Рішення № 102039191, 04.10.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4430/20 2/760/5437/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омелько Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа:Головне територіальне управління юстиції у місті Києві , третя особа:Турчак Світлана Миколаївна Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про визнання права власності в порядку спадкування-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 17 лютого 2020 року звернувся до суду і просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, посвідченого Фроловою А.О., державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 17 червня 2002 року за реєстровим № 4-2240.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

Майном, що входить до складу спадщини є квартира АДРЕСА_1 що належала померлій ОСОБА_2 на підставі наступних документів: 1/3 частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 липня 1993 року ЖЕУ-2 Південно-Західної залізниці м. Києва, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу за № 2645 14 липня 1993 року; 1/6 частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 15 лютого 2002 року за реєстровим № 4-711, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна і записаного у реєстрову книгу №д637-17 за реєстровим № 2645 09 квітня 2002 року; 1/2 частина - на підставі договору довічного утримання, посвідченого Фроловою А.О., державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 17 червня 2002 року за реєстровим № 4-2240.

Вказаний договір довічного утримання був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_1 .

Зазначила, що вона відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу. Інших спадкоємців першої черги немає.

У межах строку передбаченого чинним законодавством України для прийняття спадщини, вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом була заведена спадкова справа № 2/2019.

Листом № 02-14/2019 від 29.08.2019 року приватний нотаріус КМНО Турчак С.М. повідомила позивачу, що видача свідоцтва про право на спадщину, за законом можлива лише на 1/2 частину квартири, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право на спадщину за законом. Видача позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, що належала померлій на підставі договору довічного утримання неможлива, так як право власності, набуте за вказаним договором померла не зареєструвала відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України.

Одночасно позивачу було запропоновано звернутися до суду для визнання за позивачем права власності на частину квартири.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу у підготовче засідання, витребувано від приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни належним чином завірену копію спадкової справи №2/2019, яка була заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.07.2020 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, якою просив розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позов просив задовольнити з підстав вказаних у позові.

Відповідач, Київська міська рада, свого представника у судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки, сторона відповідача, суд до відома не поставила.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 що належала померлій ОСОБА_2 на підставі наступних документів: 1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 липня 1993 року ЖЕУ-2 Південно-Західної залізниці м. Києва, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу за № 2645 14 липня 1993 року; 1/6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Дев`ятої Київської державно ї нотаріальної контори 15 лютого 2002 року за реєстровим № 4-711, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна і записаного у реєстрову книгу №д637-17 за реєстровим № 2645 09 квітня 2002 року; 1/2 частина - на підставі договору довічного утримання, посвідченого Фроловою А.О., державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори 17 червня 2002 року за реєстровим № 4-2240.

Вказаний договір довічного утримання був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Згідно наявних у матеріалах справи доказів ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 .

Позивач по справі - ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_2 , та відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу. Інших спадкоємців першої черги немає.

Як вбачається, позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак Світлани Миколаївни із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом була заведена спадкова справа № 2/2019. Листом № 02-14/2019 від 29.08.2019 приватний нотаріус КМНО Турчак С.М. повідомила позивачу, що видача свідоцтва про право на спадщину, за законом можлива лише на 1/2 частину квартири, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право на спадщину за законом. Видача позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, що належала померлій на підставі договору довічного утримання неможлива, так як право власності, набуте за вказаним договором, померла не зареєструвала відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

На дату укладення вказаного вище Договору довічного утримання, а саме 17 червня 2002 року, правові відносини щодо довічного утримання та права власності на нерухоме майно регулювалися Цивільним кодексом Української РСР в редакції від 30.10.1999 року та Закону України «Про власність».

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про власність» громадянин, зокрема, набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст.ст. 425-429 ЦК УРСР за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров`я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов`язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги. Договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений.

При цьому, на дату укладення вказаного договору довічного утримання чинне законодавство України не пов`язувало виникнення права власності на квартиру з реєстрацією права власності.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.2. листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», адресованому головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим відзначає: «Виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, спадкодавець ОСОБА_2 на законних підставах, а саме на підставі договору довічного утримання від 17 червня 2002 року, отримала у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка до укладення вказаного договору належала ОСОБА_4 , і вказана частка входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу зазначених правових норм випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивачем не порушується питання про розподіл судових витрат, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа:Головне територіальне управління юстиції у місті Києві , третя особа:Турчак Світлана Миколаївна Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А.Усатова