Постанова № 10203774, 14.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2010 року                     № 2а-3358/10/2670

16:50

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Газ»

доДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві

проскасування рішення № 21 від 11.02.2010 та припису № 23 від 11.02.2010 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Павелків С.Р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві з вимогами про скасування рішення № 21 від 11.02.2010 та припису № 23 від 11.02.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням законодавства про ціни та ціноутворення, оскільки відсутнє державне регулювання цін протягом перевіряємого періоду.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в зтадоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем застосовано вільні ціни при реалізації природного газу за умови запровадження в цій сфері режиму державного регулювання, чим порушено державну дисципліну цін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-Газ»уклало договори на поставку природного газу з ТОВ «Промсервіс»(договір від 03.02.2009; далі - Договір - 1) та з ТОВ «Укрбудсервіс 2008»(договір від 01.01.2009; далі –Договір -2).

За наслідком виконання вказаних вище правочинів позивачем підписано з ТОВ «Укрбудсервіс 2008» акт прийому-передачі природного газу № Н-00000004 від 28.02.2009, та з ТОВ «Промсервіс»№ Н-00000003 від 28.02.2009.

Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві проведено перевірку, за наслідком якої складено акт перевірки № 023 від 04.02.2010 та винесено припис № 23 від 11.02.2010 (далі - Припис) і рішення (далі - Рішення) про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 11.02.2010.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі виходячи з наступного.

У відповідності до положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) (затверджено Постановою КМ № 1819 від 13.12.2000) Держцінінспекція є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. У відповідності до пункту 4 вказаного положення Державна інспекція з контролю за цінами у межах своєї компетенції, зокрема, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Статтею 238 Господарського кодексу України (№ 436-IV від 16.01.2003; далі –ГК) встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно положень статті 239 ГК органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф, інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до статті 14 Закону "Про ціни і ціноутворення" (№507-XII від 03.12.1990) вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Враховуючи вказане вище, судом вбачається, що оскаржувані рішення і припис є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких здійснюється в порядку, встановленому, зокрема, частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України.

Статтею 250 ГК визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Іншого порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, ніж вказано вище, Держцінінспекцією законом не встановлено, а відповідачем не обґрунтовано.

Як вбачається з додатку № 12 до акту перевірки відповідачем здійснено розрахунок необґрунтовано отриманої виручки і штрафних санкцій за період з 01 по 18 лютого 2009 року згідно правочинів за Договором –1 та Договором - 2.

Постановою КМУ від 28.01.2009 N 36 (далі – Постанова № 36) пунктом третім внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 N 605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –Постанова № 605), яким встановлено, що граничні рівні цін на природний газ встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання. За змістом пункту 2 постанови КМУ №36 зазначені зміни набирають чинності з 01.02.2009.

Проте, у відповідності до положень абзацу першого частини першої статті 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (№ 279-VI від 16.05.2008) постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова № 36 згідно відомостей інформаційної бази «ЛІГА:ЗАКОН»опублікована у газеті Урядовий кур'єр, 2009, 02, 04.02.2009 N 19. Таким чином, враховуючи вищевказане, пункт 3 Постанови № 36 набрав чинності 04.02.2009.

За таких умов, ціна природного газу, яка була встановлена у відповідності до положень пункту 1 Постанови № 605 в розмірі 1152 гривні за 1 тис. куб. метрів діяла як державна регульована ціна до 04.02.2009.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, про те, що рішення Національної комісії регулювання електроенергетики у формі постанови № 56 та 57 від 29.01.2009 не мають юридичної чинності у сфері державного регулювання ціни на газ з огляду на те, що як Постанова № 36, так і її пункт 3, в частині наданих Кабінетом Міністрів України повноважень, набули чинності 04.02.2009. А органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновки відповідача про використання позивачем завищеної від встановленої державою ціни на газ з 01 по 04 лютого 2009 року є обґрунтованими.

Проте, накладання санкції та вилучення в дохід державного бюджету необґрунтованої виручки та видання припису за період з 01.02.2009 по 03.02.2009 року є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Як було вказано раніше правопорушення вчинено з 01 по 03 (включно) лютого 2009 року. Відповідачем виявлено вказане порушення 04.02.2010. А заходи впливу у формі Рішення та Припису застосовано 11.02.2010. Тобто адміністративно-господарські санкції застосовано після спливу річного строку з дня вчинення правопорушення, що суперечить статті 250 ГК та частині 2 статті 19, пункту 22 статті 92 (згідно офіційного тлумачення норми Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 р. N 11-рп/2001) Конституції України.

Окрім того, застосування адміністративно-господарських санкцій по договору з ТОВ «Промсервіс»за період з 01 по 02 лютого є безпідставним, адже, правочин вчинений лише 03 лютого, і тому безпідставно отриманої виручки за таких умов за цей період бути не може.

Що ж стосується періоду з 04 по 18 лютого 2009 року, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до положень статей 6-10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (№ 507-XII від 03.12.1990) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Враховуючи вказане вище, судом вбачається, що реалізація повноважень Національною комісією регулювання електроенергетики в порядку, встановленому частиною 2 статті 19 Конституції України та пункту 3 Постанови № 63, має юридичну силу з дня офіційного оприлюднення вказаної постанови, що не заперечується і підтримується представником відповідача.

Після 04.02.2009 Національна комісія регулювання електроенергетики України своїми рішеннями від 19.02.2009 № 194 та 195 встановила відповідні регульовані тарифи на газ.

Таким чином з 04 по 18 лютого 2009 року державою не було встановлено регульованої ціни на газ в порядку пункту 1 Постанови №605, а за таких умов, покликання відповідача на порушення державної дисципліни цін є необґрунтованим та безпідставним з огляду на відсутність такого державного регулювання протягом вказаного періоду. При цьому, використання ціни 1152 гривні за 1 тис. куб. метрів згідно положенням пункту 1 Постанови № 605 з 04.2.2009 є безпідставним, адже зазначений пункт з вказаної дати такої регульованої ціни не визначає.

За таких умов у сукупності, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам частини 3 статті 2 КАС України і, з огляду на це, підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та відповідність його принципам, передбаченим частиною 3 статі 2 КАС України.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 11.02.2010.

Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про виконання законних вимог про усунення порушень державної дисципліни цін № 23 від 11.02.2010.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Газ»(03039, м. Київ, проспект Червонозоряний 119, код ЄДРПОУ 35645135) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.06.2010.