Ухвала суду № 102031726, 17.12.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4115/16-к

Провадження №: 1-кс/332/596/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 р.

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Марченко Н.В., за участю секретаря судового засідання Петракей Р.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя клопотання представника командувача Національної гвардії України Степури Юрія Михайловича про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420160800370000110 від 30.08.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник командувача Національної гвардії України Степура Юрій Михайлович звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420160800370000110 від 30.08.2016 року.

Подане клопотання обґрунтоване таким. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 по справі №332/4115/16-к за клопотанням заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 про накладення арешту, яке обґрунтоване тим, що 07.11.2006 між ОСОБА_1 та TOB «ІНВЕСТ ЗЮЙД» (ідентифікаційний код 33632517), яке діяло за себе та в інтересах учасників спільної діяльності: Головного управління внутрішніх військ МВС України та військовою частиною 3029 Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 420160800370000110 від 30.08.2016 року.

Поряд із цим, заявник вказує, що казане житлове приміщення почало перебувати у власності ГУ внутрішніх військ МВС України з 2006 року, отримало статус службового житла у 2007 році та свій статус не втрачало. На час проведення слідчих дій було встановлено, шо в квартирі проживає громадянка ОСОБА_2 , яка отримала дане житлове приміщення за договором дарування № 443 від 27.02.2014 від громадянина ОСОБА_3 , який, в свою чергу, отримав його також за договором дарування від громадянки ОСОБА_4 . Водночас громадянка ОСОБА_4 визнала за собою право власності на вказану квартиру на підставі заочного рішення Заводського районного суд) м. Запоріжжя від 04.10.2013 (справа №332/4931/13-ц).?У липні 2017 року перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Запорізької міської ради про витребування майна. 09 серпня 2018 року Заводський районний суд м. Запоріжжя по справі № 332/1977/17 прийняв рішення «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Національної гвардії України, квартиру АДРЕСА_1 ». 20.11.2018 Запорізький апеляційний суд постановив «Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2018року залишено без змін. 19.11.2019 Касаційний цивільний суд Верховного Суду України постановив «Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Заводського районного суду м Запоріжжя від 09 серпня 2018 року та Постанову Запорізького апеляційного суду від 20.11.2018 року залишено без змін. Головне управління Національної гвардії України 11.05.2019 на підставі даних рішень зареєструвало право власності на дане житло за собою, про що свідчить запис зроблений Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» квартира за адресою: АДРЕСА_1 була розподілена та видана військовослужбовцю військової частини 3033 Національної гвардії України майстер - сержанту ОСОБА_5 04.02.2020 на підставі ордеру № 7 виданого згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.01.2020 № 25/6 ОСОБА_5 заселився в дане житло та проживає по теперішній час. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_5 набув право на отримання даного житла в постійне користування та оформити право власності. Під час оформлення документів для передачі права власності від ГУ НГУ до ОСОБА_5 стало відомо із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що вказана квартира має такі обтяження: арешт нерухомого майна, рішення про державну реєстрація прав та їх обтяжень, індексний номер: 32924952 від 14.12.2016. У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи факт того, що фактично арештоване майно повернуто законному володільцю на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2018 року по справі № 332/1977/17, та на даний час перебуває у власності Держави в особі Головного управління Національної гвардії України, необхідність у запобіганні подальшого відчуження цього майна, а також в подальшому застосуванні запобіжного заходу у вигляді арешту нерухомого майна, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відпала. За таких підстав просить скасувати накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 року арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

У судове засідання представник командувача Національної гвардії України Степура Ю.М. не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд клопотання без його участі , клопотання підтримує, та наполягає на його задоволені.

Прокурор у судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд клопотання про скасування арешту без його участі, проти задоволення клопотання не заперечує.

Відповідно ст. 107 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе провести судове засідання без застосування технічних засобів фіксації.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали і дослідивши подані докази, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Так, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 (справа №332/4115/16-к) клопотання заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 про арешт майна задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

В ухвалі слідчого судді від 07.12.2016 року зазначено про перебування в СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 420160800370000110 від 30.08.2016 року за ч.2 ст.190 КК України. Слідчим суддею встановлено, що зазначене майно визнано речовим доказом і з метою недопущення відчуження власником у будь - який спосіб квартири АДРЕСА_1 доцільно накласти арешт. Відповідні обставини повинні встановлюватись під час досудового розслідування і у разі доведення придбання зазначеного майна у законний спосіб, власник цього майна не позбавлений права повернення цього майна у визначеному КПК України порядку.

Зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Тобто, арешт майна передбачає певний ступень втручання у права і свободи власника чи володільця майна через встановлення певних обмежень у користуванні, володінні чи розпорядженні майном всупереч волі власника.

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Під час розгляду даного клопотання про скасування арешту майна, слідчим суддею встановлено, що у липні 2017 року перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Запорізької міської ради про витребування майна. 09 серпня 2018 року Заводський районний суд м. Запоріжжя по справі № 332/1977/17 прийняв рішення «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Національної гвардії України, квартиру АДРЕСА_1 ». 20.11.2018 Запорізький апеляційний суд постановив «Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2018 року залишено без змін. 19.11.2019 Касаційний цивільний суд Верховного Суду України постановив «Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Заводського районного суду м Запоріжжя від 09 серпня 2018 року та Постанову Запорізького апеляційного суду від 20.11.2018 року залишено без змін. Головне управління Національної гвардії України 11.05.2019 на підставі даних рішень зареєструвало право власності на дане житло за собою, про що свідчить запис зроблений Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» квартира за адресою: АДРЕСА_1 була розподілена та видана військовослужбовцю військової частини 3033 Національної гвардії України майстер - сержанту ОСОБА_5 04.02.2020 на підставі ордеру № 7 виданого згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.01.2020 № 25/6 ОСОБА_5 заселився в дане житло та проживає по теперішній час. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_5 набув право на отримання даного житла в постійне користування та оформити право власності. Під час оформлення документів для передачі права власності від ГУ НГУ до ОСОБА_5 стало відомо із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що вказана квартира має такі обтяження: арешт нерухомого майна, рішення про державну реєстрація прав та їх обтяжень, індексний номер: 32924952 від 14.12.2016.

Враховуючи викладене, слідчий суддя, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого застосування арешту майна та відповідно про необхідність його скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 94, 98, 131, 132, 170-174, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання про скасування арешту майна - задовольнити.

Арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 року по справі №332/4115/16-к за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 420160800370000110 від 30.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - скасувати.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Н.В.Марченко