Рішення № 102039278, 08.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25908/21

Провадження № 2-а/761/478/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві інспектора, майора поліції Соколика Михайла Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві інспектора, майора поліції Соколика Михайла Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому позивач просив суд: - постанову ЕГА № 359043 від 19.07.2021 р. скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.443 КУпАП.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що 19.07.2021 р. о 18:56 інспектором Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві, майором поліції Соколик М.І. було складено Постанову ЕГА № 359043 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з порушенням вимог Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р. знаходився без маски в магазині АТБ за адресою м. Київ, вул. Деревлянська 8, 09.07.2021 р. о 23:49, а отже вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Постановлено - притягнути громадянина до адміністративної відповідальності та накласти штраф 170 грн.

Позивач зазначає, що вважає оскаржувану Постанову протиправною та такою що порушує його права з огляду на наступне, що підтверджується абзацом 2 п.3.2 рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі №1-14/2020 (230/20), де наголошено, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України та може встановлюватись виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Таким чином, пп.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року, яким запроваджена заборона перебування, зокрема в громадських будинках і спорудах, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, перебуває в безпосередній суперечності зі ст.33 Конституції України. Отже, позивач вважає, що перебуваючи в магазині АТБ без маски, він не порушував заборон, передбачених законами України, відтак складення щодо мене оскаржуваної Постанови з накладенням штрафу відповідно до ч. 2. ст. 44--3 КУАпП та на підставі. Додатково зауважено, що оскаржувана Постанова не підписана посадовою особою органу поліції.

У зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09. 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 19.07.2021 р. о 18:56 інспектором Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві, майором поліції Соколик М.І. було складено Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 359043 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою постановлено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170,00 грн.

При цьому, як зазначено у вказаній постанові, 19.07.2021 року за адресою. АДРЕСА_1 , 09.07.2021 р. о 23:49 ОСОБА_1 за вказаною адресою, в магазині АТБ знаходився без засобу індивідуального захисту, а саме маски, чим порушив вимоги постанови КМУ 1236 віж 09.12.2020, а отже ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 44-3 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-CoV-2» з наступними змінами - на території України встановлено карантин протягом якого забороняється перебування, зокрема в громадських будинках і спорудах без вдягнутих засобів індивідуального захисту, респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до ч. 2. ст. 44-3 КУАпП - перебування в громадських будинках, спорудах, під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 19.07.2021р., в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, чи залучення свідків, чи інших документів.

Між тим, відповідач по справі не подано відзиву та доказів в обґрунтування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 44-3 КУпАП, суду надано не було.

З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП є адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозицією ч.2 ст. 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

При цьому, акт законодавства - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, суб`єктом прийняття (або санкціонування), якого є парламент як законодавчий орган державної влади. Рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами (рішень з питань боротьби з епідеміями, епізоотіями), за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, у межах, визначених законом. Приймаються виключно на пленарних засіданнях міської ради (п. 45 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Окрім цього, як вбачається постанови серії ЕГА № 359043 від 19.07.2021 року, в ній відсутні посилання на конкретні пункти, абзаци нормативно-правового акту, що порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, інспектором не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, у встановлений строк відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, не подав.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕГА № 359043 від 19.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 122, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві інспектора, майора поліції Соколика Михайла Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову від 19.07.2021 року серії ЕГА № 359043, винесену Інспектором Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києва, майором поліції Соколиком Михайлом Івановичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.44-3 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 19.07.2021 року серії ЕГА № 359043.

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області, 12.12.2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Шевченківське управління поліції ГУНП в м. Києві інспектор, майор поліції Соколик Михайло Іванович, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 9.

Повний текст рішення складений 08.11.2021.

Суддя: