Рішення № 102034513, 20.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Київ № 640/22134/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» доКиївської міської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» з позовом до Київської міської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2020 №100320/2020/000130/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, яким відкориговано митну вартість товару за резервним методом, обмежившись, при цьому, загальними фразами про те, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості (у частині транспортування) та відомостей щодо ціни, яка сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строки для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, з метою здійснення митного оформлення товару у режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 04.05.2020 №6-SB-PR, укладеного між ТОВ «Світ-Буд ЛТД» і компанією «MUTLUSAN PLASTIK ELEKTRIK SAN. VE TIC. A.S.», (Республіка Турції), позивачем до Київської митниці Держмитслужби 10.08.2020 подано електронну митну декларацію №UA 100320/2020/625042, відповідно до якої, митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості.

При поданні ЕМД ТОВ «Світ-Буд ЛТД» надано наступні документи, перелік яких наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2020 №UA100320/2020/00209: рахунок-фактура (інвойс) від 06.08.2020 №PLS2020000054157; автотранспортна накладна від 06.07.2020 №754269; сертифікат про походження товару форми А від 06.08.2020 №D0120133; книжка МДП (TIR carnet) від 06.08.2020 №РХ 82950934; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2020 №64; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.07.2020 б/н; прайс-лист від 01.08.2020 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 04.05.2020 №6-SB-PR; договір-контракт на перевезення від 27.07.2020 №12; попередні оплати продавцю від 10.08.2020; копія митної декларації країни відправлення від 06.08.2020 №20341300ЕХ477945; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 10.08.2020 №UA 100320/2020/625042.

Здійснюючі аналіз документів, наданих при митному оформленні товарів, які заявлялись за митною декларацією UA 100320/2020/65042, Київська митниця Держмитслужби України прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2020 №100320/2020/000130/2, яким визначила митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, мотивуючі своє рішення тим, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Так, в оскаржуваному рішенні вказано про наступне:

- декларантом надано «прайс лист» від 01.08.2020 б/н, який виданий на товари, які поставляються та адресований ТОВ «Світ-Буд ЛТД», що по суті є комерційною пропозицією. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів;

- відповідно до CMR №754269, експедитором є «Transport Centre Bukovina», однак довідка про транспортні витрати від 28.07.2020 №б/н видана ТОВ «Буковінский транспортний центр». Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано зазначені вище документи. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості;

- у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч.ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена.

Щодо доводів митного органу про не підтвердження позивачем витрат на транспортування слід зазначати, що згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Так, за твердженням представника позивача, у межах спірних правовідносин на адресу митного органу надано довідку про транспортні витрати від 28.07.2020 б/н з перевезення вантажу за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) до митного кордону України (п/п Парубне) у сумі 62 000,00 грн., рахунок-фактуру від 10.08.2020 №64 про оплату транспортних послуг, автотранспортну накладну, в якій зазначено транспортні засоби, постачальник та отримувач товару, дата перевезення, місця навантаження та вивантаження товару, вага вантажу, а також заявку від 27.07.2020 №12 на здійснення перевезень автомобільним транспортом за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) - прикордонний перехід Парубне - С. Блистивичя Київської області.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Світ-Буд ЛТД» надано митному органу достатньо доказів на підтвердження понесення витрат на транспортування відповідних товарів. При цьому, зазначення у CMR №754269 експедитором «Transport Centre Bukovina» здійснено виключно з огляду на мову заповнення CMR - англійську. Натомість, найменування «Transport Centre Bukovina» є англійським еквівалентом назви ТОВ «Буковінский транспортний центр».

Слід також зазначити, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16.

У свою чергу, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на яке зорієнтовано українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно зі статтею VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Приписами ст. 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Разом з тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що схожий товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №804/2584/16.

Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкориговано вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що ТОВ «Світ-Буд ЛТД» надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

До того ж, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ «Світ-Буд ЛТД» такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.

Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 04.09.2020 №2440, які підлягають присудженню на користь останнього у повному обсязі.

У той же час, з системного аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником останнього надано до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2020 №01-09/20, копію акту наданих послуг від 15.09.2020, копію платіжного доручення від 04.09.2020 №2432 на суму 3 000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2020 серії ВМ №1008227

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з наявною у матеріалах справи копією акту наданих послуг від 15.09.2020, надані послуги полягали у наступному:

1. Ознайомлення з документами, наданими замовником в електронному та печатному вигляді, які стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товару та виготовлення копій таких документів для сторін судового провадження (10 грн. /стор.) 50 сторінок х 10 грн. - 500,00 грн. (6 годин).

2. Проведення індивідуальної консультації з клієнтом в офісі адвокатського бюро з наданням професійного юридичного висновку з посиланням на законодавство та судову практику, аналіз та підготовка юридичного висновку на підставі зібраних документів щодо застосування законодавства України по скасуванню рішень про коригування митної вартості товару, що імпортується, аналіз судових рішень України з аналогічних питань Європейського суду з прав людини (ТО годин) - 500,00 грн.

3. Складання позовної заяви незалежно від об`єму документів та подача позовної до суду, ведення справи в суді 1 інстанції (складання клопотань, запитів, відповідей на відзив, пояснень) (8 годин) - 2 000,00 грн.

Відтак, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу включає у себе зокрема витрати, які не є пов`язаними з судовим розглядом даної справи, окрім витрат, пов`язаних з наданням клієнту правової допомоги, що зазначені у п. 3 вказаного акту. Як наслідок, сума витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачу, становить 2 000,00 грн.

Загальний розмір судових витрат, який підлягає присудженню на користь позивача, становить 4 102,00 грн. (2 000,00 грн. + 2 102,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 10.08.2020 №100320/2020/000130/2.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Буд ЛТД» (код ЄДРПОУ 41089394, адреса: 41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 4 102,00 грн. (чотирьох тисяч ста двох грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок