Ухвала суду № 102032445, 17.12.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9221/21

УХВАЛА

17 грудня 2021 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради /Третя особа: Гаражний кооператив «Білогорський»/ про витребування правовстановлюючих документів та внесення зміни керівника для здійснення трудових відносин,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить визнати перебування ОСОБА_2 на посаді Голови правління Гаражного кооперативу «Білогорський» незаконним; зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи кооперативу, саме печатку та штамп кооперативу, правовстановлюючі та фінансов-господарські документи ГК «Білогорський» шляхом ї вилучення та передачі новообраному голові правління ОСОБА_1 ; зобов`язати відділ реєстрації юридичних та фізичних осіб управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради здійснити зміну керівника ГК «Білогорський», шляхом реєстрації керівником ГК «Білогорський» голову ГК «Білогорський» СтаростуІ.С.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього кодексу).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі

Згідно зі статтями 85, 86 ЦК України, статей 6 та 19-1 Закону «Про кооперацію» ГК «Білогорський» належить до непідприємницьких товариств.

28 березня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близьку за змістом норму містить пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

Згідно з частиною першою статті 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом.

Відповідно до статті 1 Закону кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Згідно зі статтею 6 Закону кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону основними правами члена кооперативу є участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Отже, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини його членів з кооперативом, що пов`язані зі створенням, діяльністю, припиненням діяльності такої юридичної особи, а також з управлінням нею, є корпоративними.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 748/485/18.

Гаражний кооператив «Білогорський» є добровільним об`єднанням його членів для обслуговування та функціонування гаражів-стоянок автомоблілів та мотоциклів, заснований 15 березня 1968 року та є правонаступником гаражно-будівельного кооперативу Білогорський».

Позовні вимоги про витребування правовстановлюючих документів та внесення зміни керівника для здійснення трудових відносин, пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління Гаражного кооперативу «Білогорський» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, оскільки спір виник між учасниками юридичної особи (членами кооперативу) і пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 , подаючи даний позов від свого імені, фактично діє, як посадова особа Гаражного кооперативу «Білогорський», що свідчить, що фактично спір виник між юридичною особою та учасником цієї юридичної особи (членом кооперативу), що також свідчить, про те, що спір пов`язаний із діяльністю й управлінням кооперативом.

За правилами пункту першого частини першої ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, виходячи із обґрунтування позовних вимог, суб`єктивного складу сторін, предмету спору та характеру спірних правових відносин убачається, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки місцевому загальному суду не підвідомчі, так як відносяться до юрисдикції господарських судів, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. 186,293,315 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради /Третя особа: Гаражний кооператив «Білогорський»/ про витребування правовстановлюючих документів та внесення зміни керівника для здійснення трудових відносин.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Суддя:

Оригінал ухвали.