Рішення № 102031803, 06.12.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3786/19

Пр.2/333/56/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_5 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Від даних шлюбних відносин в них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, а саме, 14.08.2015 p., вони зареєстрували шлюб в органах РАГС. Після народження дитини ОСОБА_3 відмовився реєструвати сина за адресою свого місця проживання. Тому вона зареєструвала сина ОСОБА_5 для постійного проживання в житловому будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 , який є також місцем її постійного проживання та реєстрації.

З 2016 року ОСОБА_3 не працює, сім`ю не забезпечував, на дитину грошей не давав, притягався до кримінальної відповідальності. В грудні 2016 р. вони припинили шлюбні та сімейні відносини, вирішується спір в судовому порядку про розірвання шлюбу.

Позивач зазначає, що з грудня 2016 р. вона мешкає окремо від ОСОБА_3 в будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 .

Через тяжке матеріальне становище, задля утримання сім`ї, вона змушена була йти працювати, маючи двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 у віці більше року та дочку ОСОБА_7 у віці 6 років (дитина від першого шлюбу). Через малий заробіток 16.05.2018 р. вона звільнилась з роботи з наміром виїхати для роботи за кордон. 23.05.2018 р. вона виїхала на заробітки до Польщі і працювала там до середини серпня 2018 р. Діти залишились мешкати з її батьками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

13.08.2018 р. вона повернулась до України. У серпні 2018 р. вона влаштувалась на роботу продавцем в магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Працювала в магазині понаднормово, тиждень через тиждень. Коли вона була зайнята на роботі повний день щодня протягом тижня, вона привозила сина до батька дитини ОСОБА_3 і він доглядав за сином в період її знаходження на роботі.

Вона купляла харчі для сина, давала гроші для дитини на період знаходження сина у батька.

10.12.2018 р. вона знову виїхала на заробітки до Польщі і працювала там майже до середини березня 2019 р.

11.03.2019 р. вона повернулась до України. Під час роботи за кордоном її дочка мешкала з її батьками, а син ОСОБА_6 - переважно зі своїм батьком ОСОБА_3 .

Після повернення до м. Запоріжжя в березні 2019 р. ОСОБА_3 відмовився повернути сина до постійного місця проживання.

Більше того, ОСОБА_3 перешкоджав її зустрічам з сином не тільки в своєму будинку, а і в дитячому садку, морально та словесно впливав на сина з наміром привити дитині погане відношення до матері, виказував їй погрози розправою у разі, якщо вона не відмовитья від сина. З приводу протиправної поведінки ОСОБА_3 вона неодноразово зверталась до органів поліції. За сприяння поліції та інших осіб, в квітні 2019 р. вона змогла забрати сина до себе і син почав жити з нею та зі своєю рідною сестрою (по матері) ОСОБА_10 , 2010 року народження за місцем їх постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вона влаштувала сина до дитячого садка № 19 „Вогник” м. Запоріжжя , який знаходиться на вул. Великого, 111-А. Уклала декларацію № 001-М1МТ-А500 з КНП „Центр первинної медико-соціальної допомоги № 2” для надання первинної медичної допомоги малолітньому ОСОБА_5 в цьому закладі охорони здоров`я. ОСОБА_11 влаштувалась на роботу продавцем в торговому кіоску за місцем свого проживання. Надалі вона вважала, що врегульовані взаємовідносини між нею та ОСОБА_3 щодо виховання, догляду та місця проживання їх малолітнього сина, у зв`язку з чим вона не заперечувала проти зустрічей сина з ОСОБА_3 і дозволяла йому брати сина за місцем свого проживання, де окрім ОСОБА_3 живе його матір та баба дитини ОСОБА_12 . Однак, 10.06.2019 р. після чергового знаходження сина у батька, ОСОБА_3 відмовився повертати сина за місцем постійного проживання, до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Більше того, ОСОБА_3 не дозволяє їй наодинці знаходитись з сином, спілкуватись з дитиною, забрати його до себе на певний час. Знову ОСОБА_3 почав налаштовувати малолітнього сина проти неї, рідної матері, дитина почала сторонитись та зневажати її, навіть боятись.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.2019 р. відкрито провадження по справі та призначений розгляд в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом, надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Сім`я з позивачкою розпалась з її вини, оскільки вона не займалась належним чином веденням домашнього господарства, не приділяла уваги вихованню сину, зловживала алкогольними напоями. З цієї причини між ними почали виникати конфлікти, а в подальшому розпалась сім`я остаточно. В наслідок того, що позивачка неодноразово виїжджала працювати за межі України, син мешкає з ним. Син відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла -садок) №219 «Сонячний зайчик» з вересня 2017 року. Документи для влаштування дитини до ДНЗ №2019 подав він. Питання щодо влаштовування дитини до закладу освіти, спілкування з адміністрацією, оформлення медичної картки дитини, відвідування батьківських зборів вирішувалось особисто ним. За час відвідування закладу мати дитини, участі у вихованні сина не приймала, не приводила і не забирала дитину з садочка, виховні заходи, свята не відвідувала жодного газу. Єдиний раз коли позивачка приходила до дошкільного закладу її поведінка явно не відповідала нормам моралі та спричинила дитині психологічну травму. За для того, щоб дійсно розібратися, що буде найкращим під час вирішення даного спору для дитини, він звернувся до Запорізької обласної громадської організації Взаємодія» об`єднання психологів та психоаналітиків з питання отримання висновку психолога-психоаналітика щодо психологічного стану та взаємовідносин в родині, де проживає, психологічну підготовленість при зміні оточення їх сина ОСОБА_5 . В ході проведеного дослідження з`ясовано, що у сина сформовано негативне ставлення взаємовідносин в родині, амбівалентні почуття до матері і в зв`язку з цим неготовність до зміни оточення. З метою захисту прав постраждалої дитини, які мають бути забезпечені з урахуванням найкращих її інтересів, рекомендується забезпечити дитині подальше спостереження у психолога. У разі невиконання рекомендації по організації зустрічей, або зміни місця проживання дитини існує значний ризик формування у дитини несприятливих наслідків у вигляді деформації розвитку, формування невротичних комплексів, травми прив`язаності та покину тості, формування позиції жертви чи агресора порушення статево-рольової ідентифікації та засвоєння тендерних ролей , процесів соціалізації, розвитку почуття непевності тощо.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, вважають, що дитині буде краще проживати з матір`ю, при цьому позивачка не буде перешкоджати дитині спілкуватися з батьком та бабусею дитини.

Відповідач та його представник заперечували відносно позовних вимог, з підстав викладених в позові, вважають, що дитина вже звикла мешкати з батьком, в зв`язку з чим навіть не хоче зустрічатись з матір`ю, хоча батько не перешкоджає зустрічатися матері та дитині.

Представники третіх осіб не з`явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені, надали заяви про розгляд справи за їх відсутність, просять ухвалити рішення на розсуд суду, з урахуванням висновку, наданого Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району.

Суд, вислухав пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та інші наявні докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно з ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 160, ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (Т. 1 а.с. 9).

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 30.01.2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_4 (т.1, а.с.8). Шлюб між сторонами по справі наразі не розірваний, при цьому шлюбні відносини між ними фактично припинилися з грудня 2016 року, з цього часу сторони мешкають окремо: позивач за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12), відповідач за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18). Дані обставини визнані сторонами по справі в їх заявах по суті спору, і тому враховуючи положення ст. 82 ЦПК України, не потребують доказуванню.

Місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.11.2017 р. зареєстроване за адресою проживання позивачки по справі, що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 14.03.2019 р.

З 2019 р. малолітній ОСОБА_5 мешкає, без реєстрації, з батьком – відповідачем по справі, що підтверджується копією Акту обстеження умов проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , складеного Відділом по Комунарському району Служби у справах дітей Запорізької міської ради 16.12.2019 р. (а.с. 82), згідно якого, в будинку створені необхідні умови для виховання, відпочинку, розвитку. Разом з відповідачем ще мешкають ОСОБА_12 , 1959 р.н., ОСОБА_13 , 1937 р.н. Дані обставини підтверджуються також медичною документацією по лікуванню дитини (Т. 1 а.с.164-165).

Згідно з Висновку психолога-психоаналітика Запорізької обласної громадської організації «Взаємодія» Куратченко Ірини від 18.02.2020 р. щодо психологічного стану та взаємовідносин в родині, де проживає дитина, психологічну підготовленість при зміні оточення малолітнього ОСОБА_5 , в ході проведеного дослідження з`ясовано, що у ОСОБА_5 , 2015 р.н., сформоване негативне ставлення взаємовідносин в родині, амбівалентні почуття матері і в зв`язку з цим неготовність до зміни оточення. З метою захисту прав постраждалої дитини, які мають бути забезпечені з урахуванням найкращих її інтересів, рекомендується забезпечити дитині подальше спостереження у психолога, консультації батьків по формуванню надійної (secure) прив`язаності. У разі невиконання рекомендацій по організації зустрічей, або зміни місця проживання дитини існує значний ризик формування у дитини несприятливих наслідків у вигляді деформації розвитку, формування невротичних комплексів, травми прив`язаності покинутості, формування позиції жертви чи агресора порушення статево - рольової ідентифікації та засвоєння тендерних ролей, процесів соціалізації, розвитку почуття невпевненості тощо. (Т. 1 а.с. 94-96).

Допитана в судовому засіданні 27.10.2020 р., за клопотанням відповідача, психолог ОСОБА_14 пояснила, що під спілкування з нею дитина ОСОБА_5 був скований, насторожений, не хотів розмовляти про маму, сказав, що боїться маму. З поведінки та спілкування з дитиною вбачалось, що він залишався в небезпеці або до нього застосовувалось домашнє насилля. Дитина зазначила, що любить маму, але йому комфортніше з татом. Дитину лякають зміни місця її проживання. Психолог вважає, що мама мало відвідує та спілкується з дитиною.

Суд, критично відноситься до вищевказаного висновку психолога, вважає його необ`єктивним, оскільки він складений лише на підставі відомостей, повідомлених батьком дитини та опитування самої дитини, при цьому матір дитини, відносно якої психолог також робив певні висновки, не опитувалась.

Згідно з відповіддю ДНЗ №219 «Сонячний зайчик» від 20.02.2020 р. на запит адвоката ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 98), дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №219 Запорізької міської ради Запорізької області з вересня 2017 року. Документи для влаштування дитини до ДНЗ №219 подавав батько, ОСОБА_15 . Питання щодо влаштування дитини до закладу освіти: спілкування з адміністрацією, оформлення медичної картки дитини, відвідування батьківських зборів вирішували батько дитини та його мати (бабуся) ОСОБА_12 . За час відвідування закладу мати дитини, ОСОБА_16 , участі у вихованні сина не приймала: не приводила і не забирала дитину із садочка, виховні заходи: батьківські збори, свята - не відвідувала. Фізичним, розумовим, психологічним розвитком дитини - не цікавилася. За час відвідування дитиною ДНЗ з адміністрацією закладу спілкувалася двічі. Перший раз - з питання відрахування дитини з садочка у зв`язку з переведенням до іншого. Але батько дитини написав заяву про незгоду з відрахуванням дитини на підставі лише заяви матері. Питання було врегульовано батьками самостійно: дитина деякий час проживала у двох родинах. Другий раз, коли батьки одночасно прийшли забирати дитину і між ними стався інцидент, для вирішення якого викликали черговий наряд поліції. ОСОБА_17 у роздягальні групи була неврівноважена: підвищувала голос до крику, виявляла агресію по відношенню до батька дитини. На питання завідувача, чому мати так мало уваги приділяє дитині, ОСОБА_18 відповіла, що вимушена працювати на заробітках, тому що батько дитини не забезпечує родину. ОСОБА_15 підтримує відносини з вихователями групи, прислухається до порад, рекомендацій. Разом з ним дитиною опікується його мати ОСОБА_12 . Відвідування дитиною закладу складає 50-40% щомісяця. Причина відсутності - за сімейними обставинами та по хворобі. Дитина доглянута, охайна. Рівень розумового розвитку - середній.

Згідно характеристики ОСОБА_3 , 1982 р.н., останній з 05.02.2019 р. і станом на час надання характеристики 16.02.2020 р., працює на посаді майстром по ремонту мобільних телефонів у ПП ОСОБА_19 (Т.1 а.с. 98). Враховуючи, що згідно відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України (Т. 1 а.с. 165-166), наданих на запит суду від 14.05.2020 р., в період з 01.01.2017 р. по 31.03.2020 р. відсутні відомості про отримання ОСОБА_3 доходів від ПП ОСОБА_19 , і основними доходами останнього в цей період є соціальні виплати на дитину, суд критично відноситься до вищевказаної довідки та приходить до висновку, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований.

Згідно характеристики ОСОБА_3 та довідки, наданої квартальним комітетом №69 Комунарського району м. Запоріжжя (т. 1 а.с.99, 100), останній за місцем проживання: АДРЕСА_2 , характеризується позитивно, з дружиною не мешкає з 2016 р., виховує сина ОСОБА_6 5 років, який мешкає з ним. В зловживанні спиртними напоями не помічений, громадський порядок не порушував.

Згідно копії довідки від 10.09.2015 р., виданої ТВО командира військової частини, копія посвідчення учасника АТО, виданого 02.02.2017 р., ОСОБА_3 був учасником АТО з 10.09.2015 р. (т. 1 а.с.101, 102).

З довідки, наданої ГУНП в Запорізькій області, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2020 р. про витребування доказів за клопотанням позивача, вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочин, передбачений ст. 309 КК України, що пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів; в останнє 24.02.2017 р. за ч. 4 ст. 407 КК України (військовий злочин).

Згідно довідки КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» від 10.02.2020 р. ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра в даній установі не перебуває.

Позивач має на утриманні ще одну малолітню дитину – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає з нею, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 та Актом обстеження умов проживання за місцем проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , складеного Відділом Шевченківського району Служби у справах дітей Запорізької міської ради 20.11.2019 р. (а.с. 58), згідно якого позивачка мешкає разом зі своїми батьками ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , донькою ОСОБА_10 , 2010 р. Малолітній син позивачки - ОСОБА_5 зареєстрований за цією адресою, але фактично не мешкає. В будинку в наявності необхідні меблі та побутова техніка. Для проживання малолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_6 є окрема ізольована кімната, яка обладнана: ліжко, диван (розкладний), тумба, телевізор, стіл для ігор та занять. В наявності особисті речі ОСОБА_7 та деякі речі ОСОБА_6 , іграшки, засоби особистої гігієни, канцелярські приладдя. Матір`ю створені належні умови для проживання, навчання та відпочинки для малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

В період з 23.05.2018 р. по 13.08.2018 р., а також з 10.12.2018 р. по 11.03.2019 р. позивачка виїжджала до Польщі на заробітки, що підтверджується копією її закордонного паспорту та копією тимчасового трудового договору (а.с. 13, 14-15).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2020 р., за клопотанням представника відповідача, по цій справі призначено судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості має малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

2. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), факт їх окремого мешкання, вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу?

3. Чи має оцінка сімейної ситуації дитиною - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залежність від впливу з боку батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в тому числі кожного з них окремо?

4. Яке ставлення малолітнього ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до батьків разом, та окремо до кожного? До кого з батьків дитина прив`язана більше, чим це характеризується та який тип емоційної прив`язаності сформований у дитини до кожного з батьків?

5. Хто з батьків має для дитини найбільший авторитет, вплив?

6. Яким чином спосіб життя матері та батька дитини ОСОБА_5 , умови проживання та виховання дитини матір`ю, батька впливають на психологічний етап та розвиток дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

7. Який із варіантів проживання дитини з батьками спричинить найменшу шкоду для дитячої психіки?

8. Яке відношення ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до інших членів сім`ї, а саме – бабусі ОСОБА_12 ? Який вплив здійснює на дитину бабуся ОСОБА_12 (матір відповідача), зокрема, в формуванні відношенні дитини до кожного з батьків?

Проведення даної експертизи доручено експертам Комунальному некомерційному підприємству «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради».

14.01.2021 р. з КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради» до Комунарського районного суду м. Запоріжжя повернулись раніше направлені матеріали цієї цивільної справи та ухвала суду про призначення вищевказаної судової експертизи без виконання, оскільки поставлені судом питання досліджуються цією експертною установою під час проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи, яка проводиться на оплатній основі.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2021 р., за клопотанням представника відповідача, змінено експертну установу, якій доручено проведення заявленої судової експертизи, оскільки згідно повідомленої представником відповідача судовими експертами Київського науково-дослідному інституту судових експертиз дана експертиза може бути проведена безоплатно.

18.02.2021 р. до суду надійшло клопотання експерта Київського науково-дослідному інституту судових експертиз, з проханням визначити платника за проведення цієї експертизи, оскільки в їх установі не передбачено безоплатне проведення таких експертиз межах цивільної справи.

В судовому засіданні 16.03.2021 р. відповідачем ОСОБА_3 , який був ініціатором проведення цієї експертизи заявлено, що він не має матеріальної можливості оплатити цю експертизу, тому не наполягає на її проведенні. При цьому позивач ОСОБА_1 заявила, що вона наполягає на проведені даної експертизи та має можливість оплатити її, тому просить покласти оплату за проведення цієї експертизи на неї. З урахуванням вищенаведеного, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2021 р. було постановлено про зміну експертної установи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, покладено обов`язок оплати за проведення експертизи на позивача ОСОБА_1 .

Згідно з висновків судового експерта КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради» від 16.09.2021 р., 23.09.2021 р., 12.08.2021 р. за результатами проведення судово-психологічної експертизи, призначеної вищевказаною ухвалою суду (Т. 2 а.с. 33-56),

1) У ході теперішнього обстеження ОСОБА_3 1982 р.н. на даний момент у сімейному вихованні виявляє викривлення у вигляді прагнення до розширення батьківських почуттів (цей феномен буває у разі домінуючої гіперпротекції, коли подружні стосунки порушені, батько мимо волі бажає, щоб дитина у подальшому стала для нього чимось більшим та замінила нормальні партнерські стосунки), зовнішньо звинувачувальної позиції, у ставленні до дитини може бути нав`язливим.

2). У ході теперішнього обстеження ОСОБА_1 , 1986 р.н. не виявляє будь-яких індивідуально-психологічних відмінностей, які б негативно впливали на розвиток та виховання дитини.

3) Сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), факт їх окремого мешкання, негативно вплинули на емоційний стан дитини, не сприяє психічному розвитку та перешкоджає ОСОБА_21 відчувати благополуччя. Натомість викликає тривожні думки, напруженість у очікувані та відчуття остраху втратити щось важливе, виникає відчуття безсилля щось змінити «між двох вогнів». Виховна поведінка здійснюваного батьками виховного процесу (кожним окремо) ОСОБА_1 - основним типом сімейного виховання є потурання у межах норми, будь-яких індивідуально-психологічних відмінностей, які б негативно впливали на розвиток та виховання дитини не виявлено. ОСОБА_3 - діагностика типа сімейного виховання виявляє викривлення у вигляді прагнення до розширення батьківських почуттів РБП (нав`язнивість, бажання вирішувати свої проблеми за рахунок дитини) - цей феномен буває у разі домінуючої гіперпротекції, коли подружні стосунки порушені, батько мимо волі бажає, щоб дитина у подальшому стала для нього чимось більшим та замінила нормальні партнерські стосунки ). Наприклад має образу і пересторогу, що до жінок, каже: «Я не збираюсь більше одружуватись бо всі сучасні жінки зараз корисні». Позиція - зовнішньо обвинувачувальна, у ставленні до дитини може бути навязливим. Враховуючи положення малолітніх (залежність, несамостійність, підкоряємість), яке пов`язано з уявленням про природну вікову психічну та соціальну незрілість, що визначає нездатність повною мірою усвідомлювати складні закони взаємовідносин, незрілість вольових функцій, недостатню сформованість критичних і прогностичних здібностей (здібностей адекватно у повному обсязі у всіх сферах життя прогнозувати наслідки), тому його оцінка ситуації і ставлення (малолітній здатний тільки до формального усвідомлення фактичного характеру ситуації) є залежною від старших оточуючих і може змінюватись під їх впливу. У особистісній сфері - амбівалентність ставлення до батька, до мами ставлення позитивне, має складнощі з формуванням ідентифікації «між двох вогнів». Приватно експерту висловлює своє бажання жити з мамою. Згідно «Акту обстеження умов проживання» л.с.(58 ) – матір`ю створені належні умови проживання, навчання, відпочинку та розвитку дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . «Акт обстеження умов проживання» батька л.с.(82 ) - стан житла відповідає санітарним нормам, створені належні умови проживання, навчання, відпочинку та розвитку. Батьки мають належні умови проживання та виховання і можуть забезпечити розвиток дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході психологічного обстеження у батьків не виявлено порушень які б спричиняли шкоду для дитячої психіки. Всі вищеописані їх особливості у межах соціальної норми. У вихованому процесі батько ОСОБА_3 - виявляє викривлення у вигляді РБП ( навязнивість, бажання вирішувати свої проблеми за " рахунок дитини) ознаки домінуючої (контролюючої) гіперпротекції та зовнішньзвинувачувальну позицію. Відношення ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявляє поверхневе, відсторонене ставлення до інших членів сімї, а саме до бабусі ОСОБА_12 .

У висновку щодо розв`язання спору від 18.11.2021 р., наданого Районного адміністрацією Запорізької міської ради як органом опіки та піклування, зазначено, що при розгляді документів з`ясовано, що 01.09.2020 року районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району було розглянуто заяву ОСОБА_1 про встановлення їй порядку побачень з дитиною - ОСОБА_22 , 2015 р.н. За результатами розгляду звернення було прийняте рішення 01.09.2020 № 411р «Про встановлення ОСОБА_1 порядку побачень з дитиною - ОСОБА_22 , 2015 р.н.», яким матері встановлені побачення з малолітнім сином: кожні другу та четверту суботу та неділю з 11.00 год. до 16.00 год. (місце зустрічей за домовленістю), або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками. Побачення з дитиною перші два місці проводити в присутності батька. За повідомленням ОСОБА_1 згадане розпорядження голови районної адміністрації ОСОБА_3 належним чином не виконує. Враховуючи досліджені надані сторонами докази, беручи до уваги думку та рекомендації членів комісії з питань захисту прав дитини, батьків, діючи виключно в інтересах дитини з урахуванням його віку, керуючись ст. ст. 19, 141, 160, 161 Сімейного кодексу України, районна адміністрація, як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю відповідача та бабусею малолітнього ОСОБА_23 , останній мешкає за місцем її проживання з самого його народження, був зареєстрований за іншою адресою лише для отримання субсидій. Періодично проживав у бабусі по матері. Матір дитини в грудні 2018 р. поїхала за кордон вдруге і повернулася лише в травні 2019 р. Коли приїхала, позивачка захотіла забрати ОСОБА_6 , щоб він мешкав з нею, але ОСОБА_6 не захотів йти до матері. Між батьками дитини існує конфлікт з ким повинен мешкати ОСОБА_6 . Коли мати була на заробітках в Польщі, вона не допомагала утримувати дитину, в зв`язку з чим відповідач звертався до суду із заявою про стягнення з неї аліментів. Мати дитини забрала ОСОБА_6 до себе, на якийсь час. Але оскільки вона залишила вдома хворого ОСОБА_6 на дідуся та десятирічну сестру, відповідач знов забрав ОСОБА_6 жити до себе. Мати добровільно віддала дитину відповідачу, останній не перешкоджає матері бачитися з дитиною. В батька з сином гарні відносини, а матір свою він боїться та не хоче з нею жити. Наразі дитина ОСОБА_5 продовжує мешкати з відповідачем. Дана обставина визнана сторонами по справі.

