Рішення № 102032673, 09.12.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1307/21

Провадження № 2/455/653/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Мисів Н.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Щербана М.Я.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Бущак В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

27.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд усунути йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 4625110100:03:004:0341) шляхом зобов`язання ОСОБА_2 перенести пасіку із вуликами для бджіл з території земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в інше відповідне місце.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №949625 від 05.04.2012 року він є власником земельної ділянки площею 0,0479 га, кадастровий номер: 4625110100:03:004:0341, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в м.Старий Самбір ур.Сабичів Самбірського району Львівської області. Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 (кадастровий номер: 4625110100:03:004:0511), цільове призначення - для ведення садівництва, який є суміжним землекористувачем. Вказує, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства розмістив на своїй земельній ділянці пасіку із 5-ма вуликами для бджіл, в яких утримуються бджолосім`ї, на відстані 1,5 м від межі його земельної ділянки. Земельна ділянка відповідача має інше цільове призначення та не відведена для розміщення пасіки, чим грубо порушуються правила утримання бджіл. Впродовж багатьох років бджоли не дають змоги нормально обробляти його земельну ділянку, немає нормального доступу до неї, бджоли постійно залітають на його земельну ділянку, заважають косити траву, постійно жалять його і членів його сім`ї. Неодноразово він, члени його сім`ї – дружина була пожалена бджолами із пасіки відповідача та змушена була звертатися за медичною допомогою, приймати відповідні ліки. Стверджує, що власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок неодноразово просили відповідача перенести вулики в інше місце, оскільки укуси бджіл унеможливлюють використання їхніх земельних ділянок за цільовим призначенням та становлять небезпеку для сусідів, які мають алергію на укуси бджіл, проте відповідач на претензії не реагує та відмовляється добровільно усунути перешкоди, в зв`язку з чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2021 справа визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.10.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.12.2021.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Щербан М.Я. позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, позивач ОСОБА_1 пояснив, що із відповідачем ОСОБА_2 вони перебували у добрих відносинах, відповідач має суміжну із ним земельну ділянку, на якій розмістив пасіку. Тривалий час (близько 5 років) бджоли із пасіки відповідача перешкоджають йому користуватися земельною ділянкою, кусають його та його дружину, у якої є алергічна реакція на укуси бджіл. Стверджує, що відповідач утримує бджіл породи «кавказька», які є дуже агресивними та часто кусають. Неодноразово пропонував відповідачу перенести пасіку в інше місце, проте відповідач добровільно усунути перешкоди відмовляється.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що в нього в користуванні є земельна ділянка орієнтовною площею 4 сотих, на якій він розмістив вулики, яка межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 . Стверджує, що відповідно до вимог законодавства та рекомендацій комісії міської ради він виготовив ветеринарно-санітарний паспорт на дану пасіку та встановив відповідну огорожу, згідно даних ветеринарно-санітарного паспорту порода бджіл – карпатська.

Представник третьої особи Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області – Бущак В.Є. в судовому засіданні проти позову не заперечив, покликаючись на те, що з приводу даного спору на місце виходила комісія, запропонувала відповідачу перенести пасіку з дотриманням відповідних норм, проте відповідач добровільно усунути перешкоди відмовляється.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №949625 є власником земельної ділянки площею 0,0479 га, розташованої в м.Старий Самбір, ур.Сабичів, Самбірського району Львівської області, цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 4625110100:03:004:0341 (а.с.10).

Згідно акту комісії Старосамбірської міської ради від 20.05.2021 (а.с.13) вбачається, що комісією проведено обстеження встановлених вуликів ОСОБА_2 на своїй приватизованій земельній ділянці (кадастровий номер: 4625110100:03:004:0511) цільове призначення – для ведення садівництва. За результатами обстеження встановлено наступне: 1. На земельній ділянці ОСОБА_2 встановлено пасіку з 5 вуликів (в яких утримується 4 бджолині сім`ї) на орієнтовній відстані 1,5 – 2 м від меж суміжних земельних ділянок; 2. Встановлена пасіка ОСОБА_2 не зареєстрована та не має ветеринарно-санітарного паспорту; 3. На межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині розміщення вуликів встановлено глуху огорожу орієнтовною висотою 2,5 м; 4. Зі слів ОСОБА_1 та його дружини бджоли неодноразово наносили укуси їй та іншим громадянам суміжних земельних ділянок, в тому числі малим дітям; 5. Власники та користувачі суміжних земельних ділянок просять перенести дані вулики в інше місце, оскільки укуси бджіл унеможливлюють використання їхніх земельних ділянок за цільовим призначенням та становлять небезпеку для сусідів, які мають алергію на укуси бджіл. Також у акті зазначено: «... Із вищевказаних вимог гр. ОСОБА_2 забезпечив лише насадження плодових дерев і кущів та встановив огорожу. Решту вимог не виконав».

Із довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством Старосамбірської міської ради «Старосамбірський центр первинної медичної допомоги» №304 від 20.08.2021, відомо, що ОСОБА_3 , перебувала на амбулаторному прийомі 20.08.2021 у лікаря загальної практики – сімейного лікаря АЗПСМ м. Старий Самбір, діагноз: Алергічна реакція на укус бджоли (а.с.11).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що тривалий час (близько 7 років) бджоли із пасіки відповідача перешкоджають їй користуватися земельною ділянкою, яка є суміжною, вона немає можливості вийти щоб обробляти земельну ділянку в денний час, а лише у ранковий та вечірній час, оскільки бджоли кусають її, з приводу чого вона зверталася за медичною допомогою, так як від укусів бджіл у неї алергія.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що з сторонами по справі є сусідами, перебуває в нормальних відносинах, були випадки, коли бджоли відповідача кусали його маму, проте мирно розійшлися, у лікарню не зверталися, пропонували відповідачу перенести пасіку, на що останній повідомив, що це зробить.

Із наданої відповідачем копії ветеринарно – санітарного паспорту пасіки № ИА – 46-08-159 від 27.05.2021 (а.с.34), вбачається, що відповідач ОСОБА_2 27.05.2021 отримав ветеринарно – санітарний паспорт на пасіку із 4 бджолиних сімей, порода бджіл – карпатська, обстеження пасіки 27.05.2021.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що внаслідок утримання відповідачем пасіки він позбавлений права на безпечні й здорові умови користування належною йому земельною ділянкою.

Вирішуючи спір суд виходить з наступних мотивів та положень закону.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р., гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно визначається, як право на власність.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Згідно зі статтею 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання тощо.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (неприємні запахи, забруднення, тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 ЗК України).

Стаття 104 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.

Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України Про бджільництво, Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2001року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996р № 173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000року.

Статтями 11, 12 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.

Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно Наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001 року № 9 "Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл", а саме Розділу 1 «ВИМОГИ ЩОДО РОЗМІЩЕННЯ І ОБЛАШТУВАННЯ ПАСІК» визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 - 35 м2, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. Бджіл утримують у типових, справних, пронумерованих, пофарбованих вуликах. Для фарбування використовують білу, блакитну і жовту фарби. На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10 - 15 % від загальної кількості бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менше 30 % від загальної кількості рамок). Вулики встановлюють на підставках не нижче 30 см від землі, на відстані не більш 3 м одне від одного і 6 - 10 м між рядами. Перед льотками роблять площадки розмірами 0,5 х 0,5 м.

Суд зауважує, що тримати пасіку на власній земельній ділянці, яка належить особі на праві приватної власності, при відсутності прямої законодавчої заборони на таке тримання, відповідає положенням ст.21, 41 Конституції України, ч. 1 ст. 316 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на власній земельній ділянці відповідачем ОСОБА_2 встановлено пасіку з 5 вуликів, в яких утримуються 4 бджолині сім`ї, на відстані 1,5 – 2 м від меж суміжних земельних ділянок, на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині розміщення вуликів встановлено огорожу висотою 2,5 м, насаджені дерева та кущі. Крім того, встановлено, що на виконання вимог ст. 13 Закону України «Про бджільництво» та відповідно до Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки, відповідач ОСОБА_2 отримав 27.05.2021 ветеринарно-санітарний паспорт пасіки на 4 бджолиних сімей.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 перенести пасіку із вуликами для бджіл з території земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в інше відповідне місце.

Суд констатує, що норми Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєння бджіл, затвердженої наказом №9 від 30.01.2001 року, а також норми "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.

Також і Земельним Кодексом України, Законом України «Про бджільництво», «Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл», Законом України «Про ветеринарну медицину», наказом №182/82 Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.10.2000. за №736/4957 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва», яким затверджені такі документи - План народного районування бджіл; Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки; Порядок реєстрації пасік; Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва не передбачено, на якій відстані повинні бути розміщені пасіки на присадибних земельних ділянках від суміжних земельних ділянок та житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів, тобто на законодавчому рівні не визначений розмір санітарно-захисної зони в метрах.

Відповідно до п. 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів, однак такі вимоги на індивідуальну пасіку відповідача не розповсюджуються, так як зазначена пасіка відповідача не є бджільницьким підприємством.

Враховуючи вказане, позовні вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення пасіки із земельної ділянки в інше відповідне місце не можуть бути задоволені судом, оскільки позивачем не наведено та судом не встановлено положень законодавства, які б регулювали відстані до пасіки, які не дотримано відповідачем при розміщенні пасіки у даній справі.

Вказана правова позиція закріплена в Постановах Верховного Суду №676/1052/14-ц та №452/1121/15-ц від 23 травня 2018 року.

Також слід зазначити, що наявність чи відсутність санітарно-ветеринарного паспорта пасіки жодним чином не є взаємопов`язаною з можливим порушення прав сусідніх з нею землекористувачів чи мешканців, оскільки згідно ст. 13 Закону України «Про бджільництво», ветеринарно-санітарний паспорт видається саме з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів.

Крім того, під час розгляду справи позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між негативним впливом на його здоров`я (здоров`я членів його сім`ї) та розміщенням і утриманням пасіки відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що сам по собі факт утримання відповідачем пасіки не є порушенням права позивача на безпечні й здорові умови користування його суміжною земельною ділянкою, розглянувши справу відповідно до вимог ст.13 ЦПК України в межах заявлених вимог, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновків, що за наведених у цьому позові мотивів відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача усунути позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення відповідачем пасіки з території земельної ділянки в інше відповідне місце, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 908гривень слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 ;

Третя особа – Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області (юр.адреса: м.Старий Самбір, вул. Л. Галицького, 40, Самбірського району, Львівської області, ЄДРПОУ 04055995.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2021.

Суддя А.В.Кушнір