Рішення № 102030768, 14.12.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4869/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., представника позивача Лютікової Н.О., представника відповідача Бабчука В.І.,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Держпраці в Чернівецькій області по проведенню позапланового інспекційного відвідування в період часу з 07 липня 2021 року по 20 липня 2021 року ФОП ОСОБА_1 за наказом від 06 липня 2021 року №191 та направленням від 06 липня 2021 року №04-109;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1497/21/266/АВ/П від 20 липня 2021 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову №ЧВ-1497/21/266/АВ/ТД-ФС/17 від 14 вересня 2021 року про накладення штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування відповідачем, про допущення ним порушень вимог законодавства при його проведенні та безпідставність й необґрунтованість висновків щодо допущення ФОП ОСОБА_1 порушень норм законодавства, внаслідок чого прийняті оскаржувані рішення.

Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про судове засідання, встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Крім цього, ухвалою суду від 28 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував, подавши до суду відзив на позовну заяву. Вказував про правомірність оскаржуваних дій та рішень, наголошуючи на встановленні при проведенні інспекційного відвідування порушення позивачем норм законодавства, що виразилось у допущенні до роботи працівника без оформлення з ним трудових відносин згідно вимог закону.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Просила суд позов задовольнити.

Натомість представник відповідача щодо позову заперечував з підстав, наведених у відзиві. Просив суд у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Допитана судом як свідком ОСОБА_2 повідомила, що вона працює у фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 у піцерії-ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . В цьому ж закладі здійснює свою підприємницьку діяльність і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Свідок вказала, що при проведенні інспекційного відвідування Управлінням Держпраці в Чернівецькій області в названому закладі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була відсутня. Водночас ОСОБА_2 повідомила, що більше трьох років у ФОП ОСОБА_3 працює ОСОБА_4 , яка з 07 липня 2021 року уклала і з ФОП ОСОБА_1 договір. При цьому повідомила, що вона бачила як 07 липня 2021 року ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 домовлялися про співпрацю.

Допитана судом як свідком ОСОБА_4 повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_3 . Водночас їй було запропоновано укласти трудовий договір і з ФОП ОСОБА_1 , на що вона погодилась уклавши такий 07 липня 2021 року. З цього дня вона і перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Щодо наданих під час проведення інспекційного відвідування пояснень працівникам Управління Держпраці в Чернівецькій області, то ОСОБА_4 повідомила, що їй сказали написати про працевлаштування на посаді бармена у ФОП ОСОБА_1 з липня 2021 року, та про те, що вихідний день був 06 липня 2021 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази допитаних свідків, перевіривши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Управління Держпраці у Чернівецькій області від 06 липня 2021 року №191 (пункт 4) зобов`язано здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оформлення трудових відносин з працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності – АДРЕСА_1 тривалістю 10 робочих днів у період з 07 липня 2021 року по 20 липня 2021 року.

Як вбачається з названого наказу та підтверджувалось представником відповідача у судовому засіданні, підставою його прийняття слугував лист Сторожинецької міської ради від 05 липня 2021 року №1986.

У вказаному листі зазначено, що з метою запобігання не задекларованої праці уповноваженою особою Сторожинецької міської ради було проведено роз`яснювальну роботу, а саме: ОСОБА_1 , піцерія, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . При проведенні роз`яснювальної роботи у вище наведеному закладу працювали працівники, які офіційно не працевлаштовані. Висловлено прохання провести перевірку.

На підставі наказу від 06 липня 2021 року №191 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06 липня 2021 року №04-109 Управлінням Держпраці у Чернівецькій області у період з 07 липня 2021 року по 20 липня 2021 року проведено позапланове інспекційне відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері оформлення трудових відносин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

За результатами проведення позапланового інспекційного відвідування уповноваженими посадовими особами складено акт від 20 липня 2021 року №ЧВ-1497/21/266/АВ, в якому зафіксовано порушення частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413, а саме: ОСОБА_4 (працююча на посаді бармена з 07 липня 2021 року з режимом роботи з 08 год. 30 хв. по 23 год. 00 хв.) була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

В акті зазначено, що ОСОБА_4 була прийнята на підставі трудового договору від 07 липня 2021 року на посаду бармена з 07 липня 2021 року за сумісництвом. При прийнятті на роботу виданий наказ №9 від 07 липня 2021 року. Повідомлення про працевлаштування ОСОБА_4 надіслане ГУ ДПС у Чернівецькій області 07 липня 2021 року о 17 год. 37 хв. 56 сек. Документи щодо належного працевлаштування працівника, а саме: до початку інспекційного відвідування ОСОБА_4 до перевірки надані не були.

З метою усунення порушень законодавства, виявлених під час проведеного інспекційного відвідування, 20 липня 2021 року Управлінням Держпраці в Чернівецькій області винесено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1497/21/266/АВ/П, в якому вказані строки для їх усунення.

Згідно опису вкладення 21 липня 2021 року відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 . Акт від 20 липня 2021 року №ЧВ-1497/21/266/АВ та Припис від 20 липня 2021 року №ЧВ-1497/21/266/АВ/П.

30 липня 2021 року уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Чернівецькій області складено Акт про відмову від підпису №ЧВ-1491/21/266/АВ/П/ВП, в якому вказано, що станом на 30 липня 2021 року підписані примірники акта і припису не повернуто. Зазначений акт направлено на адресу ОСОБА_1 02 серпня 2021 року та отримано нею 03 серпня 2021 року, що підтверджується відповідною відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (зі змінами) та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, 14 вересня 2021 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЧВ-1497/21/266/АВ/ТД-ФС/017, якою вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 60000,00 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі – Закон №877-V у редакції на час виникнення спірних відносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини першої якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі №200/5877/19-а.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11 лютого 2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 пунктом 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Отже, згідно наведених норм, саме відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Чернівецької області й уповноважений проводити інспекційні відвідування.

На час виникнення спірних у цій справі відносин діяв Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі – Порядок №823 в редакції на час виникнення спірних відносин).

З матеріалів справи вбачається, що саме нормами указаного Порядку №823 керувався відповідач при прийнятті рішення про проведення інспекційного відвідування у позивача та прийнятих за їх результатами рішень.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань передбачались пунктом 5 Порядку №823.

Так, згідно пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.

Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.

Згідно встановлених обставин справи, оскаржувані позивачем рішення прийняті за результатом проведеного у неї інспекційного відвідування, призначеного наказом від 06 липня 2021 року №191.

Як вбачається з названого наказу та підтверджувалось представником відповідача у судовому засіданні, підставою його прийняття в частині проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 був лист Сторжинецької міської ради від 05 липня 2021 року №1986, в якому виловлювалось прохання провести перевірку, зокрема, у ФОП ОСОБА_1 у зв`язку із виявленням під час проведення роз`яснювальної роботи працівників, які були офіційно не працевлаштовані.

При цьому суд звертає увагу на те, що в наказі від 06 липня 2021 року №191 не зазначено конкретного підпункту пункту 5 Порядку №823, на підставі якого призначено проведення інспекційного відвідування у позивача, висновки якого в подальшому слугували підставою для прийняття оскаржуваних припису та постанови.

Водночас як вбачається з листа-резолюції про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 від 06 липня 2021 року та підтверджувалось у судовому засіданні представником відповідача, підставою для прийняття наказу від 06 липня 2021 року №191 та, відповідно, проведення у позивача інспекційного відвідування є підпункт 3 пункту 5 Порядку №823.

У зв`язку з цим суд зазначає, що статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV (далі - Конвенція) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ІІ) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ІІІ) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; ІV) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Суд завертає увагу на те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Однак, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в рамках здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань, за наявності підстав визначених законодавством.

У свою чергу, пункт 5 Порядку №823 визначає перелік підстав для здійснення державного контролю, який є вичерпним.

Враховуючи викладене та беручи до уваги наведені вище положення підпункту 3 пункту 5 Порядку №823, на який і посилався відповідач, суд приходить до висновку про те, що лист Сторожинецької міської ради від 05 липня 2021 року №1986 з проханням провести перевірку не є підставою для проведення інспекційного відвідування, адже лист органу місцевого самоврядування не є джерелом інформації, визначеної у підпунктах 1, 2, 3, 4-7 пункту 5 Порядку №823, що може бути підставою для призначення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця.

Отже, інспекційне відвідування у позивача відбулось за відсутності визначених пунктом 5 Порядку №823 підстав, що свідчить про його незаконність та відсутність правових наслідків за результатами проведення такого.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 04.02.2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічне наведено Верховним Судом в постановах від 29.04.2021 у справі №560/588/19, від 04.08.2021 у справі №420/2355/19.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо безпідставності проведення інспекційного відвідування у позивача наказом від 06 липня 2021 року №191.

Як наслідок, протиправними є і висновки, зроблені за результатом такого інспекційного відвідування (щодо допущення фізичної особи до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу), які в подальшому слугували прийняттю оскаржуваних рішень.

Таким чином, прийняті на підставі цих висновків Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1497/21/266/АВ/П від 20 липня 2021 року та Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЧВ-1497/21/266/АВ/ТД-ФС/017 від 14 вересня 2021 року є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Крім цього, вирішуючи спір, суд звертає увагу і на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Так, відповідно до частини третьої статті 6 Закону №877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно частини п`ятої статті 7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Крім цього, пунктом 8 Порядку №823 було передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Проте, як вбачається зі встановлених судом обставин справи, усупереч наведеним нормам позивач 07 липня 2021 року не була ознайомлена з підставою проведення у неї інспекційного відвідування, таке проведено у ФОП ОСОБА_1 без її участі та участі її уповноваженого представника, під час проведення інспекційного відвідування ні позивачу, ні уповноваженій нею особі службове посвідчення інспектором праці не пред`являлось.

Зазначене призвело до неможливості позивачем як об`єктом відвідування реалізувати свої права, визначені пунктом 13 Порядку №823.

Зокрема, недотримання відповідачем наведених вище приписів законодавства унеможливило і надання саме 07 липня 2021 року особам, які проводили перевірку, документів щодо належного працевлаштування працівника ( ОСОБА_4 ) до початку інспекційного відвідування, про що вказано в акті від 20 липня 2021 року як про виявлене порушення законодавства.

Тому, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем і процедури проведення інспекційного відвідування, що є наслідком визнання протиправними рішень, прийнятих за його результатом й оскаржуваних позивачем.

Також, визнаючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень протиправними, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних відносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно пункту 6 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців 1-2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом передбачена фінансова відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника - фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у фактичному допущенні працівника до роботи без оформлення трудового договору. Враховуючи суб`єктивну сторону правопорушення, роботодавець має усвідомлювати той факт, що здійснює допуск працівника - фізичної особи до такої роботи. Тобто, роботодавець несе відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у разі вчинення дії, пов`язаної безпосередньо з допуском працівника до роботи. У свою чергу, уповноважений суб`єкт владних повноважень (у даному випадку Управління Держпраці у Чернівецькій області), будучи органом, який притягує суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, зобов`язаний довести склад цього правопорушення в діях такого суб`єкта (у даному випадку – ФОП ОСОБА_1 ).

З матеріалів справи вбачається, що за результатом проведення інспекційного відвідування 07 липня 2021 року відповідач дійшов висновку про порушення позивачем частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, що виразилось у допущенні з 07 липня 2021 року фізичної особи ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Між тим, такий висновок є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як вбачається з наявних у справі матеріалів та згідно показів допитаних судом свідків, позивач та ОСОБА_4 07 липня 2021 року уклали трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, 07 липня 2021 року винесено наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4 з 07 липня 2021 року за сумісництвом та в цей же день направлено до податкового органу повідомлення про працевлаштування названої фізичної особи.

Наведене свідчить про помилковість висновків відповідача щодо допущення позивачем порушень частин першої та третьої статті 24 КЗпП України та, відповідно, щодо необхідності винесення відносно позивача припису та постанови про накладення штрафу.

Крім цього, згідно матеріалів справи та визнавалось представником відповідача у судовому засіданні, на час вирішення питання про притягнення позивача до фінансової відповідальності відповідачу були відомі вказані вище обставини працевлаштування ОСОБА_4 з 07 липня 2021 року та надіслання 07 липня 2021 року до ГУ ДПС у Чернівецькій області повідомлення про її працевлаштування.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно та нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, наявні правові підстави для визнання протиправними і скасування Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1497/21/266/АВ/П від 20 липня 2021 року та Постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЧВ-1497/21/266/АВ/ТД-ФС/017 від 14 вересня 2021 року.

Вказане, на переконання суду, є належним способом захисту порушених прав позивача в межах спірних відносин та узгоджується з тими рішеннями, які може прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову згідно пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (повноваження суду при вирішенні справи).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваних рішень. Натомість доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, такі спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції від 24 вересня 2021 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5448,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1497/21/266/АВ/П від 20 липня 2021 року та Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЧВ-1497/21/266/АВ/ТД-ФС/017 від 14 вересня 2021 року, прийняті щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути з Управління Держпраці у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5448 (п`ять тисяч чотириста сорок вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 грудня 2021 року (18 та 19 грудня 2021 року – вихідні дні).

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, ЄДРПОУ 39888333).

Суддя О.П. Лелюк