Суд критично відноситься до пояснень вищевказаного свідка, вважає їх не об`єктивними, оскільки свідок ОСОБА_12 є близькою родичкою відповідача. Також суд критично відноситися до наданих сторонами відеозаписів, оскільки вони здійснювалися без згоди учасників подій і суду надані лише відеозаписи епізодів події, вирваних з контексту певної події, що позбавляє суд можливості об`єктивно оцінити дані докази.

Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

ЄСПЛ 01.07.2017 року в справі «МС проти України» зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р., в усiх дiях щодо дiтей, незалежно вiд того, здiйснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соцiального забезпечення, судами, адмiнiстративними чи законодавчими органами, першочергова увага придiляється якнайкращому забезпеченню iнтересiв дитини.

В силу ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

За нормами ст. 150 СК України, виховання дитини, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя є обов`язком батьків.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України).

Згідно із п. 4 ст. 18 Міжнародного пакту про громадські та політичні права від 16 грудня 1966 року, держави, які беруть участь у цьому пакті, зобов`язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках опікунів, забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Під час розгляду судом спорів щодо місця проживання дитини, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов`язковою є участь і органів опіки і піклування, який також подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті дослідження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших доказів, що стосуються справи.

Оскільки на час розгляду справи дитина ОСОБА_21 , 2015 р.н. постійно проживає з батьком за адресою АДРЕСА_2 , висновок про визначення місця проживання дитини складений органом опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Відповідно до ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, при вирішенні питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховує, що матір дитини- позивач по справі за домовленістю з батьком дитини та з його матір`ю ОСОБА_24 , була вимушена залишити на тривалий час дитину з батьком та бабусею для виїзду до Польщі на заробітки для фінансового забезпечення родини, та після повернення останньої з заробітків, між батьками дитини склалися неприязні стосунки, що в подальшому стало причиною відмови батька дитини виконати домовленість та повернути малолітнього матері та позбавило останню безперешкодно спілкуватися з дитиною.

Суд, дослідивши матеріали справи та інші докази, в якнайкращих інтересах дитини, взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків до дитини, в тому числі особисту прихильність дитини до кожного з них, думку дитини, яка під час проведення психологічного дослідження судовому експерту виявляла бажання проживати з мамою, вік дитини та стан її здоров`я, відомості, що характеризують батьків, погоджується з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності проживання дитини з матір`ю.

Принципом 9 Декларації Прав Дитини передбачено «Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення»

Крім того, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, який ґрунтуються на ознаці статі не повинні братися до уваги ( Рішення ЄСПЛ у справі «Земмерфельд проти Німеччини» від 08. 07.2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009 року).

З урахуванням обставин справи та інтересів дитини щодо забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, діючи в якнайкращих інтересах дитини, суд приходить до висновку щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_21 , 2015 р.н. з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує також питання як розподілити між сторонами судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка понесла витрати на оплату судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрат на оплату проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 13728,80 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, рахунком (Т. 1 а.с. 1, Т.а.с. 32-б).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, обставини за яких були понесені вищевказані судові витрати позивачем, суд приходить до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 84, 141, 157, 160, 161, Сімейного Кодексу України, ст.ст. 5, 12, 77, 141, 142, 258, 263- 265, 354-355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, – задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. та на оплату проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 13728,80 грн., що в загальній сумі складає 14497,20 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест судового рішення складений 16.12.2021 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова