Рішення № 102033301, 14.12.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/28234/21

Провадження № 2/947/4566/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.,

за участю секретаря – Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м., накладеного в рамках заяви про забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2008 року по цивільній справі № 2-5818/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 22.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ОД06/12/2006/840-К/42.

Представник позивача вказує що в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №ОД06/12/2006/840-К/42 від 22.12.2006 року, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно, а саме: квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м.

08.04.2020 року, як зазначає представник позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» було укладено договір № GL3N016222 про відступлення прав вимог.

В подальшому, як стверджує представник позивача, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» дізналося, що на вищевказане іпотечне майно було накладено арешт.

У зв`язку з тим, що зазначений арешт на майно перешкоджає та унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 22.09.2021 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 09.11.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 14.12.2021 року представник позивача не з`явився, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_1 про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалась, про що свідчить довідка з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у підготовче та судове засідання не з`явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд зазначає, що відповідач про час та місце судових засідань повідомлена належним чином.

Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлялася належним чином, зокрема, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, у підготовче та судове засідання не з`явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні 22.12.2006 року між ПАТ КБ «Надра» (правонаступник ВАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ОД06/12/2006/840-К/42, відповідно до якого, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 70 000,00 доларів США.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором №ОД06/12/2006/840-К/42 від 22.12.2006 року, між ПАТ КБ «Надра» (правонаступник ВАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно, а саме: квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м.

08.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» було укладено договір № GL3N016222 про відступлення прав вимог.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що Третьою Одеською державною нотаріальною контрою 18.09.2008 року було накладено арешт на нерухоме майно – квартиру під АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2008 року по цивільній справі № 2-5818/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2008 року, яке набрало законної сили 09.12.2008 року, по цивільній справі № 2-5818/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 228 150 гривень, та витрати на сплату державного мита у розмірі 1 700,00 гривень.

Відповідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Частина 1 ст. 317 ЦК України зазначає, шо власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 вищезазначеного закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено що, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч.5 цієї норми у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений Законом України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону України «Про іпотеку».

При цьому, за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Дана позиція узгоджується з Постановою Верховного суду від 16 травня 2018 року по справі № 338/1118/16-ц.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» єдиний, хто має право на задоволення своєї вимоги до ОСОБА_1 за рахунок іпотечного майна - під АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м.

Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У даному випадку судом, в якості співвідповідача, окрім ОСОБА_1 , як боржника, визначено також ОСОБА_2 як особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту підлягає задоволенню, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення судового збору лише з відповідача - ОСОБА_1 , суд виходить з того, що відповідачем - ОСОБА_2 права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» порушені не були.

Керуючись ст.ст. 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв.м., який був накладений Третьою Одеською державною нотаріальною контрою (на даний час Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса), на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2008 року по цивільній справі № 2-5818/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРОПУ код ЄДРПОУ 38750239, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Альфа Банк») витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.