Постанова № 10203022, 15.06.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 р. Справа № 2а-3403/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання-Жмурченко М.В.,

прокурора - Таміліної Н.В.,

представника позивача - Кот Ю.Д.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського транспортного прокурора Сумської області в інтересах держави (Міністерство транспорту та звязку України) в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій ,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в інтересах держави (Міністерства транспорту та звязку України) в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі по тексту позивач, Головавтотрансінспекція) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач, ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 2210,00грн. фінансових санкцій. Свій позов мотивує тим, що за порушення вимог про автомобільний транспорт 23.11.2009 року повноважною особою територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області відносно відповідача було винесено постанову про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 2210,00грн. Дана постанова ФОП ОСОБА_2 не оскаржена, фінансова санкція до Державного бюджету станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем не сплачена.

Відповідач з позовом в частині стягнення фінансових санкцій за порушення вимог про направлення другого водія в рейс на автобусний маршрут протяжністю понад 500км, погодився, однак фінансові санкцій за порушення вимог про автомобільний транспорт в частині не оформлення ліцензійної картки вважав застосовані протиправно, оскільки на момент перевірки дана ліцензійна картка була наявна, просив у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримали у повному обсязі, сам факт наявності ліцензійної картки ними не заперечувався, однак, вважали, що до відповідача правомірно застосовані фінансові санкції, оскільки водієм ОСОБА_3, були порушені вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі не надана для перевірки ліцензійна картка. Відповідач не скористався своїм правом на оскарження постанови, на момент розгляду справи фінансова санкція залишилася не сплаченою, просили стягнути її в судовому порядку.

Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами в частині застосування фінансових санкцій за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» не погодився та зазначив, що під час складання акта проведення перевірки ліцензійна картка була наявна, водій ОСОБА_3 дану ліцензійну картку надав перевіряючому. Що стосується письмових пояснень, наданих відповідачем під час розгляду матеріалів перевірки в територіальному управлінні Головавтотрансінспекції у Сумській області, ОСОБА_2 зазначив, що всіх деталей складання акта перевірки йому не було відомо, звязатись з водієм для уточнень, він не міг, а тому в поясненнях з цього приводу зазначив те, що запропонували в управлінні. Просив у цій частині позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він, перебуваючи у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, 08.11.2009 року здійснював нерегулярні перевезення пасажирів по маршруту Суми-Глухів-Київ-Суми, протяжністю понад 500км. В м. Глухові він був зупинений працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області, якими за порушення вимог про автомобільний транспорт був складений акт. З актом через брак часу він не ознайомився, та йому розяснили, що акт складається за відсутність другого водія, оскільки з цим водій погоджувався, в акті зазначив, що з його змістом згоден.

Заслухавши прокурора, повноважного представника позивача, відповідача, та свідка ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 07.05.2004року виконавчим комітетом Сумської міської ради зареєстрований фізичною особою підприємцем (і.н.НОМЕР_1) (а.с.16). На вид діяльності: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, відповідачу 10.01.2008 року була видана ліцензія №385834 (а.с.23).

08.11.2009 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області на виконання завдання на перевірку за №019102 було здійснено перевірку транспортного засобу відповідача марки «Мерседес-308D», що використовувався для пасажирських перевезень, під керуванням водія ОСОБА_3 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки державними інспекторами було виявлено порушення вимог ст.ст.35,39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад 500км одним водієм та без ліцензійної картки. Факт порушення зазначених вище норм був зафіксований актом «Проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» від 08.11.2009 року (а.с.6).

Суд, вирішуючи питання про стягнення фінансових санкцій на підставі рішення субєкта владних повноважень, згідно ст. 2 КАСУ, повинен перевірити, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси особи у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, та чи прийняте вказане рішення з дотриманням вимог ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до п.п. 25 - 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року за №1567 (далі Порядок №1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи (а.с.7,8), справа про порушення суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт розглянуто територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з дотриманням вказаних вимог Порядку №1567 в межах 2-місячного строку з дня виявлення порушення. Про час та місце розгляду відповідача повідомлено, ФОП ОСОБА_2 надані пояснення. За результатами розгляду матеріалів перевірки, 23.11.2009 року повноважною особою територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області відносно відповідача була винесена постанова за №082159 від 23.11.2009 року про застосування 2210,00грн. фінансових санкцій, передбачених:

-абзацом 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 1700,00грн. за порушення вимог ст. 39 Закону;

-абзацом 8 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 510,00грн. за порушення вимог ст. 35 Закону. Вказана постанова була вручена відповідачу 23.11.2009р. (а.с.8).

Однак, суд частково погоджується з висновками позивача та зазначає наступне.

Згідно ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, в даному випадку відповідач, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Стаття 35 вказаного Закону містить обовязок направляти двох водіїв на автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс.

Як вбачається із встановлених в судовому засіданні обставин у справі, за порушення відповідачем в тому числі вимог ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивачем були застосовані фінансові санкції, передбачені абзацом 8 статті 60 вказаного Закону.

Враховуючи, що в судовому засіданні було достовірно встановлено вчинення ФОП ОСОБА_2. порушення вимог ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», факт відсутності другого водія в рейсі на маршруті понад 500км підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3, письмовими (а.с.7) та усними поясненнями відповідача, копією акта від 08.11.2009р. (а.с.6), суд, враховуючи п. 28 Порядку №1567, приходить до висновку про правомірність накладення на відповідача фінансових санкцій, передбачених абз. 8 ст. 60 зазначеного Закону в розмірі 510,00грн. та обґрунтованість в цій частині позовних вимог.

Однак, погоджуючись з позицією позивача щодо правомірності прийнятого рішення в даній частині, та виявленого порушення, відповідальність за яке передбачено абз. 8 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», висновки позивача щодо виявленого порушення, відповідальність за яке передбачено абз.3 ст. 60 вказаного Закону, суд вважає необґрунтованими, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні та пасажирські перевезення. При цьому документами для нерегулярних пасажирських перевезень для водія автобуса, в даному випадку ОСОБА_3, повинні були бути посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.8), за порушення вказаних норм, встановлених перевіркою та зафіксованих в акті від 08.11.2009р. (а.с.6), а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без ліцензійної картки, повноважною особою позивача до ФОП ОСОБА_2 були застосовані 1700,00грн. фінансових санкцій, передбачені абзацом 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В той же час абзац 3 ст. 60 Закону передбачає, що санкція у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до автомобільних перевізників може бути застосована за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, визначених в ст.39,48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд, враховуючи пояснення свідка ОСОБА_3, представника позивача, відповідача та досліджені матеріали справи (а.с.6,7,22), критично відноситься до акта перевірки від 08.11.2009р. як доказу вчинення ФОП ОСОБА_2 порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з досліджених письмових матеріалів справи та встановлених в судовому засіданні обставин справи, належних доказів та підстав, за яких позивач дійшов обґрунтованого висновку про правомірність застосування фінансових санкцій в розмірі 1700,00грн., суду надано не було. Натомість, як вбачається з матеріалів справи (а.с.22) відповідачем, в обґрунтування своєї позиції, надана ліцензійна картка на дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами на транспортний засіб марки «Мерседес-308D», яка була видана відповідачу ще в жовтні 2008р. (строк її дії 17.10.2008р. по 09.01.2013р.), що спростовує факт не оформлення її на момент перевірки. Крім того, про наявність ліцензійної картки було вказано відповідачем і в письмових поясненнях під час розгляду матеріалів перевірки, однак, дані пояснення в цій частині повноважною особою позивача при прийнятті постанови за №082159 від 23.11.2009року, не були прийняті до уваги. Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що водієм було порушено обовязок надання ліцензійної картки, а тому фінансові санкцій були застосовані правомірно. Разом з тим, абзац 3 ст. 60 вказаного вище Закону не передбачає застосування до автомобільного перевізника фінансових санкцій за ненадання документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян може бути накладений за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів саме за не оформлення таких документів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач - територіальне управління Головавтотрансінспекції у Сумській області, при винесенні рішення в частині застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачених абзацом 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в розмірі 1700,00грн. дійшов необґрунтованого висновку, без зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, санкції в розмірі 1700,00грн. застосовані всупереч вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Постанови №1567, у звязку з чим суд не вбачає підстав до задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського транспортного прокурора Сумської області в інтересах держави (Міністерство транспорту та звязку України) в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (і.н.НОМЕР_1) на користь держави (державний бюджет м. Глухів, код платежу 21081100, р/р 31114106700007, код ОКПО 23635209, ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) заборгованість зі сплати фінансових санкцій в розмірі 510,00грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 21.06.2010року.