Продуктсервіс Купава” спірної земельної ділянки відсутні, оскільки відповідач є належним її користувачем. Тому в позові Київської міської Ради слід відмовити.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції припустився помилки зазначивши, що оскільки Закон України “Про оренду землі” було доповнено ст. 33 Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду землі” 1211 від 02.10.2003 р. Дія цієї статті не поширюється на правовідносини, які виникли до набрання нею чинності. Тому до правовідносин, які виникли між Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва та Малим приватним підприємством “Продуктсервіс Купава” внаслідок укладення договору від 29 червня 1998 року необхідно застосувати ст. 27 Закону України “Про оренду землі”, в редакції, чинній на момент укладання та дії договору, відповідно до якої, після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обвязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Однак, правовідносини, повязані із продовженням користування орендарем орендованою земельною ділянкою після закінчення терміну її оренди не були на момент укладення договору врегульовані спеціальним земельним законодавством, а саме - Земельним кодексом України 1990 року, Законом України “Про оренду землі”. Тому регулювання цих правовідносин на той час здійснювалось ЦК УРСР. Відповідно до ст. 260 ЦК УРСР в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць. З урахувань положень цієї статті для виникнення факту поновлення договору оренди землі згідно з статтею 260 Цивільного кодексу України необхідним було настання виключно наступних фактів:

1. Закінчення строку користування земельною ділянкою, яка є обєктом оренди згідно з відповідним договором.

2. Відсутність письмових заперечень орендодавця проти користування орендарем земельною ділянкою.

Як свідчать матеріали справи, усі вказані факти мали місце, а саме:

- 09 червня 2001 року закінчився термін оренди земельною ділянкою за договором.

- жодного рішення, в якому були викладені заперечення щодо продовження терміну договору, Київською міською радою прийнято не було.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що 10 червня 2001 року договір оренди спірної земельної ділянки в порядку ст. 260 ЦК УРСР був поновлений на невизначений строк, а місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 267, пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України “Про оренду землі” в редакції Закону України від 02 жовтня 2003 року №1211-IV, зміст яких викладений вище.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні мали місце висновки, які не відповідають обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд вважає, що в позові Київської міської Ради до звільнення земельної ділянки про звільнення земельної ділянки має бути відмовлено, а апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. в справі №36/459-35/79 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2007 р. в справі №36/459-35/79 скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Київської міської Ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, МФО 820019, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Малого приватного підприємства “Продуктсервіс Купава” (м. Київ, вул. Челябінська, 9, кв. 121, код ЄДРПОУ 19245968) суму державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 45 (сорок пять) грн.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 36/459-35/79 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді

09.10.07 (відправлено)