Рішення № 1020389, 03.10.2007, Господарський суд Закарпатської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

03.10.2007 Справа № 2/138

За позовом відкритого акціонерного товариства „Закарпатське будівельне управління”, м. Мукачево

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Вішка”, смт. В.Березний Великоберезнянського району

Про стягнення суми 17026,63грн. заборгованості по оплаті за договором №б/н від 02.10.2006 року, в тому числі 15140грн. основного боргу та 1886,63грн. пені за несвоєчасний розрахунок

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача поданої в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – Симодейко Н.В. –представник за дорученням №145 від 10.08.07р.

від відповідача –Шелепець М.Т. –представник за дорученням №36 від 03.09.07р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 17026,63грн. заборгованості по оплаті за договором №б/н від 02.10.2006 року, в тому числі 15140грн. основного боргу та 1886,63грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

В засіданні суду 27.09.2007р. за згодою сторін судом в порядку вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.10.2007р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить задоволити позов по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на обґрунтованість його вимог матеріалами справи. Зокрема, у підставу своїх доводів вказує на те, що відповідачем не виконано умови договору від 02.10.2006р. та не проведено повної оплати за надані транспортні послуги перевезення та роботи крану по завантаженню/розвантаженню на умовах, що визначені даним договором. З цих підстав вважає, що оскільки відповідач не виконав у повному обсязі взятих на себе зобов’язань, просить стягнути з ТОВ „Вішка” також пеню за несвоєчасний розрахунок.

Відповідач письмового пояснення по суті спору не подав та представник відповідача в судовому засіданні свої позиції з приводу заявленого позову суду не навів. За таких обставин, спір підлягає розгляду в порядку вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2007 року по справі №2/138

Між сторонами, а саме ВАТ „Закарпатське будівельне управління”, м. Мукачево та товариством з обмеженою відповідальністю „Вішка”, смт. В.Березний 02.10.2006 року було укладено договір по наданню послуг, згідно пункту 1.1 якого виконавець зобов’язувався надати послуги по перевезенню залізобетонних плит на об’єкт будівництва замовника в с. Вішка В.Березнянського району власним транспортом. Згідно пункту 4.1 даного договору ціну за надання послуг визначено сторонами за одиницю послуги і встановлено в розмірі 4,60грн. з ПДВ за кілометр перевезень та 120грн. з ПДВ за мотогодину роботи крану по завантаженню/розвантаженню залізобетонних плит.

Згідно актів виконаних робіт, підписаних замовником та виконавцем у визначеному пунктом 2.2 порядку, від 30.10.2006р. на суму 19896грн. та №48 від 15.11.2006р. на суму 16580грн. та №50 від 30.10.2006р. на суму 1012грн., відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг на суму 22348грн., внаслідок чого основна заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги згідно даних позивача складає суму 15140грн.

Позивач звернувся з вимогою примусового стягнення з відповідача суми боргу по оплаті за надані транспорті послуги, а також в порядку вимог пункту 4.5 договору заявив про стягнення з відповідача суми 1886,63грн. пені за несвоєчасний розрахунок з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у нього боргу перед позивачем за Договором в сумі 15140грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ст.610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до статті 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2007 року по справі №2/138

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 231, ст.232 ГКУ штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції застосовуються в розмірах визначених законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Таким чином, відповідачу в межах вказаного законодавства та п. 4.5 Договору за несплату боргу нараховано пеню у розмірі 1886,63грн. Жодних доказів сплати заборгованості або пені або часткової оплати суми боргу матеріали справи станом на день винесення рішення не містять.

Таким чином, СУД констатує, що позовні вимоги позивачем доведені матеріалами справи, належно обґрунтовані нормами чинного законодавства, відповідачем не спростовані та не заперечені, отже підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вішка” (Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул.Шевченка, №45, ідент. код 33158012) на користь Відкритого акціонерного товариства „Закарпатське будівельне управління” (Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Пряшівська, б.7, п/р №2600514263 в ЗОФ АППБ АВАЛЬ м.Ужгород, МФО 380805, ідент. код 03330413) суму 17026,63грн. заборгованості по оплаті за договором №б/н від 02.10.2006 року, в тому числі 15140грн. основного боргу та 1886,63грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 170,27грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі