Рішення № 102042296, 21.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/13382/19

Провадження № 2/932/3658/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 . Позовна заява мотивована тим, що 13.05.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява № б/н від 13.05.2011 року разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі, визначеному Договором. Відповідач умови договору належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість перед позивачем станом на 26.08.2019 року у розмірі 19 655, 84 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8808, 26 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 3 558, 59 грн., пені у розмірі 5 176, 81 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 700, 00 грн., а також штрафу у розмірі 500, 00 грн. (фіксована частина), штрафу у розмірі 912, 18 грн. (процентна складова).

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 655, 84 грн. та судовий збір в сумі 1 921, 00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 30.01.2020 року справа передана судді ОСОБА_3 .

Рішенням Вищої ради правосудді від 07.07.2020 р. № 2049/0/15-20 суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. було звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 12.03.2021 року справу передано судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2021 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А., ухвалено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було встановлено зареєстроване місце проживання відповідача. На її адресу судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позову разом з доданими матеріалами, а також запропоновано відповідачу подати заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та відзив на позовну заяву. Будь-яких заяв, клопотань, відзиву від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Отже, оскільки від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та проведенням судового засідання, суд, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, характер і обсяг доказів, дійшов висновку про розгляд спору за наявними у справі матеріалами (доказами), без проведення судового засідання.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим Законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 13.05.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до змісту ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З аналізу наведених норм слідує, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Судом також встановлено, що позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем станом на 26.08.2019 року у розмірі 19 655, 84 грн. Структура заборгованості така: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8808, 26 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 3 558, 59 грн., пеня у розмірі 5 176, 81 грн., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 700, 00 грн., а також штраф у розмірі 500, 00 грн. (фіксована частина), штраф у розмірі 912, 18 грн. (процентна складова).

Як убачається із заяви-анкети № б/н від 13.05.2011 року, остання містить лише анкетні дані відповідача. Розміру кредитного ліміту, інших істотних умов кредитування, зокрема, розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів та штрафних санкцій, анкета-заява не має. Натомість є посилання на Умови та Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг (виконання робіт), Тарифи банку, з якими ознайомилась відповідач шляхом підписання заяви-анкети.

Проте заява-анкета та матеріали справи не містять доказів того, які саме Умови, Правила і Тарифи банку розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, проценти, неустойку (пеня), у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 654 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На переконання суду, застосування до виниклих правовідносин правил, передбачених ч.ч. 1-2 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких сторона в спрощеному порядку може укласти кредитний договір шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, є неможливим, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком анкета-заява № б/н від 13.05.2011 року, копія Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, що містяться на сайті позивача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 382/327/18-ц, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як видно із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.05.2011 року, станом на 26.08.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 8 808, 26 грн.

Ураховуючи, що ці кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач має право вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язки із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі цього, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 808, 26 грн.

Але разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду. З цим документом відповідач була обізнана, про що свідчить її підпис (а.с. 11).

Відтак, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 3 558, 59 грн., оскільки умовами даного кредитного продукту було передбачено пільговий період користування кредитними коштами (55 днів), після чого заборгованість стає простроченою. Будучі обізнаною із умовами кредитування та коли саме поточне тіло кредиту може стати простроченим, що установлено в умовах кредитування, які підписані відповідачкою, остання допустила прострочення, а отже є правові підстави для стягнення простроченого тіла кредиту.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, суд відзначає таке.

Так, покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 ЦК України).

В «Умовах та правилах надання банківських послуг», передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. І одночасно позивач просить стягнути з відповідача штраф за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те ж порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної відповідальності.

Такий висновок викладено у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Як видно із довідки про умови кредитування, в ній передбачений розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та порядок її нарахування. Тому суд вважає, що відповідач, підписавши власноручним підписом довідку про умови кредитування, мала можливість ознайомитись із цієї інформацією, оскільки вона викладена систематизовано та доступно, тому є правові підстави для стягнення пені.

Однак згідно ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Відтак, пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення.

Перше прострочення за кредитом відбулось 31.08.2011 року. Відповідач допустила прострочення за тілом кредиту у розмірі 39, 87 грн. З цього часу виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту. Отже, стягнення пені обмежено 31.08.2012 року, тобто стягненню підлягає пеня у розмірі 234, 41 грн.

Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 700, 00 грн. стягненню не підлягає, оскільки її розмір та порядок нарахування передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, що не є складовою кредитного договору, і з якими відповідач не була обізнана.

З тих самих підстав не підлягають стягненню штрафи у розмірі 500, 00 грн. (фіксована частина) та штраф у розмірі 912, 18 грн. (процентна складова), оскільки такі штрафи передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, а одночасне застосування пені та штрафів не допускається, оскільки вони є одним видом цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд, розглянувши даний спір, вважає можливим стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8808, 26 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 3 558, 59 грн., пеню у розмірі 234, 41 грн. Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 231, 36 грн. належить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 253-267, 526, 530, 536, 654, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 601 (дванадцять тисяч шістсот одна) гривня, 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 231 (одна тисяча двісті тридцять одна) гривня, 36 коп.

В решті позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або через 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