Ухвала суду № 102040113, 17.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

17 грудня 2021 р.Справа №160/25843/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити стягнення боргу у виконавчому провадженні №62894913, відкритому згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сищик Олександром Олександровичем, на підставі виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 20.02.2020 року №Ф-10700-5364У в сумі 29 293,44 грн.;

- зупинити стягнення боргу у виконавчому провадженні №67629015, відкритому згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2021 року старшим державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сищик Олександром Олександровичем, на підставі виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 26.02.2021 року №Ф-10700-53У в сумі 8 495,30 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що пред`явлення до виконання вказаної вимоги створило очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так як державний виконавець після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виніс постанову про арешт коштів боржника, що призводить до погіршення матеріального становища позивача, а для його відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У даному випадку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 20.02.2020 року №Ф-10700-5364У в сумі 29 293,44 грн. та від 26.02.2021 року №Ф-10700-53У в сумі 8 495,30 грн.

Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що оскаржувані вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки), на його думку, винесені протиправно та підлягають скасуванню.

Суд вважає, що очевидна протиправність прийнятих вимог про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-10700-5364У та від 26.02.2021 року №Ф-10700-53У, прийнятих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, мають вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності вимог відповідача, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому таке обґрунтування вимог заяви є безпідставним.

Щодо посилання позивачем у заяві, що підставою для відкриття виконавчого провадження №62894913 стала вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-10700-5364У в сумі 29 293,44 грн., судом встановлено, що в матеріалах позову наявна постанова від 20.02.2020 року про стягнення недоїмки у ВП №62894913 у розмірі 29 293,44 грн. боргу за вищевказаною вимогою. Також, щодо відкриття виконавчого провадження №67629015, в якому підставою для відкриття виконавчого провадження стала вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року №Ф-10700-53У в сумі 8 495,30 грн., суд звертає увагу, що в матеріалах позову наявна лише постанова від 23.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 8 495,30 грн.

Так, у заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що по виконавчим провадженням винесено постанову про арешт належного йому рухомого та нерухомого майна, а також постанову про арешт коштів, проте відповідних доказів не надано.

Щодо посилання позивача, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення її порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Письмових доказів щодо наявності у позивача грошових коштів у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі наявності рахунків у банках та інших фінансових установах, до заяви позивач не надає.

Разом з тим, суд вважає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки, навіть після можливого примусового стягнення в межах виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у цьому випадку підстави, передбачені ч. 2 ст.150 КАС України, для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 КАС України.

Суддя А.В. Савченко