Рішення № 102030969, 20.12.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Дата ухвалення
20.12.2021
Номер справи
265/9420/21
Номер документу
102030969
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа №265/9420/21

Провадження №2-о/265/1390/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/9420/21 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту місця проживання та реєстрації, зацікавлена особа: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради,

за участі представника заявника - Лозінської О. О. , -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника, адвокат Лозінська О. О., звернулась до суду із вказаною заявою, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зареєстрована в кв. АДРЕСА_1 з 28 листопада 2014 року по теперішній час. Для приватизації вказаного житла вона звернулась до Центру надання адміністративних послуг з питання оформлення свідоцтва про право власності на кв. АДРЕСА_1 . За результатами розгляду документів заявниці було повідомлено, що їй не може бути видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру через відсутність інформації про її проживання та реєстрацію у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 до 25 лютого 2012 року. Вказувала, що вона фактично була зареєстрована та мешкала по АДРЕСА_2 разом зі своїм батьком, ОСОБА_3 . Таким чином просила суд встановити факт її проживання та реєстрації в АДРЕСА_2 у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року.

Представник позивача, адвокат Лозінська О. О., у судовому засіданні на задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 наполягала, надавши пояснення суду аналогічні тим, що викладені в заяві.

Представники Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради у судове засідання не з`явились повторно з невідомих суду причин, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ч. 2 ст. 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 листопада 2014 року зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру та довідкою від 6 липня 2020 року Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради.

Крім того суд встановив, що ОСОБА_1 з 25 лютого 2012 року до 22 листопада 2014 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією від 21 серпня 2021 року Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради.

При цьому суд встановив, що на підставі довідки про склад родини від 23 травня 2006 року, виданої ОСОБА_3 , вбачається, що до складу його родини входила донька ОСОБА_1 , з якою він мешкав по АДРЕСА_2 .

Крім того факт проживання ОСОБА_1 разом зі своїми батьками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по АДРЕСА_2 з народження до момент зняття з реєстрації за такою адресою підтверджується актом, складеним 21 вересня 2021 року за свідченнями сусідів.

Вказане також підтверджується копією паспорту ОСОБА_3 (серія НОМЕР_1 ), з якого вбачається, що останній був зареєстрований в АДРЕСА_2 з 22 грудня 1992 року та уклав шлюб із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд також встановив, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Жовтневим відділом РАЦС м. Маріуполя Донецької області, актовий запис № 954 від 13 вересня 1996 року, вбачається, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

На підставі свідоцтва про шлюб, актовий запис № 393 від 30 вересня 2016 року, виданого Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, вбачається, що ОСОБА_6 одружилась із ОСОБА_7 , внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_8 .

Судом також встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстр № НОМЕР_3 від 27 квітня 1994 року, ОСОБА_3 належить на праві власності кв. АДРЕСА_3 .

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батьки заявниці, у судовому засіданні підтвердили факт того, що їх донька з ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто з моменту народження до 2014 року постійно мешкала разом із ними та була зареєстрована по АДРЕСА_2 , який складається з будинку на два господарі та відноситься до приватного сектору. Однак, домова книга, яка підтверджувала факт реєстрації ОСОБА_1 за такою адресою була втрачена іншим власником буд. АДРЕСА_2 , через що наразі виникла необхідність для звернення доньки свідків до суду.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у суді вказували, що вони з 2000 року є сусідами родини ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , донька яких, ОСОБА_1 , щонайменше з 2000 року та до 2014 року постійно мешкала по АДРЕСА_2 та товаришувала із їхньою донькою.

Відповідно до змісту ст. 345 ЦK України фізична особа може набути право власності у разі приватизації майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

На підставі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон «Про приватизацію»), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За ч. 1 ст. 4 Закону «Про приватизацію» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону «Про приватизацію» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

За ч. 2 ст. 8 Закону «Про приватизацію» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

На підставі ч. 3 ст. 8 Закону «Про приватизацію» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

При цьому за ч. 4 ст. 8 Закону «Про приватизацію» підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону «Про приватизацію» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 8 Закону «Про приватизацію» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. А спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

В п. 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року зазначено, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого ч. 5 ст. 5 Закону «Про приватизацію».

На підставі п. 1 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення), вбачається, що таке Положення визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Відповідно до змісту п. 18 Положення громадянином до органу приватизації подаються, зокрема: заява на приватизацію квартири; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку; довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву; технічний паспорт на квартиру; копія ордера на жиле приміщення; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації.

При цьому за п. 20 Положення документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки, видані органом приватизації за попередніми місцями проживання після 1992 року, щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Відповідно до п. 23 Положення орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян, наслідком чого є видача органом приватизації свідоцтва про право власності та його реєстрація у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

В той же час суд зазначає, що на підставі ст. 3 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції з 15 січня 2004 року та до моменту підтвердження факту реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 ) реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. При цьому якщо дитина не досягла 16-річного віку для реєстрації подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України.

Суд зауважує, що згідно із п. 2 ст. 16 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.

Відповідно до пп. 1 п. 4 «Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ», (в редакції на момент народження заявника), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року № 700, паспортна служба відповідно до покладених на неї завдань організовувала роботу, пов`язану із документуванням населення, пропискою, випискою, реєстрацією та обліком громадян за місцем їх проживання, здійснює контроль за виконанням громадянами і посадовими особами правил паспортної системи.

Так за п. 13 «Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року № 316 (в редакції на момент народження заявника), одночасно із заповненням паспорта працівник паспортної служби повинен: оформити прописку з проставленням у паспорті відповідного штампа, за винятком випадків, коли прописка здійснюється виконкомами сільських, селищних Рад народних депутатів або коли оформити її водночас із одержанням паспорта немає можливості.

При цьому відповідно до змісту пп. «б» п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про деякі правила прописки громадян» від 28 серпня 1974 року № 678 (в редакції на момент народження заявника) було встановлено, що у містах прописувалися незалежно від розміру жилої площі неповнолітні діти на жилу площу їх батьків.

Також відповідно до змісту ст. 65 Житлового кодексу на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей письмової згоди всіх членів сім`ї на вселення дитини в таке жиле приміщення не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.

Згідно із ст. 156 ЖК члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Отже, на підставі наведених норм права та досліджених доказів по справі, суд встановив, що ОСОБА_1 фактично з моменту свого народження мешкала по АДРЕСА_2 разом із своєю матір`ю та батьком, ОСОБА_3 , якому житлове приміщення в такому будинку належало на праві власності, згода яких на вселення заявника у будинок по АДРЕСА_2 відповідно не була потрібна, внаслідок чого ОСОБА_1 набула права користування таким жилим приміщенням за положеннями ст. 156 ЖК.

Таким чином, незважаючи на підтвердження факту реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 лише з 25 лютого 2012 року, зібраними по справі доказами було доведено факт її постійного проживання по АДРЕСА_4 з моменту народження заявника.

Суд при цьому зазначає, що сам по собі факт реєстрації особи за певною адресою після 1992 року для проведення процедури приватизації житлового приміщення не є визначальним, оскільки необхідним є встановлення невикористання такою особою права на приватизацію державного житлового фонду на підставі її реєстрації.

Виходячи з наведеного вмотивування, на підставі зазначених норм та встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку, що заявлені вимоги зумовлені відсутністю підтвердження саме невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року, тобто з моменту народження ОСОБА_1 до моменту реєстрації по АДРЕСА_2 .

На підставі переліченого суд, встановивши факт постійного проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , не вбачає законних підстав для задоволення її вимог про встановлення факту реєстрації ОСОБА_1 за такою адресою у спірний період, оскільки це документально не було підтверджено, а, натомість, місцем проживання заявника за змістом визначень, вказаних у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є саме житло, в якому особа проживає постійно.

Тобто, встановлення цим рішенням факту проживання заявника з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року по АДРЕСА_2 , а також необхідність підтвердження саме факту невикористання житлових чеків особою за такий період, свідчать про неналежний спосіб захисту прав ОСОБА_1 , оскільки встановлення факту її реєстрації за такою адресою з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року не впливатиме на пряму на вирішення питання приватизації нею кв. АДРЕСА_1 .

Натомість, суд зазначає, що в судовому засіданні було фактично доведено, що ОСОБА_1 не використала житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року, внаслідок чого заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню саме в такій частині.

Суд звертає увагу також на те, що у справі відсутня вмотивована відмова у приватизації ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 .

Також суд встановив, що наразі невизначений документ, що підтверджує у даному випадку не використання житлових чеків заявницею за відсутності на момент звернення ОСОБА_1 до органу приватизації доказів на підтвердження такого факту згідно із визначеним Порядком.

Таким чином вказані обставини у сукупності свідчать про те, що встановивши факт не використання ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року ОСОБА_1 не позбавлена можливості в поза судовому порядку реалізувати своє право на приватизацію кв. АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 258, 263-265, 315 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту місця проживання та реєстрації, зацікавлена особа: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року.

Встановити факт невикористання ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 25 лютого 2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 грудня 2021 року.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_5 .

Зацікавлена особа: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, ЄДРПОУ: 42014230, розташований в м. Маріуполі по бул. Шевченко 301-Б.

Суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 102030969 ?

Документ № 102030969 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 102030969 ?

Дата ухвалення - 20.12.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 102030969 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 102030969, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Судове рішення № 102030969, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя) було прийнято 20.12.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 102030969 відноситься до справи № 265/9420/21

Це рішення відноситься до справи № 265/9420/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 102030966
Наступний документ : 102030971