Ухвала суду № 102039849, 13.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-332/06

Провадження № 6/522/86/21

УХВАЛА

про встановлення порядку та способу виконання рішення

13 грудня 2021 року

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Звонецької І.М.,

представника заінтересованої особи Заєць О.С. – Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі по цивільній справі № 2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа на виконання на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року по даній справі.

Дане рішення було ухвалене суддею Приморського районного суду м. Одеси Андрухів В.В., який на час надходження заяв ОСОБА_1 по даній справі не працює у цьому суді, тому заяви не могли бути передані на розгляд раніше визначеному складу суду.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, визначено головуючого по розгляду вказаної заяви суддю Приморського районного суду м. Одеси Чернявську Л.М.

Ухвалою суду від 05 серпня 2020 року суддя Чернявська Л.М. заявила самовідвід у розгляді справи № 2-332/06, провадження № 6/522/657/20 за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа від 04 серпня 2020 року.

06 серпня 2020 року за результатом проведення повторного автоматизованого розподілу, матеріали заяви передані головуючому судді Науменко А.В.

Також, ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про відновлення частково втраченого судового провадження по цивільній справі № 2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі. Вказана заява надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченою Ю.Б.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року заяву про відновлення частково втраченого провадження залишено без руху.

Ухвалою суду від 07 серпня 2020 року суддею Свяченою Ю.Б. взято самовідвід по розгляду заяви ОСОБА_1 про відновлення частково втраченого судового провадження по цивільній справі № 2-332/06 (провадження № 2-в/522/3/20) за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та передано матеріали заяви до канцелярії суду для подальшого визначення головуючого судді, відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо передачі судової справи раніше визначеному складу суду, матеріали заяви про відновлення частково втраченого судового провадження по справі 2-332/06 передано раніше визначеному складу суду.

Також, ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про роз`яснення судового рішення № 2-332/06 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі. Вказана заява була передана раніше визначеному складу суду, а саме до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченій Ю.Б.

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення № 2-332/06 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі - залишено без руху.

Ухвалою суду від 07 серпня 2020 року суддею Свяченою Ю.Б. взято самовідвід по розгляду заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення від 21 лютого 2006 року по цивільній справі № 2-332/06 (провадження № 2-р/522/28/20).

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо передачі судової справи раніше визначеному складу суду, до провадження судді Науменко А.В. надійшли матеріали заяви про роз`яснення судового рішення (номер провадження №2-р/522/28/20) по цивільній справі № 2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, як раніше визначеному складу суду.

Також, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення порядку та способу виконання судового рішення з обов`язковим відновленням втраченого провадження.

Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чернявська Л.М. заявила самовідвід у розгляді справи № 2-332/06, провадження № 6/522/653/20 за заявою ОСОБА_1 про встановлення порядку і способу виконання рішення суду від 21.02.2006 року.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо передачі судової справи раніше визначеному складу суду, до провадження судді Науменко А.В. надійшли матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення (номер провадження № 6/522/563/20) по цивільній справі № 2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, як раніше визначеному складу суду.

Враховуючи те, що до провадження головуючого надійшли заяви по справі №2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, а саме: про відновлення частково втраченого провадження по справі № 2-332/06 (№ пр. 2-в/522/3/20), роз`яснення рішення суду від 21.02.2006 року по справі № 2-332/06 (№ пр. 2-р/522/28/20), про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа по цивільній справі № 2-332/06 (№ пр. 6/522/675/20), про встановлення способу і порядку виконання рішення (номер провадження № 6/522/563/20) по цивільній справі № 2-332/06 (номери проваджень яких, були в подальшому перереєстровані у 2021 році), за згодою сторін у судовому засіданні, та враховуючи давність вирішення справи і те, що вона є знищеною, той факт, що всі раніше подані заяви, є пов`язаними між собою, за їх розглядом є необхідність дослідження одних і тих же доказів, суд дійшов висновку щодо доцільності одночасного розгляду перелічених вище заяв, зі здійсненням всіх необхідних дій, передбачених, статтею 433 ЦПК України (про поновлення поновлення пропущенного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання), статтею 435 ЦПК України ( про встановлення способу і порядку виконання, статтею 442 ЦПК України (про заміну сторони виконавчого провадження), статті 274 ЦПК України про роз`яснення рішення суду та статтями 491-494 ЦПК України про відновлення втраченого провадження.

В рамках провадження (№ пр. 6/522/563/20 (нині №6/522/86/21)) заявниця просить встановити спосіб і порядок виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року по цивільній справі № 2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи заявниця подала до суду численні рукописні заяви з викладенням своєї позиції. У зв`язку з визнанням судом даних заяв, такими що є нечитабельними у зв`язку з тим, що написані мілким та нерозбірливим почерком, заявниця на кожному наступному засіданні усно проголошувала свої заяви їх прочитанням.

Подану заяву заявниця в судових засіданнях мотивувала тим, що 04.06.2004 року видано Наказ № 106-к Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації «Про звільнення завідуючої Одеською (центральною) обласною психолого-медико-педагогічною консультацією Штокало О.А.», яким звільнено ОСОБА_1 з посади завідуючої психолого-медико-педагогічної консультації (далі Консультація), у зв`язку з ліквідацією зазначеної Консультації.

08 червня 2005 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі №2-131/05 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління освіти та науки, Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, яким визнано незаконним та скасовано спільний наказ управління освіти і науки та управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 4 березня 2004 року № 87 та від 9 березня 2004 року № 89-ОД відповідно «Про ліквідацію Одеської (центральної) обласної психолого-медико-педагогічної консультації». 14.12.2005 року постановлено ухвалу Апеляційного суду Одеської області у справі № 2-131/05, якою апеляційну скаргу Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2005 у справі № 2-131/05 залишено без змін. Зазначене рішення на думку заявниці не було добровільно виконане, а дія ліквідованої Консультації до цього часу не була поновлена.

21.02.2006 року ухвалено рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-332/06, яким заявниця поновлена на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації. Далі у зв`язку з невиконанням даного рішення 26.02.2012 року ухвалено Рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2012 по справі «Харук та інші проти України», яким зобов`язано державу Україна виконати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у справі № 2-332/06. Після цього, на думку заявниці зазначене рішення по дійсній справі та рішення Європейського суду з прав людини виконані так і не були, тобто її права на труд не були відновлені.

Також в судових засіданнях ОСОБА_1 заявила, що на цей час Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації (далі Департамент) є органом Одеської обласної державної адміністрації, який має аналогічні функції, що були у Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації в структурі якого була створена Одеська обласна психолого-медико-педагогічна консультація. Тому просила визнати Департамент правонаступником відповідача по даній справі.

Під час розгляду заяв ОСОБА_1 також поясняла, що на її думку, для виконання рішення по даній справі необхідне внести зміни у структурі та кошторисі Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та в розпорядженні Одеської державної адміністрації про чисельність працівників Департаменту. Зазначила, що таким чином відбудеться відновлення структурного підрозділу у структурі Департаменту, який відповідатиме за своїм функціональним призначенням ліквідованій Консультації.

Наполягала на необхідності встановлення способу і порядку виконання рішення, що дозволить виконати рішення суду по поновленню її на посаді.

Представник заінтересованої особи Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації – Заєць О.С. в судовому засіданні щодо задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, видачі дублікату виконавчого листа, поновлення строку на пред`явлення його до виконання та заяви про встановлення порядку та способу виконання рішення суду заперечував. Надав письмові докази та письмові заперечення щодо вимог ОСОБА_1 .. Заявив, що за наслідком змін законодавства та структурних перетворень, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2005 року у справі №2-131/05 було виконане Управліннями світи і науки та охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, але ці управління під час набрання судового рішення законної сили вже знаходилися у стані ліквідації за рішенням засновника (державного органу) та подалі через чотири місяця були ліквідовані. Діяльність будь-якого підрозділу аналогічного функціонального призначення, як у Консультації з працевлаштуванням педагогів (не державних службовців) у Одеської обласної державної адміністрації – не передбачено законодавством України. Наполягав на тому, що з 2009 року в Одеський області створені установи з аналогічним функціональним призначення, як у Консультації у відповідних комунальних установах, яки відносяться до органів місцевого самоврядування. Заявив про те, що за позовними вимогами заявниці набули чинності рішення судів, згідно яких Департамент був визнаний боржником, право на труд останньої було відновлене, стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вказаними рішеннями судів встановлене, що фактично рішення Приморського районного суду м. Одесі за замістом резулятивної частини не може бути виконане, а тому на виконання рішення Європейського суду з прав людини Департамент визнаний виконавцем у поновленні ОСОБА_1 на посаді, яка буде відповідати тій посаді, з якої її звільнили. Зазначені рішення були виконані, у зв`язку з чим представник Департаменту наполягав на тому, що права ОСОБА_1 поновлені та усі заяви по справі № 2-232/06 не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення заявниці ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації – Заєць О.С., дослідивши матеріали відновленої цивільної справи № 2-232/06, матеріали заяви про встановлення порядку та способу виконання рішення (№пр. 6/522/86/21), матеріали про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа (№ 6/522/83/21), матеріали заяви про роз`яснення судового рішення ( № пр. 2-р/522/23/21), надані сторонами письмові докази та пояснення, суд дійшов до наступних висновків.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року відновлено втрачене провадження по справі № 2-332/06, враховуючи наявні в архіві Приморського районного суду судові рішення по справі після знищення матеріалів справи, у зв`язку зі спливом строку їх зберігання.

З матеріалів справи судом встановлена наступна хронологія подій, що має значення для розгляду даної заяви, так 01.09.1992 року прийнято Наказ управління освіти Одеської обласної державної адміністрації № 114 «Про призначення ОСОБА_1 », згідно якого призначено ОСОБА_1 на посаду завідуючої психолого-медико-педагогічної консультації.

25.02.2000 року прийнято Наказ управління освіти Одеської обласної державної адміністрації від 25.02.2000 № 26-к «Про звільнення завідуючої ОЦОПМПК ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 з посади завідуючої психолого-медико-педагогічної консультації.

01.02.2002 року прийнято Наказ управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 01.02.2002 № 17-к «Про поновлення на посаді завідуючої ОЦОПМПК ОСОБА_1 », яким поновлено ОСОБА_1 на посаду завідуючої психолого-медико-педагогічної консультації.

