Рішення № 102039745, 29.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15410/21

Провадження №2/521/4999/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності, в якому просила визнати об`єкт нерухомого майна – квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м., об`єктом спільної сумісної власності подружжя; визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , Посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , шляхом поділу в рівних частках, право власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 300940851101.

Позов обґрунтований такими обставинами. 09 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. На даний час в провадженні Малиновського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа № 521/12064/21 про розірвання шлюбу між сторонами. Відповідач вказує, що відповідно до договору купівлі - продажу від 24 грудня 2020 року, ОСОБА_2 було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м. Вказує, що, придбана ОСОБА_2 в період шлюбу квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу в порядку ст. 69 СК України.

Позивач та її представник у відкрите підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили, заперечень щодо розгляду страви за їх відсутності не подавали.

Відповідач у відкрите підготовче судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву, в якій позов визнав. Крім того, у заяві про визнання позову міститься клопотання відповідача, в якому просив зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до розміру прожиткового мінімуму, посилаючись на неспівмірність розміру судових витрат складності справи та об`єму наданої правової допомоги.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов належить задовольнити зважаючи на такі обставини.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, 09 листопада 2016 року між громадянкою Російської Федерації ОСОБА_4 та громадянином України ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , від 09 листопада 2016 року, про що складено відповідний актовий запис за № 2208 (а.с. 12).

На даний час в провадженні Малиновського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа № 521/12064/21 (провадження № 2/521/4410/21), про розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марчук М.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1348, ОСОБА_2 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м (а.с. 15-18).

Із договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що він вчинений за згодою дружини покупця – ОСОБА_4 , справжність підпису якої, на заяві, засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марчук М.С. 24 грудня 2020 року, за реєстровим № 1347.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 274330432 від 10 вересня 2021 року вбачається, шо право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем – ОСОБА_2 (а.с. 19-20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли в зв`язку із здійсненням права на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому регулюються Главою 8 СК України.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Тому суд, враховуючи викладені обставини та визнання відповідачем позову, яке прийняте судом, вважає встановленим той факт, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м., є об`єктом права спільної сумісної власності, набуте за час шлюбу сторін, а тому підлягає поділу в рівних частках.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6810,00 гривень, відповідно до квитанції № 0.0.2282906321.1 від 28.09.2021 року (а.с. 69).

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті повністю визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Крім того, 09 вересня 2021 року між позивачем та адвокатом Білим В.В. було укладено Договір про надання правової допомоги № П/Ч/09/21. Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 7000,00 гривень.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг за Договір № П/Ч/09/21 сторони підтвердили приймання-передачу наданих послуг.

Відповідно до квитанції № 536156 від 27 вересня 2021 року позивач сплатила адвокату Білому В.В. грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень за надання правової допомоги.

Вищевикладене дає суду підстави вважати, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Стосовно доводів відповідача щодо зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності розміру судових витрат складності справи та об`єму наданої правової допомоги, суд вважає, що вони є необґрунтованими, адже в силу ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідем не надано доказів неспівмірності сплачених позивачем коштів, за надання правової допомоги, за аналогічні послуги на ринку.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 368, 369, 370, 372 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 68, 69, 70 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 267, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності – задовольнити.

Визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м., –об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , Посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , шляхом поділу в рівних частках, право власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 44,2 кв.м., житловою площею, 27,4 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 300940851101.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі – 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок, який було сплачено на р/р UA028999980313141206000015757, отримувач: ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101, Код отримувача 38016923, МФО 899998, згідно квитанції № 0.0.2282906321.1 від 28 вересня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року.

Суддя Ю.В. Тополева