Рішення № 102030772, 20.12.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4816/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач або Департамент ВБ НПУ), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції (від 10.08.2021 №К-1888/42-02/01-2021);

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 заступнику начальника відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НПУ, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 26.07.2005 по 14.05.2015 - розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в органах ДСБЕЗ та УБОЗ, з 07.09.2014 по 06.10.2014 р. - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби (участь в АТО);

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковнику поліції здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НПУ, стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформовану за період з 26.07.2005 по 14.05.2015 - розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в органах ДСБЕЗ та УБОЗ, з 07.09.2014 по 06.10.2014 р. – з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби (участь в АТО), та встановити надбавки, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислуги років, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

1.2. Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

1.4. 17.11.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

1.5. 22.11.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. За результатами звернення позивача щодо зарахування пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції Департамент ВБ НПУ надав відповідь про те, що вирішити питання щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні загальною кількістю 05 років 00 місяців 05 днів, до стажу служби в поліції та здійснення відповідного перерахунку наразі неможливо.

Аргументи позивача

2.2. Представник позивача у заявах по суті справи зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції є протиправною з огляду на те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу.

2.3. Окрім цього, представник позивача робить посилання на постанову Верховного Суду 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, як таку, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аргументи відповідача

2.4. Представник відповідача, згідно відзиву на позовну заяву, заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.

2.5. Так, зазначає, що Департамент не заперечує про наявність такої пільгової вислуги у Позивача, однак пільгова вислуга зараховується до вислуги років лише при звільненні зі служби в поліції та при наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Однак, вказує про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» календарної вислуги років (далі - Закон № 2262-ХІІ). Так, згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закон № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

2.6. Стверджує, що для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі. Зарахування до цієї вислуги стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

2.7. Поряд з цим, вважає безпідставним твердження позивача, що для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова КМУ від 17 липня 1992 р. № 393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії за вислугою років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

2.8. Відтак, приписи п. 3 постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п. “а” ст.12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягає саме Закон України.

2.9. Окрім цього просить, під час розгляду даної адміністративної справи, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України просить врахувати судову практику Верховного Суду, яка склалася при вирішенні аналогічних справ, а саме постанови від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19, від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, постанова від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19.

2.10. Також зазначає, що на час звернення до суду з даним позовом Позивач продовжує проходити службу в Департаменті внутрішньої безпеки Національній поліції України, а тому позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та врахувати ОСОБА_2 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, є передчасними, оскільки вирішення цього питання має бути здійснено під час звільнення Позивача зі служби в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 проходить службу в органах внутрішніх справ, а саме з 03.09.2020 року займає посаду заступника начальника відділу оперативних розробок Чернівецького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про що свідчать дані послужного списку ОСОБА_2 (а.с. 25-38).

3.2. Представником позивача в інтересах позивача було направлено запит від 04.06.2021 року про надання інформації щодо наявної у позивача вислуги років і чи враховано пільгу при підрахунку вислуги років (а.с. 21).

3.3. Листом від 11.06.2021 року №40аз/42-02/04-21 Департаментом ВБ НПУ повідомлено представника позивача про те, що станом на 01.06.2021 року вислуга років підполковника поліції ОСОБА_2 становить 19 років 09 місяців 18 днів. При цьому, вказано, що пільгове обчислення вислуги років застосовується у разі призначення пенсії після набуття права на пенсію відповідно до Постанови № 393 (а.с. 22-23).

3.4. 29.07.2021 року позивачем подано рапорт, згідно якого просив врахувати наявну у нього пільгу, передбачену Постановою Верховної Ради України від 16.12.1993 № 3720-ХІІ, Постановою КМУ №393 від 17.07.1992 р., Наказом МВС України №431 від 14.11.2007 р. та Наказом МВС України №772 від 20.07.2006 р., а саме: підрахунку стажу служби з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в органах по боротьбі з організованою злочинністю, підрахунку стажу служби з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в органах по боротьбі з економічною злочинністю, участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці та провести перерахунок вислуги років, зарахувавши пільгову вислугу в календарну вислугу та стаж служби в поліції (а.с. 39).

3.5. У відповідь на рапорт ОСОБА_2 листом від 10.08.2021 року №К-1888/42-02/01-2021 Департамент ВБ НПУ повідомив про те, що станом на 10.08.2021 року вислуга років позивача становить 19 років 11 місяців 27 днів та відповідно до пункту «а» абзацу 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ підстави для призначення пенсії за вислугу років наразі відсутні. Одночасно проінформувало, що статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» не передбачено зарахування пільгової вислуги років до стажу служби в поліції. Відтак, вирішити позитивно питання щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення позивачу пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, сформованої за періоди служби з 26.07.2005 р. до 24.06.2010 р., з 24.06.2010 р. до 10.04.2015 р. та із 07.09.2014 р. до 06.10.2014 р. загальною кількістю 05 років 00 місяців 05 днів, до стажу служби в поліції та здійснення відповідного перерахунку наразі неможливо (а.с. 40-42).

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом цього позову є відмова Департаменту ВБ НПУ у зарахуванні позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні.

4.2. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі – Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

4.3. Відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

4.4. Згідно пункту “б” частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

4.5. Водночас частиною 1 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону.

4.6. Частиною 2 статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

4.7. Згідно частини 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

4.8. Разом з цим, статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

4.10. При цьому, згідно частини 2 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

4.11. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей” від 17.07.1992 року № 393 (далі – Постанова № 393).

4.12. Так, згідно підпункту “г” пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

4.13. Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: “……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…”.

4.14. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

4.15. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 сформував правову позицію щодо застосування норм права, яку в силу положень частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховний Суд вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

4.16. Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

4.17. Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

4.18. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

4.19. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

4.20. В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

4.21. При цьому, на переконання Верховного Суду, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

4.22. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

4.23. Таким чином, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

- в цілях Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

- для призначення пенсій за вислугу років за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

4.24. При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

4.25. Судом у цій справі встановлено, що вислуга років позивача станом на 10.08.2021 року для призначення пенсії складає у календарному обчисленні 19 років 11 місяців 27 днів. У свою чергу, за зазначенням відповідача вислуга років позивача у пільговому обчисленні 05 років 00 місяців 05 днів, що не заперечується позивачем.

4.26. Так суд зазначає, що згідно даних послужного списку (а.с. 25-38) позивач обіймав наступні посади:

- у період служби з 26.07.2005 року по 24.06.2010 року - посади в підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3 Постанови 393 та наказу МВС України від 20 липня 2006 року № 722 «Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця», затвердженого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2006 року за № 896/12770 (в редакцій на час проходження служби), період роботи позивача в підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ обчислювався з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;

- у період служби з 24.06.2010 року по 10.04.2015 року - посади в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-ХІІ «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» (зі змінами) та наказу МВС України від 14 листопада 2007 року № 431 «Про затвердження Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби», затвердженого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2007 року за № 1350/14617(в редакцій на час проходження служби), період роботи позивача в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ обчислювався з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.

Окрім цього, згідно довідки ГУ НПУ в Чернівецькій області від 08.11.2016 року (а.с. 20) у період служби із 07.09.2014 року по 06.10.2014 року позивач брав участь в антитерористичній операції в зоні АТО, що, відповідно до пункту 3 Постанови № 393, обчислювався з розрахунку один місяць за три місяці.

4.27. Відтак, з огляду на вище викладене та з врахуванням правової позиції, викладеною в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, суд у цій справі вважає, що у позивача наявне право на зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні за вказані вище періоди служби.

4.28. Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні, суд зазначає наступне.

4.29. З огляду на дослідженні судом матеріали справи суд констатує, що ні у запиті представника позивача 04.06.2021 року, ні у рапорті позивача від 29.07.2021 року не було зазначено про будь-які вимоги щодо встановлення надбавок та надання відпусток, відтак відповідачем не учинялося будь-яких протиправних дій по відношенню до відповідача у цій частині. Спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду в даній справі, виникли у зв`язку із відмовою у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у позивача вислуги в пільговому обчисленні. Відтак, така позовна вимога є передчасною, адже судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні, діяв не на підставі Конституції та законів України.

5.3. При цьому суд вважає за необхідним зазначити, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

5.4. У публічно-правових відносинах презюмується правомірність поведінки суб`єкта приватного права, якщо це не буде спростовано в порядку визначеному законом. У даному разі будь-яких порушень вимог чинного законодавства, які б унеможливлювали позивачем реалізувати свої права та гарантії визначені Законом № 2262-XII – відповідачем не наведено.

5.5. Відтак, суд приходить до висновку, що відмова ОСОБА_1 у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні, є протиправною. Відповідачем не доведено правомірність таких дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

5.6. Однак, суд у цій справі не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні, а саме встановлення надбавок, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислуги років, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

5.7. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

5.8. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

5.9. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

5.10. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини “Щокін проти України” (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про “закон”, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі “Шпачек s.r.о.” проти Чеської Республіки” (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі “Бейелер проти Італії” (Beyeler v. Italy № 33202/96).

5.11. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

5.12. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

5.13. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

5.14. Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини “Проніна проти України” (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

5.15. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати по судовому збору.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

6.3. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем очікується понесення витрат на правничу допомогу.

6.4. Так, відповідно до доданих до позову доказів позивач, за наслідками розгляду адміністративної справи №600/4816/21-а очікується понесення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000,00 грн.

6.5. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:

- копію договору про надання правової допомоги від 27.05.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Саламандиком А.І (а.с. 44-45);

- попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 22.09.2021 року (а.с. 43).

6.6. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.7. Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

6.8. Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6.9. У цій справі судом задоволено частково у повному обсязі позов ОСОБА_1 , який в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департамент ВБ НПУ, що виступав відповідачем у справі та порушив права позивача.

6.10. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.11. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

6.12. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.13. Адвокатом Саламандиком А.І. надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи (попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи), які підтверджують надання ним послуг правової допомоги позивачу. Однак, на підтвердження оплати наданих послуг представником позивача не надано жодного доказу.

6.14. Відтак, суд приходить до висновку, що документальних підтверджень оплати позивачем послуг правничої допомоги (платіжних доручень, актів виконаних робіт/наданих послуг), згідно договору про надання правової допомоги суду не надано.

6.15. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, суд не вирішує питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні за період з 26.07.2005 року по 14.05.2015 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, за період з 07.09.2014 року по 06.10.2014 року з розрахунку один місяць за три місяці.

3. Зобов`язати Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, наявної у нього вислуги в пільговому обчисленні за період з 26.07.2005 року по 14.05.2015 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, за період з 07.09.2014 року по 06.10.2014 року з розрахунку один місяць за три місяці.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40116086).

Суддя О.В. Анісімов