04.03.2004 року та 09.03.2004 року видано спільний Наказ Управління освіти і науки та Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації № 87 та № 89-ОД відповідно, «Про ліквідацію Одеської (центральної) обласної психолого-медико-педагогічної консультації», яким ліквідовано Одеську (центральну) обласну психолого-медико-педагогічну консультацію

04.06.2004 року видано Наказ Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації № 106-к «Про звільнення завідуючої Одеською (центральною) обласною психолого-медико-педагогічною консультацією ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 з посади завідуючої психолого-медико-педагогічної консультації.

07.07.2004 року прийнято спільний Наказ Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України № 569/38 «Про затвердження Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації», яким затверджено Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації

02.03.2005 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2005 № 164 «Про встановлення на 2005 рік граничної чисельності, фонду оплати праці працівників і видатків на утримання обласних, Севастопольської міської, районних, районних у м. Севастополі державних адміністрацій», яким установлено на 2005 рік граничну чисельність, фонд оплати праці працівників і видатки на утримання обласних, Севастопольської міської, районних, районних у м. Севастополі державних адміністрацій.

12.03.2005 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», якою установлено вимоги до складу апарату обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів та інших структурних підрозділів.

03.04.2005 року видано Указ Президента України від 03.04.2005 № 593/2005 «Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій», згідно якого Постановлено Кабінету Міністрів України затвердити примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій згідно з запропонованою структурою.

11.05.2005 року прийнято Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 328 «Про структуру місцевих державних адміністрацій», якою затверджено примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласної, Севастопольської міської, районної, районної у м. Севастополі державних адміністрацій.

08.06.2005 року ухвалено Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2005 у справі № 2-131/05, яким визнано незаконним та скасовано спільний наказ управління освіти і науки та управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 4 березня 2004 року № 87 та від 9 березня 2004 року № 89-ОД відповідно «Про ліквідацію Одеської (центральної) обласної психолого-медико-педагогічної консультації».

21.06.2005 року прийнято Розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації № 299 «Про затвердження структури обласної державної адміністрації, розподіл основних обов`язків та галузей народногосподарського комплексу, сфер соціально-економічного, політичного, культурного життя Одеської області між головою облдержадміністрації та його заступниками для здійснення власних і делегованих повноважень виконавчої влади» (зі змінами, внесеними розпорядженням від 22.08.2005 № 422), за результатом якого, почався процес ліквідації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та одночасно утворено Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації, як нову юридичну особу.

Суд враховує пояснення представника Департаменту ООДА, що ліквідація існуючих Управлінь та створення нових, здійснювалося в рамках державної політики щодо упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій та було регламентовано вищезазначеними нормативними документами.

27.09.2005 року видано Наказ Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації № 37-2-ОД, згідно якого створено Одеську обласну психолого-медико-педагогічну консультацію, затверджено Положення та штатний розпис.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у новоствореному Управлінні освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації була створена Одеська обласна консультація з аналогічними функціями, які були у ліквідованої Консультації, де працювала ОСОБА_1

03.10.2005 року видано Наказ Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації № 53-к, яким призначено працівників нової Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації в Управлінні освіти і наукової діяльності.

Суд враховує пояснення представника Департаменту, що згідно матеріалів справи основна більшість працівників ліквідованої Консультації після звільнення за їх заявами були працевлаштовані у новоствореній Консультації.

14.12.2005 року постановлено ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14.12.2005 у справі № 2-131/05, якою апеляційну скаргу Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2005 у справі № 2-131/05 залишено без змін.

Суд звертає увагу, що у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2005 року по цивільній справі № 2-131/05 не визначено для відповідача здійснення будь-яких дій зобов`язального характеру на користь особи позивача. Тобто, з набранням чинності 14.12.2005 року вказаним рішенням, визнаний не законним та скасований спільний Наказ Управління освіти і науки та Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 4 березня 2004 року № 87 та від 9 березня 2004 року № 89-ОД відповідно «Про ліквідацію Одеської (центральної) обласної психолого-медико-педагогічної консультації», як індивідуально-правовий акт застосування норм права і цей Наказ втратив чинність з моменту набрання чинності судовим рішенням, та далі не мав будь-яких правових наслідків для осіб, кого цей Наказ стосувався.

Також, слід зазначити, що даним рішенням суду не передбачалося зобов`язань для відповідача щодо поновлення діяльності ліквідованої Консультації, а враховуючі хронологію подій, самі Управління освіти і науки та Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, як юридичні особи та Консультація як структурний підрозділ Управління, знаходилися в стадії ліквідації. Згідно матеріалів справи та пояснень представника Департаменту вбачається, що зазначені управління не здійснювали діяльності, працівники (в тому числі Консультації) були звільнені та в них працювала тільки призначена Ліквідаційна комісія.

21.02.2006 року ухвалено рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-332/06, за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена 04.06.2004 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією установи, а в свою чергу Наказ про ліквідацію Консультації був скасований за рішенням суду від 08.06.2005 року. Також в рішенні зазначено, що сам факт незаконної ліквідації Консультації вже є підставою для визнання звільнення ОСОБА_1 незаконним і поновлення її на роботі. Дане рішення не було оскаржено та набуло чинності 03.03.2006 року.

10.05.2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис щодо рішення засновників про припинення юридичної особи в результаті ліквідації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено твердження ОСОБА_1 що з 03.03.2006 року до 10.05.2006 року рішення суду не було виконане і остання не була поновлена на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації. Також підтверджені матеріалами справи пояснення представника Департаменту, що вказане Управління в цей період знаходилось в стадії ліквідації та з 10.05.2006 року припинила існування як юридична особа, а відповідно припинила існування Консультація як структурний підрозділ управління.

29.06.2006 року видано Розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації № 461/А-2006, яким визнано новоутворені управління обласної державної адміністрації правонаступниками ліквідованих тільки у частині надання довідок для перерахування пенсій.

04.06.2007 року постановлено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2007 року у справі № 2-332/06, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну способу виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006року у справі № 2-332/06. В ухвалі зазначене, що згідно постанови головного державного виконавця від 28.04.2006 року виконавчий лист по справі направлений на виконання до Ліквідаційної комісії Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

20.09.2007 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області у справі № 2-332/06 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2007 року скасовано, передано питання про заміну способу виконання судового рішення на новий розгляд в суд першої інстанції іншому судді. В ухвалі судом зазначене, що суд першої інстанції мав можливість з`ясувати стан виконання рішення по справі.

29.01.2008 року постановлено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2008 року у справі № 2-332/06, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду та заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Суд дійшов висновку, що заявниця просить не змінити спосіб виконання рішення, а замінити боржника, тобто замінити сторону виконавчого провадження. Зі змісту ухвали вбачається, що судом оцінена інформація про припинення 10.05.2006 року Управління освіти та науки в результаті ліквідації засновником та відсутність відомостей про правонаступників. Також зазначене, що Ліквідаційна комісія вказаної юридичної особи – боржника по виконавчому провадженню припинила своє існування з дати припинення юридичної особи.

Постановлено ухвалу Апеляційного суду Одеської області у справі № 2-332/06, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2008 року – відхилено. В ухвалі зазначено, що юридична особа – Управління освіти та науки була припинення шляхом ліквідації без правонаступництва.

20.03.2009 року прийнято Рішення Одеської обласної ради від 20.03.2009 № 813-V «Про утворення комунального закладу «Одеська обласна психолого-медико-педагогічна консультація», відповідно до якого Одеською обласною радою утворено комунальний заклад «Одеська обласна психолого-медико-педагогічна консультація» та затверджено його Статут.

27.03.2009 року видано Наказ Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації від 27.03.2009 року № 168-ОД, яким створено комунальний заклад «Одеська обласна психолого-медико-педагогічна консультація» (ПМПК), шляхом злиття Одеської обласної ПМПК, Котовської регіональної ПМПК та Ізмаїльської зональної ПМПК; визначено комунальний заклад «Одеська обласна психолого-медико-педагогічна консультація» правонаступником реорганізованих ПМПК.

Таким чином починаючи з березня 2009 року Консультація (ПМПК), що була створена 27.09.2005 року за Наказом № 37-2-ОД Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації вибула зі структурного підрозділу органу Обласної адміністрації і перетворилася в комунальний заклад органу місцевого самоврядування.

11.06.2010 року постановлено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-332/06, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у справі № 2-332/06 відмовлено.

30.09.2010 року постановлено ухвалу Апеляційного суду Одеської області у справі № 2-332/06, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2010 року відхилено.

01.11.2011 року постановлено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2011 року у справі № 2-332/06, якою у задоволенні заяви державного виконавця про перегляд рішення суду по справі № 2-332/06 за нововиявленими обставинами – відмовлено.

01.11.2011 року постановлено ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 1.11.2011 року у справі № 2-332/06, якою у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про встановлення способу виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі – відмовлено.

26.02.2012 року ухвалено Рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2012 по справі «Харук та інші проти України», яким зобов`язано державу Україна виконати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у справі № 2-332/06 та сплатити ОСОБА_1 протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро, як компенсацію матеріальної та моральної шкоди за наслідком тривалого невиконання рішення суду та відсутності ефективного засобу юридичного захисту.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що по даній справі ОСОБА_1 зверталася до суду України за захистом порушеного трудового права та згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у справі № 2-332/06 права були поновлені, але рішення не було виконане. Європейським судом з прав людини встановлене, що по справі за позовом ОСОБА_1 держава Україна не запровадила на національному рівні засіб юридичного захисту скарг заявників на невиконання рішень, ухвалених на їхню користь.

12.10.2012 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2012 у справі № 2-332/06 (1522/22397/12) заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчих листів по цивільній справі № 2-332/06 – залишено без руху.

31.01.2013 року Одеською обласною державною адміністрацію прийнято розпорядження №64/А-2013 «Про внесення змін та доповнень до деяких розпоряджень голови Одеської обласної державної адміністрації» на підставі якого назва юридичної особи Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації змінене на Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації. За наслідком зміни назви проведені відповідні зміни в Реєстрі.

13.05.2013 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2013 року у справі № 2-332/06 (1522/22397/12) заяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів по цивільній справі № 2-332/06 – повернуто.

13.12.2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 у справі №815/7790/13-а відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про зобов`язання вчинити певні дії, визнати Департамент виконавцем рішення Приморського районного суду та Європейського суду з прав людини, а саме по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у справі № 2-332/06 про поновлення на роботі.

