Постанова № 10203305, 15.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15.06.2010 р. справа № 2а- 5999/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Алексєєнко О.В.,

за участі представників :

позивача - Радзвіло Л.В.

відповідача - Онопрієнко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-технічний центр "НІОХІМ-ЕКОХІМ"

до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова

провизнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,- В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №00048815003/0 від 16.07.2009р., №000488815003/1 від 07.08.2009р., №00048815003/2 від 27.08.2009р., а також просив визнати нечинною другу податкову вимогу № 2/236 від 10.03.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що не згоден з висновками акту від 06.07.2009р. №4352/15-229/32136805, викладених в даному акті порушень не вчиняв, податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Південний центр науково-технічної інформатизації та нових технологій»обчислював правильно. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову та скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що складена ТОВ «Південний центр науково-технічної інформатизації та нових технологій» податкова накладна №6 від 14.12.2005р. на суму 2.451.800,00грн. (в тому числі ПДВ 408.633,00грн.) була включена ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»до складу податкового кредиту з ПДВ в серпні 2008р., що суперечить закону. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 32436805, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова, є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу»(ідентифікаційний код 32436805). Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

06.07.2009р. ДПІ у Київському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з ПДВ ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»(ідентифікаційний код 32436805) за серпень 2008р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.07.2009р. №4352/15-229/32136805.

14.07.2009р. з посиланням на даний акт ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0004881503/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 586.860,00грн. (основний платіж 391.240,00грн.; штраф 195.620,00грн.).

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означеного податкового зобовязання ДПІ були складені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №0004881503/1 від 07.08.2009р. та №0004881503/2 від 27.08.2009р.

За таких обставин, при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісне податкове повідомлення-рішення, позаяк саме цей правовий акт індивідуальної дії створив для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкові повідомлення-рішення, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісне, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 06.07.2009р. №4352/15-229/32136805 висновок ДПІ у Київському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: помилкове включення до складу податкового кредиту з ПДВ серпня 2008р. податкової накладної №6 від 14.12.2005р., яка була складена ТОВ «Південний центр науково-технічної інформатизації та нових технологій»на суму ПДВ 408.633,33грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд відзначає, що норми Закону України «Про ПДВ»не визначають зміст дефініції «господарська діяльність», але п.1.17 ст.1 зазначеного закону передбачено, що термін «валові витрати виробництва (обігу)»розуміються в значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку про відсутність перешкод для застосування до спірних правовідносин визначення «господарська діяльність», що міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»та зазначає, що в силу п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»до складу податкового кредиту з податку на додану вартість може бути віднесена сума податку, що був нарахований (сплачений) платником податків в межах реально проведеної господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), за умови, що метою такої господарської операції є отримання доходу.

При розвязанні спору суд бере до уваги, що норми законів з питань оподаткування не містять визначення доходу. Однак, оскільки згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, то суд вважає за можливе при вирішенні спору керуватись визначенням доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку.

Під доходами в силу приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1997р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684; далі за текстом Положення) розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Активами за визначенням цього Положення є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, а зобов'язаннями - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

За матеріалами справи між ТОВ «Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу» в якості покупця (правонаступником якого є позивач, ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ») та ТОВ «Южний центр науково-технічної інформації новий технологій»в якості продавця 10.10.2005р. був укладений письмовий правочин у формі договору №05/10 купівлі-продажу комплектів технічної документації.

Підпунктом 2.1 даного Договору указано, що загальна вартість комплектів технічної документації складає 2.451.800,00грн. (в тому числі ПДВ 408.633,33грн.).

Відповідно до п.3.2 Договору оплата вартості комплектів технічної документації повинна бути здійснена шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

З долучених до справи документів слідує, що акт приймання-передачі був підписаний 14.12.2005р. Як зазначено у самому акті він є підставою для проведення розрахунків.

Строк у 180 календарних днів збіг 12.06.2006р. (грудень 2005р. 17 календарних днів, січень 2006р. 31 календарний день, лютий 2006р. 28 календарних дня, березень 2006р. 31 календарний день, квітень 2006р. 30 календарних днів, травень 2006р. 31 календарний день, червень 2006р. - 12 календарних днів).

Як зясовано судом з пояснень представника позивача, які узгоджуються з обставинами спірних правовідносин, ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»не здійснювало оплату вартості придбаних комплектів технічної документації, доказом чому є також неподання позивачем на вимогу суду документів про проведення розрахунків.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, у спірних правовідносинах строк позовної давності за вимогою про оплату вартості придбаних комплектів технічної документації збіг, позивачем доказів зупинення перебігу строку позовної давності або переривання перебігу строку позовної давності до суду не подано. За таких обставин, суд критично ставиться до здійснення позивачем операції з придбання комплектів технічної документації загальною вартістю в 2.451.800,00грн. в звичайних умовах здійснення господарської діяльності.

На вимогу суду позивачем надані документи про подальшу юридичну долю придбаних комплектів технічної документації. Відповідно до договору №05/11/2 від 23.11.2005р. ТОВ «Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу»(правонаступником якого є позивач, ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ») зобовязалось здійснити передачу у власність Спільної українсько-російської фірми «ІНЕК»комплектів технічної документації, найменування яких співпадає з предметом договору від 10.10.2005р. №05/10, загальною вартістю 2.460.000,00грн. (в тому числі ПДВ 410.000,00грн.). В силу п.п.2.2 Договору від 23.11.2005р. оплата здійснюється згідно протоколу узгодження договірної ціни протягом 10 днів після підписання акта приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, тобто ТОВ «Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу»(правонаступником якого є позивач, ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»). Розрахунок може бути проведений в будь-якій формі, яка не суперечить чинному законодавству. Акт приймання-передачі до Договору №05/11/2 від 23.11.2005р. був складений 19.12.2005р. У даному акті зазначено, що він є підставою для проведення розрахунків. Дослідивши наявні у справі документи, суд зауважує, що позивач не подав жодних доказів проведення розрахунків за передані СУРФ «ІНЕК»комплекти технічної документації. При цьому, суд зважає на пояснення представника позивача, згідно з якими розрахунки за реалізовані комплекти технічної документації не проводились.

Оцінюючи зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що комплекти технічної документації, придбані позивачем за договором від 10.10.2005р. №05/10 та реалізовані ним за договором від 23.11.2005р. №05/11/2, не використовувались у власній господарській діяльності ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ», позаяк від перелічених операцій позивачем не отриманий дохід.

За таких обставин, висновок ДПІ про завищення ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ»податкового кредиту з ПДВ на суму 408.633,33грн. за господарською операцією з придбання комплектів технічної документації по договору від 10.10.2005р. №05/10, слід визнати обґрунтованим.

Довід позивача про те, що раніше період діяльності ТОВ «Український науково-технічний центр «НІОХІМ-ЕКОХІМ», коли податкова накладна №6 від 14.12.2005р. була включена до складу податкового кредиту з ПДВ, вже перевірявся податковим органом, судом відхиляється, оскільки згідно з п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у спірних правовідносинах даний строк не збіг.

Окрім того, суд відзначає, що в ході розгляду справи не виявлено впливу обставин процедури проведення перевірки та правильність її висновків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову в частині вимоги щодо визнання нечинними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень належить відмовити.

Вирішуючи спір в частині вимоги щодо скасування правового акту індивідуальної дії у формі другої податкової вимоги від 10.03.2010р. №2/236, суд наголошує на такому.

Відповідно до абз.3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За правилом п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В ході розгляду справи судом зясовано, що у спірних правовідносинах на дату винесення другої податкової вимоги від 10.03.2010р. №2/236 процедура апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009р. №0004881503/0 закінчена, що визнано сторонами по справі та узгоджується з положеннями п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доказів оплати податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009р. №0004881503/0 позивач до суду не подав, а представник позивача додатково пояснив, що оплата даного податкового повідомлення-рішення не здійснювалась.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічне визначення міститься у в п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де указано, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Оглянувши спірну вимогу, суд відзначає, що за формою, змістом, підставою винесення та процедурою прийняття дана вимога узгоджується з положеннями ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог (затверджено наказом ДПА України від 03.07.2001р. №266, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р. за №595/5786; далі за текстом Порядок).

Згідно з матеріалами справи на дату винесення спірної податкової вимоги позивач мав податковий борг по оплаті самостійно визначеного відповідачем як органом державної податкової служби України шляхом прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податкового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 586.507,74грн. Зазначена сума боргу не перевищувала визначеної спірними податковими повідомленнями рішеннями суми податкового зобовязання.

Доказів відсутності суми податкового боргу в розмірі 586.507,74грн. позивач до суду не подав. Докази відсутності у позивача обовязку оплачувати дану суму податкового боргу в матеріалах справи також відсутні.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірною податковою вимогою прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в цій частині позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-технічний центр "НІОХІМ-ЕКОХІМ" до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.06.2010р.

Суддя Сліденко А.В.