Рішення № 10204286, 21.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.10 р.                     Справа № 41/107пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Конструкція”, м. Донецьк

до відповідача-1: Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача-2: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права постійного користування землею згідно виданого 22 червня 1976 року акту на право користування землею; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 року; визнання недійсним з моменту укладення договору користування від 20.04.2007 року

При участі представників:

від позивача: Сьомка О.А. – довіреність від 18.05.2010р. №08/91

від відповідача-1: Головченко О.І. – довіреність від 13.03.2010 №01/13-909

від відповідача-2: Головченко О.І. – довіреність від 13.03.2010 №01/13-910

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Конструкція”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради та Виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання права користування землею згідно акту на право користування землею, про що записано в державну книгу реєстрації землекористувань за № 78 22 червня 1976 року з часу закінчення приватизації, тобто з дати наказу Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України за № 714 від 23.04.1999 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 року; визнання недійсним договору користування від 20.04.2007 року.

Позивачем змінено позовні вимоги та остаточними позовними вимогами є визнання права постійного користування землею згідно виданого 22 червня 1976 року акту на право користування землею, про що записано в державну книгу реєстрації землекористувань за № 78 22 червня 1976 року; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки між Донецькою міською радою та ВАТ „Конструкція” від 18.02.2009 року; визнання недійсним з моменту укладення договору користування між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та ВАТ „Конструкція” від 20.04.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є правонаступником приватизованого державного підприємства Донецький завод металевих конструкцій, а тому має право постійного користування землею, здобутого на законних підставах згідно акту, отриманого 22 червня 1976 році, на право користування землею площею 15,74 га, що знайшло своє відображення в статуті позивача.

Позивач стверджує, що відповідачами це право не було визнано, відповідачі спонукали позивача укласти договір оренди землі від 18.02.2009 року та договір користування від 20.04.2007 року. Позивачем зазначено, що наведені договори укладені ним під впливом помилки щодо обставини, що має істотне значення, а саме наявності у позивача права постійного користування землею. Позивач наполягає на тому, що спірними договорами порушено ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі” щодо підстав виникнення права користування земельною ділянкою та щодо порядку надання її в оренду.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, але направили представника у судове засідання. В судовому засіданні представник відповідача-1 та відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачено право позивача мати у постійному користуванні земельні ділянки, зокрема, згідно положень ст. 92 Земельного кодексу України від 25. 10.2001 року; відсутнє правонаступництво у відносинах, пов’язаних з користуванням землею; право постійного користування земельною ділянкою припиняється разом з припиненням діяльності підприємства, яке користувалось таким правом, позивачем не оформлено право постійного користування на спірну земельну ділянку, а тому позивач був зобов’язаний оформити право оренди на земельну ділянку. Також відповідач послався на те, що укладання спірних договорів оренди здійснено за клопотанням позивача та на підставі підготовлених ним самим документів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд ВСТАНОВИВ:

22.06.1976 року Донецькому заводу Металоконструкцій видано Акт на право користування землею. У постійне користування згідно акту відведено 15,71 гектарів землі. Наведене землекористування записано в державну книгу реєстрації земле користувань 22.06.1976 року за № 78.

Наказом № 2 від 05.01.1994р. Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт створено на базі Донецького заводу Металевих конструкцій Відкрите акціонерне товариства „Конструкція”, яке зареєстровано 04.02.1994р.

Згідно п. 1.1. нової редакції Статуту Відкритого акціонерного товариства „Конструкція”, зареєстрованого рішенням виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Донецька № 95/1 від 05.02.2003 року, Відкрите акціонерне товариство „Конструкція” засновано відповідно до Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15.03.1993 року і рішення Донецького регіонального фонду державного майна України від 03.08.1994 року № 3084 шляхом перетворення державного підприємства Донецький завод металевих конструкцій у відкрите акціонерне товариство.

Пунктом 1 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Згідно до п. 2 зазначеного Указу, засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Згідно п. 4.1. Статуту позивача, засновником Відкритого акціонерного товариства „Конструкція”, є держава в особі Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт

Як вбачається з акту передачі державного майна до статутного фонду ВАТ „Конструкція” від 15.04.1998р., Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт передано до статутного фонду позивача об’єкти нерухомості (будівлі та споруди), розташовані у м. Донецьк по вул. Лівобережній.

Пунктом 6 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств”, Кабінету Міністрів України запропоновано затвердити Положення про порядок корпоратизації підприємств.

Відповідно до п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. N508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Таким чином, згідно приписів законодавства, на підставі якого здійснені відповідні організаційно–правові перетворення та внаслідок передачі до статутного фонду ВАТ „Конструкція” об’єктів нерухомого майна до позивача перейшло право власності, зокрема, на всі будівлі і споруди корпоратизованого підприємства - Донецького заводу Металоконструкцій, що знаходились на земельній ділянці площею 15,71 га, щодо якої останньому був виданий акт на право користування землею від 22.06.1976 р. Позивач, набув право власності на об’єкти нерухомості, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, в порядку правонаступництва.

Згідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., чинного на час наведених вище перетворень (1994-1999 р.), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

В наведеній нормі йдеться про незмінність умов (підстав) користування землею у випадку набуття у власність об’єктів нерухомості.

Слід зазначити, що п. 5. ПостановиВерховної Ради Української РСР „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР” від 18 грудня 1990 року, встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Таким чином, в силу положень ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., позивач має право користуватись земельними ділянками, на яких знаходяться належні йому об’єкти нерухомості, на тих само правових підставах, що і попередній власник цих об’єктів, тобто на праві постійного користування.

Суд звертає увагу, що частина 3 ст. 415 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р. передбачає, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі.

Наведені положення, закріплені у нині діючому цивільному законодавстві, свідчать про те, що законодавець спеціально передбачив можливість правонаступництва у земельних відносинах з метою забезпечення права власника вільно володіти і розпоряджатись власним нерухомим майном. Тому, посилання відповідачів на неможливість правонаступництва у відносинах, пов’язаних з користуванням землею, в контексті даного спору, є помилковими.

Помилковим є і посилання відповідачів на не оформлення позивачем права постійного користування землею. Адже, саме ця обставина не може бути підставою для відмови у захисті цього права, яке належить позивачу відповідно до вищезгаданої правової норми. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 19.03.2008 р.

Суд не погоджується з посиланням відповідачів на положення ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року.

Дійсно, згідно до вказаної норми, позивач не відноситься до кола осіб, яким земля надається на праві постійного користування. Однак, позивач набув таке право до введення в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 року. Положення цього кодексу, в тому числі і ст. 92, не мають зворотної сили у часі, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками). Більш того, у цьому рішенні Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституцій України (є не конституційним) пункт 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо зобов’язання громадян і юридичних осіб переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Правові позиції, викладені у згаданому рішенні Конституційного Суду України, дають всі підстави вважати: по-перше, що позивач, з веденням в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., право постійного користування землею не втратив, по-друге у позивача відсутній обов’язок переоформляти це право на право оренди, на чому наполягає відповідач. У відповідності до ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України” рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права постійного користування позивача ґрунтуються на законодавстві, є доведеними та підлягають задоволенню.

Рішенням Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/271 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 9,8015 га для експлуатації існуючих будівель та споруд по вулиці Лівобережній, 6а у Ленінському районі, позивачу передано наведену земельну ділянку в оренду строком на 5 років.

Згідно акту від 30.11.2008 року перенесення меж земельної ділянки на місцевість ВАТ „Конструкція” для експлуатації існуючих будівель та споруд заводу по вул. Лівобережній, 6а у Ленінському районі м. Донецька, встановлено в натурі межі наведеної земельної ділянки площею 9,8015 га.

18.02.2009 року між Донецькою міською радою (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством „Конструкція” (орендарем), на підставі, зокрема, рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/271, було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137700:00:026:0235) для експлуатації існуючих будівель та споруд, яка знаходиться на території Ленінського району м. Донецька по вул. Лівобережній, 6а.

Згідно п. 2 наведеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 98015 кв.м.

На земельній ділянці розміщені об’єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності (стан задовільний), залізнична колія (стан задовільний), а також об’єкти інфраструктури: лінії електричних мереж, телефонні мережі (п. 3 договору).

Відповідно до п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43806706,35 грн. у відповідності з довідкою № Ю-2694/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданою 14.01.2009 року управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області.

Договір укладено до 21.11.2013 року (п. 7 договору).

Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3,0 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в становить 1314201,19 грн. на рік. Згідно п. 10 договору, орендна плата вноситься на бюджетний рахунок місцевого бюджету Ленінського району м. Донецька рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Як вбачається з плану (схеми) меж, кадастрового плану земельної ділянки номер 1410137700:00:026:0235 та підтверджено сторонами, наведений договір укладений щодо частини земельної ділянки стосовно якої 22.06.1976 року Донецькому заводу Металоконструкцій видано Акт на право користування землею.

Позивач стверджує, що спірний договір укладено ним помилково, оскільки на момент укладання договору він помилявся відносно наявності у нього прав на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

З огляду на встановлену судом в ході розгляду спору наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою, а також його неперервність з моменту виникнення і до цього часу, включаючи момент укладання спірного договору оренди, суд вважає наявною при укладанні договору помилки позивача щодо природи орендних відносин, прав та обов'язків сторін у відносинах оренди землі, що має істотне значення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р., під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Суд погоджується з твердженням позивача з того приводу, що при відсутності помилки відносно наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою, він би не укладав спірний договір оренди.

Крім того, частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 наведеної статті 123 (у редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI, що діяла на момент прийняття радою рішення), рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності).

Судом встановлено, що належним землекористувачем земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу за спірним договором є Відкрите акціонерне товариство „Конструкція”. Проте, рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/271 не містить положень про вилучення земельної ділянки з постійного землекористування, а обставини укладання спірного договору свідчать, що питання вилучення земельної ділянки з постійного землекористування (за наявності обставин які цілком очевидно підтверджують наявність такого користування, зокрема Акту на право користування землею від 22.06.1976 року) в ході укладання договору ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 не розглядались.

Також, листом від 21.12.2008 року № 3501/20-3537 виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Донецьку ради повідомлено позивача про те, що порушення п.п. 4.1. п. 4 рішення Донецької міської ради від 21.11.2008 року № 25/271 позивачем не оформлено договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Лівобережній, 6а в місячний строк з дня прийняття наведеного рішення.

Листом від 17.05.2007 року № 01/20 виконавчий комітет Ленінської районної у м. Донецьку ради звернувся до позивача з клопотанням щодо оформлення договору оренди на виробничу площадку, розташовану по вул. Лівобережна, 6а.

Зміст наведених листів дозволяє зробити висновок, що у даному випадку виконавчий комітет Ленінської районної у м. Донецьку ради діяв з метою реалізації повноважень та в інтересах Донецької міської ради.

Наведене свідчить про наявність необережної поведінки відповідача-1, яка сприяла помилці позивача.

Крім того, частиною 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою, зокрема, для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ст. 6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як зазначалось, порядок передачі земельної ділянки в оренду передбачає її обов’язкове вилучення у землекористувача, таке вилучення провадиться рішенням про надання земельної ділянки у користування, чого не було зроблено відповідачем-1 при прийнятті рішення від 21.11.2008 року № 25/271, і що свідчить про порушення порядку передачі земельних ділянок в оренду, передбачених Земельним кодексом України.

Обидві встановлені вище обставини: наявність помилки позивача при укладанні спірного договору та порушення порядку укладання спірного договору є законодавчо визначеними підставами для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Листом від 07.09.2006 року № 01/20-1834 головою Ленінської районної у м. Донецьку ради запропоновано позивача оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки загальною площею 105379 кв.м., розташовані по вул. Лівобережній, 6-а та 6-б, забезпечити завершення оформлення договорів оренди на використовувані земельні ділянки до 01.11.2006 року.

20.04.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (надалі за договором - виконком) та ВАТ „Конструкція” (надалі за договором - користувач) було укладено договір користування № 9/350 (№ 134/07), відповідно до умов якого виконком зобов’язуєтся надати земельну ділянку площею 0,1840 га по вул. Лівобережній, 6б в користування, а користувач зобов’язується сплачувати передбачені договором кошти, звернутися до виконкому міськради з клопотанням про надання цієї земельної ділянки в оренду.

На земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомого майна – гараж, майстерня, будівля (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.3. наведеного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 583404,9 грн.

Згідно п. 3.1. договору від 20.04.2007 року термін дії договору складає строк з дня реєстрації головним економічним управлінням міськради даного договору на користування земельною ділянкою до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.1. договору користування від 20.04.2007 року, плата за земельну ділянку за договором встановлюється відповідно до рішення міськради від 26.05.2006 року № 2/37 „Про орендну плату за землю в м. Донецьку”, що складає 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, і вноситься користувачем в грошовому вигляді у розмірі 8751,07 грн. на рік на рахунок місцевого бюджету Ленінського району м. Донецька щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, починаючи з дня реєстрації цього договору. Відповідальність за несплату орендної плати передбачена пунктом 4.2. договору.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору земельна ділянка використовується для земель промисловості, цільове призначення земельної ділянки – гараж, майстерня, будівля.

Договір користування від 20.04.2007 року зареєстрований у головному економічному управлінні Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 20.04.2007 року за № 9/350.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним з моменту укладення наведеного договору користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зважаючи на наведені положення законодавства, на наведені вище положення укладеного між сторонами спірного договору суд доходить до висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, спірний договір є договором оренди землі, оскільки регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовні положення Закону України “Про оренду землі” та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Пунктом 3.1. договору користування від 20.04.2007 року визначено, що термін його дії складає строк з дня реєстрації головним економічним управлінням міськради даного договору на користування земельною ділянкою до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Проте, наведеним пунктом договору не визначено обмеження щодо строку дії договору оренди, який, згідно наведених положень законодавства, не може перевищувати 50 років.

Тобто, в порушення ст. 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, спірний договір має ознаки безстрокового договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

В порушення наведеної норми, з договору користування від 20.04.2007 року за №9/350 (№ 134/07) не вбачається наявності таких істотних умов договору оренди землі як: умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Статтею 17 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В порушення наведеної статті, з матеріалів справи не вбачається складання між сторонами договору користування від 20.04.2007 року акту приймання-передачі земельної ділянки, наданої позивачу в оренду згідно з наведеним договором. Документів, які б підтверджували складання такого акту, до матеріалів справи не надано.

Крім того, як зазначалось, згідно ст. 6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно ч. 1 наведеної статті, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Прийняття Донецькою міською радою будь-якого рішення щодо надання позивачу у користування земельної ділянки площею 0,1840 га по вул. Лівобережній, 6б в м. Донецьку, щодо якої укладено спірний договір користування, матеріалами справи не доводиться. Зазначене рішення, як і рішення про затвердження проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки до матеріалів справи не долучено.

Як зазначалось, частиною 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено відсутність у спірному договорі оренди землі низки істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, а також порушення при укладанні наведеного договору статей 6, 17, 19 Закону України “Про оренду землі” щодо строку дії договору, передачі об’єкту оренди за актом приймання-передачі та підстав набуття права оренди земельної ділянки.

Наведені обставини, згідно наведених приписів ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним з моменту укладення договору користування між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та ВАТ „Конструкція” від 20.04.2007 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Конструкція” підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 203, 215, 229, 415 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 13, 15, 19 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 93, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, п. 5 ПостановиВерховної Ради Української РСР „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР” від 18 грудня 1990 р., ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., Указом Президента України „Про корпоратизацію підприємств”, постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. N508, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Конструкція” до Донецької міської ради та Виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання права постійного користування землею згідно виданого 22 червня 1976 року акту на право користування землею, про що записано в державну книгу реєстрації землекористувань за № 78 22 червня 1976 року; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки між Донецькою міською радою та ВАТ „Конструкція” від 18.02.2009 року; визнання недійсним з моменту укладення договору користування між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та ВАТ „Конструкція” від 20.04.2007 року – задовольнити.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Конструкція” (83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 6а, ЄДРПОУ 01412259) право постійного користування землею згідно виданого 22 червня 1976 року акту на право користування землею, про що записано в державну книгу реєстрації землекористувань за № 78 22 червня 1976 року.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений 18.02.2009 року між Донецькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Конструкція”.

Визнати недійсним з моменту укладення договір користування, укладений 20.04.2007 року між Донецькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Конструкція”.

Стягнути з Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ЄДРПОУ26502957) на користь Відкритого акціонерного товариства „Конструкція” (83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 6а, ЄДРПОУ 01412259) державне мито в розмірі 42,50грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118,00грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ЄДРПОУ04052844) на користь Відкритого акціонерного товариства „Конструкція” (83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 6а, ЄДРПОУ 01412259) державне мито в розмірі 42,50грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118,00грн.

Суддя