Рішення № 102033004, 17.12.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2497/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі: судді Мельник А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 528282 від 15.07.2021,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви поданої на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19.11.2021, звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просить скасувати постанову режимі серії БАВ № 528282 від 15.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч. 1, 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та на підставі ст.36 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував правила дії дорожнього знаку «Рух механічних транспортних засобів заборонено», так як по вул.Князя Василька, 77 в м.Теребовля, що вказано у постанові, взагалі відсутній вказаний дорожній знак. Крім того позивач здійснював розвантаження продуктів харчування в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, навіть у разі наявності вказаного дорожнього знаку, його дія на позивача не повинна розповсюджуватись. ОСОБА_1 не користувався паском пасивної безпеки та не увімкнув аварійний сигнал після зупинки транспортного засобу поліцейським, оскільки він не керував транспортним засобом та працівниками поліції не було здійснено його зупинку, автомобіль був припаркований неподалік магазину «Сяйво», у який позивач здійснював розвантаження продуктів харчування.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.11.2021 позовну заяву було залишено без руху, вказано на її недоліки та надано строк на їх усунення.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 07.12.2021 поновлено позивачу пропущений строк на звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання.

15.12.2021 від Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача вказує на те, що оспорювана позивачем постанова є законною та обґрунтованою, оскільки позивач допустив порушення Правил дорожнього руху (далі ПДР), а тому працівником поліції правомірно було розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та винесено постанову, яка повністю відповідає вимогам законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову, розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

У судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З врахуванням викладеного, судовий розгляд даної справи проведено в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

15.07.2021 поліцейським СРПП відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області інспектором поліції Стасишином Я.С. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №528282, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1, 2 ст.122 КУпАП та з урахуванням ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. ОСОБА_1 від підпису оскаржуваної постанови та отримання її копії відмовився, про що зроблено відповідний запис.

У вказаній постанові зазначено, що 15.07.2021 о 15 год 50 хв. в місті Теребовля по вулиці Князя Василька, 77 водій керуючи транспортним засобом здійснив в`їзд в зону дії знака «Рух механічних транспортних засобів заборонено», не користувався ременем пасивної безпеки та не увімкнув світлову сигналізацію «аварійку» після зупинення поліцією, чим порушив п. 2.3 в, 9.9 б, р.3 п.3.2 ПДР.

Не погоджуючись із винесеною постановою серії БАВ №528282 від 15.07.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до пункту 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, а саме накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом 2.3 в ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Адміністративним правопорушенням за правилами ч.1 ст. 122 КУпАП визнається: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту 8.4 в) ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно з п.3.2 розділу 33 ПДР, дорожній знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» забороняє рух усіх механічних транспортних засобів.

Абзацом 9 пункту 3.43 ПДР передбачено, що зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Відповідно до абзацу 5 пункту 3.43 ПДР не поширюється дія знаків 3.1-3.8, 3.11 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:

а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком «Діти», що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, за яке на позивача оскаржуваною постановою накладено штраф, необхідно встановити, що позивач дійсно керував транспортним засобом, при цьому не користувався ременями пасивної безпеки, здійснив проїзд в зоні дії знаку «В`їзд заборонено» та при зупинці на вимогу працівника поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

В оскаржуваній постанові вказано, що до постанови додається відео на вимогу суду із н/к № НОМЕР_1 .

Разом з тим, представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до відзиву на позов не було додано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем, вказаних у оскаржуваній постанові, пунктів ПДР. Жодних відеозаписів подій, описаних у постанові представником відповідача подано не було.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, для підтвердження порушення позивачем ПДР відповідач відповідно до вимог статті 251 КУпАП зобов`язаний був надати відповідні докази. Проте, відповідач не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем пунктів ПДР, за які позивача притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Єдиним наданим доказом порушення позивачем ПДР та вчинення адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. При цьому суд зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Враховуючи вказане вище, суд, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові від 15.07.2021 не підтверджується жодним допустимим доказом.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача, наявні у справі докази, зокрема постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив вказане у ній правопорушення, а будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі статті 139 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 72-77, 90,139,241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 528282 від 15.07.2021- задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 528282 від 15.07.2021, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст. 122, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн, сплачений при поданні позову до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул.Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, ЄДРПОУ 40108720;

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2021 року.

Суддя А.В. Мельник