26.02.2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/7790/13-а скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року та прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідувача Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої ОСОБА_1 була незаконно звільнена.

Суд звертає увагу, що у постанові від 26.02.2014 року Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов наступних висновків:

«….10 травня 2006 року відділ державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської Міської ради провів реєстраційні дії, а саме: вніс запис до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації в результаті ліквідації.

Боржника у виконавчому провадженні №108 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-332/06, виданого 28 березня 2006 року, ліквідовано, проте рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-232/06 виконано не було.

26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Харук та інші проти України» (заява №32562/07 від 16 липня 2007 року, заявник - ОСОБА_1 ), відповідно до якого держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1, та 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Відповідно до постанови ВП №33914578 від 17 серпня 2012 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. відкрито виконавче провадження з виконання рішення №32562/07 виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини, боржник - Держава, стягувач - ОСОБА_1 ; боржнику самостійно виконати: рішення Європейського суду з прав людини у строк встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

В ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» на користь стягувача - ОСОБА_1 стягнуто та перераховано 30 942, 50 грн. (еквівалент 3000 євро), та за рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19 409, 95 грн.

Рішення національного суду, яке відповідно до рішення Європейського суду з прав людини повинно бути виконано, в зобов`язальній його частині - поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації - не виконано.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції ( за текстом Одеський окружной адміністративний суд) виходив з того, що спір позивача про поновлення на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу розглядався Приморським районним судом м. Одеси (справа №2-332/06), а отже, з урахуванням вимог ст. 263 КАС України, саме в рамках справи №2-332/06 повинно вирішуватися питання про поновлення на посаді або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Також, на думку суду першої інстанції, Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації у даному випадку є окремими суб`єктами владних повноважень та різними юридичними особами, при цьому кожен з них наділений власною адміністративно-процесуальною право та дієздатністю, ;тому звернувшись до суду з позовом (новим) про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в зобов`язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, позивач використала не вірний спосіб захисту свого порушеного права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновків, що визначений позивачем відповідач не порушив його прав, свобод та інтересів, а отже позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06 березня 2008 року зазначено: «Відповідно до статті 55 КАС України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.

При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб`єкта владних повноважень є неприпустимими».

Також, у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року (яка стосується питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП у справі за позовом певної особи до Львівської митниці) зазначено: «Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов`язання ДМСУ не виконала, трудові гарантії позивача як працівника порушені, а отже рішення касаційного суду є помилковим».

З матеріалів справи вбачається, що замість ліквідованого Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації був створений Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, який увібрав до себе функції і завдання Управління.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації є тим самим органом, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав незаконно звільненого позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах неможливо посилатися на ст.ст. 110, 111, 112 ЦК України, що регулюють ліквідацію юридичної особи, як це робить Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації у запереченнях на позов, оскільки ЦК України встановлюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації є юридичною особою публічного права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації належить зобов`язати усунути порушені права позивача шляхом поновлення її на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої була незаконно звільнена позивач.

Поновити позивача на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації не вбачається можливим внаслідок того, що у теперішній час в Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації не існує такого структурного підрозділу як Одеська обласна психолого-медично-педагогічна консультація.

Таким чином, позовна вимога про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в зобов`язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації підлягає лише частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державної виконавчої служби України виконати зобов`язальну частину даних судових рішень негайно, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вже зверталася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, зокрема, до Державної виконавчої служби України про виконання зобов`язальних вимог судових рішень (рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року (а.с.3-10), визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання судових рішень у встановлений законом строк.

Зобов`язано Державну виконавчу служби України вжити всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень…….».

Таким чином, згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року у справі № 815/7790/13-а судом держави Україна за наслідком досліджених обставин встановлено, що саме Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації є тим самим органом, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав незаконно звільненого позивача. Також судом встановлено, що є неможливим виконання Департаментом рішення Приморського районного суду у справі № 2-332/06 від 21.02.2006 року та Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року щодо захисту порушеного права ОСОБА_1 на труд – поновити саме на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації. Тому судом позов ОСОБА_1 задоволено частково, судом забезпечене поновлення порушеного права на труд та виконання зазначених рішень судів, шляхом визначення Департаменту освіти та науки боржником по зобов`язанню поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді, яка відповідає посаді, з якої вона була звільнена.

Суд звертає увагу, що Одеським апеляційним адміністративним судом в постанові встановлено, що в Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації не існує такого структурного підрозділу як Одеська обласна психолого-медично-педагогічна консультація та зазначено поновити на посаді. Аналізуючи висновки у постанові від 26.02.2014 року у справі № 815/7790/13-а, суд визнає, що твердження заявника ОСОБА_1 про неможливість та не законність поновлення її на посаді завідуючої без відновлення діяльності Консультації з якої вона була звільнена та примус її до праці за наслідком примусового виконання цієї постанови - є безпідставними.

Під час розгляду заяв ОСОБА_1 по даній справі, учасниками справи та судом оглянуті матеріали справи № 815/7790/13-а та встановлено, що для примусового виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року виданий виконавчий лист, де боржником зазначений Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

Звідси суд встановлює, що за наслідком прийняття постанови Одеським апеляційним адміністративним судом від 26.02.2014 року у справі № 815/7790/13-а подальше відновлення порушеного права на труд ОСОБА_1 шляхом поновлення на роботі підлягало примусовому виконанню Департаментом по іншій справі № 815/7790/13-а в порядку виконавчого провадження.

Однак, 19.12.2014 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби до Приморського районного суду м. Одеси подана заява про видачу дублікату виконавчого листа по справі № 2-332/06 з посиланням на зазначене рішення Європейського суду з прав людини та Акт про вилучення виконавчих проваджень та знищення від 26.02.2010 року.

26.01.2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-332/06 ( пр. 2/522/31/15) подання головного державного виконавця задоволено, вирішено видати дублікат виконавчого листа по справі.

07.04.2016 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року у справі №815/7790/13-а встановлено судовий контроль за виконанням постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, шляхом зобов`язання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації надати в строк до 21 травня 2016 року звіт про виконання судового рішення.

30.05.2016 року видано Наказ Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації № 66/к «Про поновлення на роботі в Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 », згідно якого поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору консультативно-методичного обслуговування інклюзивної освіти Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

20.06.2017 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №815/7790/13-а, в порядку судового контролю встановлено Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації новий строк для подання звіту про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року, на керівника Департаменту накладений штраф у зв`язку з невиконанням постанови суду. Звіт щодо виконання рішення поновленням на роботі ОСОБА_1 згідно Наказу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації № 66/к прийнятий не був.

02.07.2016 року на адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшло повідомлення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служб з додатками. Так Постановою від 29.06.2016 року закінчено виконавче провадження по справі № 2-332/06 за наслідком поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючої сектору у Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації з 31.05.2016 року на підставі наказу № 66/к. До суду повернутий оригінал Виконавчого листа по даній справі, який з того часу зберігається у матеріалах справи.

Суд вказує, що згідно матеріалів справи № 2-332/06 судом не приймалося рішення про заміну сторони виконавчого провадження, тому відповідає дійсності довід ОСОБА_2 , що вказана постанова виконавця від 29.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження була прийнята за наслідком наказу № 66/к про поновлення останньої на посаді виданим юридичною особою, яка не є боржником згідно виконавчого листа.

Водночас, суд звертає увагу, що як встановлено вище, відновлення права на труд ОСОБА_1 примусово виконувалося у виконавчому провадженні із застосуванням судового контролю на підставі виконавчого листа по справі №815/7790/13-а.

12.07.2017 року Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр», затверджено Положення про інклюзивно-ресурсний центр. Рекомендовано органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади відповідно до Положення, затвердженого цією постановою, утворити протягом двох місяців: інклюзивно-ресурсні центри; обласні, Київський та Севастопольський міські ресурсні центри з підтримки інклюзивної освіти шляхом реорганізації психолого-медико-педагогічних консультацій. Пунктом 3 Положення визначено, що засновниками інклюзивно-ресурсних центрів є представницькі органи місцевого самоврядування об`єднаних територіальних громад, районні, міські, районні у містах (у разі їх утворення) ради.

15.11.2017 року прийнято Розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації № 1072/А-2017, яким внесено зміни до структури Департаменту освіти і науки Одеської облдержадміністрації щодо штатного розпису. Матеріалами справи підтверджується, та не спростоване учасниками розгляду заяв, що до структури Департаменту освіти і науки додали штатну одиницю – «завідувача Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації».

В судовому засіданні представником Департаменту було підтверджено, що додання вказаної штатної одиниці завідуючої проведено без відновлення самої Консультації. Водночас суд враховує позицію представника Департаменту, що згідно діючого на той час законодавства та нормативних документів органів виконавчої влади, ще з 2009 року в структурі державного органу Одеської облдержадміністрації та Департаментів не передбачена діяльність Обласної психолого-медико-педагогічної консультації. Утворення установ та структурних підрозділів є дискреційними повноваженнями органу влади.

20.11.2017 року видано Накази Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 20.11.2017:

- № 71/к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » (зі зміною, внесеною наказом від 02.11.2018 № 123/к» виправлено описку). Згідно цього наказу поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації;

- № 72/к «Про визнання таким, що втратив чинність, наказ Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 30 травня 2016 року № 66/к».

Суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 , що у Наказі №71/к невірно зазначена посада на якій вона поновлюється, а саме замість вірного «психолого-медико-педагогічної консультації» зазначено невірне: «психолого-медично-педагогічної консультації». Водночас, суд враховує пояснення представника Департаменту, що назва у Наказі з опискою, зазначена з назви посади у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року у справі № 815/7790/13-а для повного виконання рішення суду. Пізніше за наслідком заяв ОСОБА_1 . Наказом від 02.11.2018 року № 123/к вказана описка була виправлена.

23.11.2017 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від у справі № 815/7790/13-а в порядку судового контролю прийнято звіт Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2017 року про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а за наслідком поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої вона була звільнена на підставі наказу № 71/к.

06.12.2017 року видано Накази Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 06.12.2017 року:

№ 88/к «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 »;

№ 89/к «Про встановлення надбавки за престижність праці ОСОБА_1 ».

Згідно зазначених наказів, встановлено ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу та надбавку за престижність праці у розмірі 5% посадового окладу з 24.11.2017 року.

21.12.2017 року прийнято Рішення Одеської обласної ради 21 грудня 2017 року № 622 - VII «Про припинення комунального закладу «Одеська обласна психолого-медико - педагогічна консультація», шляхом його перетворення у Комунальну установу «Одеський обласний ресурсний центр з підтримки інклюзивної освіти»», яким Вирішено припинити комунальний заклад «Одеська обласна психолого-медико-педагогічна консультація» (код ЄДРПОУ – 36434618) шляхом його перетворення у Комунальну установу «Одеський обласний ресурсний центр з підтримки інклюзивної освіти».

27.12.2017 року видано Розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації № 1292/А-2017, яким внесено зміни до структури Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації – виключено посаду завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 після ознайомлення 24.11.2017 року з Наказом про поновлення на роботі, в подальшому 12.12.2017 року звернулася з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період часу з 22.02.2006 року по 23.11.2017 року. Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 послалася в позові, як на обставину що поновлена на посаді завідуючої психолого-медико-педагогічної консультації з 24.11.2017 року за судовим рішенням, яке тривалий час не виконувалося. Суд погоджується, з позицією представника Департаменту, що вказана процесуальна поведінка підтверджує фактичне визнання ОСОБА_1 факту поновлення на роботі.

В судовому засіданні, з цього приводу ОСОБА_1 пояснила, що після ознайомлення з Наказом про поновлення на посаді приходила на роботу та намагалася розібратися як їй працювати та які функції виконувати. Зазначила, що у зв`язку з тим, що діяльність Консультації в Департаменті не була відновлена, також не були чітко сформульовані її функціональні обов`язки, а надана у Департаменті посадова інструкція завідуючої мала недоліки, зокрема були передбачені посадові обов`язки для лікаря, що не відповідало її педагогічній освіті. Без відновлення Консультації в Департаменті фактично не було для неї роботи, тому таке поновлення вважає примусом до праці. На вказані доводи представник Департаменту пояснив, що ОСОБА_1 не виконувала вказівки керівництва Департаменту, провокувала конфліктні ситуації, а потім припинила приходити на роботу та вела переписку з Департаментом.

23.02.2018 року видано Наказ Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 23.02.2018 № 14/к «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким звільнено ОСОБА_1 з посади завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації 26.02.2018 року за прогул без поважних причин. З матеріалів справи та пояснень представника Департаменту вбачається, що за весь час з поновлення на посаді завідуючої і до звільнення ОСОБА_1 нарахована заробітна плата з усіма надбавками.

25.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про неналежне виконання рішення суду по справі 2-332/06.

02.05.2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 .. Ухвала обґрунтована тим, що рішенням Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року зобов`язано виконати рішення національного суду. На підставі наказу №71/к від 20.11.2017 року вона була поновлена на посаді. Було роз`яснено ОСОБА_1 , про те, що звернення до суду з зазначеною вимогою у заяві, не передбачено діючим ЦПК України.

23.05.2018 року ухвалено рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/6432/17, відповідно до якого стягнуто з Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 22.02.2006 року по 23.11.2017 року у розмірі 164 704,76 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот чотири) грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 (сто тисяч) грн.

21.08.2018 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/6432/17 апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року – без змін.

22.08.2018 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів», якою Затверджено Положення про ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти.

Пунктом 4 Положення визначено, що Центр підтримки інклюзивної освіти не є юридичною особою та утворюється за рішенням керівника закладу післядипломної педагогічної освіти як структурний підрозділ такого закладу.

Також з матеріалів справи вбачається, що розписками від 12.08.2019 року та потім від 16.12.2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами даної справи, які зберігалися в архіві суду.

21.07.2021 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 765, відповідно до якої, із законодавства, а саме: Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346, Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» виключено позиції «Завідувач психолого-медико-педагогічної консультації».

Відповідно до ст. 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Преюдиціальність – обов`язок для всіх судів, що розглядають справу, приймати без перевірки та доказів факти, які були раніше встановлені та закріплені в судовому рішенні по іншій справі, яке набуло законної сили. Властивість преюдиційності фактів ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені рішенням суду факти та правовідносини.

Поняття «praejudice» містить такі ознаки: законність, обов`язковість її застосування, достовірність раніше доведених фактів, об`єктивність, зв`язок обставин справи, що розглядається, із судовим рішенням, що набрало законної сили.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 8 ст. 268 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27.08.2021 року по справі №420/6968/20 незгода позивача із способом та порядком виконання рішення суду та ухвали суду в порядку статті 383 КАС України не може бути предметом розгляду нової справи, оскільки стосуватиметься виконання вже розглянутої справи.

Законна сила судового рішення – це його правова дія, що полягає в тому, що рішення стає обов`язковим як для сторін та інших учасників справи, так і для самого суду.

Набрання рішенням суду законної сили відіграє важливу роль в процесі реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників судового процесу, які виникають при розгляді інших справ в судах.

Зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Інститут набрання законної сили судовим актом бере свій початок із реалізації принципів римського цивільного процесу. Норми римського права декларували неможливість повторного розгляду цивільного позову між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав (тотожного позову), як наслідку набрання судовим рішенням законної сили, та застосовували поняття «res iudicata» (питання, що вже вирішувалося) для заперечення позовних вимог із зазначеними ознаками.

