Рішення № 102031582, 07.12.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5881/21

2/310/2165/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді – Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бердянську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т АН О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії. Позов мотивує тим, що в період з її народження по 05.07.2005 її було внесено у паспортну форму 16 (ПФ-16) матері ОСОБА_2 за

адресою: АДРЕСА_1 без

реєстрації місця проживання, а 05.07.2005 по теперішній час вона зареєстрована за цією адресою. Позивач вказала, що вона на законних підставах користується квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , є уповноваженим наймачем в кв. АДРЕСА_2 , інших

зареєстрованих осіб немає. До теперішнього часу жодним власником будинку або балансоутримувачем не пред`являлося до позивача претензій щодо незаконності помешкання у квартирі.

ОСОБА_1 зазначила, що, 08.06.2021 звернулася із заявою до Управління житлово- комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради з проханням оформити передачу у приватну власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказала, що ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_2 було надано її бабусі - ОСОБА_3 , як працівнику Бердянського дослідного нафто-олійного заводу. Будинок до моменту створення ОСББ «Полігон» знаходився в господарчому віданні КП «Житлосеріс-1» Бердянської міської ради, КП «Житлосервіс-7» Бердянської міської ради. На даний час таких підприємств не існує.

Таким чином, ОСОБА_1 вказала, що не має можливості надати органу приватизації копію ордеру на жиле приміщення через обставини, які від неї не залежать.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача – Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради в судове засідання не з`явився, 26.08.2021 надав до суду відзив на позовну заяву, в котрому прохає відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , позивач 13.06.2007 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1988 р.н. з 05.07.2005 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; з 1988 року по 05.07.2005 позивач була внесена до особової картки матері ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджена копією довідки про реєстрацію місця проживання особи від 02.06.2021 №06255, виданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради й визнається відповідачем.

Обставини, що визнаються відповідачем, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З`ясовано, що 08.06.2021 позивач звернувся до Управління житлово-комунального господарства виконкому Бердянської міської ради, як органу приватизації із заявою щодо передачі їй у власність квартири АДРЕСА_2 .

За інформацією ПАТ «Державний ощадний банк України», наведеної у інформаційній довідці №107.339-50/634 від 04.06.2021 позивач не використав приватизаційний житловий чек, та в списках не значиться.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому

приміщенні/будинку осіб від 03.06.2021 № 06354 ОСОБА_1 є

уповноваженим наймачем кв. АДРЕСА_2 , інших

зареєстрованих осіб немає.

З`ясовано, що ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_2 було надано ОСОБА_3 (бабусі позивача) як працівнику Бердянського дослідного нафто-олійного заводу. Будинок до моменту створення ОСББ «Полігон» знаходився в господарчому віданні КП «Житлосеріс-1» Бердянської міської ради, КП «Житлосервіс-7» Бердянської міської ради. На даний час таких підприємств не існує.

Відповідно до розділу 3 «Положення про управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради» затвердженого рішенням виконавчого комітету БМР № 429 від 11 грудня 2018 року, основним завданням Управління є здійснення приватизації державного житлового фонду.

Згідно листа «Про розгляд звернення щодо приватизації квартири» від 18.06.2021 за вих.№ 776, Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Бердянської міськради Гончарук О.В. було повідомлено, що при розгляді її заяви та наданого пакету документиів було встановлено відсутносіть копії ордера на жиле приміщення, тобто ОСОБА_1 не надано документи, перелік яких наведений в пункті 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 зі змінами.

Доказів надання (видачі) ордеру на вказане житлове приміщення позивачці суду не надано.

Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Предметом розгляду спору є захист житлових прав позивачки, а саме, права на приватизацію житлового приміщення. Підставою для звернення до суду стала відмова органу приватизації (відповідача) у здійсненні приватизації на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. Так, цією нормою закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п. 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом ст.8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п.1 ст.8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме – від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ч.1 ст.386 ЦК України врегульовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За правилами ст. 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Ч.1 ст.61 ЖК України врегульовано, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з ч.3 ст.9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

П.16-18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (у редакції чинній на момент подання заяви про приватизацію) визначено, що передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

За змістом ст.58 ЖК України, ордер на жиле приміщення є адміністративним актом виконавчого органу місцевого самоврядування та правовою підставою вселення громадян до житлового приміщення.

Розділом IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 N 470, передбачено, що ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Вказаний документ вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. Відповідно до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім`ї, зазначені в ордері.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.4,5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

П.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

За положеннями ст. 8 вказаного нормативно-правового акту, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Вартість послуг з оформлення документів на право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку оплачується громадянами за розцінками, що встановлюються місцевими органами виконавчої влади.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (ч.10 ст.8).

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (ч.11 ст.8).

Виходячи зі змісту вищевказаних норм закону, двома обов`язковими умовами для виникнення у мешканців права на приватизацію комунальної квартири є - постійне проживання таких осіб у зазначеному житлі та їх особисте звернення до органів приватизації з порушеного питання із дотриманням порядку.

Позивачкою доведено об`єктивні причини, що зумовили відсутність копії ордера у її володінні, оскільки передання житлового приміщеннябуло ще до її народження, з 1988 року мешкала у спірній квартирі, як член сім`ї наймача.

Суд виходить з того, що, в даному випадку, захист прав позивачки в інший спосіб не є можливим, при цьому, враховуючи відмову від частки у квартирі всіх членів її сім`ї, підтверджену належними та допустимими доказами, будучі зареєстрованою за місцем проживання, проживала у даному житловому приміщенні із членами сім`ї, а також сплачувала житлово-комунальні послуги (на даний час заборгованість, як у відповідального квартиронаймача, відсутня).

Законність її проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв.

Відмова у наданні дозволу від імені органу приватизації, отримана ОСОБА_1 на переконання суду, носить формальний характер, оскільки про інших осіб, які претендують на зайняття житлового приміщення – квартири АДРЕСА_2 відповідачем не повідомлено, при цьому, її право на здійснення приватизації (використання житлового чеку) з боку відповідача не оспорюється.

Суд звертає увагу на те, що іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що вона має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції.

Згідно з положеннями ч.10 ст.8 у прив`язці до п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що позивачка не має права на приватизацію, оскільки не надала копії ордеру, є безпідставним.

Таким чином, дії відповідача, як органу приватизації, порушують конституційне право ОСОБА_1 на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

Суд також зауважує, що компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою КМУ від 08.10.1992 №572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту вимог позивачки щодо реалізації свого права на приватизацію у визначений стороною позивача спосіб.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 в справі № 200/18858/16-ц, пр.№ 14-165цс18, постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №296/4642/19, пр.№ 61-2708св20.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, понесений ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи у розмірі 908,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 без наявності копії ордеру.

Зобов`язати управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без надання копії ордеру.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень, 00 копійок).

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради, код ЄДРПОУ 25969699, адреса місцезнаходження: пл. Єдності, буд.2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Повний текст рішення суду складено 17 грудня 2021 року.

Суддя Н. І. Черткова