Вирок № 102043414, 21.12.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3459/21

Номер провадження 1-кп/623/388/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Осіпової І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221070000360 від 06 липня 2021 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, військовозобов`язаного, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 09 грудня 2020 та 09 березня 2021 постановами Ізюмського міськрайонного суду Харківської області будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, що мало місце 03 грудня 2020 та 16 лютого 2021 стосовно своєї матері ОСОБА_2 , з якою він спільно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , належних висновків для себе не зробив та в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», знову вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , 05 липня 2021, близько 19 години, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство стосовно своєї матері, ОСОБА_2 , у вигляді словесних образ на її адресу з використанням ненормативної лексики, що спричинило приниження гідності у потерпілої та завдало їй психологічних страждань.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений cтаттею 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто, умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину, щиро розкаявся, повідомив, що з потерпілою у справі ОСОБА_2 , яка є його рідною матір`ю, він спільно проживає в одній квартирі. Постановами Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 грудня 2020 та 09 березня 2021 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство з накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 доби та 40 годин громадських робіт. Після чого, 05 липня 2021 року в ході спільного вживання алкогольних напоїв з матір`ю та сестрою, яка приїхала з м. Краматорськ допомогти доглядати за хворою лежачою матір`ю, він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову висловлювався на адресу останньої нецензурною лайкою. Про вчинене шкодує, запевняв суд, що має намір виправити життя, влаштуватися на роботу та більше не допустить домашнього насильства стосовно своєї матері.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Прокурор у судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_1 виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі із застосуванням статті 75 КК України з випробувальним терміном на 2 роки.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, злочині, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за статтею 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, не є особою з інвалідністю, не одружений, не працюючий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, військовозобов`язаний, перебуває на обліку в Ізюмському ОМТЦК та СП, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким зхарактеризується формально задовільно, про що свідчать: паспорт громадянина України, довідки лікарів, копія військового квитка НОМЕР_2 , довідка-характристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді, з урахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення при середньому ризику небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе виним, у відповідності до статті 12 КК України, віднесено до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Обставинами, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи всі обставини у справі, з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини та обставин, які обтяжують його покарання, а також того, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, відсутність до нього вимог зі сторони потерпілої, раніше не судимий, не працює, не одружений, не має на утриманні дітей або людей похилого віку, а також враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на середньому рівні ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням середнього рівня ризику небезпеки для суспільства (в тому числі окремих осіб) суд вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання у межах санкції статті 126-1 КК України у виді обмеження волі із застосуванням вимог статей 75,76 КК України з випробувальним терміном.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Судові витрати, речові докази, цивільний позов у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, і призначити покарання у виді 2 (ДВОХ) років обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання на підставі статті 75 КК України з випробувальним терміном строком на 2 (ДВА) роки, якщо він протягом випробувального терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього передбачені статтею 76 КК України обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у до набрання вироком законної сили не обирати.

Судові витрати, речові докази, цивільний позов у кримінальному провадженні відстуні.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова