Постанова № 10203994, 13.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-4363/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного підприємства “Каштан Петролеум Лтд”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

за участю представників сторін:

від позивача: Скрипник А.І., Молчанов Я.В. представники.

від відповідача: Тюшкевич С.І., представник.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Спільне підприємство “Каштан Петролеум Лтд” (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м. Києва (далі відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомленьрішень (з урахуванням уточнення позовних вимог): № 0004852304/0 від 28.08.2009р., № 0004862304/0 від 28.08.2009р., № 0004852304/1 від 09.11.2009р., № 0004862304/1 від 09.11.2009р., № 0004852304/2 від 03.02.2010р., № 0004862304/2 від 03.02.2010р., № 0004852304/3 від 22.03.2010р., № 0004862304/3 від 22.03.2010р.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

Позивач заперечує правомірність висновків відповідача про відсутність підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості оренди свердловин №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища, а також висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат сум сплачених за оренду зазначених свердловин, що в свою чергу, на думку відповідача, призвело до заниження позивачем податку на прибуток.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що витрати за оренду свердловин №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища понесені позивачем у зв`язку із здійсненням діяльності визначеної Статутом компанії, відповідно до Листа ДПА України від 17.03.2005р. №2258/6/15-1416 такі витрати підлягають віднесенню до складу валових витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже задекларовані позивачем показники податкового кредиту по податку на додану вартість, та показники податку на прибуток підприємства є правомірними і тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на хибних висновках акту перевірки та підлягають скасуванню.

Державна податкова інспекція у Шевченківському р-ні м.Києва позовні вимоги заперечує з наступних підстав. Перевіркою проведеною відповідачем за період з 01.04.07р. по 31.03.09р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства зроблено висновок, що орендовані відповідно до договору № 37/07 від 29.01.2008р. свердловини №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища не використовуються у господарській діяльності СП «Каштан Петролеум ЛТД», оскільки видобуток вуглеводнів на орендованих свердловинах не відбувався, та підприємством не отримано економічної вигоди, то СП «Каштан Петролеум ЛТД»в порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати на суму орендної плати, та в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості орендної плати.

Отже, враховуючи той факт, що об`єкти Леляківського родовища (свердловини №60, №122, №146), не приймали участі у господарській діяльності, то права віднесення до складу валових витрат, а також включення до складу податкового кредиту у позивача не виникало, а тому підстави для задоволення позову, на думку відповідача, відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 30.06.2009р. по 10.08.2009р. співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка СП “Каштан Птролеум Лтд” (надалі позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р., за результатами якої було складено акт від 17.08.2009р. № 1473/23-04/23703371 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва (надалі відповідач) було винесено податкові повідомлення-рішення № 0004852304/0 від 28.08.2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 144 792,00 грн. (в тому числі 96 528,00 грн. - за основним платежем та 48 264,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0004862304/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на на прибуток у розмірі 158 869,00 грн. (з яких 110605,00 грн. - основного платежу та 48264,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами апеляційного оскарження вищезазначених повідомлень рішень на підставі Рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва №7546110/25026 від 05.11.2009 р. відповідачем податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 09.11.2009 р. № 0004852304/1, та №0004862304/1 якими СП “Каштан Птролеум Лтд” визначено відповідно, зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 144 792,00 грн. (в тому числі 96 528,00 грн. - за основним платежем та 48 264,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та зобов`язання з податку на на прибуток у розмірі 158 869,00 грн. (з яких 110605,00 грн. - основного платежу та 48264,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами апеляційного узгодження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 22.03.2010 р. № 0004852304/3, та №0004862304/3 якими СП “Каштан Птролеум Лтд” визначено відповідно, зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 144 792,00 грн. (в тому числі 96 528,00 грн. - за основним платежем та 48 264,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та зобов`язання з податку на на прибуток у розмірі 158 869,00 грн. (з яких 110605,00 грн. - основного платежу та 48264,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Прийняття оспорюваних повідомлень рішень мотивовано тим, що позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені у вартості орендної плати за користування свердловинами №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища, чим занижено зобов`язання по податку на додану вартість за відповідний період всього у сумі 96528,00 грн.

Також позивачем допущено порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чим завищено валові витрати на суму орендної плати за користування свердловинами №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища що призвело до занижено зобов`язання по податку на прибуток підприємства за відповідний період всього у сумі 110605,00 грн.

Відповідач обґрунтовує свої висновки тим, що оскільки орендовані відповідно до договору № 37/07 від 29.01.2008р. свердловини №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища не використовуються у господарській діяльності СП «Каштан Петролеум ЛТД», видобуток вуглеводнів на орендованих свердловинах не відбувався, та підприємством не отримано економічної вигоди, а тому витрати по оренді зазначених свердловин не призначались для цілей господарської діяльності такого платника, і відповідно до вимог п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»такі витрати не могли бути віднесені до складу валових витрат, а також відповідно до вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку сплачена у вартості оренди таких об`єктів не підлягає включення до складу податкового кредиту.

Розглянувши висновки акту перевірки суд не вбачає їх правомірними, виходячи з нижчезазначених підстав.

Актом перевірки встановлено, і сторонами не заперечується, що постійною та регулярною діяльністю позивача є розвідка, розробка та видобуток вуглеводнів.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить визначення терміну “господарська діяльність”, однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону інші терміни, які використовуються в цьому Законі використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено наступні критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій господарської діяльності.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. Закону визначено перелік видів витрат які підлягають віднесенню до складу валових витрат, так відповідно до п.п. 5.2.16. до таких витрат належать суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ.

Позивач стверджує, що зазначені свердловини №60, №122 та №146 були переведені у фонд п`єзометричних і використовувались для спостереження за пластовим тиском в різних частинах Леляківського родовища, і тому вони є однією з груп експлуатаційних свердловин, тобто таких, що безпосередньо використовуються у господарській діяльності. Свердловини знаходяться в стані очікування капітального ремонту, і після його проведення будуть безпосередньо використовуватися для видобування нафти, що призведе до отримання позивачем економічних вигод у майбутньому від використання об`єктів оренди. Все наведене підтверджує використання зазначених свердловин в господарській діяльності позивача.

Судом вбачається підтвердженою матеріалами справи обставина безпосереднього звязку господарських операцій з оренди свердловин №60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища з господарською діяльністю позивача, на підставі чого вбачаються обґрунтованими вимоги про скасування податкових повідомлень рішень № 0004852304/0 від 28.08.2009р., № 0004862304/0 від 28.08.2009р., № 0004852304/1 від 09.11.2009р., № 0004862304/1 від 09.11.2009р., № 0004852304/2 від 03.02.2010р., № 0004862304/2 від 03.02.2010р., № 0004852304/3 від 22.03.2010р., № 0004862304/3 від 22.03.2010р. якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 144 792,00 грн. (в тому числі 96 528,00 грн. - за основним платежем та 48 264,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємства у розмірі 158 869,00 грн. (з яких 110605,00 грн. - основного платежу та 48264,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Спільного підприємства "Каштан Петролеум Лтд" задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0004852304/0 від 28.08.09р., №0004862304/0 від 28.08.09р., №0004852304/1 від 09.11.09р. та №0004862304/1 від 09.11.09р., №0004852304/2 від 03.02.10р., №0004862304/2 від 03.02.10р., №0004852304/3 від 22.03.10р., №0004862304/3 від 22.03.10р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Спільного підприємства "Каштан Петролеум Лтд" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.К. Каракашьян