У рішенні від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини вказав на незмінність остаточних судових висновків з питань права та факту і зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Законна сила судового рішення становить собою правовий зв`язок юридичної дії та остаточності, які спричиняють для сторін правові наслідки, пов`язані із зміною їх прав, обов`язків, а також ті, які забезпечують визначеність встановлених та захищених судом матеріальних та процесуальних прав та обов`язків.

Принцип res judicata, передбачаючи повагу до остаточного рішення суду, виключає можливість повторного звернення до суду з тотожними вимогами. Вимоги, що були вирішені судом, не можуть бути предметом нового розгляду.

У справі «Ющенко та інші проти України», рішення від 15 липня 2010 року, розвиваючи положення щодо застосування принципу res judicata, та проаналізувавши відповідне національне законодавство, Європейський Суд з прав людини вказав, що принцип res judicata за цивільно-процесуальним законодавством України міститься в ст.136 ЦПК України 1963р., чинного на час подій у справі (п.52 рішення).

У цій справі національним судом при розгляді 18 лютого 1999 року спору у цивільному провадженні відмовлено у позові за відсутності доказів.

Пізніше, у кримінальному провадженні про шахрайство було пред`явлено цивільний позов, що стосувався тих же самих питань, і він був 12 січня 2004 року задоволений судом.

Європейський Суд з прав людини у пункті 64 справи «Ющенко та інші проти України» зробив висновок, що цивільний аспект кримінальної справи стосувався того ж самого питання, що й в цивільному провадженні, яке відбулось раніше, а саме питання цивільно-правової відповідальності, тому вважає, що нове вирішення тих самих питань звело нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісне з принципом юридичної визначеності (п.п.60-64).

Таким чином, справа, що вже була вирішена судом, не може стати предметом нового судового розгляду.

Способи захисту порушеного права не абстрактні і не формулюються позивачем як завгодно, а визначені виключно законом.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально – правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного суду України від 24 травня 2017 року по справі №752/13578/13-ц.

Виходячи з наведеного, суд визнає, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі № 815/7790/13-а, яка згідно ухвали того ж суду від 23.11.2017 року визнана виконаною, набуло статус res judicata, у відношенні заяв ОСОБА_1 , що розглядаються по дійсній справі.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

При цьому, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд звертає увагу, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 по справі №611/26/17 Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі № 295/13613/16-а, не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 267 КАС України (у чинній редакції - статті 382 КАС України) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Виходячи з вище викладеного суд встановлює, що звернення ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси з вимогами зазначених заяв по даній справі, які за своєю формою змінюються, але за своєю правовою природою стосуються лише бажання нового вирішення трудового спору, а саме поновлення на посаді з якої ОСОБА_1 була незаконно звільнена та нового примусового виконання в рамках виконавчого провадження. Суд визнає, що такі форми (засоби) юридичного захисту, не спрямовані власне на відстоювання правової позиції, а є направленими на повторний перегляд обставин, які вже розглянуті судом України за її позовом в рамках адміністративного судочинства по справі № 815/7790/13-а, та у якому поновлення останньої на посаді в порядку судового контролю визнане цим судом виконаним.

Таким чином, твердження позивача щодо обставин пов`язаних з необхідністю заміни сторони виконавчого провадження по даній справі, як боржника по примусовому поновленню ОСОБА_1 на посаді, а також обставин по встановленню порядку виконання поновлення на посаді вже було розглянуто в судовому порядку в рамках оскарження невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси та за наслідком – ухвалено рішення Європейського суду з прав людини, а отже є встановленим фактом та не підлягає додатковому доказуванню.

На підставі викладеного суд визнає, що право на труд ОСОБА_1 було відновлено 24.11.2017 року в рамках виконавчого провадження по справі №815/7790/13-а, тому згідно положень глави VI ЦПК України у Приморського районного суду м. Одесі не має підстав для встановлення порядку виконання поновлення на посаді.

Суд звертає увагу, що по даній справі обставини законності Наказу Департаменту № 71/к на підставі якого ОСОБА_1 було поновлено на посаді та звіт про виконання в порядку судового контролю прийнятий Одеським апеляційним адміністративним судом по справі № 815/7790/13-а, а також обставини трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Департаментом, як роботодавцем після її поновлення на посаді з 24.11.2017 року не є предметом розгляду, а тому судом не оцінюються.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, які здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно матеріалів справи та відомостей Автоматизованої системи документообігу суду КП "Д-3", суд вбачає, що під час розгляду даних проваджень під головуванням судді Науменко А.В., призначалось 37 судових засідань, із приблизним проміжком часу між ними у один-три тижні.

Суд звертає увагу, що тривалий строк розгляду зазначених заяв, був пов`язаний та обумовлений процесуальною поведінкою учасників даних проваджень, у зв`язку із встановленням ними хронології обставин по справі та наданням до суду відповідних письмових доказів.

Керуючись ст.ст.247, 258-260, 268, 353, 354, 435, ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 встановлення способу і порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі по цивільній справі № 2-332/06 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту ухвали.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст ухвали суду виготовлено 20 грудня 2021 року.

Суддя А.В. Науменко